Небуденний талант
Українка Любка Колесса – піаністка світового рівня, завідувачка фортепіанним відділом Королівської консерваторії в Торонто, викладачка в Університеті МакГілла, Українському музичному інституті у Нью-Йорку, Консерваторії провінції Квебек. Усюди і завжди виступала як представниця України. Починаючи з 1920-років минулого століття тріумфально гастролювала із концертами в Україні, Австрії, Швейцарії, Італії, Іспанії, Чехії, Румунії, Фінляндії, Нідерландах, Польщі…
Гастролювала з найкращими оркестрами і диригентами світу. До репертуару піаністки входили 38 концертів для фортепіано з оркестром та численні сольні твори світової класики. Упродовж своєї багатолітньої кар’єри Любка Колесса пережила справді великий тріумф слави (про що свідчать численні репортажі та відгуки з різних куточків світу) і гідно його пронесла через усе життя. У 2000 році звукозаписи піаністки було перевидано фірмою “DOREMI”, комплектом трьох компакт-дисків у серії “Legendary Teasures” (“Легендарна скарбниця”). Композитор Нестор Нижанківський присвятив Любці Колессі декілька своїх творів, а поет Михайло Драй-Хмара передав захват у вірші про музикантку. Із сотень публікацій про нашу Любку Колессу відлунюють слова: сенсація, талант, незвичайність, довершено, чудово, прекрасно, незбагненно, унікально…!
Харків… Весна 1929 року… Квітне бузок. Його пахощі запрошують пригорнутися до квітів, а заразом і відчути неповторний чар музики, що долинає із фортепіано. Перед інструментом неповторна та майстерна артистка – видатна українка Любка Колесса. Направду, їй підкоряється кожна клавіша інструменту, ба більше – не відпускає…
“Я мала великий успіх: гучні оплески та багато квітів (квітучих бозів). Я відбула тут ще два фортепіянові концерти. Місто дуже гарне, але не таке старовинне, як Київ. Воно більше модерне, з дуже гарними широкими вулицями…”.
Одеса… “З Харкова ми від’їхали до Одеси, де я відбула кілька концертів. Пригадую, як одного вечора, виходячи з концертової залі, до якої провадили широкі білі сходи, а було вже темно, я побачила масу людей, які стояли на сходах. Я тоді подумала, що знову були квитки подвійно продані, однак на щастя цим людям дозволено стояти на сходах та через відкриті двері прислухуватись до моєї гри…”.
“Подібна до візії весни, в рожевій стилевій сукні, так добре достроєній до її чарівно-дівочої появи, стояла скромна і врадувана на естраді, обсипана окликами захоплення немов квітами…”, – писала Ліна Малицька (вона ж письменниця Дарія Віконська) про музикантку Любку Колессу 1927 року. Якраз після тріумфального концерту мисткині у Львові.
Любов до фортепіано
Любка Колесса народилася 19 травня 1902 року у Львові. Батько – науковець, професор Львівського університету Олександр Колесса. 1904 року був обраний послом до Австрійського парламенту, тому із сім’єю переїхали до Відня. Варто згадати про зіркових, талановитих родичів Любки Колесси. Це її стрийко Філарет Колесса – відомий етномузиколог, Іван Колесса – відомий український фольклорист та етнолог; двоюрідний брат Микола Колесса – видатний композитор і диригент. Також відомою віолончелісткою стала молодша сестра Любки – Христина Колесса. Модест Менцинський – дядько піаністки, всесвітньо відомий оперний співак, який мешкав у Стокгольмі. Учителями для юної піаністки Любці були: бабуня, а у Відні – видатні педагоги, колишні учні Ференца Ліста – Луїс Терн та Еміль Зауер.
Коли дівчинці минуло 6 років, вона розпочала науку на фортепіано у музичній школі “Ґабрієллі Діджеллі” у Відні. Уже скоро стає ученицею проф. Еміля Зауера (Майстершулє). Зі спогадів музикантки дізнаємося, що її бабця, Ольга Літинська, була також вправною піаністкою, ученицею проф. Кароля Мікулі, котрий був учнем Фридеріка Шопена.
1918 року Любка Колесса закінчила Віденську академію музики і виконавського мистецтва у Луї Терна, здобувши нагороду Безендорфера. У 1920 році – “Школу майстрів” при цій Академії під керівництвом Еміля Зауера і була відзначена Австрійською державною премією. Також відомо, що піаністка була учасницею Шевченківського концерту у Празі 8 травня 1921 року.
З 1925 року музикантка часто приїздить з концертами і до рідного Львова. 1929 року Любці Колессі пропонують великий тур Україною, зокрема відвідати Харків, Одесу, Київ… Зі споминів самої музикантки читаємо: “Я рішилась з моєю Мамою відбути цю подорож, тим більше, що я хотіла побачити Україну, якої я не виділа, знала її чудову історію, говорила сама досконало по-українському, а жила в Австрії, мала австрійський пашпорт, говорила по-німецьки, але мої почування і моє серце були все українські…”. За контрактом мисткиня мала провести вісім концертів, а за три тижні дала двадцять! Програма була різноманітна: від Бетховена до Баха. Також вміло виконувала музику і українських композиторів – В. Барвінського, С. Борткевича, М. Лисенка, С. Людкевича, Н. Нижанківського.
Любка Колесса, зі спогадів про перебування в Україні 1929 року: “Залишився іще один день для нас. Ми скористали з цього, і наш провідник дорожкою завіз нас над Дніпро на Володимирську Гірку. Ми подивляли ці чудові краєвиди, розлогу ріку та пам’ятник короля Володимира. Я, небагато думаючи, збігла доріжкою до ріки, щоби замочити руки у водах Дніпра. Я набрала води до рук, полляла голову, перехрестилась і здавалося мені, що я прийняла вдруге хрещення з рук св. Володимира. Коли вийшла на гору, мати моя нічого не сказала. Ми поїхали до готелю, де приготовлялися до від’їзду. Сумно було на душі покидати Україну, нашу вітчизну, не знаючи, яка страшно трагічна доля її чекає…”.
1937 року Любка Колесса виступала неодноразово в Лондоні, зокрема на радіо і телебаченні. Так, 3 червня того ж року музикантка “була представлена колишній іспанській королеві під час прийняття в австрійському посольстві. Того вечора виступала другий раз на радіо через телевізію…”. Виконувала композиції Нижанківського та Барвінського, одягнена була в український народний одяг.
У 1938 році з великим успіхом мисткиня здійснила концертне турне Латинською Америкою. Під час гастролей країнами Південної Америки Любка Колесса провела більш як 150 концертів за сезон, а загалом за той час – 178! Власне цей рік називають вершиною у концертній діяльності музикантки.
Якраз у ту пору переїжджає до Англії, де одружується з англійським дипломатом Трейсі Філіпсом. А уже 1939-го у подружжя народжується син – Джон Еразмус Ігор. Під час Другої світової війни музикантка виїжджає з чоловіком та сином до Канади, там працює професором Королівської Консерваторії у Торонто. Саме тут провадить потужну просвітницьку роботу, зокрема музикує на канадському радіо, невпинно грає для відданих слухачів. Водночас виступає з концертами і в Нью-Йорку.
З 1952 року переїжджає з Торонто до Монреалю і займається винятково педагогічною справою – викладає у Консерваторії музичного і драматичного мистецтва провінції Квебек і на музичному факультеті Університету МакГілл. Серед її вихованців – найвідоміші музиканти Канади. Учні завжди відвідували свою учительку…
Це тріумф!
Із репортажу від 4 грудня 1930 року, Дрезден, Німеччина: “Подією вечора стала Любка Колесса. Так само приваблива на вигляд при своїй появі, як і на слух у своїй грі. Слід розуміти: не просто приваблива. Вона грає міцно й свавільно як добрячий чолов’яга. Що саме вона грає не має значення, а як вона грає, – це подія… Публіка захоплена її грою не заспокоїлася, допоки не почула “на біс” Шопена…”.
Чимало добрих слів, щирих відгуків присвятив музикантці видатний композитор Василь Барвінський, зокрема на сторінках газети “Діло”:
“Суть чару лежить саме в його таємности і розсліджувати його словами мало б ті самі наслідки, що доторкати крилець метелика або видобувати жаріючі веселковими красками в морських глибинах животинки на денне світло. Тим то й мистецтво нашої піяністки можу обговорювати з відповідного до того відношення…” (Львів. “Діло”, 1926 рік).
Із статті в газеті “Діло” “Виступ нашої славної піяністки на телевізії в Льондоні” від 19.05.1937 року: “Наша славна піяністка, Любка Колесса, буде першою українкою, що виступить у Лондоні у радіо через телевізію. Її концерт буде складатися з українських пісень і буде переданий головною телевізійною стацією Льондону в середу 19 травня в год. 9-ій вечора. Виступати буде Любка Колесса в українському народному строю […].
Із часопису “Жіноча доля” (Коломия) від 15 липня 1937 року про успіх у Лондоні: “1-2 тисячки телевізійних абонентів у Лондоні оглядали Любку, як вона дійсно грала на п’яно, перший раз українські композиції Барвінського і Нижанківського (дня 21 травня в п’ятницю в годині 9 вечором), а виступала в українському народному одягові; а другий раз виступала дня 3 червня і грала переважно композиції Штрауса і Моцарта…”.
Із газети “Свобода” від 1941 року про виступ у Торонто, Канада: “Успіх – це заслабе слово, щоб передати те, що діялося в авдиторії по скінченій грі Любки Колесси. Це був тріумф! Тріумф української чарівної, молодої артистки, що своєю грою й грацією захопила зібрану публіку до такого ступня, що вона своїми оплесками просто не давала Артистці відійти від арени..”.
Вікторія Бобицька у своїй статті пише: “У 1920-30 pp. найвідомішою представницею роду Колессів була саме Любка Колесса. Вона належала до першорядних піаністів свого часу: талантом її захоплювались на трьох континентах, піаністка виступала у найпрестижніших залах, записи її концертів транслювали по радіо. Красномовним доказом слави і високого рангу піаністки є величезна кількість відгуків у пресі на її концерти; статті про Любку Колессу знаходимо в одинадцяти найбільших енциклопедіях світу…”.
Як пише Данута Білавич, працівниця меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, – “в останні роки життя піаністка налагодила контакти з Музично-меморіальним музеєм Соломії Крушельницької у Львові. У своїх листах вона висловлювала бажання передати свій особистий архів на Батьківщину. Цей задум вдалося здійснити в серпні 1997 року. Дуже символічно, що саме тоді, 15 серпня 1997 року перестало битися серце Славетної Українки”.
Роман Береза: “Та тільки мистецтво, яке велика Любка Колесса так сповна залишила для світу, не може мати свого завершення. Бо у просторі світової музичної культури звучать й донині насичені акорди, стрімкі арпеджіо і глісандо, витончені мелізми і дивовижна кантилена, рівно ж, як і багато ще з того, чим, так по-мистецьки недосяжно, володіла ця неповторна виконавиця. Любка Колесса – жінка, яка до останнього подиху свого життя визнавала себе українкою, а тому залишилась у серці України навічно…”.
Із допису Анни Школьникової: “В часи, коли ще не було самостійної української держави, Любка Колесса була першою і єдиною піаністкою, яка скрізь у світі фігурувала як представниця України. Це засвідчують численні рецензії (їх близько 700), що публікували їх у різних країнах світу…”.
З допису на сторінці Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові читаємо:
“У серпні 1997 року двоюрідна онука Любки Колесси пані Галина Колесса привезла архів славетної піаністки до Львова. 19 серпня відбулася урочиста передача матеріалів архіву до музею та прес-конференція для журналістів з цієї нагоди. І ніхто з присутніх тоді ще не знав, що в цей день у далекій Канаді поховали Любку Колессу. Її серце перестало битися 15 серпня 1997 року…”.
Ім’я відомої музикантки довго замовчували, як й імена сотень видатних діячів-українців. Лише на початку 2000-х потрохи почали з’являтися, як ті паростки з-під снігу, статті про нашу українку. Завдяки збереженим записам ми нині можемо послухати та насолодитися музикуванням видатної, нашої Любки Колесси.
Ця жінка до останнього подиху зберегла в душі красу і чар музики, те неповторне звучання, що і нині зачаровує… А ще зберегла Україну в серці, не зважаючи на те, що більшу частину свого життя була поза її межами. Приклад життя тієї, котра була подібна “до візії весни”, захоплює!
За матеріалами з книги “Українська піаністка. Любка Колесса”, Львів, “Літопис”, 2011, упорядники: Наталія Кашкадамова та Вікторія Бобицька (перше та єдине фахове дослідження про музикантку), а також статей з давньої преси.
Фото з фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Висловлюю вдячність за коментарі та підтримку пані Ганні Карась – професору, доктору мистецтвознавства
