Марина Снітко,
головний редактор журналу
“Український Вісник”, Угорщина
“Солідарність – це не емоційний спалах, а щоденна праця”
Історія українців в Угорщині – це історія тихого, але наполегливого руху, який триває вже кілька століть. Ще на початку XIX століття на угорських землях існували українські села, а понад пів сотні населених пунктів мали значну або змішану українську людність. Загальна чисельність українців тоді сягала близько 30 тисяч осіб.
Проте ці землі не стали гарантією збереження етнічної ідентичності. Посилення угорського культурного тиску, впровадження угорської мови в церковне життя та тривала ізоляція від етнічної Батьківщини поступово призвели до асиміляції. До 1960 року українська громада скоротилася до кількох тисяч осіб. Розпорошені по країні, вони довго залишалися майже непомітними у суспільному житті.
Відродження після 1990-х: нова ера самоврядування
Зрушення настали на початку 1990-х, коли в Угорщині ухвалили закон про права національних меншин. Українці отримали можливість відкрито заявити про себе та відновлювати культурну й організаційну присутність.
Важливим кроком стало створення Державного органу самоврядування українців в Угорщині. Організаційно самоврядування розвинулося у розгалужену мережу місцевих осередків, формуючи живу тканину культурного й громадського життя. Важливим фактором стало державне фінансування, яке забезпечило стабільність і прогнозованість діяльності та дало змогу розширювати ініціативи й підвищувати їхній культурно-освітній рівень.
Сьогодні в Угорщині діє близько 20-ти українських самоврядувань у різних містах країни. За даними останнього перепису населення (2022 рік), українцями себе ідентифікують 24 615 осіб, понад 15 тисяч вважають українську мову рідною та активно зберігають національні й культурні традиції.
2022 рік: нові виклики та солідарність
Повномасштабна війна в Україні докорінно змінила життя українців у діаспорі. Тисячі людей були змушені шукати прихисток за кордоном, і саме українська громада в Угорщині стала для них опорою. Волонтери, парламентська представниця Ліліана Грекса, самоврядування та місцеві організації оперативно розгорнули систему допомоги: зустрічали біженців, шукали житло, забезпечували переклад, доступ до освіти, медицини й духовної підтримки.
Ця робота не була разовою реакцією на кризу. Вона переросла у системну діяльність, яка триває й сьогодні, доводячи: солідарність – це щоденна праця, а не емоційний спалах.
Державне самоврядування: інституція, що об’єднує громаду
Державне самоврядування Української національності Угорщини – ключова інституція, що поєднує культурні, освітні та політичні функції, забезпечуючи присутність українців у публічному житті. Новообране в 2024 році керівництво на чолі з Євгенією Єдлічкою оновило механізми та надало структурі свіжого подиху, демонструючи спроможність діяти на європейському рівні.
Основним завданням самоврядування є розвиток культури: підтримка національних свят, мистецьких проєктів і пам’ятних заходів формує простір живої традиції та водночас відкриває українську спадщину для угорського суспільства. Така діяльність виконує важливу роль культурної дипломатії та сприяє міжнаціональному діалогу. Серед чисельних заходів: щорічне вшанування пам’яті Великого Кобзаря Т. Шевченка, пам’ятник якому в Будапешті встановили 2007 року. Як окремий символ українсько-угорської дружби, поруч із пам’ятником названо площу іменем Кобзаря. Важливими духовно-історичними подіями стали відзначення Дня Державності України та Хрещення Київської Русі-України, які підкреслили значимість української державної традиції та її глибоке християнське коріння. Традиційно святкування відбувається біля пам’ятника Андрашу І і Анастасії Ярославні, доньці Ярослава Мудрого, встановленого 2001 року, на вершині гори біля Бенедиктинського абатства на півострові Тіхань.
Святкування Дня Незалежності України й Дня козацтва перетворили на справжні свята національного духу, де через пісню, слово й спільну молитву кожен міг відчути приналежність до великої спільноти.
Окреме місце в діяльності займає збереження історичної пам’яті. Вшанування жертв Голодоморів біля однойменного пам’ятника, встановленого в Будапешті 2009 року та інших трагічних сторінок української історії, є складовою моральної відповідальності перед минулим і наступними поколіннями. Серед таких подій – вже вчетверте, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, організація Ходи на підтримку України та її Героїв, які виборють у ворога Незалежність та існування країни в цілому.
Особливу увагу самоврядування приділяє освіті: школи створюють умови для навчання українською мовою та виховання молоді в дусі поваги до культури й європейських цінностей.
Освіта – інвестиція в майбутнє
Відповіддю на виклики війни стало створення, в період з 2022 і по сьогодні, трьох ключових шкіл української національності: п’ятиденна двомовна школа імені Тараса Шевченка в Будапешті, Угорсько-Українська Двомовна Середня Школа та Гімназія та Школа української мови і національності імені Лесі Українки.
Угорсько-Українська Двомовна Середня Школа та Гімназія була зареєстрована 5 серпня 2024 року як унікальний заклад для українських дітей-переселенців. Її створення стало результатом дворічної підготовки Дому Українських Традицій у співпраці з парламентською представницею української національності в Парламенті Угорщини Ліліаною Грексою. Школа працює за угорською державною програмою з потужним українознавчим компонентом, допомагаючи дітям долати мовні та освітні бар’єри.
2025 року в Будапешті відкрили першу п’ятиденну офіційну двомовну школу української національності імені Тараса Шевченка. Школу засновано за ініціативи Ліліани Грекси, а організаційну й фінансову відповідальність взяло на себе Державне Самоврядування Української Національності в Угорщині в особі Євгенії Єдлічки та Андріани Сарваш. Навчання відбувається українською й угорською мовами за програмами, узгодженими зі стандартами Міністерств освіти України та Угорщини. Школа вже працює з учнями 1-4 класів і поступово розширюється до повного циклу середньої освіти.
Школа української мови і національності імені Лесі Українки стала першою системною освітньою інституцією української громади в Угорщині. Після 2022 року її перетворили на мережу з філіями в Будапешті та регіонах країни, для багатьох дітей школа стала простором стабільності та збереження української ідентичності.
Принципово важливо, що ці школи не існують ізольовано. Співпраця, обмін досвідом і спільні освітні та культурні проєкти формують єдиний освітній простір. В умовах війни ці інституції стали не лише місцем навчання, а й інвестицією в майбутнє України – через збереження мови, ідентичності та зв’язку з Батьківщиною.
Представництво й культурна дипломатія
Парламентська представниця Ліліана Грекса стала офіційним голосом українців у діалозі з угорськими державними структурами. Вона відстоює права національної меншини, підтримує освітні та культурні ініціативи, формує активне й відповідальне молоде покоління, проводить форуми та міжнародні проєкти, такі як NOVAdays та форуму Нове Покоління.
Культурна дипломатія також займає важливе місце. Виставки, концерти, театральні й кінопокази, такі як “Вишиванка – непорушний зв’язок української спадщини”, демонструють українську культуру у європейському контексті, будуючи мости порозуміння між народами. За її ініціативою Будапешт побачив виступи театру української національності під керівництвом Олександри Корманьош та Лади Шиленко, представивши оперу “Катерина”, за поемою Т. Шевченка; всесвітньо відомий український хор ГОМІН виступив з концертом в Театрі оперети, і, вже традиційно, на запрошення Лілани Грекси до Будапешта та інших міст Угорщини, приїжджають відомі співочі і танцювальні українські колективи та артисти.
Парламентська представниця активно бере участь у житті релігійних громад українців в Угорщині. Вона активно підтримує як українських греко-католиків, так і православних священників у їхній праці, а також вірян у питаннях щодо релігійних обрядів українською мовою.
За наполегливої праці Лілани Грекси, Державне Самоврядування Української Національності Угорщини 2025 року вступило до FUEN, найбільшої в Європі міжнародної організації, яка сприяє об’єднанню корінних національностей. З огляду на те, що слов’янський конгрес відбувався саме в день пам’яті Голодомору, великого голоду в Україні, Ліліана Грекса запропонувала, щоб слов’янська робоча група, до якої належать 32 слов’янські членські організації, на своєму щорічному засіданні вшанувала пам’ять мільйонів невинних жертв радянського режиму, що сталося вперше в історії FUEN.
Віра, що об’єднує
Духовне життя української діаспори в Угорщині є одним із ключових чинників збереження ідентичності. Українські греко-католицька та православна громади забезпечують молитву рідною мовою, формують простір спільності та підтримки, організовують табори, катехизацію дітей і молодіжні програми.
Церкви стають центрами гуманітарної солідарності, культурних заходів та молитви за мир, допомагаючи українському народу і формуючи відчуття дому далеко від Батьківщини.
Сьогодні в Угорщині діє Персональна Українська Парафія в Угорській Греко-Католицькій Церкві та Українська Православна Громада (ПЦУ) під омофором Вселенського Патріархату. Обидві церкви беруть активну участь у житті української діаспори, об’єднуючи її в молитвах за Україну та її захисників.
Культура, розвиток, підтримка
Українська громада активно розвиває життя через організації “Нова Хвиля”, “Єдність”, “Вільні” та інші. Вони об’єднують родини, молодь, підтримують освіту й культуру, проводять фестивалі, волонтерські акції та благодійні проєкти для ЗСУ та переселенців. Разом ці структури створюють живе й активне життя громади, зберігаючи мову, традиції та національну ідентичність.
“Українські церкви та школи в Угорщині – це не лише місце навчання чи богослужіння, а живі осередки громади, де передають традицію, формують молодь і зберігають відчуття дому далеко від Батьківщини”
Українська громада в Угорщині – приклад того, як історична пам’ять, освіта, культура, духовність і політичне представництво створюють цілісний, видимий та відповідальний суб’єкт суспільного життя. Це громада, яка зберігає ідентичність, об’єднує людей і будує мости між країнами, поколіннями та культурами.
