“Пісні від серця” – назва нового альбому співачки говорить сама за себе.
“Дім – це місце, де є серце, і незалежно від того, де б ми не подорожували, наші серця – завжди з Україною, нашими корінням, походженням і заповітною спадщиною”.
Саме такими словами супроводжується реліз нового альбому американської співачки українського походження Ірини Петрик. Альбом “Пісні від серця” (Songs from the heart) – це збірка відомих і прекрасних багатовікових мелодій України та сучасних композицій, які об’єднані однією темою – родини, любові й домашнього вогнища. Цей альбом буквально пройшов через серця його творців і кожна пісня з нього – ключик від дверей, які відкривають українську душу.
Щасливий дім
Дім – це не тільки будинок чи двір, інколи ним може стати ціла країна – своя, рідна, або ж далека й незвідана. Для Ірини Петрик уже 20 років дім – у США, і кілька останніх літ – це помешкання в таунхаусі поблизу м. Саратога Спрінгс у штаті Нью-Йорк. Затишний будинок у мальовничому містечку, в оточенні гір та озер зближує з природою і дає сил.
Це місто – мов тиха гавань, у яку вона повертається після виступів, прослуховувань та репетицій у динамічному Нью-Йорку та після гастролей по світу, коли весь час “на валізах”. Надвечір виходить на подвір’я, вдихає аромати вечірніх трав, слухає тріскотіння світлячків у траві та підморгує їхнім вогникам. Влітку їх особливо багато – немов гірлянд на Різдво. Тут вона вдихає свободу, може побути наодинці з собою, насолодитися моментом, осмислити буття, пограти джазові композиції. На дотики рук реагують клавіші блискучого чорного Steinway’я, її незмінного та вірного друга.
Тут усе залишилось таким, яким було під час їхнього щасливого подружнього життя з Кевіном Кісом. Відомий американський співак, талановитий оперний баритон світового рівня з вражаючим переліком досягнень – Кевін був чоловіком її мрії, але нещодавно його життя забрала недуга.
Київська мрія
На фестивалі “О-Фест” в Києві в 2017 році Ірина Петрик розповідала в інтерв’ю українським виданням: “Здавалося, ми знаємо один одного дуже давно. Коли зустрілися, то обидва розуміли, що артистам важко бути разом, адже контракти, гастролі, все життя на колесах, у телефонних розмовах…, але між нами ніби якась іскра промайнула”.
Тодішній виступ у Києві Ірина собі намріяла – вона хотіла навідатися у місто свого дитинства:
“Я там народилася і часто ходила в театр оперети з бабусею. Завжди хотіла там заспівати. Останнього разу, коли була в Києві в 2017-му, мала дебют в Національній опереті: заспівала партію Розалінди у виставі “Летюча миша”, – згадує співачка.
Повернувшись з України, Ірина невдовзі отримала лиху звістку. Її коханий чоловік захворів на підступну хворобу, яка до певного часу протікала безсимптомно. Всі сили родини було кинуто на його порятунок. Сотні благодійників, які долучилися до збору коштів для допомоги Кевіну, підтримка друзів та рідних і любов дружини – усе це, без сумніву, подарувало йому додатковий час, але хвороба виявилась сильнішою. У 2018 році Ірина втратила коханого. На довгий час чорний Stеinway у її будинку став німим…
Плід любові
Пам’ять про Кевіна Кіса зазвучала у музиці через рік – у новому альбомі “Пісні від серця” з українськими творами, який побачив світ влітку 2019-го.
“Цей проект ми почали ще разом з чоловіком, і потім я у 2018 році таки його записала. Ми присвятили альбом саме Кевінові, його пам’яті. Там такі пісні – “Я піду в далекі гори”, “Рідна мати моя”, “Два Кольори”, “Ой, Верше”… – з якими ми виросли і які супроводжують нас усе життя і сяють, як маяк у бурхливому морі, крізь гамір буденності. Це проєкт – не про гроші, не про кліпи, це справді – наша спадщина і це, в своєму роді, плід любові”, – розповідає Ірина Петрик.
Вона зазначає, що хотіла зробити збірку саме українських народних пісень, записати щось від душі, аби було що презентувати діаспорі.
“Мене дуже часто запрошували в діаспорянські організації – поспівати наших пісень. Я виступала в Монреалі, Аризоні, Бостоні, в Нью-Йорку, в Денвері. І завжди люди хочуть придбати диски, щоб їхні діти, які народилися в Америці і вже втрачають зв’язок з Україною, могли вивчати наші пісні, слухати їх в авто, співати на родинних святах. Це дуже сімейний альбом – все про родину, авторська пісня “Доню”, ще одна – із репертуару Квітки Цісик, “Бабусю рідненька”, колискова “Сонько-Дрімко”. Тобто для кожного знайдеться, що поспівати”, – розповідає артистка. “Сподіваюсь і вірю, що слухачі знайдуть своє особливе в кожній композиції. Коли співаю оперу, я перевтілююсь в персонажів вистави і живу їхніми емоціями і інстинктами. Але в цьому альбомі ви знайдете саме частинку моєї душі… мої відверті і нестримні почуття до України та української пісні”.
Родинна музика
Нині CD-диск продається на концертах та на офіційних каналах для скачування музики в мережі Інтернет. Альбом вже має чимало палких прихильників в Сполучених Штатах, Канаді, Австралії та Аргентині.
Його співавтор, Роман Каpпішка, канадієць українського походження, який додав до альбому аранжування у власному креативному діапазоні, також присвятив цю роботу родині – дружині, діткам Зені і Ромчику та синові Стефану, який нині – вже на небесах.
“Роман Каpпішка – непересічна людина із безліччю різноманітних талантів, але, перш за все, він є яскравим прикладом діаспорянина, який шанує і прославляє українську спадщину. Роман присвятив своє творче життя (40 років) популяризації нашої музики в Північній Америці та за її межами. Окрім його універсального дару інструменталіста (це справжня людина-оркестр, що грає на гітарі, бас-гітарі, ударних, фортепіано і навіть сопілці), Роман є справді приголомшивим аранжувальником і композитором”, – розповідає Ірина Петрик.
Культурна дипломатія
Свою місію співачка вбачає не просто у мистецькій діяльності – вона активно будує мости між Україною та США засобами культурної дипломатії.
“Я хочу розповісти в Америці про Україну, я виступаю тут, як культурний дипломат: у мене, як в артистки, є голос, і я можу його використовувати для того, щоб розповісти світові про Україну. Йти по тій дорозі, яку створили свого часу Квітка Цісик та інші українські артисти. Я хочу допомогти Україні, щоб у неї був зв’язок з усім світом”, – пояснює свої прагнення зірка опери.
Щороку до США приїздить з виступами Національний симфонічний оркестр України, який має просто шалений успіх. Після вражаючого “культурного походу” капели Олександра Кошиця, яка відкрила світові Україну 100 років тому, цю справу продовжують сучасні митці.
“У Національного симфонічного оркестру є твір “Мелодія” українського композитора Мирослава Скорика – там люди насправді плачуть, і встають, і аплодують. Цей процес пішов, і його не можна зупинити”, – говорить Ірина.
Друга Батьківщина
Нести українське в світ – це місія. Зараз Ірина Петрик є активною діячкою української діаспори. Коли їй довелося змінювати громадянство для того, щоб мати можливість повноцінно працювати і жити тут, вона з великим жалем розлучалася з українським паспортом, але ні на мить не пошкодувала, що обрала другою батьківщиною саме Сполучені Штати.
“Я досить довго не отримувала американське громадянство, для мене це був такий крок – як відрізати, а я не хотіла відрізати, я хотіла все одно вважати себе українкою, киянкою. Чому я закохалася саме в Америку? Тому що тут люди цікавляться Україною, їм не байдуже, їм хочеться дізнатися багато. І це не фальшиво і не штучно – вони справді щиро переймаються Україною. США сама по собі – країна емігрантів, якщо ви не індіанець, то ви – мігрант. Звідси й така велика повага і зацікавленість нашим корінням. Тому я декларую, що є українською американкою, моє коріння – українське, я хочу, щоб мої діти розмовляти українською мовою ”, – підсумовує Ірина Петрик.
Україна – самобутня
Втім, українка – це не лише позначка в паспорті. Ірина щодня своєю творчістю і роботою доносить до людей: ми – це самобутня держава з власними корінням, історією, традиціями.
“Кожного разу, коли приїжджаю в Україну, я в захопленні від наших людей, настільки вони розумні, освічені, талановиті! Нам треба про себе розповідати, щоб усі знали, що Україна – це справжній скарб! І це не тільки надзвичайно унікальний колорит, яскрава етніка та багатовікові традиції. Більш за все вражають незламний дух нашого народу, сила душі, прагнення волі і незрівнянна духовна краса..
Кілька років тому в Бостоні і в Нью-Йорку за ініціативи Ірини було поставлено оперу “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, яку з найбільшим захопленням сприйняли саме американці. Прем’єра відбулася в залі Нью-Йоркського університету, на замовлення компанії Комонуелз Лірик Опера, звучав оркестр під керуванням молодого диригента Лідії Янковської. Американська публіка побачила справжню українську культуру – пісню, танок, драматургію – байдужим не залишився ніхто. Кевін і Ірина виконали партії жартівливого подружжя, Карася й Одарки (правду кажучи, майже грали самі себе на сцені). Публіка аплодувала й не відпускала.
“Я ніколи не забуду, як Кевін пишався, що він, американський хлопець із Чикаго, зміг перетворитися на справжнього козака і створити дійcно переконливий образ! Він підійшов до партії особливо серйозно, присвятив чимало годин вивченню української дикції. Який він був щасливий і гордий, коли після вистави люди підходили до нього за автографами і починали розмовляти з ним українською мовою… адже співав без акценту!”
Кевін вперше закохався в українську музику, коли виконав “Реве та стогне Дніпр широкий” на святі Тараса Шевченка в Нью-Йорку. Тоді публіка подарувала йому овацію, і після того кожного разу, як він співав, люди вставали. Неможливо було не встати… Неперевершена краса його голосу і відчуття безмежної поваги до української культури не могли не розчулити.
Викладання надихає
Випускниця Сан-Францизької Консерваторїї в Каліфорнії та Інституту музики імені Глієра в Києві, Ірина упродовж 7 років також викладає вокал в університеті на професорській посаді, в коледжі Святої Рози в Нью-Йорку.
“Це така праця, яка мене дуже тішить, адже дає можливість передати свій акторський досвід і вокальні навички новому поколінню. Мої учні дуже надихають, це справжній енергообмін”, — говорить Ірина.
Що цікаво, в університеті Ірина має подвійне навантаження: другу групу вона отримала “у спадок” від чоловіка — керівництво закладу обрало її як єдиного викладача, який би міг продовжити курс Кевіна Кіса.
Ця робота дає можливість трохи більше часу проводити вдома, адже, як розповідає Ірина Петрик, якщо ти будеш займатися тільки оперною діяльністю, будеш змушений жити в готелях і вести кочовий спосіб життя.
“Доволі складно, хоч і дуже захоплює, надто, на початку. Всі думають, що це дуже гламурне життя, ти зриваєш овації на сцені, отримуєш купу квітів, а по-суті, потім тими квітами не можеш милуватися вдома. Але я думаю, що це є також важливою частиною становлення артиста. Хтось сказав, що талант — це дар, який нам дається небесами і який ми мусимо віддавати щоденно. Я вірю, що саме так і є.
Kоли залишаєшся наодинці із собою, дійсно можеш зрозуміти, хто ти є. Цінуєш рідних, друзів і дивишся на своє життя зовсім із іншого боку. Чому ти тут? Що хочеш сказати на сцені? Як плануєш використати час, який залишився тобі на цьому світі? І, найголовніше, вчишся вдячності. За можливість спілкуватися із глядачем “від серця до серця”, торкати їх душі, лікувати рани і надихати помічати красу, навіть у дрібницях”, — вважає співачка.
Оперний світ
На відміну від репертуарних театрів в Україні, артист у США не має постійного місця роботи — на кожну роль потрібно проходити проби і підписувати контракт з допомогою агента або театрального менеджера. Утім, оперний світ — тісний, і це доволі обмежена кількість людей, тож друзі та колеги — невід’ємна частина життя Ірини під час подорожувань.
Ірина досі зберегла теплі стосунки з багатьма друзями-музикантами та з подругами — заслуженою артисткою України, солісткою Національної опери Тамарою Калінкіною та Оксаною Мадараш — народною артисткою, диригенткою в Національній опереті, а також тепло відгукується про свою наставницю і вокальну маму, заслуженого діяча мистецтв України — викладачку інституту Глієра Тамару Коваль.
Зараз Ірина має ще один амбітний проєкт: запросити до США українських виконавців і показати діаспорянам сучасну українську музику.
Із керівником Національного театру оперети та головою Національної Спілки Театральних Діячів Богданом Струтинським уже велися переговори щодо дебюту в Нью-Йорку, однак, плани не вдалося втілити — у зв’язку з хворобою чоловіка, Ірина більш, ніж на рік, “випала” з робочого життя. Нині ж вона всерйоз націлена відновити роботу над проєктом, тож на поціновувачів українського музичного мистецтва у США, вочевидь, чекає нова культурна хвиля.
Щоб придбати новий диск “Пісні від Серця”, будь ласка, завітайте на посилання:
https://store.cdbaby.com/cd/irinapetrik
