Хоча географічно Аляска відокремлена від решти Сполучених Штатів, вона – одна з найбільш мальовничих частин країни. Ця ізольованість лише додає краси та загадковості 49-му штату й робить його привабливим місцем відпочинку для нестримних мандрівників, любителів міксу історії та вражаючих краєвидів. Пропонуємо дізнатись більше про Аляску та її визначні місця, які просто неможливо пропустити, опинившись “на краю світу”.
Аляска – найбільший за територією та найпівнічніший штат США у північно-західній частині Північної Америки, що займає півострів Аляска: усю північно-західну частину материка, Алеутські острови й архіпелаг Олександра (загальна площа – 1 717 855 км²; площа суходолу – 1 478 457 км²). На півночі омивається водами Чукотського моря та моря Бофорта (Північний Льодовитий океан), на півдні та південному заході – водами Тихого океану.
На Алясці проживає трохи більше 738 тисяч осіб, а щільність населення одна з найнижчих у світі – близько 0,5 осіб на 1 км². Якби у Нью-Йорка була б та сама щільність населення, як у Аляски, то на Манхеттені проживало б усього 29 осіб.
Трохи історії
Слово “Аляска” походить з алеутського алах’ах’ або ала’сх’а і перекладається як “китове місце”. За іншими даними, назва регіону походить від алеутського слова, що означає велику землю, континент.
Стародавні люди вперше з’явилися тут близько 16 тисяч років тому. Археологи встановили, що вони прибули сюди із Сибіру, ймовірно пройшовши Берінговим перешийком, який пізніше опустився під воду та перетворився на Берінгову протоку.
Першими європейцями, що відвідали Аляску 21 серпня 1732 року, були члени команди бота “Св. Гавриїл” під командуванням геодезиста М. С. Гвоздєва та підштурмана І. Федорова в ході експедиції А. Ф. Шестакова і Д. І. Павлуцького 1729-1735 років.
До 1867 року півострів до складу Російської імперії. США викупили її у Росії за $7,2 млн, як погашення Росією ротшильдівського боргу. Це найдешевша територіальна угода купівлі-продажу в історії – разом із землею передавали все нерухоме майно, колоніальні архіви, офіційні та історичні документи, що стосувалися території.
Приблизно у цей час виявили золото. Регіон розвивався повільно аж до початку золотої лихоманки на Клондайку у 1896 році (пам’ятаєте книги Джека Лондона про золотошукачів, якими ми зачитувались у дитинстві?). За роки золотої лихоманки на Алясці було видобуто близько одну тисячу тонн золота, що в цінах на квітень 2005 року відповідало 13-14 мільярдам доларів.
Є тут й українська діаспора. Про дослідження Аляски виселеними українськими козаками відомо з праць українських істориків Миколи Аркаса та Дмитра Яворницького, а також американського історика Губерта Бенкрафта, хоч останній і вважав козаків росіянами. Згідно з Бенкрафтом, першим, хто причалив до Алеутських островів, був козак Лука Морозко, якого “пригнали туди вітри” у 1669 році.
Як наслідок пришвидшення міграційних процесів, кількість українців на Алясці невпинно зростає. За дослідженнями 2015 року, іммігранти з багатьох країн світу становили близько 7.9 % населення штату, 4.2 % з яких – українці.
Унікальні місця, які варто відвідати
Найбільший штат США вважають одним із головних туристичних центрів Америки. Для іноземців Аляска є незайманим масивом, де повноправно господарює зима. Мандрівники з різних кінців світу їдуть сюди за пригодами та спілкуванням із незайманою природою, краса якої залишає незабутні враження.
- Національний парк “Деналі” (Denali National Park)
Національний парк “Деналі”, що займає територію у 25 тисяч км², розташований у центрі Аляски. Це найпопулярніший та найвідвідуваніший заповідник Америки, де в умовах дикої природи відвідувачі знайомляться з його унікальною фауною. Понад 12 тисяч років тому тут мешкали давні поселення людей, і знахідки археологів це підтверджують.
Відомий дослідник природи Ч. Шелдон, опинившись на Алясці, захопився дивовижними видами навколишньої природи. Натураліст, який об’їздив територію, що примикає до гори Мак-Кінлі, витратив дев’ять років на те, щоб пробити в американському конгресі ідею створення заповідника. Він розповів, що дика природа потребує охорони, і якщо не вжити жодних заходів, то тварини стануть здобиччю мисливців, а унікальна флора зникне назавжди.
Його зусилля не були марними, і в 1917 році було засновано національний парк “Деналі”, який спочатку мав ім’я на честь піку Мак-Кінлі. Тільки через 63 роки влада об’єднала дві території, що охороняють (парку і найвищої гори США) в єдиний комплекс з гарною назвою, яка перекладається як “великий” з мови племені атабасків.
У біосферному заповіднику Denali National Park, до складу якого належить частина Аляскинського хребта, включаючи льодовик Калхілтна, та висока гора Мак-Кінлі, туристам доступна паркова зона площею 19 тисяч км². Понад 650 видів рослин та дерев, 167 видів птахів та 39 видів ссавців стали предметом гордості кращого заповідника планети. Деналі є домом для ведмедиків-грізлі, вовків, північних оленів, лосів та інших цікавих тварин.
Світлини, з якими повернетесь додому, будуть увесь час нагадувати вам про велич дикої природи й неймовірної краси пейзажі.
Адреса: Milepost 240, George Parks Hwy, Denali National Park, Alaska
Офіційний сайт: http://www.nps.gov/dena/index.htm
- Національний парк Кенай Фьорд (Kenai Fjords)
Десь за дві години на південний захід від Анкориджа є п’ятий найбільш відвідуваний Національний парк. Захищаючи більшу частину узбережжя на півострові Кенай (південь від Анкориджа), цей національний парк пропонує найкращі визначні пам’ятки на Алясці. Тут не тільки захоплюють панорами 700-квадратних миль крижаного поля Хардінг Лідсфілд (одне з найбільших крижаних полів у світі), але національний парк є домом для величезних бурих ведмедів, які харчуються жирним лососем.
Для того, щоб поспостерігати за одним з найбільших чудес природи, ви повинні подорожувати машиною, автобусом або потягом до Сьюарда, місця відправлення всіх турів на Кенай. Подібні льодовики – це та ж сила, яка створила Національний парк Йосеміті в Каліфорнії кілька десятків тисяч років тому.
Офіційний сайт: http://www.nps.gov/kefj/index.htm
- Місто Колд Бей і Національний заповідник дикої природи Ізембек (IzembekNational Wildlife Refuge and Cold Bay)
Невелике містечко Колд Бей, яке розташоване на дуже мальовничій території вулкана Шішалдін, офіційно було засновано у серпні 1941 року як крита військова база США. Ця база повинна була захищати місто від нападу з боку японців. Генерал Вільям Баккер замаскував колись військову базу під консервну фабрику, хоча всередині неї все ще продовжувала перебувати військова техніка.
Навіть після того, як тут у 1942 році побудували форт Рендалл, японці не надавали значення цьому військовому об’єкту. У 1945 році США і Росія уклали мирний договір, після чого в форті Рендал було зроблено тренувальний табір для 12 тисяч російських солдатів. Під час В’єтнамської війни у 1960-х роках у місті Колд Бей знову розцвіла військова промисловість. Тут навіть перебував надзвичайно відомий ескадрон Летючі тигри. Сьогодні місто Колд Бей є центром Аерофлоту всього Алеутського регіону.
Найголовнішою пам’яткою міста є 1700-кілометровий Національний заповідник дикої природи Ізембек, до якого можна з труднощами дістатися по гальковій дорозі з Колд Бея. Цей заповідник захищає різноманітні види тварин, наприклад, ведмедів, оленів, тюленів, морських левів, а також величних і чарівних королів морів – китів. У лагуні, розмір якої становить 390 квадратних кілометрів, в десяти милях від Колд Бей, є широкі пасовища для птахів, на яких росте багато різноманітної рослинності.
Офіційний сайт: https://www.fws.gov/refuge/izembek
- Голандська затока, Уналашка (Dutch Harbor or Unalaska)
Протягом тисяч років Голандська затока і місто Уналашка надавали відмінне укриття від морських штормів. Алеути, або як їх ще часто називають Унаган, проживають на цій території протягом щонайменше 9 тисяч років, займаючись полюванням і риболовлею. Останні століття місцеве населення неухильно зменшується – причинами є принесені ззовні хвороби, і вмирання самої культури з приходом на острови “білої людини”. Сьогодні на всій Алясці і Алеутському архіпелазі залишилося близько 3 800 алеутів.
За часів Другої світової війни на горі Балліху був форт Шватка, один з чотирьох прибережних захисних постів, що контролював підходи з боку Берингового моря. У цьому стратегічному місці, на височині приблизно у 269 метрів, інженери збудували сто будівель, які були спроєктовані для того, щоб протистояти природним катастрофам і катаклізмам.
3-4 червня 1942 року літаки з двох японських авіаносців атакували Датч-Харбор (Голландську гавань) міста Уналашка (на північному узбережжі острова), в результаті чого загинуло 50 людей. Після нападів японців американське військове командування наказало евакуювати всіх місцевих жителів з архіпелагу через побоювання за їхню безпеку.
Жителям островів навіть дня не дали, щоб зібратися, дозволивши кожному взяти з собою тільки одну валізу з речами. Близько 900 алеутів вивезли з дев’яти селищ з усього архіпелагу і на три роки переселили у занедбані консервні заводи серед лісів південно-східної Аляски. Більшість алеутів до цього ніколи не залишали свого острова, багато хто вперше бачив дерева. 10% вивезених загинули через антисанітарію, жахливі умови проживання та відсутність медичної допомоги.
Ті, хто в 1945 році повернувся на Уналашку, побачили, що їхні будинки або спалили, або розграбували.
У 1980-х корінні жителі подали судовий позов з приводу жорстокого поводження і обмеження їхніх прав. У 1988 році було ухвалено закон про реституцію, за яким корінному населенню Алеутських островів виплачували фінансову компенсацію. Президент США і Конгрес вибачилися.
Рибальська промисловість, яка почала процвітати в цьому регіоні приблизно у 1970-х роках, зробила з міста найбільший і прибутковий рибальський порт США. Крім рибного багатства Уналашка може похвалитися великою концентрацією морських ссавців – одним з найбільших ареалів цього виду тварин у світі. Тут живуть косатки, морські свині, морські видри, тюлені і кити (горбаті кити, гринди і фінвали). Тутешні морські леви у період розмноження – з травня по липень – влаштовують лежбища на віддалених кам’яних рифах і скелястих острівцях Уналашки.
Офіційний сайт: https://www.ci.unalaska.ak.us/
- Музей Алеутів (Museum of the Aleutians)
Відкритий у 1999 році на місці торгового складу, який діяв тут під час Другої світової війни, цей історичний і культурний музей є однією з найяскравіших і найцікавіших пам’яток регіону. Сучасна будівля з дуже милою і красивою терасою містить в собі велику і дуже цікаву колекцію, яка налічує велику кількість історичних фотографій, малюнків і картин, реліктів, а також об’єкти, які збереглися ще з часів Другої світової війни (зброя, предмети побуту тощо).
У музеї ви можете побачити алеутські артефакти, які було знайдено в декількох місцях археологічних розкопок в Уналясці, а також на інших Алеутських островах. До цих артефактів також належать приблизно 100 тисяч предметів, привезені з села Маргарет, що розташований неподалік. Колись успішний рибальський табір, це село налічує на своєму віку приблизно дві тисячі років.
Адреса: 314 Salmon Way, Unalaska, AK 99685
Офіційний сайт: https://www.aleutians.org/
- Аляскинське шосе (Alaska Highway)
Аляскинське шосе – міжнародний автомобільний шлях, побудований під час Другої світової війни, який з’єднує Довсон-Крік у канадській провінції Британська Колумбія і Делта-Джанкшен на Алясці, США. Побудований для військових цілей у 1942 році у рекордний час – всього вісім місяців, з кінця війни цей маршрут був найважливішим засобом доступу до землі Юкон та Південної Аляски, а також улюбленою дорогою мандрівників, які подорожують машинами. Шосе проходить через Уайтхорс, Канада, перш ніж перетинати міжнародний кордон на Аляску і закінчуючи Delta Junction. Мотелі, магазини та автозаправні станції розташовані з інтервалом у 30-50 миль.
З цікавого:
- На Алясці є лише одна залізниця, яка пов’язує міста Сьюард і Фербенкс. Але і вона особлива: пасажир може сісти у поїзд будь-де, якщо викине білий прапор (хустку). Можливо, це єдиний залізничний автостоп у світі.
- Прапор Аляски вигадав тринадцятирічний хлопчик, який взяв участь у конкурсі на найкращий прапор штату, та переміг. Золоті зірки на синьому прапорі зображають сузір’я Великої Ведмедиці та Полярну зірку.
- На території парку є найвища вершина Америки – Мак-Кінлі (6193 м). Щороку 1300 скелелазів намагаються дістатися вершини. Лише 40% спроб успішні.
- Тільки тут є північна екзотика, яку неможливо побачити в інших місцях – поїздка до льодовиків зі справжньою голубою кригою, що є у “Фіордах Кенаю”. Обов’язково зафіксуйте на камеру відпочиваючих на спині гігантських каланів, та, дістаньтеся до невеликого затишного рибальського містечка Хомер, де розташувалася колонія справжніх хіпі. Там вони мають свою комуну, яка славиться своїми знаменитими на весь світ картинними галереями.
- З берега можна побачити всі види китів.
- У місті Анкориджі, з усіх боків оточеному національними парками, цікаво подивитися на Північне сяйво, а також відвідати Центр спадщини корінних жителів Аляски, Музей історії та мистецтв, Музей авіації та гідроаеропорт. Багато місцевих готелів пропонують послуги northern lights wake up call, коли з появою північного сяйва вас розбудять.
- До речі, Анкоридж називають “містом світла взимку і містом квітів влітку”, тому що влітку, замість Північного сяйва, вражає різноманіття фарб та ароматів квітів.
- Неймовірні природні катаклізми часто відбуваються саме тут, вони не дуже широко відомі, тому що через низьку щільність населення практично не завдають руйнувань. Другий за силою підземний поштовх в історії було зафіксовано саме на Алясці, тут трапилося найвище у світі цунамі, коли хвиля через льодовик, що обрушився в озеро, вдарила по березі на висоті понад 500 метрів.
- У столицю – місто Джуно, яке було засновано за часів золотої лихоманки – можна потрапити лише морем або повітрям. Це єдина столиця американського штату без сухопутного сполучення. Її площа – 8430 км², що робить місто найбільшою зі всіх столиць американських штатів. Але насправді 99% цієї площі є просто дикою природою, де цивілізації немає взагалі.
- Населення говорить 22-ма різними діалектами. Серед жителів регіону зустрічаються індіанці (атапаски, хайда, тлінкіти, цимшіани), ескімоси та алеути.
Людмила Руда
