Пропонуємо до Вашої уваги підбірку різдвяних віршів, які репрезентують творчість українських поетів ХХ ст.
Добірку підготувала Зоя Жук, за метеріалами таких видань:
“Слово Благовісту”: антологія української релігійної поезії. – Львів: Світ, 1999
Хрестоматія української релігійної літератури / упоряд. І. Качуровський. – Мюнхен-Лондон: Накладом Союзу українців у Великобританії, 1988.
Святі почуття, закладені в молитву: антологія української літературної молитви / упоряд. Володимир Антофійчук. – Бухарест: Мустанг, 2004.
Українська духовна поезія XVII-XX ст. : антологія / ред.-упоряд. Є. Рязанов. – К.: 1996.
ЯКІВ ЩОГОЛЄВ
Колядка
З далекого сходу
Йшло троє царів;
Їм промінь від зірки
Із неба світив.
І тихо та зірка
По небу пливла,
Поки аж до міста
Святого вела.
Потім вона стала
І світом ясним
На станю убогу
Показує їм.
І в станю-храмину
Царі увійшли,
Дитя передвічне
У яслах знайшли.
Один уклонився,
До ясел припав,
Другой Йому ніжки
Святі цілував;
А щонаймолодший
Дарунки зібрав
І в ясла до ніжок
Покірно поклав.
В ту пору із неба
Веселі й гучні
Святих херувимів
Летіли пісні. Летіли й казали,
Щоб мир звеселивсь;
Бо здіялось диво:
Христос народивсь!
Святий вечір!
ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО
Святий вечір
Свято веселеє нас привітало,
Свято найбільш укохане в народі,
Будьмо ж веселі, журитися годі,
На бік лихеє, кого що спіткало, —
В святий вечір.
Будьмо веселі, всі клопоти киньмо,
Хто ма кохання, втішаймось коханням,
Даймо в нас волю всім добрим бажанням,
І без злоби проти ворогів стріньмо —
Святий вечір.
Стріньмо, як дітям народу годиться:
Серцем отвертим і чулости повним;
І цілий край свій любов’ю ми сповним
І в злих серцях та любов заіскриться —
В Святий вечір.
Хто з нас був добрий, добріший ще буде,
Хто неприязний, щоб добрості вчився;
Не забуваймо: в сей день народився
Той, Хто кохання приніс на всі люде —
В Святий вечір.
Нумо ж, зберімось у купу тісніше,
Кожна родина, як звичай навчає,
А в кого зовсім родини немає,
Друга хай знайде, а смутком не дише —
В Святий вечір.
ОЛЕКСА СТЕФАНОВИЧ
Над Христом
Колишу Свою Дитину
І співаю їй:
Люляй, люляй, любий Сину,
Поки Ти ще Мій.
Сон-ява Мені віщує,
Вітер вість несе —
Мати бачить, Мати чує,
Мати знає все.
Скоро підеш межи люди,
Щоб служити їм.
Шана й дяка Тобі буде
На шляху Твоїм.
На чолі Твоїм корона
І жезло в руці.
В ризах, Сину, Ти червоних,
Весь Ти в багреці.
Без упину ллється слава
На Мою зорю —
І гримить в народних лавах:
“Радуйся, царю!”
І на гору Тебе, світе,
Попровадить путь.
Поведуть туди, а звідти
На руках знесуть . . .
Колишу Свою Дитину
І співаю їй:
Люляй, люляй, любий Сину,
Поки Ти ще Мій.
Колядка
Підлили в лямпаду масла,
Щоб лямпада не погасла,
Щоб світила з неба, ясна,
Та на ясла.
Біля ясел — Мати Божа,
Мати Божа, Панна гожа,
Панна чистая, хороша,
Наче рожа.
В ясла глянула, розквітла,
І на мить немов осліпла, —
Стільки впало в очі світла,
Стільки срібла!
«Тепле — сіно, та не досить,
Загорнути Його в коси б. . .»
Теплу ніч у Бога просить
Йому Йосип.
Просиш, Йосипе, не всує —
Круторогі у хліву є, —
Нім — язик, то вухо чує:
Бог вартує.
Ось вони все ближче, ближче.
Сиві, гливі і які ще. . .
На дитину кожен дише,
Щоб тепліше. . .
Як лямпада повномасла,
Світить Панна чиста-красна.
Повні срібла, світять ясла.
Ноче ясна.
Різдвяна казка
Що за дивна то новинка
Стала в лісі —
Засвітилася ялинка
На узліссі!
Свічечок на гілках — сила-
Пресиленна —
І червона, й синя, й біла,
І зелена!..
А горішків і цукорків —
Без рахунків!..
А під нею — цілі горки
Подарунків!..
Позбігалися із гаю
Зайці й білки,
А вона їм простягає
Свої гілки.
“Грійте вогниками лапки,
Грійте ніжки,
А після — цукорки, ябка
Та горішки…”
Як нагрілись нахололі
Їхні шубки,
Всі горішки покололи
Гострі зубки.
І цукорки їм припали
До сподоби.
Дай ще більше, то замало
Їх було би!
Не лишилася ні криха
І від яблук…
Все їх бавило — і дзиґа,
І кораблик…
Всі дарунки знадобились,
Всі гостинці,
Тільки зірка залишилась
На ялинці.
В темний гай з ялинки сяє
Тільки зірка.
І ялинка каже заям
І вивіркам:
“А тепер їдіте спатки —
Я вберуся
І навідаю ту хатку,
Де Маруся”.
БОРИС ЛИСЯНСЬКИЙ
Свят-вечір
У вечір тихий цей людська душа тривожна,
Хоч би й збайдужніла, хоч би цілком пуста,
Стрічає, як колись, зворушливо-побожна
Великий день Народження Христа.
Весь гамір навкруги приникшує, зникає
І янгол згоди облітає світ . . .
А думка стомлена замріяно блукає
Між сяйних спогадів далеких юних літ.
В святочно-прибранім веселому покою
Свічки ялинки тихо мерехтять . . .
На все лягла ясна печать спокою,
Панує всюди мир і благодать.
У цю прерадісну, в цю урочисту мить
Серця людські пошукують обнови
І пориваються живим огнем горіть,
І хочуть пити з келиха любови.
ЛЕВ ПИЛИПЕНКО
Різдвяні сніжинки
Сніжинки, різдвяні сніжинки
Легли на дерева й серця.
То радости білі перлинки
В день народження Сина Отця.
В цей день люди у щасті, в любові.
Вся в любові блакить і земля.
Сніжинки, мов квіти бузкові,
Вкрили хати, ліси і поля.
Ніби сон, щезло горе й тривоги,
Чулить серце від дзвонів розлив.
Вкрили в щастя сніжинки дороги
До любов’ю засіяних нив.
Сніжинки, різдвяні сніжинки
Малює мороз на вікні;
Вкривають серця, мов пушинки,
В ці різдвяні і радісні дні.
БОГДАН ЛЕПКИЙ
Понесися, колядко
Як засяють зірки на Свят-вечір,
Понесися, колядко, простором,
Як веселої вістки предтеча —
Над землею, що стоне під горем.
Злинь під тиху невеселу стріху,
Де вечірній сум оловом бродить,
Задзвени там всім рідним на втіху,
Що на землю Христос нині сходить .
Звесели ти батька, матір, діти,
Та й з чола розвій їм чорну тугу,
Хай хоч нині покинуть квиліти,
Хай хоч нині бадьорість — їх другом!
– Не журіться! Нам нині на поміч
Божа мати Ісуса приносить,
Що вбиває зло словом, як громом,
Й маловірам надію приносить!
… Як засяють зірки на Свят-вечір,
Понесися, колядко, на втіху —
Там, де горе зболілі гне плечі,
Там, де рідна, похилена стріха.
МИКОЛА ЩЕРБАК
Відвічна ласка
Усе минає, гасне і сплива,
Лише вона над грішною землею
Сріблиться милосердною зорею,
Відвічна ласка Божого Різдва!
Небес прещедра голуба канва
І білий світ над чорною ріллею —
Сам Бог тебе леліє, цвіт-лілеє, —
О, Україно, ти віки жива!
Ти, як і Він, з народження терпіла,
Але рука Господня охрестила
Твій люд, і землю, і твоє буття . . .
Цвітіть, ряснійте, ниви колоскові!
У Нім, у Нім — у Вічному Христові
І доля й щастя, сила і життя!
Святі вогні
Ні шляху, ні стежини —
Завія, заметіль. . .
В лице — крихкі крижини
І вітер звідусіль.
А йти і йти ще треба
У темряві степів. . .
Та раптом — що це? — з неба,
Мов янголиний спів.
Немов блискітка — в вічі,
І в сніжній далині
Десь свят-вечірні свічі
Засяли у вікні. . .
Усім, що у дорозі,
І вдома у добрі,
Хто в щасті і тривозі
Жде світлої зорі;
Усіх, що заблудились,
Господь не забува
Всім щедро засвітились.
Святі вогні Різдва!
ПЕТРО ТИМОЧКО
Різдвяний сонет
Як Свят-вечірня надійшла година,
ясна зоря на небозвід зійшла,
Марія-Мати повивала Сина
й утішена Ісусом нарекла.
Ходила світом радісна новина,
лунала Сину Божому хвала,
бо Він прийшов на землю як людина,
щоб люд спасти від ницості і зла.
Явився Він для нашого спасіння,
обрав дорогу болю і терпіння,
та смерть прийняв за кожного із нас,
хто жив, живе і житиме на світі —
Він Божим словом у Новому Заповіті
йти чесним шляхом кличе повсякчас.
ЮРІЙ ШКРУМЕЛЯК
***
І знов зірка ясна засіяла
Над світом, повним болю, жалю, тьми –
І знов ангельські хори заспівали
Про мир грядучий, щастя між людьми.
І знову душу втомлену збудили
Ті рідні співи гомінких коляд
Про Рождество Небесної Дитини,
Що кривду згнобить і сокрушить ад.
І навіть в серце горде і холодне
Мов тепле сонце, зійде ясний світ,
І стануть всі привітними сьогодні,
Сусідові бажатиме сусід.
Чого ж то нам самим собі бажати
У теє Свято, в той пресвітлий день,
Коли у наші груди, в наші хати
Дзвенітиме ангельський хор пісень?
Одного тільки побажаймо нині
Собі посполу, ріднії брати:
Щоб зволила Небесная Дитина
До нас всміхнутись і між нас прийти . .
Щоб теє Світло, що в своїй долоні
Держить Син Божий, Богочоловік,
Засяло нам на рідному загоні —
І щоб світило ясно вже навік.
о. ОЛЕСЬ ГЕРЕТА
В Різдво Христове
Най радість в серці засіяє
Царя всесвіта Син єдиний
Богу пісня най лунає,
Зійшов з престольної країн
Бо торжественний час настав;
В стані покори й бідности
Це не звичайний гість явився,
До нас на грішний світ
З Марії-Діви народився
Щоб людський рід, упавший, темний
І до людей він завітав.
У рай небесний привести.
Тож ми при Ньому разом станьмо
І все, що маємо, віддаймо
Із вдячности Йому за се:
Свої діла, слова, бажання,
І всі душевні поривання
Та полюбим Його над все!
ВІРА ВОВК
Різдво
Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах
Проснулось нині дороге Дитя;
Його загріли сарни і ягня,
Як догорали в вогнищі поліна.
Прийшов і князь, і воїн, і чумак
Розпромінити личенько дитяче,
Та й розстелили взори мерехтячі,
Пшеничні ядра і пахучий мак.
Лягає ніч на вбогім оборозі
І світить мирно уставками зір.
Усе: і янгол, і пастух, і звір
Клякає тихо на Твоїм порозі.
Перед Яслами
Перед Твоїми яслами, малий Ісусе,
Стоїть багато білих, і чорних овець,
З якими Ти любиш гратися.
З їх кучериків Твоя Мати пряде довгі нитки,
Тче тобі з них капчурі і чорно-білі бесаги
На дари від святих Трьох Царів.
Перед Твоїми яслами, малий Ісусе,
Поклякали лагідноокі сарни і дужі олені,
Що розказують Тобі верховинні легенди.
Вони дихають тепло на твою сорочечку
І дарують Тобі своє пахуче сіно,
Бо надворі скрипить сніг під постолами.
Перед Твоїми ясла, малий Ісусе,
Приблукало примерзле вовченя,
Перекинуло Твій ящик, лизнуло Твій борщик,
І скочило до Тебе на м’яку пеленку.
Мати Божа сплеснула руками:
“Ой горенько! Воно мені Синка подряпає!”
Але мале вовченя дивилося на неї сумнооко:
“Всі мене гонять, нікому я непотрібне,
Раз найшло тепле лігво – невже проженеш?”
Мати Божа всміхнулася, порснули сміхом ангели.
Ісус притулився до сірої вовчої вовни
І – задрімав. Заграли дудки і сопілки
ЯКІВ ГУДЕМЧУК
Віфліємська зоря
З-над Віфлієму зоря злотиста
Радощів сповнену вість подала —
В стаєнці вбогій Діва Пречиста
Сина Ісуса на світ привела.
В ясла поклала Його на сіні —
На квіттям і сонцем пропахлу постіль.
Поклін віддати Божій Дитині
Люд до стаєнки спішив звідусіль.
Царі з дарами ішли зі Сходу,
Долали гори і ріки, й моря . . .
Йшли поклонитись в спеку й негоду, –
Шлях в Віфлеєм їм вказала зоря.
В країну кожну, у кожну хату
Всі, що у яслах узріли Маля, —
Несли поспішно звістку крилату,
Раділи поспіль і небо, й земля!
І ми віддаймо поклін Дитятку,
Славім пришестя Його повсякчас,
А “Бог Предвічний” — наша колядка
Буде дарунком Йому від нас!
АНДРІЙ ГАРАСЕВИЧ
Народився Христос
В заворожену даль відлітають окрилені тіні,
Клуби хмар голубих протинають проміння зорі.
В вифлеємськім хліву, на пахучім розстеленім сіні
Народився Христос.
Каганець вже давно догорів,
Але чесність сліпуча змикала потомлені вії —
І негайно побачили смертно-бліді пастирі,
Начеб з ясел оцих, начеб з теплих обіймів Марії
Тихо сходило сонце.
Високо-високо вгорі
Розпливалася стеля, крутилася в білому димі,
Розступалися хмари, відкрили лунку височінь,
І з розкритого неба прибули стрункі херувими,
Щоб зложити йому свій доземний, свій низький поклін.
Відчиняються двері — вривається вітер і простір,
Відчиняються двері — пурпура, пурпура горить!
Із далеких країн тріє царі — три вітані гості
Приклякають у порох, складають коштовні дари,
Присягають на вірність…
І блідо всміхається Мати,
Пестить Сина свого і леліє замріяні сни,
А під схилом Голготи регочуть, готують
Розп’яття і горлають: „Распни”!
ЯКИМ ВЕЧЕР
Притча про Різдвяну ніч
(З тибетських переказів 3 -го ст.)
У далекому Тибеті, за блакитними горами,
У високій вежі замку, у звіздарні Даляй-Лями,
Студіював пожовклі книги сивий вчений Монґ-Пей-Люма,
Рисував квадрати й кола рисував і важко думав.
Ніч була — одна з тих ночей, що бувають у Тибеті,
Як зірки мигочуть ясно, ще яркіш горять плянети.
«Це сьогодні! Цеї ночі!» говорив в палкій екстазі,
«Ніччю вродиться Син Діви, на полудень від Кавказу».
Ось нова край неба зірка золотом сполум’яніла
Убрана в серпанок срібний, ангелами вшитий вміло.
Три мудрці вгорі під небом на своїх конях крилатих
Блискавкою полетіли, щоб Предсказане вітати.
У захопленні сердешнім астроном до себе мовив:
«Що мої книжки писали, все сповнилося до слова.
Ось мудрці – цей перший з Ч’іну, другий з Лясси, третій —
Тохар,
Знають, що в цю ніч зачнеться на землі нова епоха!»
ІВАН ОВЕЧКО
Божа зірка
Божа зірка золота
Землю освітила,
Про народження Христа
Людям сповістила.
З неба янголи святі
Пастушків збудили,
Бога нашого в Христі
Славити навчили.
Славлять тиху ніч святу
Всі народи світу,
І вклоняються Христу
Українські діти.
Пастушок
Мені всього сім літ минуло.
Я вчуся в школі перший рік,
Та знаю я, чому проснулись
Від світла ясної Зорі
Ті пастушки в пустині дальній
Всі чемні, добрі, як один!
Це їм з’явився в бідній стайні
Ісусик-хлопчик — Божий Син!
З тих пір бабусі, мами, тати
Не сплять вночі перед Різдвом,
І я не сплю, щоб не проспати,
Щоб бути — ніби пастушком!
ОЛЕКСА ВЕРЕТЕНЧЕНКО
КОЛЯДНИЙ ЦИКЛ
І.
Знов посіваю зерном-словом,
Що світові Господь прорік.
Вітаю із Різдвом Христовим,
Нехай щастить вам Новий Рік,
На водах, в небі і на суші
Хвалімо вічного Творця.
Нехай співають наші душі,
Нехай римуються серця.
II.
Світ починається від слова –
Сяйливого, як сонця сплав
Чудова ця світобудова,
Цей світ і я б так будував.
Немов дзвенить небесне сяйво,
Життям наснажуючи нас.
Не говорімо, а співаймо
В різдвяно-новорічний час.
III.
Без кінця і краю
Щоб жили багаті
Таїнство Різдва…
В мирі, без тривог
Сію-посіваю
Щоб у вашій хаті
Зернами слова:
Народився Бог.
IV.
До вас колядки передзвін –
Вітаю з днем великим;
Народжений у яслах Син,
Став Богочоловіком.
Лиш Він цю землю від гріхів
Порятувати може,
Бо, ставши тілом, провістив,
Що ми насліддя Боже.
V.
Безмежна просторінь Творця –
Ані початку, ні кінця,
І за життя ми не збагнем
Ті сонми соняшних систем.
Тому з небесних височин
Прийшов на землю Божий Син
І в муках людству дав завіт,
Що є нестрадний кращий світ.
ОЛЕКСАНДР НЕПРИЦЬКИЙ-ГРАНОВСЬКИЙ
ХРИСТОС РОДИВСЯ
Євангєліс від Луки 2 : 8—17
Слава в небі Богові,
А на землі спокій,
Між людьми благоволення.
Лука 2:4
Тоді у тиху ніч, здавалось, всесвіт спав,
Отара й чабани дрімали.
І от осяяний Господній ангел став —
Його слова з небес лунали:
“Не бійтеся! Велику радість вам несу!
Христос родивсь у Вифлеємі!
Одвічний Спас несе життю нову красу,
Його знайдете в Вифлеємі.
В яскині, в яслах ви Сповитого знайдіть,
Ознакою мій яв най буде, —
До Вифлеєму поспішайте, зараз йдіть —
І звеселятимуться люди!”
Й небесне воїнство серед нічної тьми
З’явилося у сяйві з співом:
“Мир на землі та добра воля між людьми
І слава в небі Богу”.
Дивом
Всерадісним гриміли довго небеса,
І сталося Господнє слово:
У яслах пастухи знайшли Святе Дитя —
Христос родивсь! — Життя обнова!
ГРИГОРІЙ ЧУПРИНКА
В Різдвяну ніч
Коли не будете як діти,
Не ввійдете в Царство Боже.
Грає небо в блисках свіч.
Сад в убранні білосніжнім.
Сном дитячим віє ніч,
Золотим, далеким, ніжним.
Десь далеко вдарив дзвін;
Серце стислось і стріпнулось;
Як багато в серці змін,
Як там хутко все проснулось!
Встали привиди святі,
Сни підвищено прекрасні,
Що таїли їх в житті
Довгі будні рівночасні.
Все минає, все іде,
Юна ж віра зостається. . .
Близько, близько дзвін гуде;
Серце плаче і сміється!
Сяє образ дорогий —
Ясна зірка Віфлеєма;
Цілий всесвіт навкруги —
Ніби юности поема.
О, живи, живи хоч мить
Так, як жив в дитячих роках,
Поки серце защемить
В життьових буденних кроках.
Ясним усміхом дитини
Гляне сонце із-за гір;
Щохвилини,
Щогодини
Бережи в душі картини,
Що вбачав ти в блисках зір.
Вифлеємські пастухи
Розірвались чорні хмари,
Зникли тіні степові,
Десь прокинулись отари
І спокійні вартові.
Мов корона — діядема
Світової красоти,
Ясна зірка Вифлеема
Промінь кинула святий.
В шатах ночі блиск пророчий
Все обняв і огорнув
І в закриті сонні очі
Палом радости дмухнув.
Мов позбавлені полуди,
Очі глянули сміліш,
І юнацькі дужі груди
Сколихнулись веселіш.
Діти праці, діти степу,
Що з отарами зросли,
До таємного вертепу
Дивну радість понесли.
Радість змученого стану,
Дивну зіроньку із зір —
Щастя, волю довгождану
І душевний тихий мир! . .
ВІРА БАГІРОВА
Христос родивсь!
Христос родивсь!
Родився Той,
Хто дасть нам мир і супокой,
Хто нам любов-надію дасть,
Покров і силу, й благодать.
Ходімо вслід за пастирями,
Даруймо злото за царями:
Серця молитву, славу щиру,
І нашу непохитну віру.
Джерело: christian-culture.in.ua