ЖІНКА – ГЕРКУЛЕС або Гапочка з Нікополя

В 1884 році в невеличкому українському селі Сулицьке, під Нікополем, народилась диво-дівчинка.
Історія її народження розпочиналась по біблійному. Жило-було подружжя, яке довго не мало дітей. Вже і не сподівалось мати, бо жінці було 30, а чоловіку 60, аж ось зійшло на них благословення, і народилась у них дівчинка, а за нею ще 13 діток, посипались як боби з стручка. Останнього хлопчика батько зачав у 100 літньому віці, ого-го мужик був! Але розмінявши другу сотню, трохи вспокоївся, і вирішив не зловживати так благословеннями.
Вижили не всі дітки, батькам, на прізвище Завидні, вдалось поставити на ноги Агафію, так звали першу дівчинку, Пелагею, Килину, Якова, Тимофія, Марка і Кирила. Всі дітки були сильними і крепкими, але найстарша Гапочка Завидна перевершила всіх.

Росла диво-дівчинка не по дням а по годинам, як Котигорошко, і у 12 рочечків вже виглядала на всі 18. Мала кругле миле личко, золотаві кучері, блакитні очі і губки бантиком. Залицяльники з дитинства проходу не давали, чим дуже бісили Гапочку, і розкидала вона їх по подвір’ю як галушки по баняку, могла і кулачком почастувати, який був мімімішно пухленьким, але бив як куля.
Було у Гапочки на вибір два шляхи – одружитись і зануритись у селянський побут, або піти працювати. Сім’я ледве зводила кінці з кінцями. Про одруження вона і думати не хотіла, якоїсь тяги до матрімоніальності у Гапочки начисто не було. Тож пішла вона працювати. І влаштувала її мама служницею до пані Юшкової, яка тримала свій невеличкий готель.

Роботодавці на Гапочку натішитись не могли, працьовита, скромна, старанна, вона пахала за трьох дурних і за себе четверту. Одною лівою переставляючи важкі дубові меблі в готелі.

Так би і працювала диво-дівчинка все своє життя як раб на каторзі, але відбувся в її житті грандіозний поворот.

Приїхав до них на постій Піддубний з трупою. Згрузили свій інвентар циркові артисти прямо у дворі, бо хтож покраде двопудові гирі. Покрасти ніхто не покрав, але Гапочка побачивши такі цікаві важкі штуки, кинула додолу свої віники, і побігла з ними гратися. Ну не було у дитини іграшок свого часу.

Піддубному зараз же донесли, що якась навіжена служниця його гирі підкидає. Майстер був приголомшений, такої сили в дівчини він ще не бачив, і вирішив що з такого самородку він огранить справжній діамант. Агафія була не проти змінити свою служницьку долю на циркову арену. Справа стала за батьками, до яких Піддубний негайно поїхав.

Завидні зібрали сімейну раду, до якої входили батько, мати і бабуся. Старенька, що обожнювала Гапочку, запитала:

– А чому ти навчатимеш нашу дівчинку, шиттю чи вишиванню?

– Ні тому, ні іншому. Я навчу її боротися і виступати з пудовими гирями. її чекає слава і визнання, вона талант.

– Ну, ні, такі фіглі-міглі для дівчини не годяться. Ми не згодні, допобачення.

– А якщо я запропоную гроші, багато грошей. І моє слово, що з нею нічого поганого не станеться.

– Ну добре, але дивись мені, образиш мою Квіточку, я тебе на тому світі знайду! – сказала бабуся, і закрила засідання сімейної ради.

Піддубний слова свого дотримав. Він навчив Агафію всього що знав сам. Вона стала популярною, з перших виступів. Народ шаленів від захвату, коли миловидна Геркулеска рвала ланцюги, однією рукою гнула підкови, піднімала мізинцем двопудову гирю, утримувала в позиції “бійцівський міст” 8 чоловік на собі, робила карусель з залізною рейкою, до кінців якої чіплялися 3-4 особи, на її грудях розбивали молотами 200 кілограмову кам’яну брилу.

Агафію осипали золотими монетами і коштовностями, від залицяльників відбою не було, але вона абсолютно не цікавилась чоловічою увагою, всякими там прутнями, і розвагами. Тренувалась як навіжена, і жила тільки виступами і сценою.

У віці 18 років, Агафія мала 190 см зросту і 170 кг ваги, при чому розмір ніжки мала 37, і миловидне личко з блакитними очиськами, це все вкупі робило її красунею, зіркою, мрією багатьох чоловіків.

У 1911 році у Піддубного з ученицею стався конфлікт, і вона вирішила покинути його трупу. Ніхто не знає причини конфлікту. Може то була любов, а може ревнощі, а може бажання вийти з тіні свого вчителя. Як би там не було, Агафія стала виступати сольно. Піддубний був ображений страшенно, але потім швидко відійшов і бажав миритися, але нічого не вийшло.

Слава про молоду красиву силачку ширилась, і дійшла до самого царя. Микола II запросив Агафію на аудієнцію, прагнув одарити коштовностями, але вона поросила дозволу на виїзд за кордон.

Так почались гастролі Агафії Завидної по Західній Європі, Середній та Центральній Азії, Африці. Публіка шаленіла. Східні чоловіки втрачали голову від білокурої Геркулески, одаровуючи її коштовностями і пропонуючи руку і серце. Гапочка наша мала неймовірну і дуже рідкісну жіночу вдачу. Не хотіла вона багатих женихів, панів, царів, князів, султанів. Хотіла просто вільно жити, виступати, заробляти собі на життя своїм талантом.

Перша світова війна, а потім революція, стали переломними моментами в житті молодої жінки. Вона змушена була повернутись з зарубіжних гастролів додому. А на Батьківщині людям було не до виступів, суспільство жило іншим. Вона організувала невеличку трупу з своїм молодшим братом Марком, і все ж таки іноді виступала. На них часто нападали мародери, махновці, і відбирали все. Неодноразово в сутичках, Агафія була поранена. Але не зважала на такі речі, бо мала відмінне здоров’я. У Агафії на ланцюжку був маленький золотий ключик, яким відчинявся тайник у цирковій гирі, там вона тримала свої найкращі коштовності.

Одного разу, після виступу в Нікополі, за куліси до Агафії пробрався поліцейський, на прізвище Шпонька. Він давно марив нею, добряче бухнув для сміливості і поліз домагатись взаємності. У Агафії був моцний аргумент проти – її сталевий кулак. Отримавши по морді, Шпонька впав, вихватив револьвер і вистрелив жінці прямо в груди. Вона дивом вижила, але оправитись так і не змогла. Спочатку лікувалась в Грузії, потім поїхала в Ленінград. Тягнуло її місце колишньої слави.

Агафія винайняла невеличку квартиру і стала жити затворницьким життям, виступати вона більше не могла. І гроші, які вдалось заробити раніше витрачала на чисельні операції. В 1935 році Агафія померла під час одної з операцій. Серце не витримало.
Коли брат Марк приїхав поховати сестру, він вже не міг її знайти. Йому тільки в лікарні сказали, що поховано її з почестями. Всі її особисті речі, унікальні коштовності, і навіть маленький золотий ключик, що відмикав гирю – зникли. В квартирі, що жила Агафія, вже господарювали інші люди, і сказали що не знають її. Сім’я до сьогоднішнього дня не знає де похована Агафія Завидна. Їй було всього 50 років.

Наша славетна землячка, зірка світового масштабу, унікальна спортсменка, найсильніша жінка в світі, вона була неймовірною. Єдина жінка у Російській імперії, що мала патент на право проведення чемпіонатів з французької боротьби. Вона могла ще стільки всього здобути і досягти. Довго довго і щасливо жити, бо ж їхня сім’я була довгожителями. Батько помер у віці 117 років, а мама у 100.

Таке коротке і яскраве життя, і така трагічна доля. Як часто недолугі Шпоньки обривають життя геніальних людей.

Покойся з миром, Найсильніша Жінка в світі, ми пишаємось тобою і твоїми талантами. Ти жива диво-дівчинка, поки ми тебе пам’ятаємо…

Famous Ukrainians