50-річний ювілей Українського чоловічого хору “Гуслі” з Канади

“Прошу до хати, казала мати…”, – співав український чоловічий хор “Гуслі”, вітаючи усіх присутніх 27 січня на офіційному відкритті урочистостей з нагоди святкування свого півстолітнього ювілею. Зазвичай у подібних випадках говорять “не було, де впасти яблуку”, адже того дня привітати винуватців свята завітало чимало прихильників та шанувальників українського хорового співу. В урочистій та піднесеній атмосфері, яка панувала в конференц-залі Українського Культурного та Освітнього центру “Осередок” міста Вінніпег, усі присутні мали чудову нагоду насолодитися професійним хоровим співом та дізнатися про маловідомі факти з історії творчого колективу.

Перший виступ хору «Гуслі» відбувся 50 років тому й відтоді українська пісня лунає світом, прославляючи Україну. Про те, як народився і діяв усі ці роки прославлений чоловічий колектив, розповідає Голова Ради Директорів хору Крістофер Склеповіч.

– Ідея створити чоловічий хор виникла у вересні 1969, коли Уолтер Зулак організував дюжину випускників одного з коледжів канадського міста  Роблін (провінція Манітоба), у чоловічий хор, відомий у той час як Хор випускників коледжу Святого Володимира. Саме у цьому навчальному закладі, під керівництвом доктора Пауля Маценка, панувала думка щодо відродження української національної співочої традицій. Натхненні ідеями свого викладача, випускники коледжу твердо вирішили: зберігати й примножити українську спадщину, як частину багатонаціональної культурної мозаїки Канади. Їхніми першими концертними майданчиками були різні українські католицькі парафії у Вінніпезі та інших містах Манітоби, де вони були найбільш відомі завдяки співу Божественної літургії, участі у громадських заходах і концертах.

Пане Крістофере, назва «Гуслі» («Hoosli») дуже пасує вашому колективу, чи відомо, хто саме запропонував її?

– Звичайно. Це була ідея доктора Маценка. Адже гуслі – один з найдавніших щипкових музичних інструментів, який був дуже популярним за часів Київської Русі. За однією з версій, саме від гуслів походить інший народний музичний інструмент, що став символом українців — бандура. Якщо додати до гуслів 2-3 баси, поставити інструмент на колінах вертикально, притиснувши до грудей — ось і вийде бандура. Але варто зазначити, що назва «Гуслі» з’явилася не одразу. Це сталося у 1975 році, коли після багатьох вдалих виступів у канадських провінціях Манітоба, Саскачеван та американському штаті Небраска, колектив об’єднався з популярною танцювальною групою “The About Five”, коріння якої також походило з Коледжу Святого Володимира. Ось тоді й з’явилися «Гуслі».

Мабуть, саме з того часу «Гуслі» заявили про себе вголос?

– Авжеж. Навесні 1976 року «Гуслі» зробили свій перший запис, а вже восени того ж року колектив вирушив у концертний тур по провінції Саскачеван. За декілька років відбувся Каліфорнійський концертний тур по Сан-Дієго і Лос-Анджелесу.

Але ж, напевно, на шляху до слави було й чимало складнощів?

– Звичайно. Одна з них була пов’язана з тим, що Уолтер Зулак, якого до того часу називали головною рушійною силою колективу, залишив «Гуслі». На жаль, влітку 1980 року він в зв’язку зі своїм бізнесом переїхав до Альберти і передав кермо правління хором Михайлу Закалузному. Це були дуже важкі часи. У 1981 році в якості художнього керівника колективу був представлений Том Собков. Том довгий час був членом хору, відрізнявся неабиякою ініціативністю і незабаром «Гуслі» досягли нового рівня свого розвитку. Так, у 1984 році Українська Національна Асоціація надала хору «Гуслі» постійне місце для репетицій. Відтоді умови членства в хорі було переглянуто і відкрито для всіх членів української громади, включаючи представників як католицької, так і православної конфесій. З тих часів майже 200 чоловіків відкрили свої серця і вклали душу в хор, прославляючи Україну як на території Канади, так і далеко за її межами.

– Яка кількість учасників хору на сьогодні?

– Наразі всесвітньо відомий хор «Гуслі» складається з 32 членів, які під диригуванням Тадеуша Бернацького виступають на території всієї Північної Америки й випустили десяток альбомів. У репертуарі колективу урочиста літургійна музика, традиційні українські народні, патріотичні та козацькі пісні. У наш час жодна велика культурна подія у житті української громади Вінніпегу не відбувається без участі нашого хору.

– Історія вашого колективу дуже цікава. Чи займається хтось її збереженням?

– Так. Ми розуміємо, наскільки важливо зберегти історію хору для наступних поколінь. Відтак, ми надзвичайно вдячні нашим співакам Тому Дудичу і Майлзу Бурденюку за те, що вони змогли зібрати колекцію пам’ятних речей хору, серед яких фотографії, плакати, записи програм. Саме завдяки їхній копіткій праці ми маємо можливість спостерігати еволюцію нашого колективу за останні 50 років.

Чи хотіли б ви побажати щось прихильникам хору «Гуслі»?

– Жоден творчий колектив, подібний до нашого, не може існувати і процвітати без вдячної аудиторії. Ідеться не лише про людей, які володіють українською мовою. Серед наших прихильників багато тих, хто мови не знає, проте їм подобається українська пісня – вони відчувають спадковість поколінь. Тому, у цей святковий день, я від себе особисто і від імені членів хору хочу подякувати усім, хто був поруч з «Гуслями» протягом цих 50 років. Сьогодні ми співаємо для вас!

Україну та Канаду розділяють тисячі кілометрів. Та завдяки подібним творчим колективам, пісні, сповнені любові до рідного краю, живуть, допомагаючи відкривати Україну іншим народам. Сьогодні хоровий спів є візитною карткою України у світі. Це наша дорогоцінна спадщина, яку нам належить поважати, вивчати та зберігати для наступних поколінь

 

 

Articles