Анна Ярославна – королева Франції

Анна Ярославна – королева ФранціїОсь уже два роки минуло з тих пір, як українська громада у Франції купила церкву в містечку Санліс, недалеко від Парижа. Церква названа в честь страстотерпців Бориса і Гліба, рідних дядьків доньки Ярослава Мудрого, Анни. У 1060 році саме в цьому місці вона заснувала монастир св.Віцента (Вікентія), побудувала капличку на його території, поруч з якою згодом і виросла ця церква.

Саме тут після приїзду до Франції мешкала Анна. Саме тут в 1048 році розташовувався королівський двір. Французькі джерела повідомляють, що їй було 22 роки, коли вона приїхала до Франції.

Що нам  відомо про українську княгиню, яку добре знають і люблять у Франції, память якої шанують майже тисячу років?

Анна народилася близько 1032-1036 років (за іншими джерелами  в 1024 або в 1028 році) у княжій сім’ї Ярослава Володимировича (Мудрого) і його дружини Інгегерди Шведської. Точну дату народження Анни досі не встановлено. Була молодшою з трьох доньок. Походить з родини Рюриковичів.

Дитинство Анни пройшло у Княжому дворі поруч із Софіївським собором. Вона вивчала історію, співи, етикет. Молода княгиня розмовляла на кількох мовах, була освіченою, малювала, грала на музичних інструментах, навіть перекладала рукописи з величезної бібліотеки свого батька. Життя проходило на полюваннях, бенкетах, безкінечних церковних відправах, при дворі часто проводилися музичні й поетичні вечори.

Тим часом у Франції овдовівший король ослабленої міжусобними війнами країни шукає дружину, щоб забезпечити себе спадкоємцем і покращити своє політичне і військове становище. Його погляд націлений на Київ, адже Київська Русь в той час була однією з наймогутніших країн Європи. І ось в 1044 році французьке посольство прибуває до Києва просити руки Анни.

Ярослав відмовив, бо на той час мав пропозицію від іншого короля. Та через 4 роки французи повертаються знову на чолі з католицьким єпископом і знову сватають Анну. Цього разу князь Київський згоджується, і його улюблена донька вирушає в далеку двомісячну подорож через Краків, Прагу і Регенсбург.

  Анна Ярославна – королева Франції19 травня 1051 року Анна прибуває в Реймс, де повинно відбутися вінчання і принесення присяги на вірність Франції. Під час церемонії князівна відмовляється приносити клятву на латинській Біблії. Вона присягається на слов’янському Святому писанні, яке привезла з собою з рідного Києва і яке потім отримає назву Реймське Євангеліє.

Саме на ньому приноситимуть присягу усі подальші королі Франції. У цій же церкві Святого Хреста відбулося друге католицьке хрещення Анни, під час якого вона отримує ім’я Агнес.

Ось як описують нову королеву її сучасники: дуже вродлива, струнка, середнього зросту, має русе волосся з мідним відливом, розумна, освічена, непокірна і владна, як її батько. Дякуючи розкішному волоссю, піддані, які були нею зачаровані, називатимуть її Руда Агнес.

Тогочасний Париж справив негативне враження на київську царівну. Це було невелике, дуже брудне містечко, населення якого складало 12 тисяч осіб. Існує лист Анни до батька, де вона скаржиться, в яку темну і варварську країну він її відправив.

До наших днів зберігся шлюбний документ, під яким Анна поставила підпис, а Генріх І- хрестик (король і все його оточення були неграмотними). Для аристократа тих часів було достатньо володіти зброєю, вміти полювати і грати в шахи. Вважається, що саме Анна навчила французький двір читати і писати. Вона ж привезла із собою столові прибори і змусила двір ними користуватись: до цього часу французи не бачили такої дивини і їли руками. Анна була шокована відсутністю лазень, французи навіть при дворі не мали звички митися. Власне вона ввела нову невідому їм звичку купатися.

За 9 років шлюбу княгиня народила Генріху чотирьох дітей, синів Філіпа, Робера і Гуго та доньку Едігну. Старший син стане королем Філіпом І, Робер помре у підлітковому віці, а Едігна буде віднесена церквою до лику святих.

Анна приймає активну участь у політичному житті своєї нової країни. Збереглася велика кількість державних документів, підписаних Анною. Вона приймає послів, веде переписку з Папою Римським Миколаєм ІІ. Будує храми і відкриває монастирі.

Анна Ярославна – королева ФранціїУ 1060 році помирає 60-річний Генріх І. Ніби передчуваючи свою близьку смерть, король поспішно коронує на трон свого старшого семирічного сина. І робить небачене: назначає опікуном малолітнього короля Анну, фактично подарувавши їй престол.

При житті Генріх І часто проводив час у військових роз’їздах, так як воював зі своїми феодалами, які розорювали країну. В той час Анна займається вихованням дітей, їх освітою, паралельно беручи діяльну участь у керуванні державою із своїм чоловіком.

Анна за невідомих причин відмовляється від опікунства і опікуном стає родич Генріха граф Фландрський.

Анна часто виїжджає зі свитою до свого невеликого замку у Санлісі, де скаче на конях і займається мисливством. Один молодий шляхтич з її оточення особливо привертає увагу королеви-вдови, якій тільки виповнилося 30 років. Рауль Третій де Валуа має репутацію жорстокого деспота, його називають Дияволом. З моменту прибуття Анни до Франції Рауль не приховує своєї пристрасті до королеви. І тільки тепер вона відповідає  йому взаємністю.

Під час одного з полювань граф викрадає Анну, відвозить у свій замок, бере з нею шлюб, за що його відлучають від церкви, так як він вже був одруженим і не розлученим. У любові і злагоді проживає Анна 10 найщасливіших років свого життя, поки одного разу, повертаючись із замку сина, вона не знаходить Рауля мертвим від серцевого нападу.

Анна переїжджає жити до сина Філіпа, який вже став королем. Вона і далі приймає участь в політичному житті країни. Та поступово королева втрачає інтерес до правління, відходить від справ, перебирається у Санліс, де веде тихе життя. І, зрештою, одного дня просто зникає, невідома точна дата її смерті, так само,  як і місце поховання – ймовірно, це сталося між 1075 і 1089 роками. Відносно недавно у церкві Вільєрського абатства, що у Франції, знайдено могилу, на гробниці якої є надпис “Анна, вдова короля Генріха”.

Нині в Санлісі, у колишньому абатстві Сан-Венсан, стоїть скульптура Анни Ярославни на повний зріст. На голові в неї королівська корона, в одній руці – королівський скіпетр, у другій – модель церкви. На постаменті пам’ятника – напис: “Анна руська, королева французька, засновниця собору в 1060 р.”.

У 2014 році було створено “Культурний центр Анни Ярославни”. Мета цього центру – бути платформою для міжкультурного діалогу та сприяти співпраці між Україною, Францією, Європейським Союзом та міжнародним співтовариством. Центр розроблятиме культурні та освітні проекти, спрямовані на краще розуміння України у Франції, в Європі та в усьому світі. Зокрема, планується проведення виставок, конференцій, форумів, фестивалів, концертів, освітніх програм та інші культурні та публічні заходи.

Після реставрації будівлі 17 століття, що побудована на фундаментах, які датуються періодом Римської Імперії, частину її простору займе постійна виставка, присвячена постаті Анни Ярославни.

Цікаві факти

– дослідження родовідного дерева Дарвіна привело до висновку, що він прямий нащадок Анни;

– король, через якого була спалена на вогні Жанна Дарк, теж прямий нащадок сина Анни Гуго;

– французи завадили знищенню Софіївського собору Сталіним у 30-х роках, пригрозивши погіршенням дипломатичних відносин;

– від Анни Ярославни пішла більшість французьких королів, останній з яких правив країною аж до французької революції.