Українців планували знищити як націю та назавжди відбити бажання чинити опір злочинній владі. Владі, яка конфісковувала збіжжя до останньої зернини у той час, коли з голоду вимирали цілі села. Відібрані гори зерна і картоплі нерідко гнили просто неба на залізничних станціях перед вивезенням в Росію,. Селян до них не підпускали. Розстріл з конфіскацією всього майна або ув’язнення на 10 років загрожувало за спробу принести додому з колгоспного поля жменю зерна, щоб нагодувати голодних дітей. Більшість померлих не хоронили – просто не було кому.
Нині, навіть важко усвідомити, що переживали ці люди?! Як ми змогли відродитися після цієї страхітливої за своїми намірами й масштабами акції совєтскої влади. Тому українці зобов’язані зробити все, аби про найбільшу трагедію українців довідався увесь світ. Щоб про неї пам’ятали усі покоління.
Українська громада у Норт-Порті, південно-західній частині Флориди, яка організувалась тут ще у 1975 році, поширює правду про історію та минувшину України. Українські родини, які приїхали сюди свого часу з північної Америки та Канади, вшановують щороку невинно убієнних.
Члени Громадського Комітету в південно-західній Флориді і цьогоріч гідно відзначили трагічну річницю Голодомору-Геноциду 1932-33 рр у неділю, 21-ого листопада.
В українських церквах св. Андрія та Входу в Храм Пресвятої Богородиці у Норт Порті було відслужено панахиду за жертв Геноциду. Поминальні свічки скорботно палахкотіли у руках представників Громадського Комітету на знак пошани замордованих голодом. Після панахиди усі присутні зібралися в Осередку ім. св. Андрія на символічну перекуску-кусник хліба з медом та горнятко чорної кави.
Віра Боднарук, член управи Громадського Комітету, привітала присутніх і згадала очевидців Голодомору, які проживали у Норт Порті, але вже відійшли у вічність. Вона попросила Олю Бабчук прочитати уривок вірша Катерини Неміри “Голодомор” – поетичним словом автор описала жахіття голодної смерті. До мурашок пробирають факти, показані у фільмі Аріадни Охримович “Holodomor: Voices of Survivors” (2015), який діаспоряни подивилися разом..
У фільмі йдеться про те, як сталінський режим жорстоко нищив український народ, щоб знищити увесь опір до колективізації. Цілі села вимирали, а інтелігенцію було заслано на Сибір, де вони у нестерпних умовах для життя та під тортурами також гинули.
Біль Голодомору щороку пронизує пам’ять кожного українця, коли ми у листопадові дні запалюємо свічки і молимось за тих, кого знищили вороги. Тому важливо – пам’ятати… У Норт Порті українська громада пам’ятає… Про це свідчать програмки з відзначень Голодомору-33 у минулі роки. Про це переконливо нагадують книжки на тему Голодомору українською та англійською мовами та матеріали на тему Голодомору-Геноциду, які використовують на лекціях “human rights” у середніх школах США.
проф. Віра Боднарук,
громадський Комітет
