Ідея будівництва цієї унікальної церкви виникла ще в далекому 1956 році. Сьогодні українська греко-католицька церква св. Йосифа Обручника в Чикаго відома всьому світу тим, що її 13 куполів символізують Ісуса Христа і 12 апостолів.
Парафія св. Йосифа Обручника в Чикаго – одна з найбільших громад УГКЦ в єпархії св. Миколая – була канонічно встановлена 1 серпня 1956 року покійним Митрополитом УГКЦ у Філадельфії Константином Богачевським. Парафіяни прагнули, щоб їхня церква стала найкрасивішою в світі, тому серед 32-х проектів обрали дизайн Зенона Мазуркевича. На будівництво церкви, яке завершилось 26 грудня 1976 року, було витрачено 1.75 мільйонів доларів.
Згідно з початковим дизайном, всередині церква також була модерністською – зі скла та бетону. Проте у 1985 році парафія домоглася повернення до українських традицій: вони прикрасили стіни традиційним іконописом, додали іконостас та золоті свічники з Греції. Двох’ярусний іконостас виконано в традиційному візантійському стилі. Стіни верхнього рівня покриті рельєфними геометричними візерунками. Сьогодні інтер’єр церкви гармонійно прикрашають ікони, вітражі і фрески.
Перший український єпископ Чиказької єпархії УГКЦ Ярослав Габро залишив у між стінному наріжному камені церкви шматочок вугілля з Донбасу та камінець з Дніпра.
Становлення парафії
Привілей зорганізувати нову українську парафію припав 29-річному отцю Йосифу Шарому. 12 серпня 1956 року отець відправив першу святу Літургію у приміщенні римо-католицької церкви святого Венедикта. На другий вечір відбулися перші організаційні сходини нових парафіян в оселі Василя Здебляка за присутності панства Мариноф, Савків, Кузьми та родини Івана і Володимира Ґавалюх. На Богослуженні наступної неділі парафіянами стали вже понад 60 родин, які в той день віддали парафію під покров святого Йосифа – опікуна родини, і вирішили святкувати за Григоріанським календарем.
Наприкінці 1957 року були придбані чотири ділянки землі для побудови нової церкви – понад 80 акрів площі між вулицями Камберленд і Фостер та Іст-Рівер Роуд і Арґайл. Один акр одразу ж було присвячено церкві. На іншій території планувалася розбудова українського селища. Квартали навколо церкви, які називають “Садибою Св. Йосипа”, будували українсько-американські забудовники з метою перенести чиказьке Українське Село до передмістя. Однак деурбанізація не дуже захопила Чикаго, тому більшість будинків було продано місцевим неукраїнцям.
13 квітня 1958 року відбулось посвячення землі і розпочалось будівництво нового приміщення церкви з центром релігійно-громадського життя. Будова тривала кілька місяців, і 2 листопада 1958 року парафіяни перший раз молилися у своїй церкві. У 1959 році було влаштоване святилище у візантійсько-християнських традиціях. Парафіяни власноруч запроектували і спорудили іконостас, який зберігся й дотепер і знаходиться в каплиці св. Параскевії. Остання літургія в “старій церкві” була відправлена через 19 років, 20 березня 1977 року.
Новий храм
Кількість вірних парафіян невпинно зростала, і невдовзі було прийнято рішення побудувати нову церкву. Серед 32 архітекторів обрано проект Зенона Мазуркевича, рівносторонній план якого, багаточисленні апсиди та бані мали глибоке теологічне значення.
У квітні 1974 року проект апробовано Владикою Ґабро і підтримано парафіянами. Будівництво нової церкви офіційно розпочалось 1 жовтня 1975 року. 6 квітня 1975 року єпископ Ґабро посвятив місце для будівництва. Через рік Патріарх Йосиф Сліпий відвідав парафію і освятив фундамент церкви. Спорудження цього храму було також освячене Максимом V Антіохійським, патріархом Мелькітської греко-католицької церкви, яка є спадкоємицею древньої Церкви Антіохії, заснованої ще апостолом Петром (нагадаю, що саме тут послідовників Христа вперше було названо християнами).
26 грудня 1976 року Владика Ярослав Ґабро посвятив два наріжні камені нової церкви. Між двома гранітними блоками було вмуровано важливі документи, пов’язані з будовою церкви і пам’ятки. Серед них – шматок вугілля з Донбасу і камінь із Дніпра, які були привезені з України.
Перша служба Божа в новій церкві відправлялася 1 листопада 1976 року, за беатифікацію Митрополита Андрея Шептицького.
У 1983 році отець Андрій Чировський замінив люстру у формі криштального хреста на більш традиційне панікадило у візантійському стилі. Також розпочався важливий і довгий процес розпису інтер’єру церкви іконами. Через непередбачувані обставини цей процес не був завершений. У 1984 році, завдяки щедрій пожертві д-ра та пані Подлуських, було встановлено іконостас. У 1988 році під керівництвом тогочасного пароха отця Біла Білинського, з нагоди 1000-ліття Християнства в Україні, було збудовано новий будинок священиків на захід від грота. А будівлю старої церкви було переобладнано на офіс, шкільні класи, а також на розширений офіс відділення Кредитної спілки “Самопоміч”.
Msgr. William Billinsky 1982-1983, 1987-1995
Монс. Вільям (Біл) Білинський народився в Брукліні, Нью-Йорк, 20 грудня 1939 року. Вільям закінчив коледж Св. Василія Блаженного у місті Стемфорді, штат Коннектикут, в 1961 році і завершив богословські дослідження в Католицькому університеті Америки як ліценціат в Священному богослов’ї. Був висвячений на священика 2 лютого 1965 року єпископом Ярославом Габро. Був названий монсеньйором Папою Павлом VI в 1976 році.
У 1989 році отець Том Глинн приєднався до парафії як помічник пароха.
+Fr. Tom Glynn 1989-2012
Томас Глинн народився 12 липня 1932 року у сім’ї Тома і Поліни Глинн. Він ріс разом з братом Джеком і великою родиною з Ірландії на південній стороні Чикаго. Навчаючись в школі-інтернаті на північно-західній стороні Чикаго, Том зустрівся з отцем Кулі, пастором парафії Св. Йосифа. Саме завдяки його дружбі з о. Шарим, о. Том відчув покликання до священства і приєднався до української католицької церкви. Помер 25 вересня 2012 року.
Том Глин закінчив навчання в католицькому університеті Св. Йосафата і семінарію у Вашингтоні, округ Колумбія, в 1960 році. 29 березня 1964 року отець Том став першим священиком, висвяченим першим єпископом Ярославом Габро у новоствореній єпархії Святого Миколая.
Сучасність
До літа 1995 року в парафії Св. Йосифа Обручника відбувалися зміни: oтець Біл залишив посаду пароха і на його місце прийшов отець Павло Гайда, який приїхав зі своєю дружиною та двома дітьми.
Fr. Pavlo Hayda 1995-2007; Павло Денис Гайда народився в Батл-Крік, штат Мічиган, 22 жовтня 1964 року в сім’ї Роми та Ігоря Гайди. У 1982 році о. Павло вступив до коледжу семінарії Василя Блаженного в місті Стемфорд, штат Коннектикут, де він завершив свою ступінь бакалавра мистецтв у філософії. Був висвячений у сан священика в соборі Святого Георгія на 29 березня 1992 року патріархом Мирославом Любачівським. Примітно, що він був першим священиком, юридично висвяченим в Україні після розпаду Радянського Союзу та виходу Церкви з підпілля. Загинув 4 вересня 2007 року.
У наступні роки було розписано бетонні стіни всередині церкви та поновлено золоте покриття бань. Також було відновлено молодіжний парафіяльний гурток і створено велику групу вівтарних служителів. У парафії почали відправляти призабуті, проте традиційні служби, такі як Літургія передосвячених дарів, вечірні, акафіст і чин похорону. На додаток до парафіяльної роботи о. Павло допомагав в єпархії Святого Миколая, брав активну участь в організації єпархіальної конференції, обіймав посаду члена пресвітеріанської Ради, викладав релігію в Українській суботній школі та приймав активну участь в роботі організацій Пласту Чикаго і Клівленда.
У 2006 році парафія Св. Йосифа приймала З’їзд східних католицьких церков, на який прибув Блаженнійший Патріарх Любомир Гузар. Щоб задовольнити духовні потреби нової хвилі українських іммігрантів, які переїжджали до північно-західних передмість Чикаго, отець Павло почав додатково проводити служби Божі за Юліанським календарем. Парафія стала відомою як “Привітна парафія”.
У січні 2008 року, після відходу у вічність отця Павла, парафія вітала нового та теперішнього пароха – отця Миколу Бурядника з його сином та дружиною. У 2009 році священичі кадри парафії Св. Йосифа поповнив отець Володимир Кушнір із дружиною та донькою. Як помічник пароха він разом з отцем Томом, який, вийшовши на пенсію, приймав участь у житті церкви, зробив свій вагомий внесок у розбудову парафії.
Під керівництвом о. Миколи парафія продовжувала рости, майже удвічі збільшивши свій список весіль та хрещень. Парафіяльний пікнік було замінено щорічним дводенним Юктоберфестом. Продовжувалося відновлення будівлі церкви. Завершився іконографічний розпис, розпочатий більш ніж 25 років тому, а також було відновлено грот із зображенням Гошівської Божої Матері, який під час свого візиту в Чикаго освятив Блаженніший патріарх Святослав Шевчук. Під крилом парафії зростають і розвиваються “Рідна Школа”, український драматичний театр Гомін, школа бойового Гопака, школа танцю “Вишиванка”, які також сприяють вихованню нового покоління українців і не дають забути наші українські традиції.
***
“Усi ангели разом не мають такої влади, яку має священик, бо не можуть вiдпустити нi одного грiха. А вже найбільша священича гідність у тому, що на слова священика в Службi Божiй Христос сходить на землю (св. Григорій Богослов)”. Нелегко було теперішньому пароху Миколі Буряднику заступати покійного отця Павла Гайду, бо прихожани любили його. Проте, самовіддана праця отця Бурядника на благо української громади, розбудова парафії, створення нових організацій, благодійні, громадські та молодіжні події приваблюють сюди все більше молоді й новоприбулих. У стінах храму щонеділі злітають до купола злагоджені голоси церковного хору (керівник Марко Крутяк), все більше молодих сімей обирають церкву св. Йосифа Обручника своєю парафією.
У 2017 році парафія Св. Йосифа Обручника відзначає своє 60-річчя. Глибока віра, працьовитість і жертовність – це ті головні риси, якими Господь наділив отців Миколу та Володимира, і які є головною рушійною силою у їхньому житті. Щиро дякуємо вам за ту повсякденну працю, яка переросла у великі здобутки, і бажаємо вам доброго здоров’я, щастя в родинному житті і всіх земних благ.
Хай Бог вам допомагає втілювати в життя всі ваші задуми!
Многая і благая літа!
Використані матеріали:
