Цього дня, 21 серпня 1991 року, в Москві закінчився триденний Серпневий путч, що стало поштовхом для остаточного розпаду Радянського Союзу.
Як відомо, на початок серпня 1991 року СРСР був на межі розвалу, тому тодішній президент Горбачов урочисто оголосив про узгодження тексту і термінів підписання нового Союзного договору колишніми союзними республіками.
Ця ідея (так само як і політична постать самого Горбачова) багатьом партноменклатурщикам відверто не подобалася. Саме тому, скориставшись літнім відпочинком Михайла Горбачова у його кримській резиденції у Форосі, вищі керівники СРСР – віце-президент Янаєв, прем’єр-міністр СРСР Павлов, голова КДБ Крючков, міністр внутрішніх справ Пуго та міністр оборони Язов, створивши антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (російська абревіатура – ГКЧП) й оголосивши про усунення Горбачова від влади, 19 серпня 1991 року здійснили спробу встановлення в країні військово-диктаторського режиму.
Проте, ніхто з них не розраховував на масовий опір москвичів, які згуртувалися навколо «Білого дому» – резиденції російського президента – та Бориса Єльцина особисто. Введені в Москву війська теж, зрештою, перейшли на бік народу (щоправда, у зіткненнях з військами загинуло троє людей). За таких умов ініціатори путчу виявили повну нездатність керувати ситуацією, й ініціатива перейшла на бік Єльцина та його прихильників.
21 серпня з заколотом було покінчено, Горбачова привезли літаком до Москви, але реальної влади в нього вже не залишилося.
Ці події мали неабиякий резонанс в Україні. Путч був для керівництва республіки повною несподіванкою, тим більше було незрозуміло, чим він закінчиться і до чого призведе. В день проголошення «надзвичайного стану», 19 серпня, в Києві терміново скликали засідання Президії Верховної Ради. Відвертого засудження перевороту не пролунало, але було ухвалено заяву, в якій зазначалося, що на території України становище залишається стабільним, жодних підстав для введення надзвичайного стану немає і що тут продовжують діяти Конституція СРСР і УРСР та законно обрані органи влади й управління. Тиск з боку генералітету не дав бажаних результатів.
21 серпня перемога демократично-проєльцинських сил у Москві стала очевидною, і о 22.00 Леонід Кравчук виступив по радіо і телебаченню з промовою щодо провалу путчу – спроба реваншу старої партійно-державної номенклатури з подальшим консервуванням СРСР виявилася невдалою. У Києві цього дня на площі Жовтневої Революції (нині Майдан Незалежності) відбувся велелюдний мітинг. Внаслідок цих подій керівництво КПУ опинилося в стані повної деморалізації, тоді як провідники національно-демократичних сил слушно вирішили, що кращої нагоди для проголошення незалежності України може і не бути.
24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради було ухвалено Акт проголошення незалежності України.
