Філіжанка ароматної кави, улюблені цигарки “Мальборо”, запальничка і ми з ним сидимо в затишній кав’ярні неподалік Хрещатика. Ніщо не нагадує Олексію З. про фронтовий рік його – життя. Дивлячись в його очі розумію, що іншим він вже не буде ніколи…
– Коли дізнався про війну і потрапив туди, які були перші враження, емоції?
– Звістка про війну викликала великий подив. Як? В Україні!?
Незрозуміло. Ось, наприклад, в Росії є Чечня, Дагестан, Осетія і там би це було прогнозовано, але не в нас…
Мені було 39, і за оголошеною мобілізацією, в січні 2015 року, мене призвали безпосередньо в частину. Оскільки за фахом я – водій, професіонал, а саме така спеціальність завжди була потрібна в Збройних силах. У лютому виповнилось 40, і свій ювілей довелося зустрічати за кермом.
– Які завдання доводилось виконувати і як довго ти воював?
– Як був водієм, так ним і залишився. 10 місяців безпосередньо в АТО. Керував звичайним цивільним “камазом”. Там багато таких машин було, бо їх теж мобілізували з народного господарства на потреби армії. Ми перевозили БК(боєкомплекти) для САУ та “градів”. Бувало, що і виїздили на “бойові” у складі розрахунку.
– В бойовій обстановці є місце якимсь почуттям? Наприклад страх, жаль?
– Тоді про це не думав, а просто виконував свою роботу.
– Які моменти тобі запам’ятались найбільше?
– “Они уходят”! Це, коли передали по рації, що після нашої “обробки” сєпари лишають свої позиції.
– Обличчя ворога… Яким ти уявляв його? Яким, на твій погляд, він мав би бути?
– Тут безлiч протиріч: бо на тому боці, такий же, як я, водій взяв до рук автоматa і почав вбивати.
– На війні були союзники?
– Під союзниками я розумію всіх тих, хто воює за спільну Перемогу.
Добробати, волонтери, а ще – зовсім незнайомі люди, які просто тиснуть тобі руку зi словами подяки.
– Ти був під Донецьком. Що можна сказати про місцеве населення? Чи підтримують вони Україну?
– 50/50. Одні майже відкрито підтримують сепаратистів, показуючи середнього пальця нашим машинам, а інші пригощають печивом, мінералкою тощо. Але нестача інформації з нашого боку відчутна. З людьми треба розмовляти. Звісно, що старих людей не переконати, а ось молодь зараз стоїть на роздоріжжі: З одного боку – одна ідея, а з іншого – друга. Причому, молодь стоїть в кросівках “найк” і сварить Америку.
– Про так званих “тилових щурів”, що можна сказати? Знайомо?
– Так. Це знайомо всім фронтовикам. До нас приїздив генерал Л., почав “розносити” за відсутність форменого одягу. Дивно, бо деякі з нас не отримували нічого, крім кашкета і спідньої білизни. Ось так.
– А що з іншим забезпеченням?
– Спершу було дуже складно. Вода була технічна, а постачання – взагалі ніякого, бо треба було провести купу документів через купу військових інстанцій. Місяців за чотири до нашого виводу стало більш-менш нормально. Почали давати навіть ковбасу. Хоч і низького сорту, але вона була. А ще – питну воду. Треба сказати, що величезна проблема – це наявність кухарів. Нашому підрозділу з ними не поталанило, тому харчувались, хто чим міг.
– Ти вірив у якість прикмети?
– Швидше не вірив, а просто знав, що повернусь. Хотів цього, бо не міг інакше. Я просто дружині дав слово.
– До речі про жінок. Яке до них відношення, їх військові професії?
– Це, переважно, медчастина. Якщо ви маєте на увазі якісь непристойності, то це виключено. Однозначно. Жінка – такий же боєць, як і всі ми.
– Фронтова “ностальгія” не тривожить?
– Перший рік було трошки складно. Війна ще йде…..
– Що думаєш про тих, хто виписав тобі повістку тоді і тепер?
– Про це не хочу думати.
–Як склалося твоє подальше життя після війни?
– Знову повернувся за кермо, а ще в мене народився чудовий син Олександр, і я тепер точно знаю, яким буду його виховувати.
Ми закінчили розмову і потиснули один одному руки, потім розійшлись у різні сторони, кожен пішов по власних справах. Я не розповів йому, що теж був ТАМ, але він зрозумів це сам. Зрозумів та прийняв, не сказавши ні слова…
Довідка “Ukrainian People”
За останні роки в Україні була створена потужна боєздатна АРМІЯ – одна з найбільш ефективних армій у Європі. Здобули cтатус країни-аспіранта в НАТО.
- Забезпечення речовим майном наближається до натівського, а за якістю – вже не поступається.
- За 2017-2018 роки 73 в/ч (майже 50% всіх ЗСУ) переведено на нову систему харчування – раціон з 32 до 348 позицій; нові сухі пайки – кращі вiд “натівських”.
- Будівництво службового житла. 2018-2019 – 184 “гуртожитки” (2-поверхові на 125 ліжко-місць) для розміщення 23 000 контрактників за стандартами НАТО;
2019-2022 – 28 будинків на майже 1500 квартир для сержантського складу (4-поверхові будинки по 53 невеликі квартири-студії]); 2020-2024 – квартири для офіцерів; майже 3200 квартир отримали військові ЗСУ, НГ, ДСНС.
- 25 800 одиниць зброї та військової техніки передано до війська, зокрема понад 500танків.
- Затвердження вітання “Слава Україні! Героям Слава!” як офіційнe у Збройних Силах.
- ДК “Укроборонпром” – новітня крилата ракета “Нептун”, оновлений високоточний 152-мм снаряд “Квітник”, РСЗВ “Берест”, ракетний комплекс ”Вільха“ – керований 300-мм ракетний боєприпас, оптико-прицільна станція ОПСН-І та контрбатарейний радар 1Л220УК;
- 2018-й – понад 4900 зразків нового та модернізованого озброєння передано до українського війська;
- 2017-2018 рр. – заміщено понад 50 тисяч найменувань продукції для ВПК, яка раніше постачалася з Росії.
Зараз в Україні на “оборонку” працює 447 підприємств.