Ювілей веселого мудреця Котляревського без кордонів та шаблонів
Хочу розпочати розповідь про проект “Хлопець хоч куди козак”, що задуманий задля вшанування пам’яті та усвідомлення величі Івана Петровича Котляревського у його 250-ту річницю, словами Олеся Гончара: «Величезна заслуга великого українця в тім, що він своєю творчістю вказав найплідніший шлях розвитку української літератури, як літератури демократичної, кревно пов’язаної з життям рідного народу, його думами й надіями. Слово, що від нього часом поспішали й відцуратися, пролунало з вуст Котляревського і дужо, й гідно. В «Енеїді» й «Наталці Полтавці» виразно можна було побачити, як починає формуватися українське красне письменство, як з незліченних джерелець народжується багатюща поетична мова України, майбутній Дніпро її співучого й сяйного слова…» Так зазначив у нелегкий для нашого народу радянський період літературний критик та письменник.
Наш проект є багатострунним інструментом, метою якого є спроба зворушити серця співгромадян, доторкнутися душі, відчути енергетику творів великого українця, чий талант сягнув далеко за межі “Енеїди”, адже дав поштовх розвиткові національного літературного процесу. Твори класика поріднилися із генетичний кодом нації та стали унікальною енциклопедією побуту та національних традицій нашого великого народу. Про це, нажаль, у сучасному світі пам’ятають далеко не всі. Урешті, втіленням у життя мультидисциплінарного проекту, що об’єднав театральну, книжкову, виставкову та декламаційну складові, ми прагнемо зруйнувати стереотипи, прищеплені багатьом з нас ще у дитинстві…
Українськість має витіснити рудиментарні шаблони та стереотипи
У сучасному світі, який так швидко та нестримно змінюється, у більшості, на жаль, не вистачає часу та можливостей для переосмислення світогляду, сформованого стереотипами. Кліше, що виникли на благодатному підґрунті необізнаності, й досі затьмарюють і спотворюють, здавалося б, звичайні для будь-якого розвиненого суспільства поняття. Йдеться про повагу до своєї національної історії, мови, шанування персоналій, які цю історію творили, систематизували, залишаючи нащадкам неоціненні скарби.
Велику роль у впроваджуванні ідеї чужорідності в Україні відіграла спочатку самодержавна царська політика, а потім – радянського та пострадянського періодів, яка поступово й наполегливо нищила й спотворювала національний спадок штучними імперськими міфами, а пізніше – закордонними тенденціями. Змінити ситуацію доволі складно, хоча активні державні та приватні ініціативи намагаються привернути увагу пересічних громадян до національних трендів.
Ось тільки сьогодні зіткнулася з меседжем про мистецтвознавчий лекторій, що відбудеться найближчим часом в одному з найпопулярніших культурних просторів столиці. Тема лекторію: “Музи, які спонукали до творчості митців з різних країн та епох”. У переліку відомих імен згадані Далі, Блок, Маяковський та Волошин, але я не знайшла жодного прізвища українського генія, чию творчість надихала чарівна українська жінка.
А хіба серед українців таких знаменитостей було мало? Хіба вони не заслуговують на увагу хоча б з огляду на політичну ситуацію, що склалася в Україні сьогодні? Чому замість історії єдиного кохання протягом усього життя поета-драматурга – масона – декабриста – благодійника Івана Котляревського до дівчини Марії поціновувачі мистецтва мають слухати любовну лірику “товариша” Маяковського, присвячену Лілії Брік? І насамкінець: чому мої ерудовані та освічені товаришки із легкістю згадують соціальну значимість твору “Хатина дядька Тома”, написаного Гарріет Бичер-Стоу у 1852 році, але не можуть пояснити, окрім, звісно, поетично-естетичної цінності, змісту поеми Івана Петровича Котляревського, створеної, до речі, майже у той самий період (офіційна публікація 4 частин твору відбулася 1842 року)?..
“Енеїда” – панацея від невігластва
Саме Іван Котляревський є батьком сучасної української мови та першим із літераторів тієї епохи, хто використав народну мову у професійних літературних творах: бурлескно-травестійній поемі “Енеїда” та п’єсах “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”. Його “Енеїда” єжиттєствердним актом спротиву українського козацтва російському імперському режиму. А п’єси “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”, написані у 1818—1819 роках були першими драматичними творами, поставленими в Україні. До речі, будучи керівником Полтавського драматичного театру декілька сезонів, Іван Котляревський відшліфував п’єси на рідній сцені, а лише потім дозволив їх представлення в репертуарі Пітерського та Московського театрів.
Крім того, що Котляревський був дуже мудрою, розумною людиною, його чесноти доповнювалися щирим, добрим серцем та веселим характером. Його оселя завжди було відкрита для гостей та друзів. Подейкують, що коли у хаті класика збиралося на посиденьки декілька десятків веселих козаків, то за дружньою чаркою у цій компанії народжувалися гумористичні рядки та бурлескні рими “Енеїди”, складався сценарій драматичних, але повчальних п’єс “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”. І ця колективна творчість збагачувала твори Котляревського безцінними національними скарбами. Ну хіба ж не вартий уваги цей неймовірний чоловік? Гідний! Тим більше, є така чудова нагода – відзначення 250-річного ювілею видатного українця Івана Котляревського.
“Хлопець хоч куди козак”
Команда проекту, мої однодумці: культуролог Олена Прохорчук та керівник театру “Маскам Рад” Інна Гончарова – взяли за мету схвилювати суспільне сприйняття національних історичних артефактів у коректний, естетичний спосіб, а крім того, підкреслити значимість Котляревського для України. Ми вирішилинагадати про його велич, продемонструвати його унікальність. У фундамент нашого ” Козака”, присвяченого святкуванню ювілею веселого мудреця Котляревського, ми заклали цілу низку творчих, поєднаних між собою ініціатив: видавничу складову від видавництва “Корбуш” – створення артбуку з ілюстраціями художниці Оксани Тернавської до творів Івана Котляревського; театралізоване шоу- перформанс; виставку ілюстрацій Тернавської, екскурс до творчої майстерні полтавського генія, який планують здійснити відомі сучасні літератори Іван Андрусяк, Яна Дубенянська, Сергій Пантюк, Леся Мудрак, Ростислав Мельників, інші сучасні українські митці та конкурс декламацій для юнацької аудиторії, що проходитиме он-лайн в інклюзивному форматі – вербальною мовою та мовою жестів. Крім того, ми плануємо представити проект у Відні на міжнародному книжковому ярмарку в рамках проведення Року України у Австрії. А ще перформанс за мотивами творів Івана Петровича гратиме австрійська театральна трупа німецькою мовою!
За три місяці підготовки “Хлопець хоч куди козак” наповнився цікавими, креативними елементами, знайшов талановитих партнерів, наприклад, ГО “Відчуй”, що втілюватиме одну із складових: конкурс декламації, розроблений для дітей із вадами слуху. До нас долучився композитор та автор першої української рок-опери “Енеїда” Сергій Бедусенко.
Згідно із задумом, “Хлопець хоч куди козак” відправиться у подорож дев’ятьма містами України вже 7 травня, і за п’ять місяців відвідає Київ – Полтаву – Дніпро – Одесу – Запоріжжя – Харків – Краматорськ – Маріуполь – Львів. У Львові під час роботи “Форуму видавців” планується велика програма, присвячена 250-річниці від дня народження Івана Котляревського, однією зі складових якої буде і наш проект. У день народження поета, 9 вересня, у Києві відбудуться урочисті події, літературні читання, церемонія нагородження переможців конкурсу декламації тощо.А далі, минаючи кордони, наш Козак потрапить до Австрії і цим завершить цьогорічний цикл урочистих подій.
Я дуже сподіваюсь, що, завдяки такому масштабному поступу, наші прагнення будуть виправданими, і ми хоча б трохи, але зрушимо суспільний емоційний маятник у бік любові та пошани до національного коріння, поваги до велетнів, на чиїх плечах тримається історія та культура України. І тим самим додамо свою краплинку у спільну скриню добрих справ утвердження й подальшого зміцнення українськості.
