Світовий конґрес українців (СКУ) 28 квітня вшановує 75-ті роковини військово-політичної операції комуністичного режиму “Вісла” з депортації десятків тисяч українців з їхніх етнічних територій. Українці стали жертвами переселенсько-депортаційних операцій, які нерідко супроводжувалися насиллям, руйнуванням домівок і церков, ув’язненням представників української інтелігенції і селянства в концтаборах.
28 квітня 1947 року о четвертій годині ранку шість польських дивізій і відділи Корпусу громадської безпеки оточили території, на яких компактно проживало українське населення. У цей же ж час підрозділи НКВД та чехословацької армії заблокували східні й південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сонча.
Цей день став фактичним початком примусового переселення українців, яке увійшло в історію під назвою операція “Вісла”, і старт якій наприкінці березня того ж року дала постанова Політбюро ЦК Польської робітничої партії (ПРП).
“Близько 150 тисяч українців і членів змішаних сімей переміщено із 22 повітів, що входили до складу 3 воєводств, і розселено у 71 повіті 9 північно-західних воєводств. Спільнота українців була розсіяна, сім’ї з дітьми під дулами були вигнані з домівок без права на повернення і можливості зберегти своє майно, позбавлені закладів культури й освіти, можливості відвідувати церкви своєї віри, українці більше не могли жити повноцінним національним життям. Репресивні заходи комуністичного режиму у 21 столітті наслідуються росіянами, які примусово депортували вже понад 500 тисяч українців до росії”, – наголосили в СКУ.
У 1997 році президенти України та Польщі у спільній заяві зазначили, що “окремою трагічною сторінкою в історії наших стосунків була акція “Вісла”, що завдала удару всій українській громаді Польщі”.
За десять років у іншій заяві глави держав констатували, що акція “Вісла” “…була в історії сучасної Польщі прикладом несправедливості, яка стала наслідком дій тоталітарної комуністичної влади. У 1947 році вона довела до депортації з південно-східної Польщі багатьох тисяч польських громадян українського походження, призвела до розпорошення української спільноти Польщі, ставши тим самим черговою ланкою трагічного ланцюга конфліктів. Ця подія, яка суперечить основним правам людини, була засуджена у 1990 році спеціальною ухвалою Сенату Республіки Польща”. Проте чіткої правової кваліфікації того, що відбулося 1947 року, ці заяви не містили.
У проєкті постанови Верховної Ради з нагоди 70-х роковин від початку депортації українців Польською Народною Республікою у 1944-1951 роках операція “Вісла” трактувалася виключно як складова більш глобального процесу депортацій українців на території Польщі, який пропонувалося визнати етнічними чистками з ознаками геноциду щодо українців.
У 2007 році Президенти України та Польщі констатували, що операція “Вісла” “…була в історії сучасної Польщі прикладом несправедливості, яка стала наслідком дій тоталітарної комуністичної влади”.
У світлі найвищого рівня підтримки, який Польща зараз надає Україні для протидії шовіністичному російському режиму, а також зустрічі Президента СКУ з президентом Польщі Анджеєм Дудою 30 березня, Павло Ґрод відзначив величезні зусилля польського народу і наголосив: “Зараз Польща стала одним з наших найбільших друзів України, разом ми боремося за те, щоб назавжди залишити у минулому тоталітарний режим і перемогти посткомуністичну навалу”.
