Різдвяна Поезія (Сторінки Української Класики)

Різдвяна Поезія (Сторінки Української Класики)

Пропонуємо до Вашої уваги підбірку різдвяних віршів, які репрезентують творчість українських поетів ХХ ст.

Добірку підготувала Зоя Жук, за метеріалами таких видань:

“Слово Благовісту”: антологія української релігійної поезії. – Львів: Світ, 1999

Хрестоматія української релігійної літератури / упоряд. І. Качуровський. – Мюнхен-Лондон: Накладом Союзу українців у Великобританії, 1988.

Святі почуття, закладені в молитву: антологія української літературної молитви / упоряд. Володимир Антофійчук. – Бухарест: Мустанг, 2004.

Українська духовна поезія XVII-XX ст. : антологія / ред.-упоряд. Є. Рязанов. – К.: 1996.

ЯКІВ ЩОГОЛЄВ

Колядка

З далекого сходу

Йшло троє царів;

Їм промінь від зірки

Із неба світив.

І тихо та зірка

По небу пливла,

Поки аж до міста

Святого вела.

Потім вона стала

І світом ясним

На станю убогу

Показує їм.

І в станю-храмину

Царі увійшли,

Дитя передвічне

У яслах знайшли.

Один уклонився,

До ясел припав,

Другой Йому ніжки

Святі цілував;

А щонаймолодший

Дарунки зібрав

І в ясла до ніжок
Покірно поклав.

В ту пору із неба

Веселі й гучні

Святих херувимів

Летіли пісні. Летіли й казали,

Щоб мир звеселивсь;

Бо здіялось диво:

Христос народивсь!

Святий вечір!

ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

Святий вечір

Свято веселеє нас привітало,

Свято найбільш укохане в народі,

Будьмо ж веселі, журитися годі,

На бік лихеє, кого що спіткало, —

В святий вечір.

 

Будьмо веселі, всі клопоти киньмо,

Хто ма кохання, втішаймось коханням,

Даймо в нас волю всім добрим бажанням,

І без злоби проти ворогів стріньмо —

Святий вечір.

 

Стріньмо, як дітям народу годиться:

Серцем отвертим і чулости повним;

І цілий край свій любов’ю ми сповним

І в злих серцях та любов заіскриться —

В Святий вечір.

 

Хто з нас був добрий, добріший ще буде,

Хто неприязний, щоб добрості вчився;

Не забуваймо: в сей день народився

Той, Хто кохання приніс на всі люде —

В Святий вечір.

 

Нумо ж, зберімось у купу тісніше,

Кожна родина, як звичай навчає,

А в кого зовсім родини немає,

Друга хай знайде, а смутком не дише —

В Святий вечір.

ОЛЕКСА СТЕФАНОВИЧ

Над Христом

Колишу Свою Дитину

І співаю їй:

Люляй, люляй, любий Сину,

Поки Ти ще Мій.

Сон-ява Мені віщує,

Вітер вість несе —

Мати бачить, Мати чує,

Мати знає все.

Скоро підеш межи люди,

Щоб служити їм.

Шана й дяка Тобі буде

На шляху Твоїм.

На чолі Твоїм корона

І жезло в руці.

В ризах, Сину, Ти червоних,

Весь Ти в багреці.

Без упину ллється слава

На Мою зорю —

І гримить в народних лавах:

“Радуйся, царю!”

І на гору Тебе, світе,

Попровадить путь.

Поведуть туди, а звідти

На руках знесуть . . .

Колишу Свою Дитину

І співаю їй:

Люляй, люляй, любий Сину,

Поки Ти ще Мій.

Колядка

Підлили в лямпаду масла,

Щоб лямпада не погасла,

Щоб світила з неба, ясна,

Та на ясла.

Біля ясел — Мати Божа,

Мати Божа, Панна гожа,

Панна чистая, хороша,

Наче рожа.

В ясла глянула, розквітла,

І на мить немов осліпла, —

Стільки впало в очі світла,

Стільки срібла!

«Тепле — сіно, та не досить,

Загорнути Його в коси б. . .»              

Теплу ніч у Бога просить

Йому Йосип.

Просиш, Йосипе, не всує —

Круторогі у хліву є, —

Нім — язик, то вухо чує:

Бог вартує.

Ось вони все ближче, ближче.

Сиві, гливі і які ще. . .

На дитину кожен дише,

Щоб тепліше. . .

Як лямпада повномасла,

Світить Панна чиста-красна.

Повні срібла, світять ясла.

Ноче ясна.

Різдвяна казка

Що за дивна то новинка

Стала в лісі —

Засвітилася ялинка

На узліссі!

Свічечок на гілках — сила-

Пресиленна —

І червона, й синя, й біла,

І зелена!..

А горішків і цукорків —

Без рахунків!..

А під нею — цілі горки

Подарунків!..

Позбігалися із гаю

Зайці й білки,

А вона їм простягає

Свої гілки.

“Грійте вогниками лапки,

Грійте ніжки,

А після — цукорки, ябка

Та горішки…”

Як нагрілись нахололі

Їхні шубки,

Всі горішки покололи

Гострі зубки.

І цукорки їм припали

До сподоби.

Дай ще більше, то замало

Їх було би!

Не лишилася ні криха

І від яблук…

Все їх бавило — і дзиґа,

І кораблик…

Всі дарунки знадобились,

Всі гостинці,

Тільки зірка залишилась

На ялинці.

В темний гай з ялинки сяє

Тільки зірка.

І ялинка каже заям

І вивіркам:

“А тепер їдіте спатки —

Я вберуся

І навідаю ту хатку,

Де Маруся”.

БОРИС ЛИСЯНСЬКИЙ

Свят-вечір

У вечір тихий цей людська душа тривожна,

Хоч би й збайдужніла, хоч би цілком пуста,

Стрічає, як колись, зворушливо-побожна

Великий день Народження Христа.

Весь гамір навкруги приникшує, зникає

І янгол згоди облітає світ . . .

А думка стомлена замріяно блукає

Між сяйних спогадів далеких юних літ.

В святочно-прибранім веселому покою

Свічки ялинки тихо мерехтять . . .

На все лягла ясна печать спокою,

Панує всюди мир і благодать.

У цю прерадісну, в цю урочисту мить

Серця людські пошукують обнови

І пориваються живим огнем горіть,

І хочуть пити з келиха любови.

ЛЕВ   ПИЛИПЕНКО

Різдвяні сніжинки

Сніжинки, різдвяні сніжинки

Легли на дерева й серця.

То радости білі перлинки

В день народження Сина Отця.

В цей день люди у щасті, в любові.

Вся в любові блакить і земля.

Сніжинки, мов квіти бузкові,

Вкрили хати, ліси і поля.

Ніби сон, щезло горе й тривоги,

Чулить серце від дзвонів розлив.

Вкрили в щастя сніжинки дороги

До любов’ю засіяних нив.

Сніжинки, різдвяні сніжинки

Малює мороз на вікні;

Вкривають серця, мов пушинки,

В ці різдвяні і радісні дні.

БОГДАН ЛЕПКИЙ

Понесися, колядко                            

Як засяють зірки на Свят-вечір,

Понесися, колядко, простором,

Як веселої вістки предтеча —

Над землею, що стоне під горем.

Злинь під тиху невеселу стріху,

Де вечірній сум оловом бродить,

Задзвени там всім рідним на втіху,

Що на землю Христос нині сходить .

 

Звесели ти батька, матір, діти,

Та й з чола розвій їм чорну тугу,

Хай хоч нині покинуть квиліти,

Хай хоч нині бадьорість — їх другом!

– Не журіться! Нам нині на поміч

Божа мати Ісуса приносить,

Що вбиває зло словом, як громом,

Й маловірам надію приносить!

… Як засяють зірки на Свят-вечір,

Понесися, колядко, на втіху —

Там, де горе зболілі гне плечі,

Там, де рідна, похилена стріха.

МИКОЛА ЩЕРБАК

Відвічна ласка

Усе минає, гасне і сплива,

Лише вона над грішною землею

Сріблиться милосердною зорею,

Відвічна ласка Божого Різдва!

Небес прещедра голуба канва

І білий світ над чорною ріллею —

Сам Бог тебе леліє, цвіт-лілеє, —

О, Україно, ти віки жива!

Ти, як і Він, з народження терпіла,

Але рука Господня охрестила

Твій люд, і землю, і твоє буття . . .

Цвітіть, ряснійте, ниви колоскові!

У Нім, у Нім — у Вічному Христові

І доля й щастя, сила і життя!

Святі вогні

Ні шляху, ні стежини —

Завія, заметіль. . .

В лице — крихкі крижини

І вітер звідусіль.

А йти і йти ще треба

У темряві степів. . .

Та раптом — що це? — з неба,

Мов янголиний спів.

Немов блискітка — в вічі,

І в сніжній далині

Десь свят-вечірні свічі

Засяли у вікні. . .

Усім, що у дорозі,

І вдома у добрі,

Хто в щасті і тривозі

Жде світлої зорі;

Усіх, що заблудились,

Господь не забува

Всім щедро засвітились.

Святі вогні Різдва!

ПЕТРО ТИМОЧКО

Різдвяний сонет

Як Свят-вечірня надійшла година,

ясна зоря на небозвід зійшла,

Марія-Мати повивала Сина

й утішена Ісусом нарекла.

 

Ходила світом радісна новина,

лунала Сину Божому хвала,

бо Він прийшов на землю як людина,

щоб люд спасти від ницості і зла.

 

Явився Він для нашого спасіння,

обрав дорогу болю і терпіння,

та смерть прийняв за кожного із нас,

хто жив, живе і житиме на світі —

Він Божим словом у Новому Заповіті

йти чесним шляхом кличе повсякчас.

ЮРІЙ ШКРУМЕЛЯК

***

І знов зірка ясна засіяла

Над світом, повним болю, жалю, тьми –

І знов ангельські хори заспівали

Про мир грядучий, щастя між людьми.

І знову душу втомлену збудили

Ті рідні співи гомінких коляд

Про Рождество Небесної Дитини,

Що кривду згнобить і сокрушить ад.

І навіть в серце горде і холодне

Мов тепле сонце, зійде ясний світ,

 

І стануть всі привітними сьогодні,

Сусідові бажатиме сусід.

Чого ж то нам самим собі бажати

У теє Свято, в той пресвітлий день,

Коли у наші груди, в наші хати

Дзвенітиме ангельський хор пісень?

Одного тільки побажаймо нині

Собі посполу, ріднії брати:

Щоб зволила Небесная Дитина

До нас всміхнутись і між нас прийти . .

Щоб теє Світло, що в своїй долоні

Держить Син Божий, Богочоловік,

Засяло нам на рідному загоні —

І щоб світило ясно вже навік.

о. ОЛЕСЬ ГЕРЕТА

В Різдво Христове

Най радість в серці засіяє

Царя всесвіта Син єдиний

Богу пісня най лунає,

Зійшов з престольної країн

Бо торжественний час настав;

В стані покори й бідности

Це не звичайний гість явився,

До нас на грішний світ

З Марії-Діви народився

Щоб людський рід, упавший, темний

І до людей він завітав.

У рай небесний привести.

Тож ми при Ньому разом станьмо

І все, що маємо, віддаймо

Із вдячности Йому за се:

Свої діла, слова, бажання,

І всі душевні поривання

Та полюбим Його над все!

ВІРА ВОВК

Різдво

Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах

Проснулось нині дороге Дитя;

Його загріли сарни і ягня,

Як догорали в вогнищі поліна.

 

Прийшов і князь, і воїн, і чумак

Розпромінити личенько дитяче,

Та й розстелили взори мерехтячі,

Пшеничні ядра і пахучий мак.

 

Лягає ніч на вбогім оборозі

І світить мирно уставками зір.

Усе: і янгол, і пастух, і звір

Клякає тихо на Твоїм порозі.

Перед Яслами

Перед Твоїми яслами, малий Ісусе,

Стоїть багато білих, і чорних овець,

З якими Ти любиш гратися.

З їх кучериків Твоя Мати пряде довгі нитки,

Тче тобі з них капчурі і чорно-білі бесаги

На дари від святих Трьох Царів.

Перед Твоїми яслами, малий Ісусе,

Поклякали лагідноокі сарни і дужі олені,

Що розказують Тобі верховинні легенди.

Вони дихають тепло на твою сорочечку

І дарують Тобі своє пахуче сіно,

Бо надворі скрипить сніг під постолами.

Перед Твоїми ясла, малий Ісусе,

Приблукало примерзле вовченя,

Перекинуло Твій ящик, лизнуло Твій борщик,

І скочило до Тебе на м’яку пеленку.

Мати Божа сплеснула руками:

“Ой горенько! Воно мені Синка подряпає!”

Але мале вовченя дивилося на неї сумнооко:

“Всі мене гонять, нікому я непотрібне,

Раз найшло тепле лігво – невже проженеш?”

Мати Божа всміхнулася, порснули сміхом ангели.

Ісус притулився до сірої вовчої вовни

І – задрімав. Заграли дудки і сопілки

ЯКІВ ГУДЕМЧУК

Віфліємська зоря

З-над Віфлієму зоря злотиста

Радощів сповнену вість подала —

В стаєнці вбогій Діва Пречиста

Сина Ісуса на світ привела.

В ясла поклала Його на сіні —

На квіттям і сонцем пропахлу постіль.

Поклін віддати Божій Дитині

Люд до стаєнки спішив звідусіль.

Царі з дарами ішли зі Сходу,

Долали гори і ріки, й моря . . .

Йшли поклонитись в спеку й негоду, –

 

Шлях в Віфлеєм їм вказала зоря.

В країну кожну, у кожну хату

Всі, що у яслах узріли Маля, —

Несли поспішно звістку крилату,

Раділи поспіль і небо, й земля!

І ми віддаймо поклін Дитятку,

Славім пришестя Його повсякчас,

А “Бог Предвічний” — наша колядка

Буде дарунком Йому від нас!

АНДРІЙ ГАРАСЕВИЧ

Народився Христос

В заворожену даль відлітають окрилені тіні,

Клуби хмар голубих протинають проміння зорі.

В вифлеємськім хліву, на пахучім розстеленім сіні

Народився Христос.

Каганець вже давно догорів,

Але чесність сліпуча змикала потомлені вії —

І негайно побачили смертно-бліді пастирі,

Начеб з ясел оцих, начеб з теплих обіймів Марії

Тихо сходило сонце.

Високо-високо вгорі

Розпливалася стеля, крутилася в білому димі,

Розступалися хмари, відкрили лунку височінь,

І з розкритого неба прибули стрункі херувими,

Щоб зложити йому свій доземний, свій низький поклін.

Відчиняються двері — вривається вітер і простір,

Відчиняються двері — пурпура, пурпура горить!

Із далеких країн тріє царі — три вітані гості

Приклякають у порох, складають коштовні дари,

Присягають на вірність…

І блідо всміхається Мати,

Пестить Сина свого і леліє замріяні сни,

А під схилом Голготи регочуть, готують

Розп’яття і горлають: „Распни”!

ЯКИМ ВЕЧЕР 

Притча про Різдвяну ніч

(З тибетських переказів 3 -го ст.)

У далекому Тибеті, за блакитними горами,

У високій вежі замку, у звіздарні Даляй-Лями,

Студіював пожовклі книги сивий вчений Монґ-Пей-Люма,

Рисував квадрати й кола рисував і важко думав.

Ніч була — одна з тих ночей, що бувають у Тибеті,

Як зірки мигочуть ясно, ще яркіш горять плянети.

«Це сьогодні! Цеї ночі!» говорив в палкій екстазі,

«Ніччю вродиться Син Діви, на полудень від Кавказу».

Ось нова край неба зірка золотом сполум’яніла

Убрана в серпанок срібний, ангелами вшитий вміло.

Три мудрці вгорі під небом на своїх конях крилатих

Блискавкою полетіли, щоб Предсказане вітати.

У захопленні сердешнім астроном до себе мовив:

«Що мої книжки писали, все сповнилося до слова.

Ось мудрці – цей перший з Ч’іну, другий з Лясси, третій —

Тохар,

Знають, що в цю ніч зачнеться на землі нова епоха!»

ІВАН ОВЕЧКО

Божа зірка

Божа зірка золота

Землю освітила,

Про народження Христа

Людям сповістила.

З неба янголи святі

Пастушків збудили,

Бога нашого в Христі

Славити навчили.

Славлять тиху ніч святу

Всі народи світу,

І вклоняються Христу

Українські діти.

Пастушок

Мені всього сім літ минуло.

Я вчуся в школі перший рік,

Та знаю я, чому проснулись

Від світла ясної Зорі

Ті пастушки в пустині дальній

Всі чемні, добрі, як один!

Це їм з’явився в бідній стайні

Ісусик-хлопчик — Божий Син!

З тих пір бабусі, мами, тати

Не сплять вночі перед Різдвом,

І я не сплю, щоб не проспати,

Щоб бути — ніби     пастушком!

ОЛЕКСА ВЕРЕТЕНЧЕНКО

КОЛЯДНИЙ ЦИКЛ

І.

Знов посіваю зерном-словом,

Що світові Господь прорік.

Вітаю із Різдвом Христовим,

Нехай щастить вам Новий Рік,

На водах, в небі і на суші

Хвалімо вічного Творця.

Нехай співають наші душі,

Нехай римуються серця.

II.

Світ починається від слова –

Сяйливого, як сонця сплав

Чудова ця світобудова,

Цей світ і я б так будував.

Немов дзвенить небесне сяйво,

Життям наснажуючи нас.

Не говорімо, а співаймо

В різдвяно-новорічний час.

III.

Без кінця і краю

Щоб жили багаті

Таїнство Різдва…

В мирі, без тривог

Сію-посіваю

Щоб у вашій хаті

Зернами слова:

Народився Бог.

IV.

До вас колядки передзвін –

Вітаю з днем великим;

Народжений у яслах Син,

Став Богочоловіком.

Лиш Він цю землю від гріхів

Порятувати може,

Бо, ставши тілом, провістив,

Що ми насліддя Боже.

V.

Безмежна просторінь Творця –

Ані початку, ні кінця,

І за життя ми не збагнем

Ті сонми соняшних систем.

Тому з небесних височин

Прийшов на землю Божий Син

І в муках людству дав завіт,

Що є нестрадний кращий світ.

ОЛЕКСАНДР НЕПРИЦЬКИЙ-ГРАНОВСЬКИЙ

ХРИСТОС РОДИВСЯ

Євангєліс від Луки 2 : 817

Слава в небі Богові,

А на землі спокій,

Між людьми благоволення.

Лука 2:4

 

Тоді у тиху ніч, здавалось, всесвіт спав,

Отара й чабани дрімали.

І от осяяний Господній ангел став —

Його слова з небес лунали:

“Не бійтеся! Велику радість вам несу!

Христос родивсь у Вифлеємі!

Одвічний Спас несе життю нову красу,

Його знайдете в Вифлеємі.

В яскині, в яслах ви Сповитого знайдіть,

Ознакою мій яв най буде, —

До Вифлеєму поспішайте, зараз йдіть —

І звеселятимуться люди!”

Й небесне воїнство серед нічної тьми

З’явилося у сяйві з співом:

“Мир на землі та добра воля між людьми

І слава в небі Богу”.

Дивом

Всерадісним гриміли довго небеса,

І сталося Господнє слово:

У яслах пастухи знайшли Святе Дитя —

Христос родивсь! — Життя обнова!

ГРИГОРІЙ ЧУПРИНКА

В Різдвяну ніч

Коли не будете як діти,

Не ввійдете в Царство Боже.

 

Грає небо в блисках свіч.

Сад в убранні білосніжнім.

Сном дитячим віє ніч,

Золотим, далеким, ніжним.

 

Десь далеко вдарив дзвін;

Серце стислось і стріпнулось;

Як багато в серці змін,

Як там хутко все проснулось!

 

Встали привиди святі,

Сни підвищено прекрасні,

Що таїли їх в житті

Довгі будні рівночасні.

 

Все минає, все іде,

Юна ж віра зостається. . .

Близько, близько дзвін гуде;

Серце плаче і сміється!

 

Сяє образ дорогий —

Ясна зірка Віфлеєма;

Цілий всесвіт навкруги —

Ніби юности поема.

 

О, живи, живи хоч мить

Так, як жив в дитячих роках,

Поки серце защемить

В життьових буденних кроках.

Ясним усміхом дитини

Гляне сонце із-за гір;

Щохвилини,

Щогодини

Бережи в душі картини,

Що вбачав ти в блисках зір.

 

Вифлеємські пастухи

Розірвались чорні хмари,

Зникли тіні степові,

Десь прокинулись отари

І спокійні вартові.

 

Мов корона — діядема

Світової красоти,

Ясна зірка Вифлеема

Промінь кинула святий.

 

В шатах ночі блиск пророчий

Все обняв і огорнув

І в закриті сонні очі

Палом радости дмухнув.

 

Мов позбавлені полуди,

Очі глянули сміліш,

І юнацькі дужі груди

Сколихнулись веселіш.

 

Діти праці, діти степу,

Що з отарами зросли,

До таємного вертепу

Дивну радість понесли.

 

Радість змученого стану,

Дивну зіроньку із зір —

Щастя, волю довгождану

І душевний тихий мир! . .

ВІРА БАГІРОВА

Христос родивсь!                                                  

Христос родивсь!

Родився Той,

Хто дасть нам мир і супокой,

Хто нам любов-надію дасть,

Покров і силу, й благодать.

Ходімо вслід за пастирями,

Даруймо злото за царями:

Серця молитву, славу щиру,

І нашу непохитну віру.

Джерело: christian-culture.in.ua