“Просто дружині дав слово, що повернусь”. Інтерв’ю з солдатом

Філіжанка ароматної кави, улюблені цигарки “Мальборо”, запальничка і ми з ним сидимо в затишній кав’ярні неподалік Хрещатика. Ніщо не нагадує Олексію З. про фронтовий рік його – життя. Дивлячись в його очі розумію, що іншим він вже не буде ніколи…

“Просто дружині дав слово, що повернусь”. Інтерв’ю з солдатом

Коли дізнався про війну і потрапив туди, які були перші враження, емоції?

– Звістка про війну викликала великий подив. Як? В Україні!?

Незрозуміло. Ось, наприклад, в Росії є Чечня, Дагестан, Осетія і там би це було прогнозовано, але не в нас…

Мені було 39, і за оголошеною мобілізацією, в січні 2015 року, мене призвали безпосередньо в частину. Оскільки за фахом я – водій, професіонал, а саме така спеціальність завжди була потрібна в Збройних силах. У лютому виповнилось 40, і свій ювілей довелося зустрічати за кермом.

Які завдання доводилось виконувати і як довго ти воював?

– Як був водієм, так ним і залишився. 10 місяців безпосередньо в АТО. Керував звичайним цивільним “камазом”. Там багато таких машин було, бо їх теж мобілізували з народного господарства на потреби армії. Ми перевозили БК(боєкомплекти) для САУ та “градів”. Бувало, що і виїздили на “бойові” у складі розрахунку.

В бойовій обстановці є місце якимсь почуттям? Наприклад страх, жаль?

– Тоді про це не думав, а просто виконував свою роботу.

Які моменти тобі запам’ятались найбільше?

– “Они уходят”! Це, коли передали по рації, що після нашої “обробки” сєпари лишають свої позиції.

Обличчя ворога… Яким ти уявляв його? Яким, на твій погляд, він мав би бути?

– Тут безлiч протиріч: бо на тому боці, такий же, як я, водій взяв до рук автоматa і почав вбивати.

На війні були союзники?

– Під союзниками я розумію всіх тих, хто воює за спільну Перемогу.

Добробати, волонтери, а ще – зовсім незнайомі люди, які просто тиснуть тобі руку зi словами подяки.

Ти був під Донецьком. Що можна сказати про місцеве населення? Чи підтримують вони Україну?

– 50/50. Одні майже відкрито підтримують сепаратистів, показуючи середнього пальця нашим машинам, а інші пригощають печивом, мінералкою тощо. Але нестача інформації з нашого боку відчутна. З людьми треба розмовляти. Звісно, що старих людей не переконати, а ось молодь зараз стоїть на роздоріжжі: З одного боку – одна ідея, а з іншого – друга. Причому, молодь стоїть в кросівках “найк” і сварить Америку.

Про так званих “тилових щурів”, що можна сказати? Знайомо?

– Так. Це знайомо всім фронтовикам. До нас приїздив генерал Л., почав “розносити” за відсутність форменого одягу. Дивно, бо деякі з нас не отримували нічого, крім кашкета і спідньої білизни. Ось так.

А що з іншим забезпеченням?

– Спершу було дуже складно. Вода була технічна, а постачання – взагалі ніякого, бо треба було провести купу документів через купу військових інстанцій. Місяців за чотири до нашого виводу стало більш-менш нормально. Почали давати навіть ковбасу. Хоч і низького сорту, але вона була. А ще – питну воду. Треба сказати, що величезна проблема – це наявність кухарів. Нашому підрозділу з ними не поталанило, тому харчувались, хто чим міг.

Ти вірив у якість прикмети?

– Швидше не вірив, а просто знав, що повернусь. Хотів цього, бо не міг інакше. Я просто дружині дав слово.

До речі про жінок. Яке до них відношення, їх військові професії?

– Це, переважно, медчастина. Якщо ви маєте на увазі якісь непристойності, то це виключено. Однозначно. Жінка – такий же боєць, як і всі ми.

Фронтова “ностальгія” не тривожить?

– Перший рік було трошки складно. Війна ще йде…..

Що думаєш про тих, хто виписав тобі повістку тоді і тепер?

– Про це не хочу думати.

Як склалося твоє подальше життя після війни?

– Знову повернувся за кермо, а ще в мене народився чудовий син Олександр, і я тепер точно знаю, яким буду його виховувати.

Ми закінчили розмову і потиснули один одному руки, потім розійшлись у різні сторони, кожен пішов по власних справах. Я не розповів йому, що теж був ТАМ, але він зрозумів це сам. Зрозумів та прийняв, не сказавши ні слова…

“Просто дружині дав слово, що повернусь”. Інтерв’ю з солдатом

Довідка Ukrainian People

За останні роки в Україні була створена потужна боєздатна АРМІЯ – одна з найбільш ефективних армій у Європі. Здобули cтатус країни-аспіранта в НАТО.

  1. Забезпечення речовим майном наближається до натівського, а за якістю – вже не поступається.
  2. За 2017-2018 роки 73 в/ч (майже 50% всіх ЗСУ) переведено на нову систему харчування – раціон з 32 до 348 позицій; нові сухі пайки – кращі вiд “натівських”.
  3. Будівництво службового житла. 2018-2019 – 184 “гуртожитки” (2-поверхові на 125 ліжко-місць) для розміщення 23 000 контрактників за стандартами НАТО;

2019-2022 – 28 будинків на майже 1500 квартир для сержантського складу (4-поверхові будинки по 53 невеликі квартири-студії]); 2020-2024 – квартири для офіцерів; майже 3200 квартир отримали військові ЗСУ, НГ, ДСНС.

  1. 25 800 одиниць зброї та військової техніки передано до війська, зокрема понад 500танків.
  2. Затвердження вітання “Слава Україні! Героям Слава!” як офіційнe у Збройних Силах.
  3. ДК “Укроборонпром” – новітня крилата ракета “Нептун”, оновлений високоточний 152-мм снаряд “Квітник”, РСЗВ “Берест”, ракетний комплекс ”Вільха“ – керований 300-мм ракетний боєприпас, оптико-прицільна станція ОПСН-І та контрбатарейний радар 1Л220УК;
  • 2018-й – понад 4900 зразків нового та модернізованого озброєння передано до українського війська;
  • 2017-2018 рр. – заміщено понад 50 тисяч найменувань продукції для ВПК, яка раніше постачалася з Росії.

Зараз в Україні на “оборонку” працює 447 підприємств.