Революція гідності та слідуюча за нею російська агресія суттєво посприяли тому, що українці надають перевагу національному продукту. У тому числі й музичному.
Восьмого листопада, напередодні Дня української мови та писемності, набув чинності закон щодо україномовних квот на радіо. Це означає, що відтепер мовлення кожної телерадіокомпанії протягом однієї доби має складатися не менше ніж на третину виключно з україномовних пісень.
Це резонансне питання хвилювало не лише музикантів та діячів культури, а й усіх свідомих українців, ще до 2014 року. Але саме після Революції гідності та після вторгнення російських військ на територію нашої країни україномовними квотами на вітчизняних радіостанціях почали займатися на державному рівні.
На думку українських митців, на сьогоднішній день вся російська медіапродукція, в тому числі пісні російських виконавців, несе елемент пропаганди: звеличення російських військ, ідеї “руского міра” тощо. Передумов для таких думок є вдосталь: велика частина російських артистів відкрито підтримують загарбницьку політику Володимира Путіна, їздять з концертами на окуповані українські території. При цьому, адепти політики Кремля ще й досі твердять: якісної україномовної музики не існує. Щоправда, як до 2014 року, так і досі (частка таких “розумників”, на щастя, зменшується) знаходяться і в Україні люди, які вторять російським пропагандистам у цьому питанні.
Цікаво, що при цьому всьому українська музика вже давно вийшла з підпілля, а свідчення цьому – великі фестивалі, які проводяться по усій Україні, де виступають молоді україномовні гурти. Також за останні два роки з’явилася певна кількість інтернет-ресурсів, які популяризують сучасну українську пісню. Погодьтеся, що якби не було про кого писати – то такі проекти давно б “загнулися”. Але ж ні – вони розвиваються, стають все більш популярними, відкривають нові імена в українській музиці. І як у когось повертається язик говорити, що “української музики в Україні нема”?!
Звісно, казати, що українська музика почала зароджуватися лише після Революції гідності, буде не вірно. Але той факт, що саме після 2014 року вона вийшла на новий, більш вищий рівень, є беззаперечним. Крім того, українських артистів почали більше слухати. Наприклад, гурти, які ще кілька років тому могли дозволити собі два-три концерти на місяць у найбільших містах країни, сьогодні їздять у великі тури, що охоплюють усі регіони України! Це ще одне свідчення того, що самі українці почали більше цікавитися своєю музикою, знайшли альтернативу перш за все російським поп-виконавцям.
Не пов’язує напряму із Революцією гідності ті зміни, які відбуваються в українській музиці, лідер одного з найпопулярніших українських гуртів сьогодення “Фіолет” Сергій Мартинюк.
“Радше, як і у випадку з накопиченням народного невдоволення політичними та економічними реаліями в країні, накопичилась і критична маса людей, ідей, ініціатив і мрій, готових стати реальністю. Сотні нових проектів, різнопланових стилістично, мовно і ідейно. Це результат не двох чи трьох років розвитку нашої музики, це – логічний розвиток десятиліть музичних пошуків музикантів, котрі завжди розривалися між орбітами впливів заходу і сходу. Почала розвиватися інфраструктура: нові клуби, квиткові оператори, концертні агенції, фестивалі, продюсерські центри, студії…”
Згідно зі словами Сергія, на сьогодні пропозиція формується високими темпами, а от попит поки що фінансово не готовий, бо залежний від загальної ситуації в Україні.
“Але зали не пустують. Навіть у часи скрути музика лишається потужною альтернативою песимізму і депресії. За цим – формування сприятливого емоційного мікроклімату в державі. І це вже перемога. Хай ситуативна, але важлива”.
Звичайно, музичний простір країни не обмежується виключно україномовними піснями. Багато виконавців, як і раніше, роблять ставку на західну публіку, відповідно, тримаючи у своєму арсеналі англомовні пісні. Українські музиканти почали експансію у Старий Світ. Серед тих, хто власним прикладом доводить, що в Україні більше, аніж достатньо якісної, цікавої та автентичної музики: Джамала, ДахаБраха, SashaBoole, Zapaska, KozakSystem, Антитіла та інші. І це не кажучи про Океан Ельзи, Бумбокс, Воплі Відоплясова…
На думку головного редактора інтернет-видання MusicInUA.com Олександра Химича, насправді українська музика почала бурхливо розвиватись від початку 2010-х років.
“З’явилося покоління музикантів, які виросли на музичному контенті телеканалу MTV, для яких радянські естрадні традиції є чимось далеким та примітивним”.
Згідно з твердженнями Олександра, саме Революція гідності та слідуюча за нею російська агресія суттєво посприяли тому, що українці надаюь перевагу національному продукту. У тому числі й музичному.
“Для багатьох стало справжнім одкровенням та кількість якісного, цікавого, модного та стильного музичного контенту, який вони раніше ігнорували через постійне зомбування проросійською пропагандою, твердженнями, що “української музики не існує, українська музика неякісна”. Власне, однією із головних причин появи першого інтернет-видання виключно про українську музику – MusicInUA.com – і стало бажання показати українцям, що якісна українська музика існує, її – величезна кількість, вона цікава, актуальна та модна”.
Нині можна із впевненістю говорити, що той шлях, який за два останні роки пройшла вітчизняна музика, перевищує усе, що було створено в українському шоу-бізнесі за попередні 23 роки Незалежності України. Утім, це не відміняє того факту, що сама модель вітчизняного шоу-бізнесу (якщо брати за взірець модель розвинених європейських країн, Канади та США) знаходиться лише на самому початку свого формування.
Зверніть увагу на:
Гурти: Latexfauna, Плесо, Женя і Катя, VivienneMort, BloomsCorda, Фіолет, ONUKA, ДахаБраха
Радіостанції: Країна ФМ, Radio1.ua
Ресурси: MusicInUA.com, LiRoom, Нотатки про українську музику, Muzmapa, MusicVideoUA
