Кілька етапів конкурсу, ідеальне знання англійської, безліч інтерв’ю та відкриті лекції – за заповітну посаду в американських коледжах українські викладачі часом борються декілька років.
Українець за походженням, а нині – професор Колумбійського університету Юрій Шевчук розповів ForumDaily, як йому вдалося здобути роботу в престижному навчальному закладі США, і чим викладання в американських університетах різниться від українських стандартів.
Чоловік працює у найпрестижнішому районі Нью-Йорка – на Манхеттені, за декілька кварталів від Центрального парку. Там на 13 гектарах і розташувався Колумбійський університет, який вважається одним з найкращих навчальних закладів світу.
Юрій Шевчук тут – перший викладач з України. Понад 10 років він закохує американців в українську мову, спеціально для них написав книгу “Українська для початківців”, організував кіноклуб. При цім на викладача української мови Юрій не вчився ніколи. “У мене дві спеціальності: одну я здобув у Київському університеті, на факультеті романо-германської філології. В Америці ж я вчився ще на курсі політології в університеті «Нова школа соціальних досліджень», – розповідає він.
Одного разу чоловік приїхав до Америки, щоб просто побачити університет і перейняти досвід. А йому відразу запропонували викладати українську мову в Літній школі – спеціальній двомісячній програмі, під час якої студент може пройти кілька академічних курсів і набрати додаткових балів.
Юрій вирішив, що комусь треба починати, і наступного літа повернувся у США викладати. До цього майже рік готувався – як подати українську американцям, як пояснити їм складну граматику й вимову.
“Це було страшно, тому що мені довелося самому панічно все вивчати. Докопуватися до всього і якимось чином передбачати питання моїх студентів“, – згадує Юрій. Він жартома називає себе “самозванцем від україністики”. Але його лекції були настільки успішними, що, починаючи з 1990 року, він приїжджав у Гарвард практично щоліта. А в 2004-му в Колумбійському університеті з’явилася вакансія викладача української мови. “І я до такої міри осмілів, що вирішив на неї податися”, – продовжує Юрій.
Він відправив документи за два дні до закінчення терміну подачі і навіть не сподівався на позитивну відповідь. Він саме був у відпустці, тож деякий час Юрій навіть автовідповідача не перевіряв. А коли повернувся, його вже чекало повідомлення з проханням приїхати на співбесіду в Колумбійський університет. Юрій потрапив до короткого списку претендентів на посаду. Далі він мав пройти інтерв’ю і дати відкриту лекцію для студентів.
“Я не хвилювався, тому що був упевнений – мене не візьмуть. Просто вирішив, що зроблю все, що від мене залежить, аби бути чесним перед самим собою. І я дуже добре пам’ятаю, що більше переживав, чи встигну я потрапити до музею Метрополітен“, – розповідає він.
Музей він відвідав, а через два дні йому зателефонували, щоб повідомити результати співбесіди. Зазвичай, кандидатури розглядають два тижні, але тут рішення було одностайним, і Юрія швидко запросили на роботу. “Я був шокований, напевно, щось кричав – так, що всі мої колеги збіглися до мого столу”.
Його посада – лектор української мови. Контракт потрібно продовжувати кожні 5 років, при цьому викладач проходить свого роду переатестацію: комісія знову приходить на лекції, перевіряє, яку наукову діяльність професор встиг провести за цей час, які роботи опублікував. Юрій таку перевірку успішно пройшов вже два рази. Він викладає три мовні курси і ще один – з історії радянського і пост-радянського кінематографа, це 8 – 9 занять на тиждень. Каже, про таку завантаженість, як в українських вузах, тут навіть не йдеться.
“Немає такої завантаженості, яка просто перекреслює будь-яку можливість бути хорошим викладачем: як можна добре готуватися до лекцій, якщо у вас більше 20 годин викладання на тиждень?”.
У Юрія час є і на підготовку, і на наукову діяльність. Він із першої лекції захоплює студентів українською мовою настільки, що вони потім не можуть наговоритися. Правда, попереджає – в Україні їм буде непросто знайти співрозмовників.
“Ось уявіть собі студента, який платить $12 тисяч на рік за курс української мови. Приїжджає він уперше до Києва, відкриває рота, а у відповідь чує: “Ти що, російської не розумієш?” Це у гіршому випадку, а в кращому – його просто ігнорують, або ж відповідають російською“, – розповідає Юрій.
Він чесно розповідає студентам про всі сучасні реалії в Україні, намагається знайти фільми українською для свого кіноклубу і постійно приїжджає з лекціями на батьківщину. Каже, повернення в Україну не виключає. Адже у нього два улюблені міста – Нью-Йорк і Київ.
