Привиди санаторію Вейверлі Хіллз

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзУ 2013 році американський кінопрокат поповнився документальним фільмом, який в українському перекладі отримав назву Налякані. Це фільм про госпіталь Вейверлі Хіллз (Waverly Hills Sanatorium), побудований в кентукійській глушині в 1924 році для боротьби з туберкульозом, і про його привидів.

Санаторій Вейверлі Хіллз дійсно вважається одним з найбільш зловісних і таємничих місць в штаті Кентуккі. Це величезна будівля, де лікували людей, хворих на так звану білу чуму або туберкульоз. Госпіталь побудували в південно-західній частині Луізвіля, на одному з найвищих пагорбів в місті, де хворі перебували ізольовано від здорових людей і дихали чистим повітрям.

 Історія санаторію Вейверлі Хіллз

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзНавесні 1778 року Луізвіль (штат Кентуккі) отримав офіційний статус міста. Він розвивався досить швидко, і на початку XX століття кількість жителів міста перевалила за 200 тисяч чоловік.

Річка Огайо допомагала місту, що швидко розвивається, з запасами питної води, але вона також була джерелом серйозних проблем для жителів Кентуккі. Саме місто Луізвіль терпіло лиха від постійних повеней річки Огайо. Жителі міста часто страждали малярійними захворюваннями. Природно-кліматичні умови в околицях Луізвіля були сприятливими для розмноження туберкульозних бактерій.

Госпіталь Вейверлі Хіллз відкрив свої двері в 1910 році. До послуг пацієнтів госпіталю були кілька процедурних, операційних, приміщень для відпочинку і реабілітації. У будівлі санаторію було створено окреме крило спеціально для дітей.

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзЯкраз в цей час в Кентуккі спалахнула “біла чума”. Однак в ті часи туберкульоз був невиліковний, пацієнти масово вмирали. У 1920 році епідемія вирвалася з-під контролю і набула катастрофічних масштабів. Кажуть, що в ті дні в середньому помирав один заражений кожні 30 хвилин. Частину трупів кремували в самому госпіталі, але масштаби епідемії були настільки великі, що своїми силами медперсонал не справлявся. Люди були в розпачі.

Щоб хоч якось приховати масштаби трагедії від ще живих пацієнтів і не травмувати їх морально, лікарями було прийнято рішення використовувати спроектований при будівництві головної будівлі тунель, що веде до основи пагорба, де перебувала з/д станція. По ньому відвозились тіла померлих для подальшого їх перевезення та кремації.

Довжина тунелю становила 150 метрів. У ньому був моторизований візок, який спочатку пристосовувався для транспортування медичного персоналу вниз- вгору по горбу. Потім на ньому стали вивозити померлих. Іноді трупи просто скидалися в тунель. Часом, в очікуванні візка, тіла людей лежали цілодобово в тунелі. За це живі прозвали його “тунелем смерті”.

 Продовження

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзНа початку XX століття вчені-медики усього світу були зосереджені на створенні вакцини проти туберкульозу. У 1943 році дослідники на чолі з вінничанином Зельманом Ваксманом виділили активну речовину під назвою “стрептоміцин”. Пізніше цей препарат почали використовувати для лікування туберкульозу. У листопаді 1944 цей препарат вперше протестований на людях. Результат був просто приголомшливий. Стрептоміцин не тільки зупиняв розвиток хвороби, але і повністю знищував хвороботворну бактерію. А в 1952 році Ваксман отримав Нобелівську премію “…за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу”.

Завдяки новому препарату, вже в середині 50-х років випадки захворювання “білою чумою” практично зникли з Луізвілю. У 1961 році Вейверлі Хіллз припинив своє функціонування в якості госпіталю для хворих на туберкульоз.

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзОднак будівля санаторію пробула закритою недовго. Вже на наступний рік її використовували для інших цілей. Санаторій Вейверлі Хіллз став домівкою для людей похилого віку та був перейменований у Вудхейвен. За неофіційними джерелами у Вудхейвені часто відбувалися неприпустимі експерименти над літніми пацієнтами.

Якщо вірити чуткам, постояльців Вудхейвена використовували як піддослідних в різних сумнівних тестах і наукових експериментах (наприклад, опромінення радіоактивними променями або застосування шокової терапії). За фактом неприпустимого поводження з пацієнтами 25 липня 1980 року суд наказав закрити Вудхейвен. Причиною передачі справи в суд став тиск з боку місцевих жителів. Після цього будівлю колишнього санаторію Вейверлі Хіллз було продано на аукціоні.

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзП’ятиповерховий будинок Вейверлі Хіллз до 90-х років виглядав досить добре. Були помітні тільки незначні сліди руйнування і корозії, невеликі тріщини на фасаді будівлі. У 1996 році будівля колишнього санаторію і вся прилегла територія були викуплені одним з місцевих жителів міста Луізвіль. Він покладав великі надії на цю ділянку. Через два роки власник вирішив повністю знести будинок і на його місці спорудити величезну статую Христа, а також побудувати поруч невеликий медитаційний центр.

Однак його плани не здійснились через постанову міської влади, згідно з якою госпіталь Вейверлі Хіллз знаходиться в списку національних історичних пам’яток. Але ця офіційна постанова не зупинила власника. Він вирішив просто зруйнувати будинок. Господар навмисне зняв всі замки з усіх дверей будівлі, відкривши тим самим прямий шлях вандалам, які руйнували все підряд на своєму шляху (меблі, вікна, ванні кімнати і т.д.). Стіни Вейверлі Хіллз вкрилися графіті, двері були розламані і вирвані разом з косяками, не вціліли навіть радіатори опалення.

 Привиди

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзЗ палатою номер 502 пов’язано дві страшних історії. У 1928 році молода медсестра захворіла на туберкульоз. Надивившись на хворих і знаючи, які муки чекають її, вона, вирішивши не чекати смерті, повісилася в кімнаті 502.

У 1932 році інша медсестра, яка працювала в палаті 502, зістрибнула з даху внутрішнього дворика. Ніхто не знає, чому вона зробила це, але багато хто говорив, що її фактично підштовхнули до краю. Немає ніяких фактів, які вказували би на це, але чутки продовжують зберігатися.

Місцеві мисливці на привидів стверджують, що їх душі так і не покинули Вейверлі Хіллз, і в будівлі можна відчути їх присутність. Багато жителів, які проникали сюди в пошуках привидів, бачили в кімнаті 502 фігуру дівчини. Як тільки її помічали, вона тут же зникала.

Одного разу лікарня потрапила до уваги Кіта Ейджа, який був з Луїсвілльського Товариства мисливців за привидами, а точніше репортер місцевого аномального шоу. Ним була розказана ще одна цікава історія про людину в білому халаті, яка була помічена, коли йшла на кухню, і про запах приготовленої їжі, який іноді доносився з кімнати. Під час їх першого відвідування вони побачили, що кухня була вся в руїнах – в уламках вікон, штукатурки, яка валялась повсюди, зламаних столів і стільців, калюж води, яка просочувалася з даху. Кафетерій був також в руїнах.

Перш ніж мисливці за привидами змогли все розгребти, вони почули дивні кроки, шум дверей, які закриваються і розгойдуються. А з сусідніх кімнат доносився запах випеченого хліба. Швидкий обшук показав, що більше нікого в будівлі не було, і ніхто не готував що-небудь на кухні. Вони не змогли логічно пояснити, що це було.

 Теперішній час

Привиди санаторію Вейверлі ХіллзВ даний час зовнішні пошкодження на будівлі непомітні, хоча відсутні вікна, причому абсолютно всі. Єдиний куточок, в якому залишилося скло, – це крило моргу. Скло в цій частині будівлі просто вставили, так як тут знаходиться пост охорони.

Вважається, що в цьому похмурому будинку померло більше 60 тисяч чоловік, проте це не так. Всього померло 8,212 пацієнтів до закриття туберкульозного санаторію в 1962 році і кілька тисяч в період з 1962 по 1980 роки, коли Вейверлі перетворили в будинок для людей похилого віку.

Зараз це найпопулярніше занедбане місце в Америці. Багато місцевих “стакерів” ходять по темних коридорах (а деякі навіть наважуються зайти в “тунель смерті”) і намагаються знайти ознаки аномальних явищ.