Талановита майстриня-вишивальниця Ольга Береза добре розуміє надзвичайно складну, давню, потрібну у сьогоденні мову вишитих стібків, мову світогляду українців. Кожна робота майстрині зачаровує велемовним поєднанням розмаїтих технік, кольорів, а водночас авторськими імпровізаційними вкрапленнями.
Вишиванка, як і мова, якою спілкуємося, є виразником нашої національної сутності, ланкою, що єднає нас із минулими поколіннями, символом країни з міцним і глибоким корінням. А ще, переконана вишивальниця Ольга Береза, довершеним і сакральним результатом праці жіночих рук, втіленням віри у добро, любові до краси.
Вишивати можна не лише нитками чи бісером (пацьорками), а й словом. Вірші, які “народжуються” з-під пера Ольги Берези свідчать про багатогранність її таланту й зацікавлень, допомагають відчути і зрозуміти світогляд майстрині у суголоссі вишитих нитками та словами образів.
– Вишиванка для українського народу і для тебе зокрема, в чому полягає її цінність і суть?
– Цінність української традиційної вишитої сорочки є колосальною. Це перш за все тісний зв’язок з нашим корінням, голос наших предків та оберіг нашого народу.
Ми нація, народжена в сорочках, недарма науковці вважають, що у вишивці зашифровано ментальність нашого народу, як наш генетичний код. Щоб зрозуміти якою важливою для українця є вишита сорочка, досить згадати, як під час операції “Вісла” в містечку Сокаль Львівської області було заборонено брати з собою вишиті сорочки. Вдумайтесь: виключення було лише в тому випадку, якщо був випоротий вишитий орнамент. Тож ми можемо розуміти яким могутнім символом ідентифікації українця є вишита сорочка.
– З чого почалось твоє знайомство з вишиваним мистецтвом, і чому вирішила поєднати з ним своє життя?
– Свою пристрасть до створення вишитих сорочок можу пояснити лише так – усе це родом із дитинства. Я зростала в родині, де шанували свої корені, батьківську мову, рідний край, народну пісню, де плекали родинні, духовні та традиційні цінності. З ранніх років мама вчила мене не лише розуміння важливості нашого традиційного вбрання, а й всіх можливих видів рукоділля для його творення. Малою я дивилася на вишиване розмаїття українського строю і мене дивувало, як то можна придумати, скроїти, зшити, вишити, вигаптувати та розшити. А ще оздобити: мережками, нашивками, смужками, фальбанками, тасьмою, фарбіткою, застібками, мереживом, облямівкою, партичкою… і то можна продовжувати ого-го як довго. Та ще й вкласти в цей одяг молитовно-оберегове значення. А лишень подумати, що то власноруч могла зробити одна людина – це ніяк не могло вкластися тоді в мою голову. Мене захоплювала повна гармонія українського строю: оте геніальне поєднання кольорів, взорів та фактур, багатство орнаментальних композицій з винятковою своєрідністю крою того одягу. Саме так проявилася та визначилась для мене ментальність мого народу. Отой вишитий стрій з дитинства, що так вразив мене і зберігся у моїй пам’яті я понині вважаю естетичним ідеалом мого народу.
– Розкажи, будь ласка, про сакральні секрети української вишивки.
– На сьогодення вишиванкою прийнято називати звичайний одяг, що оздоблений вишитим мотивом і це відбувається не тому, що всі українці не є свідомі того, що таке правдива вишита сорочка.
Річ у тому, що створення вишитої сорочки вимагає багато знань, часу, сил та ресурсів і це далеко не для всіх є можливим. Тож українці за своїми можливостями створюють чи купують традиційно подібне вишите вбрання, адже правдива вишита сорочка є неабиякою розкішшю. В таку сорочку вкладено багато знань про цінність вишиваних орнаментів, що є мовою вишиття. Саме ця сакральна візерункова мова є потужним оберегом, а знаннями мови символів володіють далеко не всі, хто вишиває. Також нині непросто знайти на ринку дійсно якісні матеріали для створення сорочки і коштують вони чимало. Зокрема, є важливим саме полотно, воно має бути зі справжніх натуральних волокон льону чи конопель, що ввібрали в себе життєдайну енергію землі, води, повітря та сонця і вже самі по собі мають цілющу силу для людського тіла. І що головне, у сам процес вишиття вкладається дуже багато праці. Тож правдива вишита сорочка є дійсно великою розкішшю, такою, що ніякі світові бренди не можуть з нею конкурувати.
Щодо сакральних таємниць то їх є багато, але, на жаль, чимало з них нами вже забуто. Оскільки вишита сорочка є дуже давньою, вона перш за все несе важливе благодатне інформаційне навантаження. Вже кілька віків вишитими символами єднає різні покоління українців у часі і просторі, тому має вагому значущість для нашої нації. А те, що прийнято називати таємницями вишивки є нічим іншим, як прадавньою мовою взорів, значенням кольорів вишивки та місцем розміщення вишитого орнаменту на сорочці. Все це є важливим і доленосним.
– Є у тебе найулюбленіша вишиванка? Чому саме вона?
– Щоразу, коли з-під моїх рук народжується нова сорочка – вона є моя найулюбленіша. Скільки б їх не вишивала, завжди з кожною новоствореною сорочкою відчуваю піднесений емоційний стан і радість душі. Це моя прекрасна залежність з якою живу вже багато років.
– Цікаво, що саме для тебе означає слово “вишиванка” і чому воно сьогодні таке популярне?
– Колись щоразу, як я чула термін “вишиванка” мені хотілося продовжити: “китайського виробництва”. Це тому, що наші предки ніколи так не називали вишиту сорочку. Ніде в жодній народній пісні давніх часів ви не знайдете “вишиванка”, а лише “вишита сорочка”. Як народні знавці вишивки, так і етнографи співзвучні в тому, що давніш у нашій мові не було слова “вишиванка”. Наші бабусі й досі кажуть просто – сорочка. Тож як би ми не намагалися відстоювати улюблене “вишита сорочка”, все ж маємо розуміти, що “вишиванка” – це новітня назва вишитої сорочки, яка стрімко підняла традиції вишитого вбрання до рівня сучасності.
Я відчуваю велику радість, що маємо можливість створювати і носити вишиті сорочки на своїй землі. Знаючи історію нашого народу, дуже шаную цей великий привілей. Прагну, аби ми зберегли його для наступних поколінь не лише як нашу культурну цінність, а й в пам’ять про тих, хто відстоюючи своє право носити вишиту сорочку, зазнав: примусового виселення, етнічної чистки, голоду, знущань, гниття у в’язницях та розстрілу. А ще, в пам’ять про кожну з тих сорочок, які було знищено, спалено чи закопано в землю без вороття.
Дай, Боже, щоб ваша вишита сорочка була встелена миром, доброю долею, родинним добробутом, волею та щастям. Цінуймо свою ідентичність і будьмо горді тим, що ми українці!
