РІЗДВО
Богдан Лепкий
І знов Різдво…
Ах, скільки раз
Воно неначе казка літ
З давно-давно минулих літ
Являється посеред нас!
З подвір’я сніп входив до хати,
Ставав в кутку і колосками
Щось шелестів.
Хотів сказати, що знов
Христос родивсь між нами,
Родилась правда, мир, любов
І всепрощення.
Нині знов
Будем це свято святкувати,
Знов сіно й сніп внесуть до хати,
Засяє під вікном звізда,
І залунає коляда….
КОЛЯДКА
Яків Щоголєв
З далекого сходу
Йшло троє царів;
Їм промінь від зірки
Із неба світив.
І тихо та зірка
По небу пливла,
Поки аж до міста
Святого вела.
Потім вона стала
І світом ясним
На стайню убогу
Показує їм.
І в стайню-храмину
Царі увійшли,
Дитя передвічне
У яслах знайшли.
Один уклонився,
До ясел припав,
Другой Йому ніжки
Святі цілував;
А щонаймолодший
Дарунки зібрав
І в ясла до ніжок
Покірно поклав.
В ту пору із неба
Веселі й гучні
Святих херувимів
Летіли пісні. Летіли й казали,
Щоб мир звеселивсь;
Бо здіялось диво:
Христос народивсь!
Святий вечір!
РІЗДВО
Богдан-Ігор Антонич
Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць – золотий горіх.
Агнець
Юрій Вавринюк
Хилився хлів убого. Старі рипіли двері.
Далекий гомін міста лякливо повз у кут.
Свята сім’я над сином молилась по вечері.
Осли ліворуч ясел всі збилися у гурт.
І пахло сіно полем. В кошарі спали вівці.
А в яслах – новий житель дивився перші сни.
Він був такий маленький. По глиняній долівці
Його маленькі ніжки ще й кроку не пройшли.
Спросоння посміхався, здригались злегка очі,
Як в сонного ягняти, що спало край ясел.
Вони з’явились разом, в одну годину ночі
Якраз у тій кошарі, де спав старий осел.
Мале ягня дрімало, невинне і покірне,
Не знало, що чекає його у майбутті.
Не знало, як-то доля його жорстоко кине,
Які-то перевали високі та круті.
Радіти буде сонцю, травинці між камінням,
Стрибатиме щасливо по березі життя…
Та раптом все це зникне, і вечором осіннім,
Як чорний коршун з неба, так люди налетять.
Його, невинне, чисте, пов’яжуть та без жалю
За гріх чужий як жертву у храмі принесуть…
Та ще було далеко до того зблиску сталі,
Ще поки мирно спали ягнятко та Ісус.
Не знали мати й батько, яка в них спільна доля,
Що жертвою за когось обом їм треба стать…
Вони щасливо спали. І сіно пахло полем,
І тесля ще не скоро почне хреста тесать.
Ще десь зірки в пустелі стежини прокладали
Для тих, кому відкрилось народження Царя.
Про мир небесний людям ще ангели співали
І тільки-но вставала від Якова Зоря.
Ще довгий шлях чекає на Того, Хто любов’ю
Освітить з неба людство, гріховне та німе.
…А я хреста вже бачу: на нім стікає кров’ю
Той Агнець, що на Себе гріхи мої візьме…
РІЗДВО
Ігор Римарук
Множиться зоря
у твердих снігах у дзеркальних мурах
і з дороги збилися
тріє царі у маскхалатах
ясна пані
клубок розмотує вузлики тихо зав’язує
стомлений тесля дрімає
при щербатій сокирі
око ліхтарика
вихоплює з темряви велетенські ясла
обігрілося немовля
під боком у мінотавра
Сиві гриви зірниць,
вузлувата дорога…
Чую клич: “Озирнись!”
Озиратись – на кого?
Лиш опока золи –
золотими степами,
що всуціль заросли
соляними стовпами.
Під копитом змина
понадземна відплата
і старі письмена,
і нові письменята.
Незатуплений гнів
підтинає коріння.
До комонних огнів
промовляє каміння.
Покажи мені сяйво зорі
Сергій Рачинець
Покажи мені сяйво зорі,
Що над містом зійшла Віфлеємом,
Щоб нарешті я серцем прозрів
В цьому грішному світі моєму.
Щоб розмерзлась душа, розцвіла
І тягар свій зняла, наче камінь.
Я не хочу щоденного зла,
Закриваю ридання руками.
У молитві Господнє ім’я
Кличу, поки надія не згасла.
Може, я вже насправді – не я,
А – лиш тінь в цьому просторі й часі?
Скільки маю пройти ще доріг,
Щоб себе віднайти і не впасти?
Покажи мені сяйво Зорі,
Без якої – ні долі, ні щастя.
РІЗДВО ІДЕ
Уляна Глинчак
Спадає день,
Шука притулку сонце,
Сніжок сади в єдваби шат прибрав.
Десь там, в пустелі,
Там, за горизонтом,
Три царі рушили у хід, у вплав.
Ідуть здалека і поважно так ступають,
Несуть добро, надію і любов.
Десь матір сина заколисує, вкладає,
І казка родиться,
З небес спадає сном.
Повисипалися на ковзанку малята,
Бабуся вислали їх виглядать зорю.
Санчата, шалики, шапки вухаті
Летять з гори
У вихрі кучугур.
Кутею й сіном пахне в хаті,
Бабуся пампухи і медівник печуть,
Готується Свята Вечеря,
Подорожніх ждуть.
Звізда сповіщення несе:
Різдво іде!
Різдво іде.
