У мистецькому центрі Вінніпегу співали колядки

ФЕСТИВАЛЬ КОЛЯДОК-2019 у Вінніпезі, Канада

“Ви, мабуть, вперше завітали на наш Фестиваль Колядок? – запитала мене жінка у вишиванці, спостерігаючи за тим, як мої діти із неприхованою цікавістю оглядають концертний зал одного із мистецьких центрів Вінніпегу. – Впевнена, ви не пошкодуєте. Центр української культури та освіти “Осередок” організовує подібні заходи вже багато років і кожного разу глядачі стають свідками неперевершеного дійства. Мене звати Марія Хаблюк. Троє моїх дітей та чоловік є постійними учасниками Фестивалю, тож якщо бажаєте, я розповім про колективи, які ми сьогодні побачимо на цій сцені”. – Я охоче погодилась, подумки дякуючи долі за таке приємне й несподіване знайомство. – “Відкриватиме програму відомий Український чоловічий хор “Гуслі”, – продовжувала тим часом пані Марія. – Цей колектив був організований у 1969 році Володимиром Зуляком та випускниками коледжу Святого Володимира міста Роблін. Тоді хор переважно співав під час Святих Літургій в українських католицьких парафіях у Вінніпезі та інших містах Манітоби. Згодом до співочого колективу приєднались танцюристи й була утворена однойменна музична група. З того часу “Гуслі” постійно виступають на численних фестивалях, громадських заходах та концертах. Колектив записав декілька альбомів і на сьогоднішній день є одним з найвідоміших українсько-канадських хорових колективів, який продовжує активну діяльність зі збереження та розвитку української музичної культури. Мій чоловік Василь почав співати у “Гуслях” ще змолоду, а згодом до батька приєдналися наші сини Івась та Михась. Зараз я покажу вам моїх хлопців…”

Тим часом у залі згасло світло, навколо запанувала тиша і за хвилину зі сцени залунало “Нова радість стала!..” Насолоджуючись співом, я не одразу звернула увагу, що деякі глядачі стоять у дверях. І тому було просте пояснення – у залі не було жодного вільного місця.

“Цього року гостями Фестивалю є польський народний ансамбль “Сокол”, – вела далі пані Марія вже пошепки, аби не заважати іншим глядачам. – Під диригуванням Тадеужа Бєрнацькі сьогодні нас порадують своїм талантом солісти Бенедикт Лемейр та Михал Ковалик, виконуючи композиції “Швидко до Віфлієму”, “При народженні Ісуса Христа” та “У місті Віфліємі”. А це – хор Української Католицької Митрополичої Катедри святих Володимира й Ольги, – пояснила жінка, вказуючи на наступних виконавців. Свого часу я й сама співала у цьому чудовому хорі”.

Тим часом публіка вибухала оплесками, дякуючи виконавцям за “Пресвяту Марію” та “У зеленому ліску”. “О! Зараз у складі Народного ансамблю “Мелос” на сцену вийде моя донька Катруся, – захоплено прошепотіла моя співрозмовниця, – вона гратиме на сопілці, тож Катрусю буде легко впізнати. Взагалі, “Мелос” об’єднує багатьох чудових співаків, танцюристів і музикантів Вінніпегу. Заснований у 2006 році, цей фольклорний ансамбль одразу здобув не аби яку популярність, адже саме “Мелос” поєднує традиційну українську народну музика із сучасними стилями, що так подобається молоді. Тож моя донька у захваті від цього колективу! Лише вслухайтесь у їхні “Прийди, прийди Емануель”, “Що це за Дитя” та “Різдвяну Колискову”. Впевнена, ви ніколи не чули нічого подібного». І дійсно, колядки, які незабаром полилися зі сцени зачаровували, дарували справжній різдвяний спокій та затишок.

“Ви, напевно, чули про Вінніпежський хор імені легендарного українського диригента Олександра Кошиця? Переконана, що так! – не дочекавшись моєї відповіді, продовжувала пані Марія. – Так ось, мої діти й чоловік так само мають честь бути членами цього славетного співочого колективу. Хор імені Кошиця має надзвичайну історію, а його засновник свого часу лише силою власного таланту переконав мешканців трьох континентів у існуванні української нації. Сьогодні основу репертуару співочого колективу складають класичні твори, а також сучасні українські хорові композиції. Кожен співак – безперечний талант. Чуєте, які голоси? Вони неперевершені!..”

Вечір добігав кінця. Ведучий, вкотре подякувавши організаторам та учасникам фестивалю, запросив піднятися на сцену усіх виконавців, аби заспівати “Бог передвічний”. І зал підвівся… Співали разом. І старий і малий. Той, хто займається вокалом пів життя, і той, хто співає лише у душовій кімнаті під плескіт води. Цього вечора усіх нас об’єднали колядки. Нас об’єднав Бог!

Людині властиво прагнути вічності, шукати в житті мету і натхнення… Але, навряд чи взагалі є щось гідніше, як вдосконалювати свій дух, жити і творити, міцно тримаючись за віру своїх батьків, свою культуру і традиції. Саме це і є основою українського національного способу життя, національної пам’яті і реалізації української нації у світі.

Тому, організовуючи з року в рік Фестивалі колядок, ми передаємо безцінний скарб тим, хто прийде після нас. Дбайливо зберігаючи різдвяні традиції, ми прославляємо Україну і все українське на канадській землі.

Довідка

Вінніпезький Фестиваль колядок був заснований понад двадцять років тому Володимиром Климківим (Walter Klymkiw), учнем Кошиця, який в 1951 році очолив Хор молоді Українського Національного Об’єднання, організований в 1946 році Галиною Хам. У 1967 році хор змінив назву на хор ім. О. Кошиця і Климків керував ним до 1990 року. У 1992 році канадський хор став лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка.

Володимир Климків народився 3 жовтня 1926 року в селі Саранчуки Бережанського району Тернопільської області, відомого своєю героїчною національно-визвольною боротьбою. У 1928 році його батьки емігрували до Канади. Кажуть, що у житті Волтер мав три пристрасті:  свою сім’ю, свою громаду і музику. Кошиць, його дружина Тетяна та доктор Павло Маценко сприяли його захопленню українською музикою. З Хором молоді Українського Національного Об’єднання він провів тисячі виступів по всій Канаді та іншим континентам, а також здійснив чотири важливі поїздки в Україну. Найважливішою для Климківа нагородою стала медаль  імені Тараса Шевченка, якою його нагородили в Києві у 1992 році.

Помер 4 грудня 2000 року у Вінніпезі.

Життя Володимира Климківа, як і музичних геніїв українського народу Леонтовича й Кошиця, було справжнім мистецьким подвигом, здійсненим на ниві хорового мистецтва.

Articles