Живопис – це поезія, яку бачать,
а поезія – це живопис, який чують.
Леонардо Да Вінчі
Після Другої світової війни з таборів Ді-Пі (Displaced Persons, скорочено D.P. – табори біженців, що існували з 1945 до початку 1950-х років для переміщених осіб на території Західної Німеччини, Австрії та Італії) до США емігрувало багато українських художників та скульпторів. Разом з іншими митцями, які вже діяли тут, вони створили міцний осередок творчості й потужно розвинули цю галузь. Нам варто знати їхні імена: експресіоністи Микола Брицький, Анатолій Коломиєць та Яр Плав’юк, традиціоналісти Марія Гарасовська-Дацичиш та Лев Грицай, скульптор-реаліст Петро Осташ, модерніст Андрій Коваленко, скульптор-кераміст Леся Дяченко-Кочман, емаліст Оксана Теодорович, художниця Ярослава Кучма, кераміст Слава Геруляк, графік Олександр Рончковський, скульптори-модерністи Кость Мілонадіс (кінетична скульптура) та Михайло Урбан.
1971 року з ініціативи мецената, лікаря Ахіля Хрептовського та Василя Качуровського, за підтримки Костя Мілонадіса, Михайла Урбана й групи митців та лікарів у Чикаго було засновано Український Інститут Модерного Мистецтва (УІММ). Ця неприбуткова громадська організація об’єднала до співпраці на добровільних засадах енергійних однодумців із середовища української інтелігенції, палко закоханих у культуру та мистецтво. Головним завдання УІММ стало збереження творів митців українського походження та популяризація українського мистецтва серед інших народностей світової спільноти на теренах Америки.
Незабаром УІММ став представницьким життєздатним культурологічним закладом, музеєм, який обслуговує місцеву громаду Чикаго і здійснює програму культурних показів, літературних зустрічей, демонструє фільми, влаштовує музичні імпрези, музичні та літературні вечори.
Лікар Хрептовський був основним меценатом й президентом УІММ. Він не тільки глибоко любив прекрасний світ мистецтва, але, як ніхто інший, зміг зрозуміти перспективу необхідності заснування постійної мистецької інституції в Чикаго. Про цю неординарну особистість і благодійника розповімо трохи докладніше.
Ахіль Нестор Хрептовський народився 6 червня 1919 року на теренах Богемії (історичної землі Чехії, яка була на той час частиною Чехословаччини. Тепер м. Яблонне-в-Поде’єштеді, округ Чеська Липа, Чеська Республіка). Медичну освіту здобував у Відні, їздив часто до Пассау, де жила його дружина Віра. Скоро у них народилася донька. Ахіль був високим, міцної статури, життєрадісним оптимістом, жартівником, гострим на слово правдолюбцем, постійно у доброму гуморі. Таким запам’ятали його друзі.
У 1948 році родина Хрептовських емігрувала до США, де спершу осіла у Брукліні (Нью-Йорк). Праця у госпіталі дала можливість лікарю швидко опанувати англійську мову. У 1949 році Хрептовські переїхали до Чикаго, де голова родини працював до 1988 року приватним лікарем у місті Норрідж (Norridge). Входив до складу ради директорів лікарні “Вестлейк” (Westlake Hospital), почесний лікар клініки “Готліб меморіал ІС” (Gottlieb Memorial hospital). Співзасновник Українського спортового товариства “Леви” (1949 р.), чиказького відділу Українського Лікарського Товариства Північної Америки (1951), співзасновник Світової Федерації Українських Лікарських Товариств та її президент (1982-1992).
Ахіль Хрептовський захоплювався колекціонуванням творів художників стилю модерн, шанував українську вишиванку, знався на українській літературі. Добре грав на акордеоні під час щотижневих музичних імпрез, які влаштував зі своїми друзями для збільшення відвідувачів до картинної галереї сучасного мистецтва, що за його сприяння спочатку була розташована у будівлі теперішнього Українського Культурного Центру. Згодом доклав багато зусиль, щоб придбати більше приміщення, де тепер і розташований УІММ.
Живописець й мистецтвознавець Василь Качуровський був співзасновником та першим куратором Українського Інституту модерного мистецтва і добросовісно виконував обов’язки протягом 10 років (1971-82). З походження українець, Качуровський закінчив торгову академію у місті Мукачеве (нині Закарпатська обл.), Комерційний інститут у Празі (1930), працював у банківській сфері у представництві карпато-українського уряду (1938-39) у Празі. У 1945 році емігрував до Німеччини, у 1950-му – до Чикаґо. Його сучасники вважали, що для творчості Качуровського була характерна “настроєвість, абстрактність, спрощення форм із тяжінням до філософічності”. Учасник мистецьких виставок групи “Доля”, персональної – в Детройті. Відійшов у Вічність 2000 року, а в 2011 році виставку його творів було організовано в Чикаго.
Василь Качуровський так писав про важливість збереження нашої культурної спадщини: “Хоча жодна доба не дає багато митців калібру Архипенка, але у нас, все-таки, є досить митців-модерністів, які пробиваються своїми здібностями на широку сцену мистецького світу, і які заслуговують нашої уваги та нашої пошани.
Відповідальність за зібрання, опублікування та збереження творчості наших митців-модерністів лежить на українцях, що живуть сьогодні у західному світі. Це вже для нас найвищий час, що ми почали пробиратись з нашого замкненого етнічного кола і пускатись на широкі води культурного життя нашого оточення, і тому нам дуже потрібний Український Інститут модерного мистецтва для повноти й активності нашого культурного життя…”.
Літературні вечори в УІММ почалися майже одночасно з його заснуванням, й таким першим заходом був виступ поета Юрія Тарнавського (1973). Програма сучасних літературних вечорів здебільшого охоплювала українських поетів і письменників, а також авторів українського походження, які писали свої твори англійською мовою.
У 1977 році Василь Качуровський запропонував Вірі Боднарук очолити літературну секцію УІММ, яка мала б відповідати за літературні вечори. Віра Боднарук перебувала в еміграції з 1943 року, у 1950 – переїхала до США. Здобула ступінь бакалавра у коледжі Монмавт (1961 р.), ступінь магістра зі славістики і літератури в Чикаго (1963 р.), з мистецтвознавства – в університеті Говернорса (1983 р.). Викладала українську мову в університеті в Чикаго. Була вчителем українознавчих шкіл, директором “Рідної школи” (1986-1988), а з 1990 року – голова Товариства української мови в Чикаго. Українська мистецтвознавиця, громадська діячка, письменниця в діаспорі.
Метою літературної секції при Інституті було знайомити українську громаду з творчістю молодих письменників-модерністів, які народилися в Україні. Перший літературний вечір, спонсорований 84-м відділом СУА (Союз Українок Америки), був присвячений творчості українських поетів, членів Нью-Йоркської групи, які проживали в Чикаго: Богдана Рубчака, Юрія Коломийця та Олега Коверка. Також, у перші ж роки заснування УІММ відбулися вечори поета-модерніста Богдана Бойчука, перекладачки Оксани Соловей, Докії Гуменної, Зої Когут та інших.
З 1977 року до кінця 2006 успішно відбулося 60 літературних вечорів у співпраці з 84-м Відділом СУА, який довгі роки очолювала Марія Дорожинська, та з Товариством Української Мови ім. Шевченка в Чикаго. Окрім того, в УІММ успішно відбувалися виступи науковців з України, як наприклад, академіка Дмитра Гродзинського та Наталії Преображенської (на тему Чорнобиля), мистецтвознавця Дмитра Степовика, дослідника Голодомору 1933 року Марка Царинника, вечір-вшанування композитора Ігоря Білогруда. У часи незалежності України було організовано літературні вечори І. Драча, С. Караванського, М. Вінграновського та ін.
З 1996 року Український інститут модерного мистецтва в Чикаго очолював Олег Коверко – український поет, член Нью-Йоркської групи поетів. Народився 7 травня 1937 року в селі Вага біля Підгайців на Тернопільщині. З 1944 року доля закинула його в Німеччину, з 1949 – у США. Середню освіту здобув у Нью-Йорку, вищу – на факультеті загального літературознавства Чиказького університету. Вчителював у католицьких школах Чикаго. Член Об’єднання українських письменників “Слово”. Автор поетичних збірок “Ескізи над віддаллю” (1966), “Втеча” (1969).
***
УІММ спочатку розташовувався на двох поверхах теперішнього Українського культурного центру (Осередку) в західній частині міста Чикаго – Українській Околиці (Ukrainian Village). Однак, швидко стало зрозуміло, що для виставок й швидко зростаючої колекції мистецьких творів потрібен більший простір.
У самому серці Українського села було знайдено і куплено інше приміщення за адресою 2320 W. Chicago Ave. Фасад цієї будівлі спроектований відомим чиказьким архітектором Стенлі Тайгерманом (Stanley Tigerman). Серед архітектурних досягнень Тайгермана такі відомі проєкти як Музей Голокосту та Освітній центр Іллінойсу, Регіональна бібліотека Іллінойсу для сліпих та людей з фізичними вадами в Чикаго та Музей енергії POWERHOUSE, а також участь у Всесвітній ярмарці в Чикаго 1992 року. Архітектор також зосереджувався на тому, щоб працювати для бідних громад, проектуючи притулок для бездомних у Чикаго під назвою Pacific Garden Mission і притулок для тварин Anti-Cruelty Society.
Український Інститут Модерного Мистецтва вдосконалювався разом із розбудовою української околиці. Впродовж 50 років ця установа трансформувалася зі скромної галереї у потужний мистецький острів із величезною власною колекцією.
Експонати УІММ, часто доповнені двомовними каталогами, утримуються в головній галереї, яка займає близько 200 м². Три бічні галереї включають постійну колекцію, створену з робіт чиказьких митців, а також скульпторів і живописців Української школи. В одній із них розміщено колекцію творів відомих українських митців-модерністів, зокрема, Рональда Костинюка, Олександра Архипенка, Антона Кандінського, Костянтина Мілонадіса, Михайла Урбана, Якова Гніздовського. Ця колекція, якою пишається УІММ, є його власністю. Її експозиція змінюється двічі на рік. В іншій галереї розміщено твори відомих в Америці, зокрема, в Чикаго, митців, серед яких Richard Hunt, Gladys Nilsson, Laszlo Moholy-Nagy, Stanley Tigerman. Також у цьому залі виставляють експозиції сучасних митців як американців, так і українського походження. Для участі також запрошуються художники з України. Експозицію цієї галереї змінюють шість разів на рік. Серед них – відомі імена, котрі золотими літерами вкарбовані в історію сучасного світового мистецтва, а також молоді митці, що впевнено утверджуються в мистецькому просторі.
За 52 років існування УІММ в його приміщенні виставляли свої твори понад 700 митців, більш ніж 60 поетів і письменників читали своє живе слово, відбулося понад 90 музичних концертів. Уся праця в Інституті здійснюється на добровільній основі. Провідне завдання УІММ – зберігати мистецькі твори митців з України і митців українського походження, плекати знання і розуміння сучасного мистецтва, дати змогу українським літераторам прочитати свої твори перед українською публікою, ознайомити українську діаспору з сучасною музикою та її виконавцями.
На сьогодні Український Інститут Модерного Мистецтва – це центр розвитку культури й мистецтва українського Чикаго.
