Різдвяна Поезія (Сторінки Української Класики)

Пропонуємо до Вашої уваги підбірку різдвяних віршів, які репрезентують творчість українських поетів ХХ ст.

Добірку підготувала Зоя Жук, за метеріалами таких видань:

“Слово Благовісту”: антологія української релігійної поезії. – Львів: Світ, 1999

Хрестоматія української релігійної літератури / упоряд. І. Качуровський. – Мюнхен-Лондон: Накладом Союзу українців у Великобританії, 1988.

Святі почуття, закладені в молитву: антологія української літературної молитви / упоряд. Володимир Антофійчук. – Бухарест: Мустанг, 2004.

Українська духовна поезія XVII-XX ст. : антологія / ред.-упоряд. Є. Рязанов. – К.: 1996.

ЯКІВ ЩОГОЛЄВ

Колядка

З далекого сходу

Йшло троє царів;

Їм промінь від зірки

Із неба світив.

І тихо та зірка

По небу пливла,

Поки аж до міста

Святого вела.

Потім вона стала

І світом ясним

На станю убогу

Показує їм.

І в станю-храмину

Царі увійшли,

Дитя передвічне

У яслах знайшли.

Один уклонився,

До ясел припав,

Другой Йому ніжки

Святі цілував;

А щонаймолодший

Дарунки зібрав

І в ясла до ніжок
Покірно поклав.

В ту пору із неба

Веселі й гучні

Святих херувимів

Летіли пісні. Летіли й казали,

Щоб мир звеселивсь;

Бо здіялось диво:

Христос народивсь!

Святий вечір!

ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

Святий вечір

Свято веселеє нас привітало,

Свято найбільш укохане в народі,

Будьмо ж веселі, журитися годі,

На бік лихеє, кого що спіткало, —

В святий вечір.

 

Будьмо веселі, всі клопоти киньмо,

Хто ма кохання, втішаймось коханням,

Даймо в нас волю всім добрим бажанням,

І без злоби проти ворогів стріньмо —

Святий вечір.

 

Стріньмо, як дітям народу годиться:

Серцем отвертим і чулости повним;

І цілий край свій любов’ю ми сповним

І в злих серцях та любов заіскриться —

В Святий вечір.

 

Хто з нас був добрий, добріший ще буде,

Хто неприязний, щоб добрості вчився;

Не забуваймо: в сей день народився

Той, Хто кохання приніс на всі люде —

В Святий вечір.

 

Нумо ж, зберімось у купу тісніше,

Кожна родина, як звичай навчає,

А в кого зовсім родини немає,

Друга хай знайде, а смутком не дише —

В Святий вечір.

ОЛЕКСА СТЕФАНОВИЧ

Над Христом

Колишу Свою Дитину

І співаю їй:

Люляй, люляй, любий Сину,

Поки Ти ще Мій.

Сон-ява Мені віщує,

Вітер вість несе —

Мати бачить, Мати чує,

Мати знає все.

Скоро підеш межи люди,

Щоб служити їм.

Шана й дяка Тобі буде

На шляху Твоїм.

На чолі Твоїм корона

І жезло в руці.

В ризах, Сину, Ти червоних,

Весь Ти в багреці.

Без упину ллється слава

На Мою зорю —

І гримить в народних лавах:

“Радуйся, царю!”

І на гору Тебе, світе,

Попровадить путь.

Поведуть туди, а звідти

На руках знесуть . . .

Колишу Свою Дитину

І співаю їй:

Люляй, люляй, любий Сину,

Поки Ти ще Мій.

Колядка

Підлили в лямпаду масла,

Щоб лямпада не погасла,

Щоб світила з неба, ясна,

Та на ясла.

Біля ясел — Мати Божа,

Мати Божа, Панна гожа,

Панна чистая, хороша,

Наче рожа.

В ясла глянула, розквітла,

І на мить немов осліпла, —

Стільки впало в очі світла,

Стільки срібла!

«Тепле — сіно, та не досить,

Загорнути Його в коси б. . .»              

Теплу ніч у Бога просить

Йому Йосип.

Просиш, Йосипе, не всує —

Круторогі у хліву є, —

Нім — язик, то вухо чує:

Бог вартує.

Ось вони все ближче, ближче.

Сиві, гливі і які ще. . .

На дитину кожен дише,

Щоб тепліше. . .

Як лямпада повномасла,

Світить Панна чиста-красна.

Повні срібла, світять ясла.

Ноче ясна.

Різдвяна казка

Що за дивна то новинка

Стала в лісі —

Засвітилася ялинка

На узліссі!

Свічечок на гілках — сила-

Пресиленна —

І червона, й синя, й біла,

І зелена!..

А горішків і цукорків —

Без рахунків!..

А під нею — цілі горки

Подарунків!..

Позбігалися із гаю

Зайці й білки,

А вона їм простягає

Свої гілки.

“Грійте вогниками лапки,

Грійте ніжки,

А після — цукорки, ябка

Та горішки…”

Як нагрілись нахололі

Їхні шубки,

Всі горішки покололи

Гострі зубки.

І цукорки їм припали

До сподоби.

Дай ще більше, то замало

Їх було би!

Не лишилася ні криха

І від яблук…

Все їх бавило — і дзиґа,

І кораблик…

Всі дарунки знадобились,

Всі гостинці,

Тільки зірка залишилась

На ялинці.

В темний гай з ялинки сяє

Тільки зірка.

І ялинка каже заям

І вивіркам:

“А тепер їдіте спатки —

Я вберуся

І навідаю ту хатку,

Де Маруся”.

БОРИС ЛИСЯНСЬКИЙ

Свят-вечір

У вечір тихий цей людська душа тривожна,

Хоч би й збайдужніла, хоч би цілком пуста,

Стрічає, як колись, зворушливо-побожна

Великий день Народження Христа.

Весь гамір навкруги приникшує, зникає

І янгол згоди облітає світ . . .

А думка стомлена замріяно блукає

Між сяйних спогадів далеких юних літ.

В святочно-прибранім веселому покою

Свічки ялинки тихо мерехтять . . .

На все лягла ясна печать спокою,

Панує всюди мир і благодать.

У цю прерадісну, в цю урочисту мить

Серця людські пошукують обнови

І пориваються живим огнем горіть,

І хочуть пити з келиха любови.

ЛЕВ   ПИЛИПЕНКО

Різдвяні сніжинки

Сніжинки, різдвяні сніжинки

Легли на дерева й серця.

То радости білі перлинки

В день народження Сина Отця.

В цей день люди у щасті, в любові.

Вся в любові блакить і земля.

Сніжинки, мов квіти бузкові,

Вкрили хати, ліси і поля.

Ніби сон, щезло горе й тривоги,

Чулить серце від дзвонів розлив.

Вкрили в щастя сніжинки дороги

До любов’ю засіяних нив.

Сніжинки, різдвяні сніжинки

Малює мороз на вікні;

Вкривають серця, мов пушинки,

В ці різдвяні і радісні дні.

БОГДАН ЛЕПКИЙ

Понесися, колядко                            

Як засяють зірки на Свят-вечір,

Понесися, колядко, простором,

Як веселої вістки предтеча —

Над землею, що стоне під горем.

Злинь під тиху невеселу стріху,

Де вечірній сум оловом бродить,

Задзвени там всім рідним на втіху,

Що на землю Христос нині сходить .

 

Звесели ти батька, матір, діти,

Та й з чола розвій їм чорну тугу,

Хай хоч нині покинуть квиліти,

Хай хоч нині бадьорість — їх другом!

– Не журіться! Нам нині на поміч

Божа мати Ісуса приносить,

Що вбиває зло словом, як громом,

Й маловірам надію приносить!

… Як засяють зірки на Свят-вечір,

Понесися, колядко, на втіху —

Там, де горе зболілі гне плечі,

Там, де рідна, похилена стріха.

МИКОЛА ЩЕРБАК

Відвічна ласка

Усе минає, гасне і сплива,

Лише вона над грішною землею

Сріблиться милосердною зорею,

Відвічна ласка Божого Різдва!

Небес прещедра голуба канва

І білий світ над чорною ріллею —

Сам Бог тебе леліє, цвіт-лілеє, —

О, Україно, ти віки жива!

Ти, як і Він, з народження терпіла,

Але рука Господня охрестила

Твій люд, і землю, і твоє буття . . .

Цвітіть, ряснійте, ниви колоскові!

У Нім, у Нім — у Вічному Христові

І доля й щастя, сила і життя!

Святі вогні

Ні шляху, ні стежини —

Завія, заметіль. . .

В лице — крихкі крижини

І вітер звідусіль.

А йти і йти ще треба

У темряві степів. . .

Та раптом — що це? — з неба,

Мов янголиний спів.

Немов блискітка — в вічі,

І в сніжній далині

Десь свят-вечірні свічі

Засяли у вікні. . .

Усім, що у дорозі,

І вдома у добрі,

Хто в щасті і тривозі

Жде світлої зорі;

Усіх, що заблудились,

Господь не забува

Всім щедро засвітились.

Святі вогні Різдва!

ПЕТРО ТИМОЧКО

Різдвяний сонет

Як Свят-вечірня надійшла година,

ясна зоря на небозвід зійшла,

Марія-Мати повивала Сина

й утішена Ісусом нарекла.

 

Ходила світом радісна новина,

лунала Сину Божому хвала,

бо Він прийшов на землю як людина,

щоб люд спасти від ницості і зла.

 

Явився Він для нашого спасіння,

обрав дорогу болю і терпіння,

та смерть прийняв за кожного із нас,

хто жив, живе і житиме на світі —

Він Божим словом у Новому Заповіті

йти чесним шляхом кличе повсякчас.

ЮРІЙ ШКРУМЕЛЯК

***

І знов зірка ясна засіяла

Над світом, повним болю, жалю, тьми –

І знов ангельські хори заспівали

Про мир грядучий, щастя між людьми.

І знову душу втомлену збудили

Ті рідні співи гомінких коляд

Про Рождество Небесної Дитини,

Що кривду згнобить і сокрушить ад.

І навіть в серце горде і холодне

Мов тепле сонце, зійде ясний світ,

 

І стануть всі привітними сьогодні,

Сусідові бажатиме сусід.

Чого ж то нам самим собі бажати

У теє Свято, в той пресвітлий день,

Коли у наші груди, в наші хати

Дзвенітиме ангельський хор пісень?

Одного тільки побажаймо нині

Собі посполу, ріднії брати:

Щоб зволила Небесная Дитина

До нас всміхнутись і між нас прийти . .

Щоб теє Світло, що в своїй долоні

Держить Син Божий, Богочоловік,

Засяло нам на рідному загоні —

І щоб світило ясно вже навік.

о. ОЛЕСЬ ГЕРЕТА

В Різдво Христове

Най радість в серці засіяє

Царя всесвіта Син єдиний

Богу пісня най лунає,

Зійшов з престольної країн

Бо торжественний час настав;

В стані покори й бідности

Це не звичайний гість явився,

До нас на грішний світ

З Марії-Діви народився

Щоб людський рід, упавший, темний

І до людей він завітав.

У рай небесний привести.

Тож ми при Ньому разом станьмо

І все, що маємо, віддаймо

Із вдячности Йому за се:

Свої діла, слова, бажання,

І всі душевні поривання

Та полюбим Його над все!

ВІРА ВОВК

Різдво

Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах

Проснулось нині дороге Дитя;

Його загріли сарни і ягня,

Як догорали в вогнищі поліна.

 

Прийшов і князь, і воїн, і чумак

Розпромінити личенько дитяче,

Та й розстелили взори мерехтячі,

Пшеничні ядра і пахучий мак.

 

Лягає ніч на вбогім оборозі

І світить мирно уставками зір.

Усе: і янгол, і пастух, і звір

Клякає тихо на Твоїм порозі.

Перед Яслами

Перед Твоїми яслами, малий Ісусе,

Стоїть багато білих, і чорних овець,

З якими Ти любиш гратися.

З їх кучериків Твоя Мати пряде довгі нитки,

Тче тобі з них капчурі і чорно-білі бесаги

На дари від святих Трьох Царів.

Перед Твоїми яслами, малий Ісусе,

Поклякали лагідноокі сарни і дужі олені,

Що розказують Тобі верховинні легенди.

Вони дихають тепло на твою сорочечку

І дарують Тобі своє пахуче сіно,

Бо надворі скрипить сніг під постолами.

Перед Твоїми ясла, малий Ісусе,

Приблукало примерзле вовченя,

Перекинуло Твій ящик, лизнуло Твій борщик,

І скочило до Тебе на м’яку пеленку.

Мати Божа сплеснула руками:

“Ой горенько! Воно мені Синка подряпає!”

Але мале вовченя дивилося на неї сумнооко:

“Всі мене гонять, нікому я непотрібне,

Раз найшло тепле лігво – невже проженеш?”

Мати Божа всміхнулася, порснули сміхом ангели.

Ісус притулився до сірої вовчої вовни

І – задрімав. Заграли дудки і сопілки

ЯКІВ ГУДЕМЧУК

Віфліємська зоря

З-над Віфлієму зоря злотиста

Радощів сповнену вість подала —

В стаєнці вбогій Діва Пречиста

Сина Ісуса на світ привела.

В ясла поклала Його на сіні —

На квіттям і сонцем пропахлу постіль.

Поклін віддати Божій Дитині

Люд до стаєнки спішив звідусіль.

Царі з дарами ішли зі Сходу,

Долали гори і ріки, й моря . . .

Йшли поклонитись в спеку й негоду, –

 

Шлях в Віфлеєм їм вказала зоря.

В країну кожну, у кожну хату

Всі, що у яслах узріли Маля, —

Несли поспішно звістку крилату,

Раділи поспіль і небо, й земля!

І ми віддаймо поклін Дитятку,

Славім пришестя Його повсякчас,

А “Бог Предвічний” — наша колядка

Буде дарунком Йому від нас!

АНДРІЙ ГАРАСЕВИЧ

Народився Христос

В заворожену даль відлітають окрилені тіні,

Клуби хмар голубих протинають проміння зорі.

В вифлеємськім хліву, на пахучім розстеленім сіні

Народився Христос.

Каганець вже давно догорів,

Але чесність сліпуча змикала потомлені вії —

І негайно побачили смертно-бліді пастирі,

Начеб з ясел оцих, начеб з теплих обіймів Марії

Тихо сходило сонце.

Високо-високо вгорі

Розпливалася стеля, крутилася в білому димі,

Розступалися хмари, відкрили лунку височінь,

І з розкритого неба прибули стрункі херувими,

Щоб зложити йому свій доземний, свій низький поклін.

Відчиняються двері — вривається вітер і простір,

Відчиняються двері — пурпура, пурпура горить!

Із далеких країн тріє царі — три вітані гості

Приклякають у порох, складають коштовні дари,

Присягають на вірність…

І блідо всміхається Мати,

Пестить Сина свого і леліє замріяні сни,

А під схилом Голготи регочуть, готують

Розп’яття і горлають: „Распни”!

ЯКИМ ВЕЧЕР 

Притча про Різдвяну ніч

(З тибетських переказів 3 -го ст.)

У далекому Тибеті, за блакитними горами,

У високій вежі замку, у звіздарні Даляй-Лями,

Студіював пожовклі книги сивий вчений Монґ-Пей-Люма,

Рисував квадрати й кола рисував і важко думав.

Ніч була — одна з тих ночей, що бувають у Тибеті,

Як зірки мигочуть ясно, ще яркіш горять плянети.

«Це сьогодні! Цеї ночі!» говорив в палкій екстазі,

«Ніччю вродиться Син Діви, на полудень від Кавказу».

Ось нова край неба зірка золотом сполум’яніла

Убрана в серпанок срібний, ангелами вшитий вміло.

Три мудрці вгорі під небом на своїх конях крилатих

Блискавкою полетіли, щоб Предсказане вітати.

У захопленні сердешнім астроном до себе мовив:

«Що мої книжки писали, все сповнилося до слова.

Ось мудрці – цей перший з Ч’іну, другий з Лясси, третій —

Тохар,

Знають, що в цю ніч зачнеться на землі нова епоха!»

ІВАН ОВЕЧКО

Божа зірка

Божа зірка золота

Землю освітила,

Про народження Христа

Людям сповістила.

З неба янголи святі

Пастушків збудили,

Бога нашого в Христі

Славити навчили.

Славлять тиху ніч святу

Всі народи світу,

І вклоняються Христу

Українські діти.

Пастушок

Мені всього сім літ минуло.

Я вчуся в школі перший рік,

Та знаю я, чому проснулись

Від світла ясної Зорі

Ті пастушки в пустині дальній

Всі чемні, добрі, як один!

Це їм з’явився в бідній стайні

Ісусик-хлопчик — Божий Син!

З тих пір бабусі, мами, тати

Не сплять вночі перед Різдвом,

І я не сплю, щоб не проспати,

Щоб бути — ніби     пастушком!

ОЛЕКСА ВЕРЕТЕНЧЕНКО

КОЛЯДНИЙ ЦИКЛ

І.

Знов посіваю зерном-словом,

Що світові Господь прорік.

Вітаю із Різдвом Христовим,

Нехай щастить вам Новий Рік,

На водах, в небі і на суші

Хвалімо вічного Творця.

Нехай співають наші душі,

Нехай римуються серця.

II.

Світ починається від слова –

Сяйливого, як сонця сплав

Чудова ця світобудова,

Цей світ і я б так будував.

Немов дзвенить небесне сяйво,

Життям наснажуючи нас.

Не говорімо, а співаймо

В різдвяно-новорічний час.

III.

Без кінця і краю

Щоб жили багаті

Таїнство Різдва…

В мирі, без тривог

Сію-посіваю

Щоб у вашій хаті

Зернами слова:

Народився Бог.

IV.

До вас колядки передзвін –

Вітаю з днем великим;

Народжений у яслах Син,

Став Богочоловіком.

Лиш Він цю землю від гріхів

Порятувати може,

Бо, ставши тілом, провістив,

Що ми насліддя Боже.

V.

Безмежна просторінь Творця –

Ані початку, ні кінця,

І за життя ми не збагнем

Ті сонми соняшних систем.

Тому з небесних височин

Прийшов на землю Божий Син

І в муках людству дав завіт,

Що є нестрадний кращий світ.

ОЛЕКСАНДР НЕПРИЦЬКИЙ-ГРАНОВСЬКИЙ

ХРИСТОС РОДИВСЯ

Євангєліс від Луки 2 : 817

Слава в небі Богові,

А на землі спокій,

Між людьми благоволення.

Лука 2:4

 

Тоді у тиху ніч, здавалось, всесвіт спав,

Отара й чабани дрімали.

І от осяяний Господній ангел став —

Його слова з небес лунали:

“Не бійтеся! Велику радість вам несу!

Христос родивсь у Вифлеємі!

Одвічний Спас несе життю нову красу,

Його знайдете в Вифлеємі.

В яскині, в яслах ви Сповитого знайдіть,

Ознакою мій яв най буде, —

До Вифлеєму поспішайте, зараз йдіть —

І звеселятимуться люди!”

Й небесне воїнство серед нічної тьми

З’явилося у сяйві з співом:

“Мир на землі та добра воля між людьми

І слава в небі Богу”.

Дивом

Всерадісним гриміли довго небеса,

І сталося Господнє слово:

У яслах пастухи знайшли Святе Дитя —

Христос родивсь! — Життя обнова!

ГРИГОРІЙ ЧУПРИНКА

В Різдвяну ніч

Коли не будете як діти,

Не ввійдете в Царство Боже.

 

Грає небо в блисках свіч.

Сад в убранні білосніжнім.

Сном дитячим віє ніч,

Золотим, далеким, ніжним.

 

Десь далеко вдарив дзвін;

Серце стислось і стріпнулось;

Як багато в серці змін,

Як там хутко все проснулось!

 

Встали привиди святі,

Сни підвищено прекрасні,

Що таїли їх в житті

Довгі будні рівночасні.

 

Все минає, все іде,

Юна ж віра зостається. . .

Близько, близько дзвін гуде;

Серце плаче і сміється!

 

Сяє образ дорогий —

Ясна зірка Віфлеєма;

Цілий всесвіт навкруги —

Ніби юности поема.

 

О, живи, живи хоч мить

Так, як жив в дитячих роках,

Поки серце защемить

В життьових буденних кроках.

Ясним усміхом дитини

Гляне сонце із-за гір;

Щохвилини,

Щогодини

Бережи в душі картини,

Що вбачав ти в блисках зір.

 

Вифлеємські пастухи

Розірвались чорні хмари,

Зникли тіні степові,

Десь прокинулись отари

І спокійні вартові.

 

Мов корона — діядема

Світової красоти,

Ясна зірка Вифлеема

Промінь кинула святий.

 

В шатах ночі блиск пророчий

Все обняв і огорнув

І в закриті сонні очі

Палом радости дмухнув.

 

Мов позбавлені полуди,

Очі глянули сміліш,

І юнацькі дужі груди

Сколихнулись веселіш.

 

Діти праці, діти степу,

Що з отарами зросли,

До таємного вертепу

Дивну радість понесли.

 

Радість змученого стану,

Дивну зіроньку із зір —

Щастя, волю довгождану

І душевний тихий мир! . .

ВІРА БАГІРОВА

Христос родивсь!                                                  

Христос родивсь!

Родився Той,

Хто дасть нам мир і супокой,

Хто нам любов-надію дасть,

Покров і силу, й благодать.

Ходімо вслід за пастирями,

Даруймо злото за царями:

Серця молитву, славу щиру,

І нашу непохитну віру.

Джерело: christian-culture.in.ua

ART & Music