Коропець завжди був і є привабливим та цікавим. Цікавим своєю історією, локаціями, і найціннішим – людьми. Про Коропець писали, співали і співають, знімали фільми, видавали книги, читали їх, писалися нові і… так триватиме, мабуть, й надалі.
Улітку 2021, у видавництві “Дискурсус”, серія “Цікава історія” N4, вийшла друком книжка Міхала Собкува “Коропець над Дністром”. Це видання – в основному, спогади про Коропець, розповідь про Коропець і дуже давній, і відносно недавній.
Міхал Собкув був очевидцем та учасником майже усього того, про що він написав. Саме цим книга і є цінною. Адже ми маємо нагоду довідатися про минулі реалії життя не тільки нашого селища та коропчан, але й, певною мірою, типового села і селянина Галичини в історично значущий період. Та найважливішим аргументом для виникнення цього видання у нас було те, що ці 283 сторінки оригіналу вийшли з-під пера коропчанина. Та чи тільки з-під пера? – Напевно, у значній мірі – це праця серця, пам’яті автора.
Міхал Собкув (Michał Sobków, 03.11.1927 – 08.01.2014) – особистість, знана у літературних та лікарських колах Польщі. Народився і зростав у Коропці. У 1945 році в ході примусової “репатріації” переїжджає до Польщі. Був добрим лікарем, авторитетним спеціалістом у царині промислової та страхової медицини. У своєму житті Міхал Собкув присвячувався не тільки медицині. Відомо, що він є автором 12 виданих у Польщі книг, на історичні та краєзнавчі теми, художні розповіді та спостереження з лікарської практики.
Твори: “Saniami do nieba”, “Dwa lata w raju” – теж безпосередньо стосуються Коропця. І чи не у кожній своїй книжці цей письменник-мемуарист бодай згадує про свою малу батьківщину. Його літературну діяльність відзначали нагородами, наприклад, премією ім. Стефана Кучинського за культорологічну діяльність у лікарському середовищі. Книга “Koropiec nad Dniestrem” була удостоєна другої премії серед 300 номінованих творів у конкурсі на краще літературне відображення новітньої історії Кресів, (колишніх околиць Речі Посполитої II, сьогоднішня територія Східної Галичини). Конкурс був оголошений часописом “Карта” та Західним Інститутом у Познані. Згадують автора і як активного громадського діяча у Польщі, в Україні з його ініціативи та з його участю було розпочато та відновлено у 90-их роках костел у Коропці. Про це він написав у 5 розділі книжки, це можуть підтвердити коропчани.
Помер письменник, здійснивши своє призначення старанного історіографа та проникливого спостерігача. Залишив по собі пам’ять людини, яка виконала поставлену перед собою життєву мету – правдиво свідчити про непрості історичні події.
Існують різні, протилежні і навіть дещо радикальні точки зору сучасних коропчан щодо потрібності та доцільності українського видання цієї книжки. Та ми не можемо нехтувати фактом існування оригіналу уже понад 20 років (“Koropiec nad Dniestrem”, Poznań, 1999). Адже зміст книги функціонує в інфопрoсторі, дехто з коропчан читав її в оригіналі, тому доречно було зробити книгу доступною кожному. Варто також розуміти, що ця літературна праця більшою мірою є спогадами. Спогадами людини чесної, статечної, людини зі своїм життєвим непростим багажем. Адже вимушено втратити бáтьківшину не є простим життєвим досвідом.
Перекладаючи текст книги, я намагалася максимально точно передати стиль мови оригіналу, колорит описів краєвидів, автентику власних назв, звучання нашою місцевою говіркою деяких назв загальних, зберегти згадані прізвища учасників тих чи інших подій. Звісно, були миті сум’яття, певні фрагменти книжки викликали подив чи нерозуміння. Однак, ракурс подачі автором бурхливих подій стає зрозумілим, коли, незмінно шануючи своє, починаєш поважати також інше, чуже, віддалене, яке, виявляється, не є таким уже й чужим. Одночасно, перекладач, будучи тією зв’язуючою ланочкою, що зближує культури, не є відповідальним за написане автором. Моїм завданням було максимально точно передати зміст, стиль і дух спогадів “Коропець над Дністром” рідною нам українською мовою. Адже, як свого часу сказав Борис Заходер, “перекладач – парадоксальна істота. За природою своєю він космополіт, а за родом занять – націоналіст”.
Дуже сподіваюся, що читач легко, з інтересом та розумінням зануриться у ці тексти, побуває у Коропці колишньому, і мимоволі стане бодай на мить співучасником тих різноманітних, іноді складних, незрозумілих нам, ба навіть часом небезпечних подій. Можливо, видання це стане цінним джерелом для краєзнавців, вчителів, студентів. А може і приводом для нових досліджень історії нашого краю. Адже до нас відбувалося тут ще чимало нам невідомого…
Більше про створення видання можна дізнатися на сторінці у фейсбук “Koropiec nad Dniestrem”.
Ось як висловився про книжку “Koropiec nad Dniestrem”, ще задовго до виходу в світ її україномовної версії, Олександр Степаненко, голова ГО “Гельсінська ініціатива XXI”: “Новим, дещо несподіваним і дуже важливим для сучасного читача є те, що історичні події автор трактує з точки зору простих мешканців краю, виходячи з досвіду багатовікового міжетнічного та міжконфесійного співіснування. У його розповіді про трагедію Другої Світової війни відступають на другий план ідеологічні, державницькі та політичні інтереси. Історія Коропця від Міхала Собкува майже суцільно позбавлена героїчного пафосу, вона максимально персоніфікована та олюднена. Саме такої історії потребує сьогодні український читач для формування нової культури пам’яті про трагічне минуле. (…) Відтак з певністю можна вважати, що видання цієї книжки у час, коли Україна стала на шлях до співдружності європейських демократичних країн, виявиться дуже актуальною”.
Роксолана Задорожна (з дому Петрів)
Коропчанка за родом, духом і чином. Мама трьох дітей, педагог у третьому поколінні, за освітою філолог-германіст, перекладачка літературних текстів з польської та німецької мов, уважна спостерігачка за мультикультурними явищами Коропеччини, які залишила нам історія. Про це – сторіночка у фейсбук “Коропеччина. Сліди інтернаціональні”.
