Математики і фахівці з квантової фізики стверджують, що на нашій планеті цілком можуть існувати паралельні світи, або по-науковому – інші рівні життя, інші форми. Самі вчені не приводять вагомих доказів існування паралельних світів, проте численні випадки зіткнення людей з таємничим світом “по той бік” реальності не можна ігнорувати.
В даний час передбачається, що Всесвіт насправді має не 3 просторових вимірювання, а більше, але переміщення уздовж “додаткових” осей координат можливе лише при створенні принципово нової техніки. Існує ще варіант переміщення, обумовлений тим, що паралельні світи перетинаються або стикаються в деяких точках, назвемо їх умовно порталами. Так, наприклад, можуть стикатися лінії в будь-якому просторі. Але, так, чи інакше, зробивши подорож уздовж цих самих “додаткових” осей, мандрівник потрапить в незвіданий світ.
Часи, коли наука боялася слів “паралельні світи”, давно пройшли. Багато вчених вивчають ефекти паралельності простору. Сучасна фізика готова визнати множинність світів в “Теорії суперструн” – за оцінками фізиків-теоретиків, а також простих прихильників даної теорії, кількість паралельних світів може бути від 10100 до 10500, або їх, навіть, може бути нескінченна безліч.
У книзі відомого дослідника аномальних явищ Вадима Черноброва “Таємниця паралельних світів” розповідається про епізод, що стався в Англії. Дівчинка дуже довгий час ніяк не могла вийти з лісу на добре видимий нею схил пагорба через те, що потрапила всередину якогось простору, оточеного невидимою, але непереборною стіною. Вона кілька годин намагалася вирватися з цієї пастки: кричала, ходила і водила руками по невидимій стіні, марно шукаючи вихід. Її вже шукали, але рятувальники, що проходили зовсім поруч з нею, не тільки не бачили дівчинку, але навіть не чули її крику про допомогу, хоча вона їх виразно бачила і чула. Коли ж пошукова група пішла, то прозора стіна раптом сама по собі зникла, і дівчинка безперешкодно повернулася додому.
Якщо слідувати логіці, то будь-які живі істоти, що знаходяться по інший бік від такої невидимої для нас в звичайних умовах стіни, точно так само можуть спостерігати за нами, чути кожне наше слово, в той час як ми навіть не здогадуємося про таке “стеження”.
Саме в таку ситуацію потрапили в 1998 році четверо учасників однієї з експедицій в Медведицькій аномальній зоні, що на півночі Волгоградської області. Вони прекрасно бачили і чули двох людей, що з’явилися поруч з ними, але ті двоє довгий час не помічали їх і не чули їх криків.
Віра в існування якихось інших рівнів життя, світів і вимірів зародилася на Землі з появою людства. У всіх язичницьких релігіях міцно побутувало уявлення про те, що жерці, пророки і пророчиці, а також шамани і чаклуни здатні тимчасово переходити в якийсь інший світ, щоб осягнути таємниці минулого і майбутнього. Цілком можливо, що є й якісь вікна в просторі і часі, через які названі представники роду людського можуть заглядати в минуле або майбутнє, а також туди, де знаходиться за стіною сьогодення невидиме для звичайних людей.
У багатьох місцях землі є “прокляті місця”, де з людиною трапляються різні дивні явища або де люди безслідно зникають. Нині такі зони одні вчені називають розщелинами між сусідніми реальностями, інші – викривленнями в просторово-часовому континуумі, а треті – порталами, які ведуть у інші виміри. Якщо звичайна людина потрапляє в одну з таких аномальних зон, то це закінчується для неї, як правило, безслідним зникненням і лише в рідкісних випадках їй вдається врятуватися, але зі значними втратами фізичного і морального здоров’я.
Ще на початку XIX століття, коли не було ні автівок, ні лімузинів, в американському штаті Коннектикут двоє захоплених зненацька сильною грозою людей – полковник МакАрдл і суддя Вей – вирішили сховатися в покинутій старій дерев’яній споруді. Вони не знали, що місцеві жителі називали її “будинком жахів” і обходили десятою дорогою. За кілька років до того тут безвісно пропало ціле сімейство – глава сім’ї, його дружина та п’ятеро їхніх дітей. Так от, МакАрдл і Вей увійшли в цей будинок, закрили за собою двері і відразу опинилися в повній темряві і глухій тиші.
Втомлені подорожні вже не чули ні гучних ударів розкотистого грому, й не бачили яскравих спалахів блискавки, що доносилися знадвору. Відкривши важкі двері в іншу кімнату, вони сторопіли. Перед їхніми здивованими поглядами відкрилася страшна картина. На підлозі, освітленій дивним зеленим світлом, лежали змумійовані, висохлі рештки усіх членів нещасної сім’ї. Суддя Вей безстрашно увійшов до кімнати і … кудись пропав! Полковник же, що стояв біля напіввідчинених дверей, негайно зачинив їх перед собою. Потім його знайшли в напівнепритомному стані на дорозі, досить далеко від жахливого будинку. Згодом він прийшов до тями, але до кінця своїх днів залишався психічно хворою людиною. Схоже на те, що МакАрдл і Вей потрапили в інший вимір. Нещасний суддя, мабуть, занадто заглибився в інший світ, а тому й зник.
Вей так на цьому світі й не з’явився. Очевидно, він став жертвою тимчасово-просторової пастки, з якої не знайшов виходу.
Згідно з останніми спостереженнями дослідників, перехідна зона між сусідніми світами має властивість змінювати свої розміри і переміщатися. Мабуть, саме внаслідок цього в 1936 році в селі, неподалік від Красноярська, одночасно вимерло все населення.
В Перу, в містечку Маркауасі, є кам’яний ліс, в якому, як стверджують дослідники, знаходиться портал – вихід в інші просторові виміри. Декілька років тому там сталася драматична історія з однією з молодих пацієнток відомого в перуанській столиці доктора Рауля Ріоса Сентан: тут її частково паралізувало.
Сталося це так. Жінка відпочивала в кемпінгу неподалік від Маркауасі. Пізно ввечері разом з друзями вона пішла прогулятися в кам’яний ліс. Раптом, прогулюючись, вони помітили маленьку і освітлену смолоскипами хатину, в якій танцювали люди. Пацієнтка Ріоса постаралася бути першою біля незвичайного видовища, а її подруга послідувала за нею. Як тільки жінки підійшли до хатини, то на них відразу ж війнуло холодом. Але перша з них, не надавши цьому особливого значення, заглянула в прочинені двері і з подивом побачила, що люди, які там танцювали, були одягнені по моді XVII століття. Вона рвонулася було навіть увійти всередину приміщення, але її більш обізнана про аномальну зону кам’яного лісу подружка рішуче потягнула за руку назад.
Наступні обстеження пацієнтки Ріоса показали, що її тіло виявилося паралізованим рівно настільки, наскільки вона встигла увійти в простір кам’яної хатини. Можна припустити, що якби жінка увійшла в саме приміщення, то її або повністю паралізувало б, або вона вже назавжди б залишилася в іншому вимірі.
Всі перераховані тут факти, як вважають дослідники, свідчать про те, що паралельних світів не два чи три, а безліч, та до того ж різних. Зовсім не виключено, що саме з них з’являються у нас НЛО і прибульці, “снігові люди” і різні чудовиська типу лохнеського.
Чи реально потрапити в паралельний світ? Це питання не дає спокою більшості з нас. Те, що подорожувати в інші світи можна через астральне тіло давно відомо. Ну а в своєму фізичному тілі? Виявляється, можливо. Є ряд доказів того, що люди бували там.
Більше того, є факти, що і жителі інших паралельних світів не розуміючи як, виявлялися в нашому. Прикладом тому може послужити випадок, що стався в 1954 році в Японії.
В одному з готелів поліцейські вирішили перевірити паспорт одного підозрілого громадянина, який, на їх думку, вів себе вкрай дивно. Що цікаво, паспорт був у повному порядку. Але країна (Туаред), в якій він отримав цей паспорт, не значилася ні на одній карті нашого світу. Обурений недовірою громадянин, вирішив зібрати прес-конференцію журналістів, на якій детально розповів про країну, і про те, що Туаред – держава, що простягнулася від Мавританії до Судану. Звичайно йому ніхто не повірив, вважаючи його божевільним і згодом заховавши його в божевільню. Однак таємниця паспорта, виданого невідомою державою, так і не була розгадана…
І це не поодинокий випадок, подібних прикладів можна навести безліч.
Існує припущення, що секретами проникнення в паралельні світи (мається на увазі ті світи, які знаходяться в протифазі з нашим) володіли наші предки, зокрема жерці, шамани, відуни та інші духовні лідери. Вони могли переміщатися в них, як в астральному тілі, так і у фізичному, через спеціально створені пристрої. Однак з часом ці знання, як і багато інших, були втрачені.
Тим не менше, і сьогодні окремі люди в різних точках планети потрапляють у такі світи, але суто випадково, або за допомогою так званих “провідників”. Кілька варіантів таких переходів описані в статті “Люди, які живуть у двох світах”.
Взагалі, від того, що кожен з нас може опинитися в одному з безлічі паралельних світів, не застрахований ніхто. Добре, якщо це буде безпечний портал, пройшовши через який людина повністю адаптується без будь-яких ускладнень до нового світу.
Але бувають і небезпечні портали. У них немає повної синхронізації між двома сусідніми світами. Прохід через них загрожує величезною втратою людської енергії, викликає слабкість, сильний біль у всьому тілі і зазвичай закінчується летальним результатом.
Поряд з цими порталами, існує ще один, що веде в нікуди. Пройшовши через нього, людина опиняється в замкнутому просторі між двома світами. Вона не може потрапити в інший світ і не може повернутися у свій. У такому місці нічого не відчувається, там не можна ні жити, ні померти, а можна тільки існувати.
Доказом тому може слугувати один з багатьох випадків, що стався в 1952 році в Риверхеде (передмістя Честерфілда, Англія).
Одного зимового ранку шістнадцятирічний Чарльз Эшмер вийшов з дому і попрямував до магазину купити продукти. Минав час, але молодий чоловік не повертався. Ближче до обіду, стурбовані мешканці вирішили розшукати його, але пошуки не увінчалися успіхом. Тоді сімейство Эшмерів вирішило звернутися за допомогою до сусідів. Чарльза шукали дві доби, але крім слідів юнака, які раптово обривалися на снігу буквально в 30 метрах від магазину, нічого не виявили. Однак незабаром після зникнення хлопця на тому місці, де закінчувалися сліди, люди стали часто чути його крики про допомогу. Невидимий, він не тільки благав їх допомогти йому вибратися на “білий світ”, але й називав своє ім’я. Не в силах більше чути “потойбічний голос” Чарльза, сімейство Эшмерів вирішило покинути це страшне для них місце.
Ясно, що всі ці портали не постійні і не довготривалі. Вони можуть несподівано відкритись в кожному непередбаченому місці: на вулиці міста, на фермі, у полі, лісі і т.д. Природно, частіше “наткнутися” на такі ворота можна в аномальних зонах. Але, в будь-якому випадку, ми не знаємо і не можемо передбачити їх можливу появу в тому чи іншому місці. Тому, як вже зазначалося вище, ніхто з нас не застрахований від попадання в такі портали.
