3 червня відсвяткувала свої уродини Ассія Ахат (Assia Ahhatt) – відома у всьому світі скрипалька і співачка. Їй було мало семи тисяч мов, які існують у світі, тому вона вигадала власну. Взялася підкорювати американський ринок і отримала 8 номінацій на Греммі. У 2016 році отримала звання Заслужена артистка України.
Ассія (справжнє ім’я Інесса Баленко) грала з Куртом Елінги, Еріком Серра. Була запрошена в концертний колектив легендарного джазового трубача Кріса Ботті. Виступала на одній сцені з такими виконавцями, як Роберт Плант, Марк Нопфлер, Жан-Люк Понті та П’єр Бланшар. Брала уроки вокалу у Сета Рігса. Сингл “If Only Tonight” був серед лідерів у чартах американського Billboard. А альбом “All In” у 2018 році подали на 8 номінацій Греммі.
Карантин музикантка використала для власної творчості. Ассія Ахат записала альбом “A Date At The Movies”, до якого увійшло 10 інструментальних композицій з оркестром. Також в альбомі є класичні саундтреки, які звучать у культових картинах Золотої Ери Голлівуду. Серед них “Can not Help Falling In Love” Елвіса Преслі і “Raindrops Keep Fallin’ On my Head” Бі Джей Томаса, “My Heart Will Go On” з “Титаніка” та “Halleluja” Леонарда Коена.
Саунд-продюсером альбому став легендарний американський музичний продюсер Умберто Гатіка. На його рахунку 17 премій Греммі. Саме в його студії створювали всесвітньо відомий хіт Майкла Джексона “Bad”, альбоми Селін Діон і, зокрема, пісню “My Heart Will Go On”, альбоми Джанет Джексон, Андреа Бочеллі, Тоні Беннетта та багатьох інших.
З українського боку над альбомом працював український композитор і музичний продюсер Юрій Шепета, який писав музику до балету “Великий Гетсбі” та створив безліч інших чудових робіт.
Американці знають і люблять Ассію. Сьогодні ми презентуємо діаспорі Північної Америки нашу розмову з цією неординарною жінкою.
– Ассіє, вас добре знають в Америці – ви, знаменита скрипалька і співачка, ваші інструментальні альбоми кілька разів подавали на здобуття премії Грєммі, вони очолювали хіт-паради, у вас були гастролі з найкращими джаз-менами світу… Чи ви завжди вірили у такий шалений успіх?
– У дитинстві я мріяла бути водієм тролейбуса і балериною, звичайно, у той час я не думала про професію артистки. Коли ж мені було 6 років, викладачка пообіцяла підготувати мене до участі у міжнародних конкурсах, і з цього моменту почався професійний підхід до моєї музичної освіти. У віці 12 років, коли вже серйозно займалася музикою, я зрозуміла, що моя майбутня професія – музикантка, скрипалька, відтоді стала відповідальніше ставитися до своєї справи. Про що мріяла тоді? Уявляла себе солісткою Національної філармонії, хотіла грати з симфонічним оркестром і ця мрія збулася в підлітковому віці. Про Grammy я тоді не мріяла. Та й взагалі я була не надто амбітною дитиною. Коли ж з класичної музики прийшла у шоу-бізнес, то зрозуміла, що можна ставити собі більш високі цілі.
– Відомо, що вашим батькам вдалося розгледіти ваш феноменальний музичний талант. Як і коли це сталося?
– Це сталося випадково. До моєї бабусі, вчительки молодших класів, прийшла викладачка з музичної школи, щоб відібрати учнів-першокласників. У школу я ще не ходила, тому бабуся запитала викладачку, чи можна привести свою п’ятирічну онуку. Так я потрапила на вступні іспити до музичної школи, і у мене виявився абсолютний музичний слух. Мене одразу прийняли на найскладніший музичний інструмент – скрипку – до Елеонори Іванівні, яка і розгледіла в мені майбутнього музиканта. Точніше, вона побачила в мені не тільки дитину з музичним слухом, але і такі потрібні якості, як відповідальність, уважність, посидючість, слухняність, повагу до старших, і почала мене готувати до професійної кар’єри, вступу до музичного училища, а далі – у консерваторію. У моїй родині – учителі, інженери, професійних музикантів ніколи не було. Кажуть, колись мій прапрадід грав на скрипці, але не займався цим серйозно. Коли ж моя викладачка почала ставитися до мене як до музиканта, уся сім’я намагалася зробити все можливе, щоб допомогти мені вчитися. Вони вчили зі мною нотну грамоту і по черзі возили до музичної школи, яка розташована в іншому районі міста, і добиратися туди треба було з двома пересадками.
– Сьогодні виконавці зрідка намацують правильну стежку і створюють “справжню” музику, яка зворушуватиме серця й розбурхуватиме ангелів. Як вам це вдається?
– Я з великою повагою ставлюся до своїх колег і знаю багатьох, хто вкладає всю свою душу і серце у творчість, у написання прекрасних мелодій і текстів пісень. Думаю, зараз настав той час, коли передовсім цінують ту музику, що написана від душі, яка зворушує серце і душу людей. Якщо ж цього немає, то така музика не приверне уваги. Те, що роблю я останні кілька років, це, в основному, інструментальна музика. Можливо, вона не має такого комерційного успіху, як поп-музика, однак я не перестаю цим займатися. Можливо, прозвучить занадто голосно, але мені здається, що це моя місія – піднімати інструментальну музику, та доносити до широкої аудиторії такий глибокий і такий серйозний інструмент, як скрипка.
За допомогою своїх виступів і концертних турів, даю можливість глядачам у залі також почути і класичні композиції. Непомітно для себе вони починають любити цю музику, розуміти її. Хотілося б заохочувати дітей до занять гри на скрипці. У них повинен бути кумир, бажано, щоб це була красива жінка, що грає музику, під яку можна навіть танцювати. Напевно, у цьому і є моя місія.
– Ви понад 20 років на сцені. Якщо коротко підсумувати пройдений шлях, що для вас стало найціннішим у вашій творчості? Які результати насправді надихають?
– Дуже вдячна долі – мені пощастило працювати з такими, не побоюся цього слова, легендарними музикантами, як Кріс Ботті, грати разом з Куртом Елінгом і Еріком Серра, брати уроки вокалу у Сета Рігса і, звичайно, співпрацювати з Умберто Гатіка. Знайомство і можливість попрацювати з цими людьми – дуже надихає. Безумовно, надихають концертні тури, вдячні очі глядачів і їхня реакція на твою музику. Ось що справді важливо.
Шоу-бізнес дуже яскравий і дуже різнобічний, і до того, як я з класичної музики потрапила туди, я була іншою людиною. А він відкрив для мене новий, паралельний всесвіт з усіма своїми барвами, зйомками відеокліпів, фешн-індустрією, знайомствами з неймовірно талановитими людьми. І ти насичуєшся не тільки красою класичної музики, розучуванням найскладніших музичних пасажів, а й насолоджуєшся красою на сцені. Мені дуже пощастило, що можу поєднувати і класику, і поп-музику, і інші жанри. У музики немає кордонів. Коли вчишся у музичному училищі або консерваторії, граєш Моцарта – “по-моцартовскі”, а Баха – “по-бахівські”, з усіма канонами і штрихами. Шоу-бізнес дає можливість робити так, як тобі хочеться. Першою композицією, з якої я “увійшла” в поп-музику, була композиція “Жарт Баха”, варіації до якої написав мій викладач, оскільки йому було цікаво взяти участь у такому експерименті. Це було зовсім не “по-бахівські”, але це було класно. А я таким чином зруйнувала свої рамки, зрозуміла, що у музики немає кордонів, і насолоджуюся тепер.
– В яких країнах світу ви виступали з концертами? Які міста стали вашими улюбленими? Де не сподобалося і ви б не хотіли там жити?
– У мене разом з моїми музикантами було багато виступів у Польщі, Чехії, Німеччині, Монако, на Лазуровому побережжі, в Америці і, звичайно, в Україні. В Україні були найбільші концерти. Дуже люблю виступати у себе на Батьківщині, але мені однаково комфортно і приємно виступати в будь-якому залі, в будь-якій країні, тому що я можу не тільки заспівати, а й грати інструментальну музику, яка не має мовного бар’єру, – кожна людина у будь-якій частині світу може мене зрозуміти і почути.
Що стосується улюблених міст, то я, радше, людина мегаполісу. Мені абсолютно затишно у найбільших містах. Обожнюю Манхеттен з його хмарочосами, які мені здаються добрими і гарними велетнями. Дуже люблю місто, люблю людей і рух, концерти у великих залах або оперних театрах. Мені подобається всюди, де добре звучить мій оркестр і мої музиканти, де комфортно на сцені і куди приходять глядачі.
– Часто, на якомусь відрізку свого життя, відомі співаки або музиканти вважають, що досягли абсолютних висот вокальності та музицизму. Ви вже навчились усьому, чому варто було, і тепер лиш справа за новими записами? Чи, однак, потрібно ставити собі запитання, які вестимуть вас вперед?
– Навіть якщо ти здобув вищу музичну освіту і стажувався в одній з найкращих музичних академій, не можна сказати, що ти всього вже навчився і всього досягнув. Музикант, як ремісник, повинен працювати весь час, інакше він втратить форму. Для того, щоб удосконалюватися, працювати потрібно ще більше, і займатися на скрипці щодня, увесь час доводячи техніку до ідеальної. Оскільки у мене ніколи не було продюсера, я сама вирішувала, що мені співати, що мені грати; мені весь час хотілося змінювати свій стиль, пробувати себе то в одному, то в іншому. Весь час експериментувала, випускала то інструментальні альбоми, то вокальні, співала різним тембром. Зараз, працюючи з американськими продюсерами, ставлю собі високі цілі і продовжую експериментувати. Наприклад, мій новий альбом буде в жанрі new-age, в якому я себе ще не пробувала. Це жанр музики з легким, релаксним звучанням, який поєднує у собі і електронну, і етнічну музику. Тому, найімовірніше, у ньому можна буде почути і традиційні українські мотиви.
– Що отримуєш, коли змішуєш стадіон-рок з інді-роком? Мабуть, Фредді Мерк’юрі. Коли я дивилась біографічний фільм про групу Queen “Bohemian Rhapsody”, вразило те, як багатотисячний натовп дихав разом з Фредді в унісон, мало не був готовий вмерти за нього. Ви вже досягли неабиякого успіху і що таке слава знаєте не з чуток, то чи мрієте зараз про таке світове визнання? Як думаєте, що для цього потрібно – везіння чи немилосердно важка праця?
– Безумовно, будь-яка людина, чим би вона не займалася, прагне максимального успіху в своїй справі. А в музиці сам Бог велів досягати найбільших висот. Для когось, наприклад, Grammy не має значення, я ж вважаю, що цю премію вручають найкращим музикантам. І справді хочу, щоб мою музику оцінили як належить. Найважливіше, звичайно, щоб моя музика знаходила відгук у серцях людей. Завдяки тому, що члени журі цієї премії звернуть увагу на твій альбом, музика з цього альбому буде відома по всьому світу. Такі нагороди допомагають у просуванні музичного продукту. Але світове визнання, звичайно, залежить не тільки від цього. Це, насамперед, талант і праця, і не лише праця музиканта, але і його команди, ще крапелька везіння і трохи удачі!
– Є такий анекдот: хлопець заходить до кабінету лікаря і каже: “Лікарю, у мене вже тиждень закреп. Допоможіть!” Лікар дає йому рецепт легкого проносного і каже: ‘Якщо це не допоможе, дайте мені знати”. Через тиждень хлопець повертається: “Не допомогло!”. Лікар задумався: “Хм, мабуть, потрібно щось сильніше” і призначає потужне проносне. Ще через тиждень бідний хлопець повернувся: “Док, НІЧОГО!” Лікар занепокоєно: “Варто отримати більше інформації про вас, щоб з’ясувати, що відбувається. Чим ви заробляєте на життя?” – “Я музикант!”. Лікар зводить очі до неба: “Ну, все зрозуміло! Ось 100 доларів. Ідіть і з’їжте щось!”. А якщо серйозно, чи були у вас часи, коли от зовсім не було грошей? І невідомо, де взяти?
– Я росла у той час, коли ні в кого не було грошей, тому тоді мені здавалося це нормальним, і я не особливо зважала. Все було, як у всіх. Звичайно, я знала, що сім’ї моїх подруг живуть трохи заможніше, ніж ми, але абсолютно спокійно до цього ставилася. У мене жодного разу не виникло думки, що з моєю родиною щось не так. Все сприймалося як належне.
– Що для вас важливіше – отримати мільйон чи мати змогу впливати на людські життя?
– Чесно кажучи, впливати на людські життя мені не цікаво. Класно, якщо ти допомагаєш своєю музикою, або сказане тобою з екрану надалі допоможе комусь чи змінить життя людини. Таким чином – так. А вершити людські долі, змінювати чийсь характер – це не мій життєвий шлях, не моя місія. Я взагалі схильна приймати людей такими, якими вони є, якщо тільки вони не несуть зла. Можу знайти спільну мову з усіма.
– Чи є у вас улюблена музика з власних творів? Що ваші композиції говорять про вас?
– Звичайно є. Зазвичай кожна нова композиція стає улюбленою. Якщо назвати одну, то нехай це буде трек “Overture” з альбому “A Music Extravaganza”. На нього знято неймовірно гарний кліп, над яким працювала українська команда, а виглядає він на мільйон доларів.
У кожній моїй пісні є скрипкове соло, це означає, що я музикант і професійна скрипалька (сміється). У кожній композиції для мене важлива гарна мелодія, зрозуміла і красива гармонія, і щоб вона була створена людьми з хорошим музичним смаком. Думаю, це характеризує мене як особистість.
– Якби ви могли відкрити шоу будь-якого митця світу, живого чи мертвого, хто б це мав бути?
– З дитинства мені дуже подобається група “Queen”, “Genesis” з Пітером Гебріелом і Джордж Майкл. Шоу цих артистів я б із задоволенням відкрила, якби це було можливо.
– Яку найбільшу проблему вам довелося подолати?
– Після класичної музики мої перші появи на естрадній сцені були дуже схожі з появою на академічній сцені, що неприпустимо для шоу-бізнесу. Я сильно ламала себе, щоб навчитися рухатися на сцені, коли ти граєш або співаєш, посміхатися під час гри. У шоу-бізнесі прийнято давати більше емоцій, ніж у класичній музиці. Коли ж я цього навчилася, дуже втішилась, адже для глядача це дуже важливо.
– Переймаєтесь тим, що ви вже знамениті?
– Думаю, що артисти, які говорять, що їм заважають шанувальники, і ходять з охороною – це люди, які кривлять душею. Ніхто не зриває з тебе одяг у повсякденному житті. На відкритих концертах на площах, коли натовп оточує тебе з різних боків, бувало різне – аж до перевернутих машини доходило. У повсякденному житті, звичайно, впізнають. І все. Мінус лише один і то він невеликий: ти не маєш права бути втомленою, виснаженою і невиспаною. Не хочеться, щоб тебе бачили такою.
– З того, що відбувається в Україні, що вас турбує найбільше?
– Мені дуже хочеться, щоб наша країна нарешті стала на хороший шлях розвитку, щоб зростала економіка і, передовсім, щоб настав мир на території Донбасу; хотілося б, як раніше, їздити в наш Крим відпочивати і насолоджуватися нашим прекрасним морем і пляжами. Хочеться, щоб країна була здорова. Допоки цього немає, відчуваю, що моя країна хвора.
– Які ваші п’ять улюблених альбомів усіх часів?
– Джордж Майкл, альбом “Faith”, Queen, альбом “A Night at the Opera”, Мадонна, альбом “Ray Of Light”, творчість ELO (Electric Light Orchestra) і всі твори Йогана Себастьяна Баха.
– Любов – це почуття, що надихає нас, спонукає ставати кращими й духовнішими. А що вам особисто дало кохання? Чи змінило воно вас?
– Любов і моя сім’я наповнюють моє життя найкращими почуттями: і турботою, і увагою, і хорошим настроєм. Мій чоловік – найулюбленіший чоловік у моєму житті і розповідати про те, що нас пов’язує і що ми пережили, не вистачить інтерв’ю. Усе наше довге спільне життя і називається любов. Кожна мить – це любов.
– Що б ви робили зараз, якби не ваша музична кар’єра?
– Нічого (сміється). Не знаю, навіть не уявляю, що б це могло бути.
– Над чим ви працюєте зараз?
– Зараз беруся до роботи над новим альбомом. Він буде у стилі new-age, і це справжній виклик для мене. Стати продюсером цього альбому я запросила Пола Авгеріноса, а в записі бере участь Девід Аркенстоун. До речі, керує проектом Тоні Суккар – один з найталановитіших молодих музикантів і менеджерів американського шоу-бізнесу – 2-разовий переможець Grammy, зокрема у категорії “Кращий продюсер року”.
– Чи плануєте виступи перед українською діаспорою Північної Америки?
– У листопаді-грудні ми плануємо Christmas Tour по багатьох містах США. Знаєте, на мої закордонні концерти приходять як місцеві жителі, так і діаспоряни. Коли ж бачу очі своїх співвітчизників у залі, то цей концерт стає ще приємнішим і значущим.
– Що хотіли б побажати діаспорянам США?
– Хочу побажати міцного здоров’я, благополуччя, удачі, щасливих дітей і мати можливість у будь-який момент прилетіти у своє рідне місто або у будь-яку іншу точку світу.
Бліц:
– Чого ви найбільше боялися в дитинстві?
Темряви.
– “Не вірте всьому, що вам говорять”, – казав Будда. Ви вірите людям?
Вірю.
– Місце у світі, де ви почуваєтесь найкраще?
Мій дім.
– Ваше повсякденне життя – що найважливіше у ньому?
Відчуття щастя.
– Один факт, якого люди не знають про вас?
У мене з дитинства короткозорість і я ношу контактні лінзи.
– Секрет виховання дитини…
Навчити нічого не боятися.
– Щастя – це…
Життя
– Улюблена страва…
Гречана каша.
– Ваш життєвий девіз…
Бачити в усьому позитив.
