Олена Ріпка
Ці місця в США приваблюють туристів завдяки своїм містичним історіям та легендам. Багато з них доступні для відвідування, а популярність таких місць зростає серед любителів містики та жахів, що свідчить про їх культурну значимість.
Чому ж їх вважають такими страшними? По-перше, це пов’язано з їхньою історією – багато з цих локацій мають темне минуле, пов’язане з трагічними подіями або містичними явищами. По-друге, легенди і міфи, що оточують ці місця, додають їм інтриги. Відвідувачі шукають не лише сильних емоцій, а й можливості доторкнутися до чогось незвичайного, що, на їхню думку, може відбутися.
У США є безліч паранормальних місць, які варто відвідати. Ось деякі “найстрашніші” з них.
Зона 51 (штат Невада)
З цим об’єктом, загубленим у пустелі американського штату Невада, пов’язано безліч різноманітних легенд, які давно стали частиною місцевої масової культури. Про нього знімають фільми та серіали, роблять комп’ютерні ігри, створені гігабайти різноманітних “теорій змови”.
Передовсім, варто пам’ятати, що Зона 51 реально існує. Це чудово оснащена військова база на півдні Невади. При цьому її призначення не відоме нікому.
У липні 2013 року, після запиту про свободу інформації (FOIA), ЦРУ вперше публічно визнало існування бази, розсекретивши документи, які деталізують її історію та мету існування.
База розташована на відстані 83 миль (134 км) на північний захід від Лас-Вегаса, на південному березі сухого соляного озера Грум-лейк. Місце було придбано ВПС США 1955 року, здебільшого, для випробувань літака Lockheed U-2, що нагадував НЛО. Територія навколо Зони 51, включно з маленьким містечком Рейчел на “Позаземному шосе”, є популярним туристичним напрямком.
Влітку 1947 року один з фермерів у штаті Нью-Мексико, заглянувши до своїх овець після сильної грози, виявив несподівану знахідку. На схилі пагорба в пустелі він знайшов уламки дивного об’єкта, походження якого залишилося загадкою для чоловіка. Через кілька днів командування сусідньої авіабази підтвердило пресі, що йдеться про “літаючий диск” (flying disc), який зазнав катастрофи. Згодом військові, акуратно зібравши залишки “диска”, висунули версію, що йдеться про розбитий метеозонд. Про цю історію забули на три десятки років, щоб у 1970-і вона все ж стала наріжним каменем “інопланетної” міфології, відомої як “Розуельський інцидент”.
Будинок Вінчестерів (штат Каліфорнія)
Це знаменита будівля 525 на Вінчестер-бульварі в місті Сан-Хосе, який колись був особистою резиденцією Сари Вінчестер. Вікторіанський особняк у стилі королеви Анни вирізняється своїми розмірами, архітектурою та відсутністю будь-якого генерального плану будівлі.
Як же ж винило це архітектурне страхіття?
Молода Сара, вдова Вільяма Вінчерстера, сина Олівера Вінчестера, винахідника знаменитої рушниці, втративши маленьку доньку і чоловіка, який помер від туберкульозу, відвідала медіума, який навіяв їй, що її сім’ю переслідують духи вбитих зі зброї марки Вінчестер людей. На його думку, Сара повинна була рухатися на захід, на захід сонця, і в тому місці, яке їй буде вказано, зупинитися і почати будувати будинок. Будівництво не повинно припинятися – якщо стукіт молотків затихне, місіс Вінчестер негайно помре.
Забобонна Сара, що володіла на той момент двадцятимільйонними статками, купила на околиці Сан-Хосе будинок з великою ділянкою і власноруч затіяла перебудову. Відмовившись від послуг професійних архітекторів, вона щовечора складала план робіт на завтра, проте вранці план повністю переробляла – так Сара хотіла збити з пантелику примар, які переслідували її сім’ю. Для цього зробили вікна, що дивляться в глуху стіну, двері, з яких можна вивалитися в сад, сходи, що впираються в стелі, каміни, які не працюють, та інші дивацтва. Магічної перебудови не припиняли ні на хвилину, і тривала вона до кінця життя Сари – 38 років.
Нині будинок Вінчестерів оголошено історичною пам’яткою і перетворено на музей. Багато хто вірить, що в ньому донині мешкають привиди. У будь-якому разі, привид Сари бачили неодноразово, а двоє служителів, які працюють у садибі, стверджують, що кілька разів зустрічали привида чоловіка, одягненого за модою XVIII століття.
У будинку Вінчестерів є приблизно 160 кімнат (багато з яких ведуть у нікуди), 950 дверей, 10 тисяч вікон, 40 сходових закрутів, 47 камінів, а також три ліфти.
Маяк Святого Августина (штат Флорида)
Маяк збудовали у жовтні 1874 року. 219 східцями можна піднятися на висоту близько 50 метрів, щорічно його відвідують близько 225 тисяч туристів. Маяк також відомий своїми потойбічними “жителями”, появі яких сприяло кілька трагічних подій, що сталися на цьому історичному місці.
Доглядач маяка Джозеф Андреу помер понад сто років тому. Він фарбував зовнішню частину споруди, але зірвався, впав і розбився на смерть.
Одним із перших працівників маяка була людина на ім’я Пітер Расмуссен. Він був уважним співробітником, з гострим поглядом та любов’ю до сигар. Він і до цього дня спостерігає за маяком, а деякі відвідувачі й досі відчувають запах його сигари.
Але найбільш відомими стали два інші привиди. Якусь жінку найняли для ремонту вежі наприкінці 1800-х років. Її дочки, Еліза та Мері, були зовні, і грали у візку, який використовували для перевезення матеріалів до маяка. На жаль, віз якимось чином зірвався з обриву та впав у затоку. Дівчатка не змогли врятуватися та загинули у воді. Пізно вночі на вершині вежі чути дитячий сміх, а Елізу часто бічили поблизу маяка – дівчинка прогулювалась в тій же ж синій сукні, у якій потонула.
Готель Стенлі (Колорадо)
Велична архітектура готелю Stanley та всесвітньо відомий віскі-бар приваблюють мандрівників до Естес-парку з моменту його відкриття 1909 року, але готель досяг нового рівня слави після того, як надихнув Стівена Кінга на написання книги “Сяйво”.
На додаток до своїх постійних гостей, готель також, як то кажуть, приймає у себе безліч відвідувачів з іншого світу. Найбільш примітним є сам П.Б. Стенлі, якого найчастіше можна побачити у вестибюлі та більярдній, яка була його улюбленою кімнатою, коли він був ще живий. Його дружина Флора теж не залишається осторонь, продовжуючи розважати гостей своєю грою на піаніно у бальному залі. Співробітники та гості готелю повідомляли, що чули музику, яка долинала з кімнати, і коли вони зазирають до неї, то бачать, як рухаються клавіші піаніно.
У готелі є кілька номерів, в яких найчастіше помічали примар. Один із них – 407-й, який іноді “займає” лорд Данрейвен, перший власник маєтку. Також повідомляли, що примарна особа виглядає з вікна цього номера, коли його не заброньовано.
Кімната 418 отримує найбільше повідомлень про дитячі забави. Бригади прибиральників повідомляють, що чули багато дивних звуків із кімнати, а також бачили відбитки на ліжку, коли кімната була порожня. Коли гості залишаються в номері, часто повідомляють, що вночі чують, як діти граються в коридорі. Одна пара, як повідомляли, виїхала з готелю дуже рано вранці, скаржачись, що діти в коридорі не давали їм спати всю ніч. Проте на той час у готелі не було заброньовано місць для дітей.
Як повідомляли, Стівен Кінг також бачив примарну дитину, яка кликала свою няню на другому поверсі.
Дорога Рівердейл (штат Колорадо)
Дорога Рівердейл біля Торнтона, Колорадо, тягнеться на 11 миль (17 кілометрів) і буквально наповнена легендами, які можуть налякати навіть найдосвідченішого дослідника паранормальних явищ. Тут зустрічали примарного бігуна, найрізноманітніших демонів і навіть привид Chevrolet Camaro. Але найдивнішим місцем тут є “Ворота пекла”. Так називають вхід у старий маєток, в якому, за легендою, знавіснілий глава сім’ї заживо спалив свою дружину і дітей. Самі ворота вже давно знесли, особняк перетворився на руїни, проте попелище все ще на місці. По ньому бродить жінка в білому. Примари рабів, нібито повішених на деревах, з’являються тут же, як і зграя примарних собак.
Точно не відомо, коли саме виникли численні місцеві легенди. З огляду на історію про духів рабів, логічно припустити, що моторошні речі відбувалися тут з 50-х років XIX століття. Щоразу, коли траплялося ще щось жахливе, легенда про це доповнювала список, який врешті-решт став схожий на шоу жахів у провінційному парку розваг.
Прокляття озера Лан’є (штат Джорджія)
Величезна штучне озеро на північ від Атланти лякає відразу з кількох причин. На озері тоне аномально багато човнів і плавців, а біля його берегів регулярно трапляються незрозумілі вбивства. На початку 90-х на дні виявили автомобіль з замкненим у ньому скелетом жінки, яка зникла ще в 1958 році. Відтоді очевидці повідомляють про примарну жіночу фігуру, яку іноді можна побачити над поверхнею води.
Створення озера супроводжувалося масою проблем, спричинених виселенням сімей та бізнесів з території, яку передали для розвитку Армійському інженерного корпусу. Руїни колишніх будівель залишилися на дні. Затопленим виявився і старий цвинтар, що почасти послужило причиною страшної репутації озера.
Знамениті привиди Чикаго
У Чикаго є безліч відомих місць, де часто можна зустріти привидів. Примара може з’явитися перед вами на кладовищах Грейсленд і Роузхілл, у Водонапірній Вежі або в Biograph Theater, в якому агент ФБР 1934-го року застрелив відомого грабіжника банків Джона Діллінджера.
Отже, де в Чикаго найбільша ймовірність зустріти справжнього привида?
Чиказька Водонапірна Вежа
Chicago Water Tower: 806 N. Michigan Ave. Chicago, IL 60611
Розташована на західній стороні Мічиган-авеню (North Michigan Avenue і East Pearson Street) Чиказька Водонапірна Вежа разом з насосною станцією на сході є єдиною, яка пережила Велику чиказьку пожежу 1871 року. Побудована в 1867-69 роках із вапняку, Водонапірна вежа досі забезпечує водою майже чотириста тисяч людей у північній частині міста.
Колись давно Водонапірна Вежа, висота якої сягає 47 метрів, була найвищою будівлею в окрузі. Сьогодні це історичний пам’ятник у Чикаго з власним привидом. Одна з міських легенд стверджує, що наглядач, який був у Вежі в день Великої чиказької пожежі, не кинувся утікати, як інші, а мав хоробрість залишитися тут, керуючи механізмами і забезпечуючи пожежників водою. Коли ж вогонь підібрався впритул до башти, самовідданий чоловік, не бажаючи згоріти живцем, піднявся на верх Вежі і там повісився.
Відтоді його часто помічають у верхньому вікні вежі в повішеному стані.
Congress Plaza Hotel
520 S Michigan Ave., Chicago, IL 60605
На південній стороні Мічиган-авеню, в самому центрі даунтауна Чикаго, 1883 року побудували один з найкрасивіших і найбільш містичних готелів міста – Конгрес Плаза Готель (Congress Plaza Hotel).
Найправдивіші факти про привидів Конгрес Плаза Готелю або просто “Конгресу” – це історії, переказані його постояльцями. Готель, безперечно, найбільш густонаселений невидимою містичною братією, про яку давно вже ходять легенди. Найпопулярніші відгуки клієнтів розповідають про раптову появу особи в дзеркалі, дверях, які самі по собі зачиняються, і примарних фігурах у коридорах. Його працівники часто чують шум ковзанів (до готелю тут була міська ковзанка).
Ось деякі з постояльців-привидів “Конгрес Плаза Готелю”:
Привид Аль Капоне
Робітники Metropole Hotel та Lexington Hotel стверджують, що привид ватажка гангстерів частіше бродить у них. Але хто його знає: Аль Капоне був “бізнесменом” і любив організовувати зустрічі в розкішних місцях. Може і зараз він навідується в один з елітних готелів Міста Вітрів, не в силі відмовити собі в цьому маленькому задоволенні.
Пег Лег Джонні
Джонні вбили в готелі. Персонал готелю стверджує, що Джонні любить вмикати і вимикати техніку та часто відвідує бальний зал. Привид з однією ногою був і постояльцям, і охоронцем.
Таємнича рука
Час-від-часу тут з’являється привид руки, яка стирчить зі стіни. Мисливці за привидами повідомили, що примарна рука “витягується” з шафи в Золотому залі. Під час будівництва цього залу одного працівника тут “випадково” замуровали за стіною, і він помер. Може це він простягає руку, благаючи про допомогу?
Мати і діти
Привид маленького хлопчика з’являється на 12-му поверсі північної вежі. Він любить лякати постояльців і працівників готелю. Припускають, що це привид 6-річного Карела Лангера, якого викинула разом з братом Яном у вікно їхня матір Адель у кінці 30-х років. Вони були біженцями з Праги. Кажуть, що Адель жила в готелі в очікуванні свого чоловіка, але він так і не приїхав. Жінка весь час боялася, що їх відправлять додому, і, коли у неї стався нервовий зрив, вона виштовхнула з вікна своїх синів і викинулася сама.
Castle nightclub / Excalibur
632 N. Dearborn, Chicago, IL 60654
Ця історія так чи інакше пов’язана з будівлею Історичного Музею (Chicago Historical Society Building). Його побудували ще в позаминулому столітті. Це найбільший замок-клуб у місті, загальна площа якого становить понад 60 тисяч квадратних метрів. Триповерхову будівлю в готичному стилі відновили після Великої чиказької пожежі, а нічним клубом вона стала тільки 1989 року.
Чутки про привидів у цій будівлі поширювали після катастрофи Істленда (Eastland), яка сталася 24 липня 1915 року. Тоді будівля Історичного Музею послужила тимчасовим моргом для тих, хто загинув під час аварії корабля (слідчий лікар з Чикаго заявив на прес-конференції, що в міському морзі він особисто нарахував 1300 трупів). Але, кажуть, що примари в цій будівлі з’явилися раніше. Під час Великої пожежі в Чикаго у 1871 році дві жінки сховалися і загинули там.
Багато співробітників та відвідувачі нічного клубу “Excalibur Nightclub” (з грудня 2012 року – Castle nightclub) постійно спостерігали тут дивні паранормальні явища. Вони розповідали про холодні плями на стінах, примар у червоному одязі, про крики, вікна та пляшки, які розбивалися самі по собі.
Iroquois Theatre / Oriental Theater
24 W Randolph St, Chicago, IL 60601
Пожежа спалахнула від іскри ацетиленової лампи, яку використовували для ефекту місячного світла. Електротехнік Мюллен побачив, як загорілася декорація. Він спробував загасити вогонь, але марно: полум’я охопило легку тканину і розповсюдилося неймовірно швидко.
Пожежа в театрі “Ірокез” забрала близько 600 людських життів, головним чином жінок і дітей. Зі 150 артистів та персоналу театру жодна людина не загинула, не отримала поранень або опіків. Персонал театру добре знав розташування виходів з будинку і міг показати їх тим, хто перебував у залі. Але усі вони першими ринулись з палаючої будівлі, покинувши глядачів, що потрапили в біду, напризволяще.
Часто мешканці бачать у провулку позаду театру примари: саме тут частина глядачів намагалася використати пожежні сходи, яких так ніколи і не побудували. Тому люди, під натиском натовпу, падали вниз і розбивалися на смерть.
Цю алею позаду театру місцеві жителі прозвали “Алеєю Смерті” (Death Alley).
