7 Natural Wonders of Wisconsin
Станіслав Рудий
У штаті, знаному своєю любов’ю до землі та чистої води, ніколи не перестанеш дивуватися. У Вісконсині зачаровують незбагненної краси краєвиди, веселкові водоспади, унікальні печери, незлічені озера, повні різноманітної риби, заповідники та затишні місця для відпочинку. Межуючи з річкою Міссісіпі на заході і з двома Великими озерами на півночі та сході (Верхнє озеро і озеро Мічиган) – Вісконсин практично оточений водою з усіх боків. Крім того, в штаті є 14 949 внутрішніх озер, де можна рибалити, кататися на човнах і плавати. Я міг би зробити список чудес природи цього штату вдвічі довшим, але сім якраз ідеальне число.
- Апостольські острови / Apostle Islands
Дослідник та мрійник живе у кожному з нас, тому, не задумуючись, відправляйся на пошуки пригод! Цей національний парк – угруповання або “Архіпелаг” з 22 пустельних островів, що прикрашають холодні води озера Верхнє (Lake Superior) і більше десятка миль берегової лінії. Ці острови пронизані красивими та різноманітними печерами, які дуже гарні влітку, проте насправді казкові взимку – із замороженими водоспадами і чудернацькими бурульками усіх розмірів та кольорів. Журнал “National Geographic Explorer” назвав Апостольські острови одним із найкращих місць для відвідування у світі.
Тут є дрімучі ліси, а також пляжі і скелі, які полюбляють сильні вітри. Є морські печери, де можеш дослідити більш, ніж тисячолітні відбитки ритмічних хвиль. Коли взимку поверхня озера вкрита міцною надійною кригою, туристи вирушають у пішоходну подорож до крижаних печер, щоб оглянути гроти з сотнями тисяч (чи, може, мільйонами? хто ж їх рахуватиме?) блискучих бурульок.
Улітку, коли погода тепла і немає штормових вітрів, варто побачити острови з човна або, ще краще, відпочиваючи на острові в одному із численних наметових містечок (інформацію про них можна знайти серед 60-ти містечкових сайтів для туристів). Варіанти транспорту різноманітні – морський каяк, вітрильник, моторний човен чи екскурсійні катери.
Грандіозний тур Апостольськими островами (Apostle Island Cruises) триває майже три з половиною години, і можна оглянути і острови, і найкращу в США історичну колекцію маяків. Також, ці місця оповиті легендами та фактами чисельних корабельних аварій, що робить їх популярними для аквалангістів та шукачів скарбів, які знову і знову повертаються сюди, щоб дослідити останки вітрильників Севони, Люцерни та Преторії (Sevona, Lucerne and Pretoria).
- Водоспад Великий Маніту / Big Manitou Falls
Часто фоном для весільних пар та туристів стає 165-футовий (50.292 метра) водоспад “Великий Маніту” в національному парку Паттісон поруч з озером Верхнє (Pattison State Park near Superior). Він є четвертим за висотою водоспадом на схід від Скелястих гір (Rocky Mountains). Його вражаюча висота однозначно вразить.
Вода сюди надходить з річки Блек (Black River), що звивається впродовж 22-х миль на південно-західному відрізку парку на кордоні Вісконсин-Міннесота. Коли вона проходить через Паттісон, перше падіння водоспаду насправді становить 31 фут і тому названо “Малий Маніту Водоспад” (Little Manitou Falls). Потім він перетворюється на “Великий Маніту”.
Найкраще місце, щоб побачити “Великий Маніту”, – з півдня, де дві точки на березі забезпечують прямий вид на водоспад. Проте, можна підійти набагато ближче до Малого Маніту.
Більш ніж вісім миль пішохідних маршрутів, з’єднаних з кемпінгами, обладнані для туристів у парку. Є супер-цікаві походи з гідом протягом усього року, і це ще один спосіб познайомитися з ландшафтом, парком та унікальними краєвидами.
- Печера Курганів / Cave of the Mounds
Деякі дослідники вважають, що печера Курганів є одним з найбільш вражаючих чудес природи Середнього Заходу. Розташована в південній частині штату Вісконсин, на захід від гори Хорив, печера з 1940 року приваблює мільйони відвідувачів. Вона розташована неподалік від Блакитних Курганів – двох великих пагорбів, які мають блакитний відтінок, якщо дивитися на них з невеликої відстані. Печера лежить на південному схилі східного пагорба.
Печеру виявили випадково в 1939 році робітники, які видобували вапняк у кар’єрі біля підніжжя східного пагорба. Використавши динаміт, вони підірвали величезний шматок вапняку і знайшли великий підземний тунель, який виявився вапняковою печерою більше 20 футів у висоту, з якої відкривалося безліч інших приміщень і галерей.
Це відкриття швидко привабило сюди так багато відвідувачів, що печеру закрили, щоб зберегти її. На жаль, у перші дні мисливці за сувенірами фактично знищили “зарослі” численних сталактитів і сталагмітів, пні яких все ще можна побачити тут. На щастя, більшість природних особливостей печери було збережено, і в 1940 році її відкрили для публіки.
Історія формування печери починається більш ніж 400 мільйонів років тому, з утворенням вапняного каменю, в якому виникла печера. Вона почала формуватися близько мільйона років тому. Згодом в ній утворюються сталактити – колони, які ростуть зі стелі печери вниз, і сталагміти – колони, які ростуть на підлозі печери. Кількість часу, необхідного для створення цих утворень, варіюється, але зазвичай займає від 50 до 150 років на кубічний сантиметр матеріалу.
Інші варіанти утворень називаються “геліктіти” – це сталактити, які ростуть як вниз, так і в бік; ооліти, або “печерні перли” – маленькі дрібні мінеральні утворення (від сотих часток міліметра до 2,5 см), зазвичай більш-менш кулястої форми, де кальцит утворюється навколо піщинки, так само, як у перлів. Яскраві кольори можна знайти в різних утвореннях, що обумовлено сумішшю мінералів, наявних у воді. Червоний і коричневий кольори спричинені оксидами заліза, а синій і сірий – обумовлені присутністю окису марганцю.
Хоча досі не знайдено ні додаткових каналів та під’єднаних печер, деякі вчені вважають, що є ще проходи і печери, прилеглі до печери Курган та мережа інших печер, які можна знайти по всьому штату.
Печера Курган відкрита щодня навесні, влітку і восени, але взимку – тільки у вихідні, із запланованими турами. Печера розташована в двадцяти милях на захід від Медісон, штат Вісконсин, у безпосередній близькості від автомобільних доріг США 18 і 151 між горою Хорив і Синіми Курганами.
Найкраще відвідати печеру у спекотний літній день: вона має ту ж саму температуру кожного дня року – прохолодні 50 градусів. Генеральний менеджер Джо Клімкзак (Joe Klimczak) зізнається, що вони все ще виявляють більше тунелів: “Печера все ще розкриває себе нам, і ми усвідомлюємо, що є просто сплеском на геологічній шкалі часу”.
- Національний парк “Чортове озеро” / Devil’s Lake State Park
Національний парк “Чортове озеро”, що розташований недалеко від Wisconsin Dells, є найбільш відвідуваним парком у штаті Вісконсин. Щороку сотні тисяч туристів користуються 360 акрами озера, балансують над 500-футовими обривами і проходять 30-мильними трасами цього природного дива.
Вчені вважають, що обриви парку були створені 1,6 мільярда років, що робить їх одним із найдавніших скельних оголень у Північній Америці. Частину хребта Барабу (Baraboo Range) місцеві жителі називають “древнім рок-н-ролом” гірських хребтів.
Це сильні, надійні скелі для досвідчених скелелазів.
- Ланцюг O’Lakes / Chain O’Lakes
Якщо одне озеро Вісконсина виглядає чудово, то як охарактеризувати 28 озер, з’єднаних між собою? Ланцюг O’Lakes глибоко в Північних лісах Вісконсина є найбільшим материковим ланцюгом озер у світі. Глибина цих озер коливається в широких межах від одного до іншого, забезпечуючи достатній простір для будь-якого плавучого засобу: водних лиж, вейкбордингу, понтону, байдарки або рибальського човна.
Тепер відкрию маленьку таємницю ланцюжка O’Lakes: попри те, що самі озера на 100 відсотків природні, об’єднання їх – справа рук людини. Люди також побудували греблі на річках Вісконсин та Ігл (Wisconsin and Eagle Rivers), як спосіб з’єднати озера для вимог лісозаготівельної промисловості і виробництва електроенергії.
Ланцюг O’Lakes перетинає округи Vilas та Oneida, і частина озер межують з Національним лісистим масивом Ніколет (Nicolet National Forest) на східній береговій лінії ланцюга. Це лісиста місцевість, яка назавжди залишиться незайманою природою. Тут є безліч пречудових місцинок для рибалок, які прибувають сюди, сподіваючись піймати найбільшу і найкращу рибу.
- Національний парк “Високий Кліфф” та Ніагарський укіс / High Cliff State Park and the Niagara Escarpment
Місцеві жителі називають його “Виступ” (The Ledge) – вапняковий стрімчак, який проходить через High Cliff State Park, що розкинувся на східному березі озера Уіннебаго (Lake Winnebago), найбільшого озера Вісконсина.
Це не звичайна вапнякова скеля. Це Ніагарський укіс – скеля віком з 440 мільйонів років – який починається в Вісконсині і простягається на 1000 миль до Ніагарського водоспаду. Насправді, без Ніагарського укосу не було б і Ніагарського водоспаду.
У Вісконсині земля багата корисними копалинами, древніми лісами, рідкісними видами рослин, печерами, водоспадами… Це міграційна зупинка для багатьох птахів навесні та восени. Цей кам’яний коридор також має петрогліфи, піктограми і кургани, яким понад мільйони років – ключі до індіанського минулого штату.
Якщо поїхати нижньою частиною Cliff State Park High, складеться чітке уявлення про усі скелі. Також, є дев’ять миль пішохідних стежок у верхньому парку, поряд з ними ще дев’ять – для верхової їзди. За милю від берегової лінії вздовж озера є піщані пляжі, пристані для яхт і місця відпочинку.
На оглядовій вежі у верхньому парку можна побачити навколишню красу на 30 миль на північ, захід і південь.
- Болото Хорікон / Horicon Marsh
Болото Хорікон є найбільшим прісноводним болотом у країні. Воно розташоване на південному сході штату Вісконсин і найбільш відоме як міграційна зупинка для величезних зграй канадських гусей. Але болото – це більше, ніж просто гуси.
Понад 300 видів птахів бувають тут, зокрема найбільша гніздова популяція червоноголової качки (redhead ducks) на схід від Міссісіпі. Саме тут є найбільше в Вісконсині гніздування та популяція блакитної чаплі.
Більшість боліт є водно-болотною екосистемою – неглибокими, з дном, покритим торфяниками на вапняках, що утворились після величезного льодовика. Але є й високогірні місця проживання фауни, такі як прерії та ліси, що забезпечують необхідне різноманіття для підтримки багатьох видів диких тварин протягом різних сезонів.
Найкраще – принести з собою пару біноклів, щоб спостерігати за дикою природою, не порушуючи її спокою. Коли побачити, як пірнає за рибою американський білий пелікан, злітають у повітря десятки качок, мирно пасуться групи диких індиків, і жовті дрозди кличуть один одного, то можна усвідомити – немає нічого прекраснішого, ніж доторкнутися до природи серцем.
І обов’язково варто вийти на болото на човні, каное або байдарці. Враження неймовірні!
Довідково: ще декілька Національних заповідників дикої природи на території штату Вісконсин
Національний заповідник дикої природи Неседа – це ліси, що поросли, і заболочені ділянки в центральному Вісконсині, на яких гніздяться різні птахи, зокрема американські журавлі. Заповідник засновано 1939 року.
Створений 2012 року Національний заповідник дикої природи Хакматак розташований на півдні Вісконсина, а також на півночі сусіднього штату Іллінойс (більша частина). Тут є кілька ділянок високотравних прерій, водно-болотних угідь і дубового рідкісного лісу, на яких живуть більше ста видів тварин (у тому числі кілька видів, що є під загрозою зникнення).
Заповідник дикої природи Фокс-Рівер розташований у центральному Вісконсині. Це ділянки лугів, водно-болотних угідь і порослих дубами пусток, на яких мешкають різні види птахів (у тому числі канадські журавлі).
Заповідник Гравел-Айленд розташований на північному сході Вісконсина. Це два острови на озері Мічиган, які стали місцем гніздування місцевих видів птахів.
Національний заповідник дикої природи Грін-Бей розташований на північному сході Вісконсина. Це кілька островів на озера Мічиган, на яких живуть різні види диких тварин, зокрема численні птахи. Заповідник створено 1913 року.
Національний заповідник дикої природи Хорікон – найбільше поросле рогозом прісноводне болото у США, розташоване на сході центрального Вісконсина.
