Велика стрілка годинника зайшла на останнє коло останнього дня старого року. Ще трохи – і годинники, які в кого є, – проб’ють початок новоріччя, корки від шампанського обцілують стелі.
Раптом над котеджним містечком скоробагатьків, гучно перелопачуючи повітря, завис гвинтокрил. Над віллою олігарха Котенка він викинув з черева мотузяну драбину, якою почав спускатися Санта Клаус із клунком подарунків.
Покинувши повгинані від наїдків новорічні столи, мешканці котеджів висипали на балкони. Не попереджена про нічного гостя охорона маєтку Котенків, керуючись інструкцією про тероризм, зробила два попереджувальні постріли в повітря. Воно б і нічого, але прищуватий нащадок Котенка зробив аж ніяк не попереджувальний постріл зі свого пістолета гумовою кулею Санта Клаусу у м’яке місце. Обурений до люті такою зустріччю Санта, яким виявився інженер Шпонька, котрий підробляв у бюро добрих послуг і після невдалого полювання за браком часу запхав рушницю в мішок із подарунками, вихопив свого дробовика і для відлякування охорони вистрілив у садовий світильник. У лампу він не вцілив, а шарахнув по ящику із феєрверками.
Різнокольорові й різнофігурні вогні розфуфирили олігархічне небо. З усіх балконів радісно гукали, манили Санту до себе повними келихами шампанського.
Але охорона маєтку Котенка, керуючись інструкцією про тероризм, відкрила вогонь на влучення по гелікоптеру. У бак з пальним не поцілили, проте один гвинт відбили. Вихляючи, ніби підбита качечка, гвинтокрил з підвішеним на мотузяній драбині Сантою рятувався втечею за ліс.
Виявилося, що пілоти під градусом переплутали квартал і скидали Санта Клауса на віллу Котенка, ніби сніг на голову.
А тим часом через дорогу на балконі палацу олігарха Собачульського ревів семирічний нащадок:
– І я хочу такого Санту!
– Синулька! Твій уже приходив і поклав подарунок під ялинку. Йди подивись – ноутбук за десять тисяч! – кудкудакала пані Собачульська.
– Самі запхали, самі й витягайте! Хочу Санту з вертольота і з феєрверком! – ревів на все котеджне містечко олігархенко.
– Синульчик! Тобі не можна нервувати, заспокойся! Зараз накажу папіку! – бігала довкола свого чада обвішана прикрасами, як ялинка, олігархиня.
Вона таки подалася в кабінет чоловіка, який з такими крутими олігархами, що крутіші бувають тільки варені яйця, допивав перше відро коньяку і доїдав тазик кав’яру.
– Хочу Санту на літаку і з гранатометом! – ревів на балконі нащадок на все нічне небо.
– Синульчичок, заспокойся! – вибігла до нього матуся. – Папік усе владнає. Він уже зателефонував до ДСНС (Держа́вна слу́жба Украї́ни з надзвича́йних ситуа́цій) і вони висилають свій вертоліт. А з Міноборони пришлють цілий взвод Сантів!
– На танку? – пожвавішав нащадок мільйонних статків.
– На якомусь БМП! З димовими шашками і гранатометами!
– Отож! – хитро посміхнулось паненя і пішло заряджати пістолет гумовими кулями.
