Щороку американці відзначають День подяки в четвертий четвер листопада. У 2019-му вiн випадає на 28 листопада. Це свято американці зазвичай зустрічають в колі сім’ї, запікаючи індичку, і за обіднім столом дякують Богові за все гарне, що мають.
Ця дата має бути приводом для подяки, але іноді затьмарюється нерозкритими вбивствами і зникненнями. Декотрі з жертв теж планували провести День подяки з рідними й близькими. Та цьому не судилося статися.
Вбивство сім’ї Блаунт
28 листопада 1985 року Джо Блаунт проводив День подяки зі своєю родиною в трейлері в Лейк-Уерт, штат Техас, коли його 15-річна дочка Анжела знайшла портфель на ганку. Коли відкрила знахідку, вибухнула бомба, яка вбила Джо, Анжелу і її 18-річного двоюрідного брата, Майкла Коламбуса.
У 1999 році чоловік на ім’я Майкл Тоні був засуджений до смертної кари за ці вбивства.
Головними свідками були його колишня дружина і колишній кращий друг, які стверджували, що бачили, як він підкладає бомбу. Вирок Тоні був скасований після того, як з’ясувалося: звинувачення приховує докази, що ставлять під сумнів провину Майкла. Тоні був звільнений від смертної кари у вересні 2009 року, але загинув в автокатастрофі вже через місяць. Вбивцю так і не знайшли.
Зникнення Карен Мітчелл
В День подяки 25 листопада 1997 року, 16 річна Карен Мітчелл залишила школу на перерві щоб відвідати магазин своєї тітки. Вийшовши з торгово-розважального центру Bayshore в Евриці, штат Каліфорнія, Карен попрямувала в бік школи, але безслідно зникла. Свідок повідомив, що бачив, як вона сідала в новенький синій седан з літнім сивим чоловіком за кермом.
Одним з підозрюваних став Роберт Дерст, ексцентричний мільйонер, який знявся в документальній передачі каналу HBO “Таємниці мільйонера”. Вважається, що він несе відповідальність за зникнення його дружини Кетлін Дерст в 1982 році, але тоді йому вдалося уникнути покарання. Влада намагалася знайти зв’язок Дерста з іншими нерозкритими злочинами.
До слова, у 2016 році Дерст отримав 7 років і 1 місяць в’язниці за незаконне володіння вогнепальною зброєю. Він також підозрювався у вбивстві своєї помічниці Сьюзен Берман.
Прокурор округу Лос-Анджелес Джон Левін встановив чергове слухання з питань вбивства та інших питань на 28 жовтня 2019. Розгляд справи повинен розпочатися 13 січня 2020 року.
Вбивства Кімберлі Райлі і Джеремі Брітт-Байінтавонг
28 листопада 2002 року в Такомі, штат Вашингтон, де проживали Джозеф і Еванджелін Брітт, відбулася вечірка на честь Дня подяки. Однією з присутніх була 19-річна Кімберлі Райлі, брат якої дружив з родиною Бріттів. В ту ніч невідомий нападник зробив кілька пострілів через одне з завішених вікон. Кімберлі була вбита двома пострілами в груди і померла в лікарні.
Також під час стрілянини вбили одного з онуків Бріттів, п’ятирічного Джеремі Брітт-Байінтавонга. Дві інші особи, які були присутні в будинку, були поранені, але вижили. Свідки бачили, що невідомий підозрюваний утікав від будинку, де був помічений темного кольору повнорозмірний пікап Ford, приблизно 1970-го до 1980-го року випуску. Авто залишало місце злочину на великій швидкості з вимкненими фарами. Досі вбивство залишається нерозкритим, і невідомо про його вбивства.
Вбивство Бет Лінн Барр
Близько 2-ї години після обіду шестирічна Бет Лінн Барр вийшла з початкової школи Джонстона на проспекті Франкліна. Вона перейшла вулицю з однокласниками і попрямувала пішки до самої своєї домівки на бульварі Принстон. Бет повернула ліворуч на проспект Марлборо, потім відразу направо на проспект Треймор.
Там, за словами очевидця, якийсь чоловік затягнув школярку, що підходила до опису Бет, у тьмяний синій седан із червоно-білими номерними знаками.
Це був останній раз, коли хтось її бачив.
Батько Бет, Чарльз, був поліцейським у Вілкінсбурзі. Правоохоронці почали діяти, коли дитина не прийшла додому зі школи.
Раніше того ж дня до молодої жінки на автобусній зупинці звернувся з пропозицією підвезти підозрілий чоловік за кермом синього седану, і вона згадала номерний знак автомобіля. Авто було знайдено в найближчому агентстві з оренди, але записи показали, що договір оренди не був підписаний.
У березні 1979 року Джозеф Леонард з Монровілля натрапив на частково присипаний землею скелет, коли він гуляв зі своїм собакою в лісі поблизу Джонстон-роуд в Монровіллі, навпроти частини меморіального кладовища Рестленда.
Не було сумнівів, що це Бет. Хоча бруд та листя покривали її рештки, Бет залишилася одягненою в червоний брючний костюм, сині тенісні туфлі та плісове пальто, в якому вона була в день викрадення.
Згiдно з повідомленням тогочасного помічника головного заступника короля Ентоні Паньковського, дівчинку кілька разів ударили ножем в груди. Експертиза не змогла тоді визначити, чи мало місце сексуальне насильство. Вбивця так і не був знайдений.
Масове вбивство на Флориді
Для однієї родини у Флориді радість Дня подяки перетворилася на цiлковитий жах.
“Я чекав 20 років, щоб це зробити”, – бурмотів 35-річний Пол Мерхедж, розстрілюючи свою родину на День подяки 2009 року. Після традиційного обіду вони зібралися біля фортепіано щоб заспівати різдвяних пісень на радість шестирічній Макайлі Сіттон, яку незабаром відправили до ліжка.
Це було армагедоном, який тільки можна собі уявити: Пол, який цілий вечір поводивcя нормально, підняв пістолет і почав методично розстрілювати своїх жертв. На місці події загинули його 33-річні сестри-близнючки Карла Мерхедж та Ліза Найт, яка була вагітною. Мерхедж також застрелив свою 76-річну тітку, Раймонду Джозеф. Потім піднявся нагору в дитячу і холоднокровно застрелив племінницю Макайлу, яка вже спала.
Вбивця також важко поранив свого зятя Патріка Найта та 52-річного Кліффорда Гебара, які вижили після тривалого лікування.
Після масового вбивства пошуки Мерхеджа, який утік з місця трагедії, тривали декілька тижнів. Аж до січня 2010 року, коли після шоу “Найбільш розшукувані злочинці Америки” (America’s Most Wanted) сусіди видали його правосуддю. Підозрюваний жив в бідному кварталі Флориди, Кіс, під вигаданим іменем. Тут його й знайшли з готівкою у сумi 12 тисяч доларів, яку він зняв з банку перед Днем подяки.
У жовтні 2011 року Мерхедж визнав свою провину після укладення угоди, яка позбавила б його смертної кари; замість цього він отримав сім пожиттєвих термінів. Як можна було очікувати, вирок спричинив величезний протест сім’ї, емоційний та юридичний. Скорботний батько 6-річної Макайли Джим Сіттон на колінах благав суддю не приймати угоду. Сіттон також подав позов проти батьків Мерхеджа, стверджуючи, що вони запросили убивцю на свято, не попередивши господарів про те, що їхній син може бути небезпечним.
