Українська газета “Діло” від 9 червня 1929 року повідомляла приємну вістку: “Друкується і небавом вийде: Косметичний порадник. “Як добути красу і задержати молодість та здоровля” (40 розділів) – написала Осипа Заклинська. Се перша книжка того рода у нас для женщин необхідна! Найновіші косметичні здобутки…”.
Із газети “Діло” 1934 року: “Пані! Ціле окруження зверне на вас увагу, коли навчитеся підносити ефект вашої краси. Ні краса, ні молодість не є тривалі, коли їх лишите без опіки. Косметичні поради зміцнять вашу красу. Всіх тайн косметики довідаєтесь з косметичного підручника пані Заклинської”.
Кілька штрихів про знаменитий рід
Хто ж ця пані, що стала авторкою першого косметичного порадника для жінок у далекому 1929 році?
Її назвали особливо – Осипа. Ця жінка пройшла нелегкий, але насичений життєвий шлях, разом із коханим чоловіком та своїми дітьми. Вона народилася, щоб стати учителькою життя для сотні своїх учнів, аби відбутися як талановитий педагог; була майстринею слова, а разом з тим-справжньою знавчинею української кухні, уміла давати добрі поради молодим господиням, батькам, учителям. Пережила дві світові війни, переселення, голод і поневіряння, арешт сина, згодом – його передчасну смерть, арешт чоловіка. Але попри все “розвивала кипучу енергію для оборони своїх найблищих”. Свою долю поєднала з талановитим діячем того часу – Богданом Заклинським.
Заклинські оселилися в Галичі, що на Станіславівщині, ще у 1760-х роках. Батько Богдана (чоловіка Осипи) – Роман Заклинський був інтелігентом: педагог, фольклорист, етнограф, літературознавець, громадський діяч. Усі брати батька також вели потужну культурно-просвітницьку діяльність. Богдан Заклинський – один із дев’яти синів великої родини: Корнило (знав 18 мов!), Ростислав, Мирон, Зенон, Володимир, Маркіян, Омелян, Юрій.
Богдан Заклинський – педагог, фольклорист, етнограф, географ, літератор, автор низки підручників для дітей, книг, присвячених вихованню. Воював у лавах УСС. Кожна із цих постатей заслуговує окремої розмови. Сьогодні ж, завдяки перевиданим працям Осипи Заклинської, стаємо ближчі і до цього знаменитого роду.
Учителькою бути доля нарекла…
Осипа Заклинська(з дому Середів) народилася 10 березня 1894 року у м. Станиславів (нині Івано-Франківськ). Педагог, публіцистка, письменниця, громадська діячка; вільно володіла німецькою, польською, словацькою мовами, добре знала французьку та російську. Підписувалась псевдонімами і криптонімами: О. З., Осипа З., Берізка. Закінчила жіночий ліцей і вчительську семінарію у Станиславові, заочно навчалася на філологічному факультеті Ужгородського педагогічного інституту, заочно закінчила філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, вивчала німецьку мову у Віденському університеті, навчалась на курсах у Відні, студіювала косметологію у Празі.
У листопаді 1913 року Осипа Середа виходить заміж за Богдана Заклинського. Деякий час подружжя проживало у Відні, далі у Карпатах – у с. Кривопілля. Події 1916 року (наступ російських військ) змусили молоду жінку з двома маленькими дітьми тікати на захід, вона опинилася у таборі для біженців в Австрії (м. Гмінд). Тут Осипа Заклинська знайомиться з письменницею Катрею Гриневичевою та поеткою Марійкою Підгірянкою, жінка працює з дітьми-сиротами як педагог. Повернувшись в Україну, працювала учителькою у кількох селах на Закарпатті, згодом у Золочеві, присілку Журі Жовківського повіту, с. П’яткова, м. Монастириську.
1941 року Заклинські переїхали до Львова. У 1944-1946 роках Осипа працювала завучем початкової школи у с. Ясниська Яворівського району Львівської області. Після смерті чоловіка залишилася самітною. З квітня 1946 до кінця 1947 року працювала секретар-машиністкою, а потім – бібліотекарем відділу комплектування Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника. У 1945-1949 роках навчалася на заочному відділенні філологічного факультету у Львівському університеті ім. Івана Франка. У 1948 році її призначено директором школи у селі В’язовій Жовківського р-ну Львівської області, у 1949-1953 роках викладала у школах Львівщини. Ці дані про місця праці нашої героїні знаходимо у статті Романа Горака та Богдана Чудійовича “Листи Заклинських до Івана Франка”.
Осипа і таємниця старої книжечки
Осипа… Справді, вкрай рідко можна натрапити на таке давнє, українське ім’я, навіть у ті часи… Можливо, авторка цих рядків (як і багато хто), так би й не дізналася про цю високоосвічену жінку, берегиню українських звичаїв, про її донедавна забуті праці, якби 2013 року не вийшли дві унікальні книги авторства Осипи Заклинської. Два репринтні видання книжок, що побачили світ майже 100 років тому… Сталася ця знакова подія завдяки багатьом небайдужим людям, а особливо натхненниці та авторці ідеї – Оксані Антоновій-Хмарі.
Якось, зовсім випадково, у містечку Ходорові, що на Львівщині, віднайшли стару книжечку. Видання було без перших сторінок, тому не знали імені авторки та назви книжки. Почалося найцікавіше, коли успішно віднайшлося втрачене. То була “Нова кухня вітамінова” Осипи Заклинської 1928 року. Ця книжка була передовсім про здорове харчування, де містилися й окремі розділи про дієти, як-от для дітей, дорослих, при хворобах. І ось київське видавництво “Богуславкнига” видає у дуже ошатному, подарунковому вигляді цю давню, забуту книгу. Таким чином, майже через 100 років повертається до українців ім’я Осипи Заклинської.
1931 року діаспорна газета “Свобода” повідомляла: “Нова кухня вітамінова” – книга потрібна в кождій українській хаті. Зложила після найновіших вимог здоровля Осипа Заклинська”.
Втім, цим виданням не закінчилася вкрай потрібна справа ентузіастів, бо були перевидання цієї ж книги трохи пізніше. “Нова кухня вітамінова” з’явилася ще під іншим дизайном, теж цікавим та особливим. Власне, у цій серії, у проєкті “Авторська кухня українська” побачили світ наступні, не менш унікальні книги давніх переписів: “Як варити і печи” Леонтини Лучаківської (перевидання 1910 року), “Як добре й здорово варити” за редакцією Олени Кисілевської (перевидання 1938 року). Про ці книги та їх авторок треба писати окрему оповідь.
А чи знаєте ви, приміром, що у 1928 році подавали на чайний вечір для гостей? Книга “Нова кухня вітамінова” розповідає: “канапки, шинку, усяке масло до булки, бриндзю, сардинки, тіста, компоти, свіжі овочі. До чаю – заварювання або сік. Чай наливали із самовара, а філіжанки файно прикладені вичікували на креденсі (миснику)”. До речі, компот у ті часи – то був десерт із зварених у сиропі фруктів, присипаних цукром чи пудрою, а не, як ми звикло знаємо, – напій.
Зі спогадів доньки Орисі 1918 р.н. дізнаємося, що її мама уміла не лише добре грамоти навчити, а й вчила вишивати, варити, “провадила різні гуртки з жінками” (спів, ритмічну руханку). А ще була дуже гостинна, добра, щира оптимістка.
Ви не знайдете на сторінках інтернет-простору статей та досліджень про цю унікальну особистість, не надто розлогі біографічні дані у Вікіпедії. Тому важливою та вкрай потрібною є робота згаданого проєкту “Авторська кухня українська”, учасники котрого витягують із забуття цінні видання. Ентузіасти активно ведуть просвітницьку роботу і на своїй сторінці у Фейсбуці, і щоразу не минають увагою кулінарні набутки своєї улюблениці – Осипи Заклинської.
Про жіночий чар і не тільки…
Про слово цієї жінки, про її внутрішній стержень можна говорити безкінечно, втім, тільки-но послухайте про почуття: “Недбала людина, як довгий ковнір, що даром звисає, а ще й заважає. Повірте: нелад гірший від крадіжки”.
Пані Осипа цікавилася не лише кулінарними переписами, а й вміла добре виховувати молоде покоління. 1931 року друком вийшла українська читанка для дітей, і оповідання Осипи Заклинської “На святий вечір” і “Дзвінок” зайняли почесне місце на її сторінках. Її творчі та педагогічні праці друкували відомі тогочасні періодичні видання: “Нова хата”, “Жіноча доля”, “Учительське слово”:
“Молода мамо! Защіплюючи добрі прикмети в молоденькій і незіпсованій душі Твоєї дитини, будуєш її майбутнє щастя. Але пам’ятай про се, що дитина наслідує і Твої хиби, – і дитина Твоя стає часто відбиткою Твоєї істоти… “
“Знаменні дати в житті дитини потрібно їй відзначати, брати на екскурсії, в кіно для дітей, вистави дитячого театру, адже такі події запам’ятовуються дітям на все життя, і вони з вдячністю згадують батьків, що про них пам’ятали і давали їм розваги, хоч може і не було коштів на це”.
Гадаємо, й нині ці слова актуальні, попри те, що тепер маємо значно більше способів зацікавити дитину.
Осипа Заклинська працювала і над відгуками на інші видання. 1934 року написала рецензію на книжечку для дітей Марійки Підгірянки; розробляла методики навчання для дітей, перекладала, вчила плекати красу замолоду. Так,1929 року вийшла у світу же згадана друга книга “Як добути красу і задержати молодість та здоровля” (перевидання 2012 року, “Богуславкнига”).
“Здорова, красна, певна себе жінка найде в собі досить сили і відваги для боротьби з життєвими труднощами”, – писала мисткиня.
“Краса без принади, без чару – є мертва. І найкраща жінка без принади, без душі лишиться студеною і не запалить почування в серцю мущини. Принада – се наше духовне життя, наша культура, наші думки й почування, що витискають своє пятно на нашім виразі і вигляді лиця, надають мягкість нашим рухам, мельодійність голосови”.
“Про взір домашного життя”
“Вести дім не є такою легкою річею, як здається. Треба тут певного рода традиції, вправи, життєвого розуму, такту у відношенні до мужа, дітей”, – пише Осипа Заклинська, – “Українська жінка мусить свій дім вести взірцево, по національному, культурно і поступово. Наша ноша, наші звичаї такі красні! Як весело, коли українська пані вбрана в народні строї або хоч вишивані блюзки, чим сорочки! Скатерка і серветки також вишивані. Колядують і співають також українських пісень. Українська господиня повинна старатися, аби її хата була взором домашного життя”.
Які чіткі настанови! Чи не так?
Осипа разом зі своїм чоловіком Богданом Заклинським поділяли захоплення одне одного, адже обоє знали, що таке праця над книжкою, визбирування фольклору. Вичитуючи про давній, мудрий рід Заклинських, не перестаєш дивуватися їхнім талантам та здобуткам. Осипа та Богдан Заклинські виховали троє дітей. Син Святослав – учитель, загинув від ворожої кулі після арешту, Олена – учителька, поетка, танцівниця, художниця, музикантка, вишивальниця, закінчила школу танку у Відні. Уміла майстерно в’язати ґердани, взяла для себе псевдонім Ґердан. 1939 року у Брюсселі на міжнародному конкурсі здобула ІІ нагороду. Орися-учителька, авторка спогадів про родину Заклинських, праць з народної медицини. Усі діти Заклинських стали педагогами, присвятили своє життя книзі, слову та культурі.
Добрі ради від Осипи Заклинської
– “Не можна ніколи дітий питатися, що хочут їсти, бо тим діти вчаться хімерувати (хитрувати –Авт.).
– Мама сама старається про ріжнорідність поживи. Примовляє і подає так, щоби смакувало дітям.
– Від року давайте дітям різні ярини: моркву, каляфіори (цвітна капуста), калярепу, ребарбор (ревінь), бульбу, бураки, шпінак. Натомість м’ясо дітям до 7 літ Осипа Заклинська не радить вживати взагалі.
– До стручкових ярин перед варенням не варто давати соди, бо то нездорово. Коли тверді, то намочити день наперед”.
І наостанок цікаві переписи (мовою оригіналу) із відомої книги “Нова кухня вітамінова”, в яких не лише важливий сам перепис, а й соковита мова, стиль, дух!
Переписи:
- Десерт: Склиця помадкова
Зробити густий сируп з ½ ф. цукру і варити так довго, аж як подуємо, покажуться нитки. Тоді виляти у макітру, терти так довго, аж буде біла густа маса. Як ствердне, дається сік цитрини, лікер, мараскіно, чорну каву, соки овочеві (фруктові – Авт.). Помастити торт і поставити на студене.
- Каляфіори по-італійськи
Зварений каляфіор (цвітна капуста – Авт). дати на циновий (олов’яний – Авт). або срібний полумисок, посипати пармезаном, січеними вареними грибами або печерицями, помідоровим сосом (соусом– Авт), булочкою, знов пармезаном і дати зарум’янитися.
- Бігос
Виполокати капусту і дати варити. Зішкварити солонини, дати до неї порізаної цибулі і ложку муки і даєся се все до капусти. Порізати шинку, ковбасу, вуджений бочок і вкинути до капусти, і дусити в капусті, аж буде мягке. Додати при кінци трохи червоного вина і кусник цукру. Вино підносить дуже смак бігосу.
Вона – Осипа Заклинська. Видатна, але несправедливо усе ще забута, історична і виняткова, талановита жінка свого часу. Нині погортаймо разом сторінки її добрих книг і згадаймо: була така пані, що любила своє понад усе! А ця стаття – то лише маленька спроба торкнутися імені цієї видатної постаті…
P. S. Авторка цих рядків висловлює щиру вдячність п. Оксані Хмарі за надані матеріали до написання цієї статті.
