У 1934 році Річард Берд (Richard E. Byrd, Jr.) – морський офіцер, дослідник Антарктики, організатор експедиції навколо Атлантичного океану і частини Арктичного океану, перший, хто досяг Північного Полюса (так, принаймні, стверджують американці) – перебував в Антарктиці на своїй базі Little America. Берд вирішив гідно відсвяткувати День незалежності США. Його команда почала запускати феєрверки просто в шторм, коли судно “танцювало” на хвилях, а температура була 33 градуси нижче нуля (34 за Цельсієм).
Це було дуже зворушливо і патріотично.
День незалежності США відзначається щорічно 4 липня на честь прийняття історичного документа – Декларації незалежності США від Великої Британії, яка стала одним з центральних моментів Американської революції (1775−1783) і була виразником бажань місцевої еліти порвати з британською короною в особі монарха Георга III.
Головним укладачем Декларації став видатний діяч Американської революції, дипломат і філософ епохи Просвітництва (в майбутньому – 3-й президент США) Томас Джефферсон. Він надав документу літературної досконалості. Разом з ним працювали ще один майбутній президент, Джон Адамс, а також Бенджамін Франклін, Роджер Шерман і Роберт Лівінгстон. В американській історії автори та підписанти Декларації іменуються Батьками-засновниками. Вони мають такий авторитет, що під час виникнення суперечливих моментів у трактуванні Конституції США або законів, юристи беруть до уваги їхні погляди, зафіксовані в рукописах, книгах і навіть в особистому листуванні.
Коли Континентальний Конгрес проголосував за незалежність 2 липня 1776 року, Джон Адамс був у захваті. В листі до дружини Абігайль він написав, що цей день – проголошення незалежності від Великобританії – стане “незабутньою епохою в історії Америки” (“the most memorable Epoch in the History of America”). Адамс щиро вірив, що прийдешні покоління будуть відзначати його як грандіозний фестиваль, урочисто, з помпезністю і парадами, а також зі спортивними змаганнями, зброєю, дзвонами, багаттями та ілюмінаціями з одного кінця континенту до іншого… Відтоді й назавжди!
Хоча Адамс прорахувався з датою (два дні по тому, 4 липня, Конгрес офіційно прийняв Декларацію про незалежність), він слушно передбачив урочисті святкування. Як у воду дивився.
У 1778-му році, в той час, як Джордж Вашингтон відзначав свято зі своїми військами в Прінстоні (Нью-Джерсі), Бенджамін Франклін був у Парижі, організовуючи вечірку для американців, що працюють за кордоном, і французької еліти. Паризьке свято, фактично, було тільки прикриттям – Франклін сподівався переконати французів підтримати американську незалежність.
Франція ж, бажаючи завдати прикрощів своєму одвічному острівному конкуренту, активно підтримувала північноамериканських повстанців, спонсоруючи їх грошима, постачаючи зброю, війська і добровольців. Тоді ще таємно і на допомогу британським колоніям король Людовік XVI відправив знаменитого публіциста й драматурга, автора “Севільського цирульника” і “Весілля Фігаро”, П’єра-Огюстена де Бомарше.
Останній мав чимало дружніх зв’язків серед представників еліти колоній і переконав французького короля виділити йому мільйон ліврів для надання військово-технічної підтримки повстанцям під прикриттям португальських торгівельних компаній. І, до речі, після того як королівські гроші закінчилися, Бомарше витратив три мільйони особистих коштів, щоб завершити цю ризиковану операцію.
Внаслідок активних дій французької дипломатії було укладено франко-американський союз від 6 лютого 1778 року, який дозволив Франції відкрито виступити на боці “інсургентів”. Це остаточно посварило дві європейські монархії, аж до висилання послів і оголошення війни.
***
Традиції 4-го липня – поза часом. Святкові паради, концерти, музика й танці, фестивалі… – все те, що почалося після прийняття Декларації, триває і донині! Можливість побажати Дядечкові Сему “happy birthday” викликає захват всього населення Сполучених Штатів вже напередодні свята, котре вражає своїм розмахом і помпезністю. Перші феєрверки були запущені прабатьками Америки ще четвертого липня 1777 року, а сьогодні більш, ніж 14 тисяч феєрверків розквітають у небі США щороку на День незалежності (згідно з даними Американської Піротехнічною асоціації).
День незалежності притягує в країну тисячі туристів, які мріють побачити все своїми очима.
Що ж насправді означає День незалежності США?
Подивіться навколо – це очевидно. Якщо хтось прибув до Америки зовсім недавно, може легко зробити висновок, що цей святковий літній день – всього лише привід, щоб повеселитися в компанії друзів або сім’ї, випустити в небо кілька вибухових речовин, приготувати м’ясо на грилі, отримати хороші ціни на більшість товарів.
Ага, і випити пива.
Але, запевняю вас, що це не так.
Коли Великобританія чомусь вирішила, що американські колоністи погодяться платити їм більшу данину і спробувала підвищити податки в колоніях, це призвело до війни. Вона мала величезне значення для подальшого розвитку країни. Тривала з 1775 по 1782 рік. США змогли здобути незалежність і проголосити республіку, яка була заснована на засадах рівності, свободи і справедливості.
Хоча на цій землі змішувалися і воювали люди різних національностей, культур, релігій та політичних переконань, вони навчилися створювати свою спільноту, отримали свій шанс на винятковість. Вони створили свою Декларацію незалежності, щоб послужити прикладом для народів у всьому світі і натхненням для колоніальних повстань.
Тому День незалежності для американців – це не тільки пиво і хот-доги. Це – усвідомлення значущості та урочистості 4 липня 1776 року для всієї історії.
І Декларації незалежності, як свого найбільш священного тексту.
І хоча цьогоріч, в зв’язку з епідемією КОВІД-19 більшість святкувань заборонені, нам варто пам’ятати цю історичну дату.
З Днем незалежності США, любі друзі!
