Що про це відомо?
Президент України Петро Порошенко офіційно звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням про створення єдиної Української помісної автокефальної церкви.
Відповідне звернення президент підписав 17 квітня, додавши, що зараз Україна як ніколи близька до єднання церков.
19 квітня до заклику Порошенка приєдналися також депутати Верховної Ради – “за” проголосували 268 народних обранців.
За словами президента, звернення до Вселенського патріарха підтримали всі єпископи Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) і всі архієпископи Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
Порошенко підкреслив, що за 26 років незалежності України це перший документ, який об’єднав ієрархів двох церков – обидві вони не вважаються канонічними, на відміну від Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).
Що ж необхідно для створення єдиної автокефальної православної церкви в Україні і чому проблема є такою гострою?
Витоки проблеми
Як українська влада, так і ієрархи невизнаних УПЦ КП і УАПЦ сподіваються, що можливе позитивне рішення патріарха Варфоломія поверне історичну справедливість. В такому випадку об’єднана автокефальна церква України буде прямо підкорятися Константинополю, як це і було після хрещення Київської Русі в 988 році і аж до 1686 року, коли Київську митрополію приєднали до Московського патріархату.
Спірне рішення, прийняте тоді Вселенським патріархом Діонісієм IV, поклало початок нинішній проблемі розділеності українського православ’я і стало одним з непрямих наслідків Переяславської угоди 1654 року, підписаної Богданом Хмельницьким. Відповідно до неї, території української Гетьманщини (або Війська Запорозького) об’єднувалися з Російським царством.
Після цього протягом багатьох століть УПЦ залишалася під юрисдикцією Москви, поки на початку ХХ ст., на хвилі національно-визвольного руху, в Україні не були зроблені спроби повернути самостійну православну церкву.
У 1918 році Українська православна церква отримала автономію від Московського патріархату (ідею про автокефалію в Москві відкинули), проте вже 1921-му була її позбавлена і залишалася в менш значущому статусі Українського екзархату аж до 90-х років.
Ще більш сумна доля чекала на Українську автокефальну православну церкву, створену в Києві в 1919-1921 роках. У наступне десятиліття більшість її ієрархів і священиків були розстріляні, і вже в 1930-му році УАПЦ під тиском радянської влади оголосила про “самоліквідацію”.
Проголошена в 1991 році незалежність принесла в Україну нову хвилю автономного церковного руху. Ще в 1990-му Російська православна церква дала добро на створення Української православної церкви (сьогодні УПЦ МП) з правами широкої автономії – замість Українського екзархату.
Проголошена в 1991 році незалежність принесла в Україну нову хвилю автономного церковного руху.
Крім того, на початку 90-х в Україну легітимно повернулася УАПЦ, яка після її розгрому в СРСР продовжувала працювати в еміграції.
А з 1992 року веде свою історію Українська православна церква Київського патріархату. Вона самопроголосила автокефалію після того, як нинішнього предстоятеля УПЦ КП, патріарха Філарета, в тому ж 1992-му змістили (за його відсутності) з посади митрополита Київського Української православної церкви.
Таким чином, українське православ’я виявилося розділеним на кілька гілок, причому Константинопольський патріархат досі офіційно визнає лише Українську православну церкву Московського патріархату.
Що таке автокефалія і як її надають
Автокефальна церква в православ’ї – це помісна церква, що володіє адміністративною та ієрархічною незалежністю від інших помісних церков. Її можуть очолювати патріарх, архієпископ, або митрополит. Як правило (хоча не завжди), автокефалія надається на певній території в рамках конкретної держави.
Автокефалія – поняття більш широке, ніж автономна церква, предстоятеля якої повинні затверджувати саме в одній з автокефальних церков. Всіх їх, в свою чергу, об’єднує Вселенська православна церква з центром в Константинопольському патріархаті (Стамбул).
Нова хвиля автокефалій завжди була відповіддю на політичні обставини – створення нової держави або нової імперії
В історії православ’я було кілька хвиль виникнення автокефальних церков.
Перша з них – так звані “древні” автокефалії, оформилися на початку розвитку християнства: вже в IV столітті існували Римська, Константинопольська, Олександрійська, Антиохійська і Єрусалимська церкви, трохи пізніше утворилися Кіпрська і Грузинська.
Друга хвиля – виникнення автокефальних церков в державах Східної Європи в XIX-XX століттях: Сербської, Болгарської, Румунської, Польської, Албанської, а також Православної церкви Чеських земель і Словаччини.
Ця хвиля триває до сьогодні, пояснив в одному з інтерв’ю архієпископ Йов, представник Константинопольського патріархату при Всесвітній раді церков, уродженець сім’ї українських емігрантів у Канаді.
“Нова хвиля автокефалій завжди була у відповідь на політичні обставини – створення нової держави або нової імперії. З урахуванням статусу держави надавалася церкві автокефалія, щоб вирішити адміністративну проблему”, – відзначив архієпископ Йов в інтерв’ю Релігійно-інформаційній службі України.
Процедура надання автокефалії – досі одне з найбільш спірних питань у Вселенській православній церкві. Зокрема, воно викликало багато дискусій між церковними ієрархами під час Всеправославного собору влітку 2016 року і в результаті було зняте з порядку денного Собору.
На сьогодні статус автокефалії надає спеціальний документ – Томос, – який проголошує цю церкву автокефальною і де згадуються всі пункти і вимоги, яких нова церква повинна дотримуватися. Відповідно до історичної традиції, Томос підписує Константинопольський патріарх. Нерідко – приміром, як у випадку Польської православної церкви в 1924 році – автокефалію надають після офіційного звернення влади відповідної країни та її церковних ієрархів.
У 2016 році Московський патріархат зажадав, щоб надання автокефалії підписував не тільки Вселенський патріарх, а й голови всіх інших помісних церков, а надати автокефальний статус новій церкві було б неможливо без згоди і звернення її “материнської” церкви (у випадку
України – без згоди Російської православної церкви). Однак ці поправки так і не були прийняті.
Чи є шанси в України
17 квітня Петро Порошенко звернувся до Вселенського патріарха з проханням надати православній церкві в Україні саме Томос про автокефалію. 9 квітня Порошенко зустрічався з патріархом Варфоломієм під час свого візиту до Туреччини і обговорював проблему об’єднання церков в Україні.
Крім того, президент закликав Верховну Раду приєднатися до його спільного звернення з ієрархами УПЦ КП і УАПЦ, після чого його передадуть Константинопольському патріарху.
Зокрема, Порошенко сподівається, що питання розглянуть на Соборі до 1030-річчя хрещення Русі, тобто до кінця липня цього року.
Вже скоро 30 років, як православна церква в Україні розділена. Це аномальна ситуація.
Як Порошенко, так і представництва УПЦ КП і УАПЦ дали зрозуміти, що цього разу Україна має реальний шанс очікувати на “зелене світло” щодо надання автокефалії.
“Наскільки нам відомо, зараз, як ніколи раніше, є всі підстави очікувати позитивного рішення Вселенського патріарха. Однак очевидно, що супротивники не будуть чекати склавши руки, і задіюватимуть всі засоби для того, щоб не допустити проголошення Томосу про автокефалію. Тому на цей момент ми не можемо повідомити більше деталей розпочатого процесу”, – заявили 17 квітня в УПЦ КП.
У той же час архієпископ Євстратій (Зоря), голова інформаційного управління Київської патріархії (УПЦ КП), в коментарі Радіо НВ висловив упевненість, що Вселенський патріархат прийме рішення на користь України.
“Уже скоро 30 років, як православна церква в Україні розділена. Це аномальна ситуація. Рано чи пізно Вселенський патріарх повинен втрутитися в це питання”, – підкреслив архієпископ Євстратій (Зоря).
Він нагадав, що Константинопольський патріархат є материнською церквою для українського православ’я, “адже саме від Константинополя ми отримали хрещення”.
“Протягом 7 століть Київська митрополія була структурною одиницею Константинопольського патріархату аж до 1686 року, коли незаконно, за допомогою підкупу, Київську митрополію передали під юрисдикцію Московського патріархату”, – підкреслив Євстратій.
Головною перешкодою в процесі надання автокефального статусу Українській православній церкві може стати позиція Московського патріархату. Там вже висловили припущення, що нинішня ініціатива України “закінчиться великим пшиком”.
“Буде багато шуму в ЗМІ, і на цьому все закінчиться. Наша Українська православна церква від самого початку церковного поділу виступає за подолання розділення і за єдину церкву. Ми не проти, ми за. Але на канонічних засадах”, – заявив заступник голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ МП, протоієрей Микола Данилевич.
Влітку 2016 року, напередодні Всеправославного собору, заклик до патріарха з проханням про автокефалію для України патріарха Варфоломія вже направляли українські депутати.
У пояснювальній записці звернення Верховної Ради зазначалося, що в зв’язку з агресією Росії проти України і окупації частини українських територій більшість українців вже не сприймають ідею церковного єднання з Патріархом Московським Кирилом, який грає не останню роль в гібридній війні Москви проти Києва.
Тоді український парламент підкреслив, що Томос про автокефалію “допоможе подолати церковний розкол в Україні та відновити канонічний статус української церкви”.
nv.ua/ukr
