16 січня 1959 року на Мангеттені у Нью-Йорку народився американський мільйонер, етнічний українець Маркіян Григорій Паславський. Марко – один з найяскравіших постатей сучасної історії України: брав участь у Революції гідності та пішов боронити Україну від російських загарбників 2014 року.
Родина Марка переїхала до США 1944 року, його рідний дядько Микола Лебідь був керівником Служби безпеки ОУН.
Українець виріс у Нью-Джерсі, по юності брав участь у Пласті, захоплювався волейболом.
1981 року він вступив до військової академії у Вест-Пойнті, служив 10 років у 75-му полку рейнджерів. Залишив військову службу в США 1991 року.
Після закінчення військової служби Марко став інвестиційним банкіром у США.
Наприкінці 90-х він прийняв рішення переїхати до України.
На батьківщині влаштувався менеджером з продажу металоконструкцій на один з маріупольських заводів, був інвестиційним консультантом. Потім працював уже в український банківський сфері.
Згодом Марко заснував агрофірму “Росава-К”, яка стала одним з найприбутковіших підприємств Київщини.
Мільйонер щиро вболівав за Україну: був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності.
“Якось ми, вкотре біжучи кожен у своїх справах, знову перетнулися на Майдані Незалежності недалеко від пам’ятника Архистратигу Михаїлу. Розпитали один в одного, що, як, чим хто займається заговорили про економіку України. Він зауважив, що в Україні тяжка фінансова ситуація, бо багато в яких сферах тотальна корупція. Зокрема, під час розмови він звернув увагу на чоловіка, який ішов біля нас зі сторони банку. Марко сказав, що це довірена особа якогось олігарха і мабуть знову йде в банк проводити махінації. Ми з ним говорили ще певний час про можливості економічного підйому України, якщо буде змінено фіскальну систему і налагоджено монетарну політику. Проте на це піде дуже багато часу. Тоді Марко справив враження потужного фінансиста, який знає про що говорить”, – розповідає Роман Орищенко, пластун, активіст “Самооборони Майдану”.
Навесні 2014-го Марко офіційно прийняв українське громадянство та пішов добровольцем на схід.
Був стрільцем 2-го батальйону спеціального призначення НГУ “Донбас”. Мав позивний “Франко”.
“Познайомилися з ним ще в Попасній. Я і Маркіян Лисейко як фотокореспонденти прийшли до школи, де жив батальйон “Донбас”. Нас відправили на третій поверх, щоб поселитися, адже там були ще вільні місця в кімнатах. В одному з приміщень дислокувалися розвідники. Сказали “Та йдіть до нас, будете з нами жити!” Серед них був і Марко. При знайомстві представився позивним “Франко”. Одразу було чути його своєрідний акцент, смішно лаявся українською мовою. Це була суміш суржика і англійських слів, разом це звучало якось дуже вишукано. З ним ми спілкувалися щовечора аж до ночі. Франко сам підходив до нас і питав, що у світі коїться, заходив в інтернет, цікавився політичними новинами. Аналізував разом із нами останні події. Незважаючи на всю цю геополітику, на всі ці глобальні течії, навіть на те, що ці події комусь вигідні, він вважав, що все одно треба особисто захищати Україну зі зброєю в руках. І це було йому за честь”, – згадує фотокореспондент Макс Левін.
Додає, що, коли на позиції приїжджали інші журналісти, Марко не спілкувався з ними.
“До нас він ставився як до своїх, бо ми спілкувалися з ним не як журналісти, а як побратими. Та коли приїздили кореспонденти, то Франко старався цей час перебути в кімнаті, щоб не давати ніяких інтерв’ю і коментарів. Казав, що журналісти знову все перекрутять, напишуть так, як потрібно їхнім власникам. Він точно не хотів світитися і хизуватися, що, мовляв, дивіться який я класний хлопець”, – додає він.
Франко загинув 19 серпня 2014 року, звільняючи Іловайськ від російських загарбників. Росіяни розстріляли його у спину.
Як учасник Пласту він отримав посмертно Залізний хрест – найвищу нагороду.
Його матері передали 3 ордени: орден Данила Галицького, медаль “За жертовність та любов до України” та орден “Народний Герой України”.
Поховали мільйонера 26 серпня на Аскольдовій Могилі.
Після його смерті зрадник України, кримський бізнесмен Леонід Мосійчук спробував привласнити його підприємство “Росава-К”
За життя Марк написав збірку роздумів “Заклик діяти: слова Маркіяна Паславського”. У ньому зібрано його аналітику й роздуми щодо суспільного життя України та можливі вектори розвитку – економіки, банківської справи, політики, освіти, армії.
Вшанували пам’ять Марка 6 грудня 2014 року під час гри команд НХЛ “Нью-Джерсі Девілс” та “Вашингтон Кепіталс”.
У травні 2015 року Підгаєцьку гімназію в Тернопільській області назвали на його честь.
У серпні 2015 року на честь Марка Паславського встановили пам’ятний знак на Аскольдовій Могилі.
Ім’я Маркіяна Паславського присвоїли реабілітаційному центру у Львові.
Маркіян Паславський – один із персонажів фільму “Іловайськ 2014. Батальйон Донбас”
16 січня в Україні – День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Бої за ДАП стали символом незламності та бойового духу українського війська, захисників терміналів почали називати кіборгами.
Українські військові боронили летовище з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. Загалом – 242 дні.
Джерело: Gazeta.ua
