Найкращий фестиваль квітів у США
“О, скільки їх на полях! Але кожен цвіте по-своєму – ось вищий подвиг квітки!” (Мацуо Басьо)
У невеличкому містечку Холланд у штаті Мічиган (Holland, Michigan) щороку у травні відбувається один з найвідоміших у США квіткових фестивалів – “Фестиваль Тюльпанів”, на який з’їжджаються не тільки гості з усієї Америки, а й любителі тюльпанів з різних куточків світу. Видовище справді варте, щоб побачити його хоча б один раз у житті (ми вирушаємо туди щороку). Величезні поля, галявини, сади, подвір’я і вулиці заповнять ці розквітлі чарівні квіти.
А почався “Фестиваль Тюльпанів” з ідеї вчительки біології, пані Ліди Роджерс. Свято планували, як одну з весняних подій, яка мала нагадати городянам про їхню культурну спадщину і голландські корені (адже містечко заснували голландські переселенці). І ось у 1929 році в Холланді було посаджено близько 100 тисяч тюльпанів і свято почало своє довге й цікаве життя.
Цьогоріч Tulip Time Festival відбудеться від 4 до 12 травня.
Людмила Пустельник
“Роттердамська схема”
Ранiше – болота, хмари комарiв та густий лiс. Так у 1847-му нова батькiвщина зустрiла шiстдесятьох вiдважних нiдерландцiв пiд проводом пастора Альбертуса Ван Раальте. Поселенцi-кальвiнiсти втiкали вiд злиднiв та релiгiйних переслiдувань у Старому Свiтi, мандрували 47 днiв до Нью-Йорка з Роттердама (так, саме того, у 21-му сторiччi “дорогого” українцям буквально – ред.).
Вже на початку 19-го сторiччя Холланд стала туристичною Меккою краю – гостi вподобали пiсчанi дюни бiля гирла Чорної рiчки, пляжi озера Мiчиган та нiдерландський колорит у серцi Середнього Заходу. Холланд надбала дорогі готелі та успiшні бiзнеси. Серед них найвiдомiший – Heinz, “король” кетчупiв, гiрциць та маринованих огiрочкiв.
Тюльпановий рай
Не тiльки лихими пригодами, звичайно, жива мiсцева iсторiя. Їй судилося розквiтнути життєрадiсними кольорами – щорiчного фестивалю тюльпанiв.
Зараз важко повiрити, що ранiше холландськi краєвиди не тiшили ока цими квiтами. Допоки мiсцева вчителька бiологiї Лiда Роджерс не запропонувала хоч якось прикрасити мiськi тротуари. Тож у 1928-му мерiя закупила на iсторичнiй батькiвщинi, в Нiдерландах, цибулини, їх посадили в парках та на вулицях. А вже вiдтак запровадили фестиваль тюльпанiв. Найперший, 1930-го, зiбрав 50 тисяч туристiв, наступний – 175 тисяч. Сучаснi фестивалi приваблюють по 500 тисяч вiдвiдувачiв й “колосяться” п’ятьма мiльйонами квiтiв найрiзноманiтнiших сортiв та вiдтiнкiв – помаранчевих, бузкових, оксамитово-чорних, рожевих, одноколiрних чи “смугастих”. Квiтнуть цiлими гектарами на фермерських господарствах, уздовж дорiг та на “островi вiтряного млина”, ще однiй мiсцевiй принадi. Помилуватися тюльпанами приїжджають звiдусiль, а цьогорiч вiдзначали ювiлейне, 90-е за рахунком свято.
Ми ж подалися насолоджуватися холандською автентикою. На слух – в чарiвно-готичнiй каплицi Хоуп-коледжу, де грають два справжнi органи, привезені з батькiвщини. Для очей – справжнiм Рембрандтом, оригiналом його картини “Жебрак, що сидить” в художньому музеї.
А щоб скуштувати мiсцеву екзотику на смак – зайдiть до етнiчних голландських ресторанiв, що вишикувалися на берегах водойм. Просто перекусити випiчкою, теж автентичною – в кафе “Deboer Bakkerij”, чи не найбiльш популярному закладi.
“Лебедина” пiсня
В 1961-му бiзнесмени з Холланду Вiллард Вiчерз та Картер Браун задумали перевезти з Нiдерландiв справжнього старовинного млина, нацiонального символа. За океаном до iдеї поставилися з прохолодою – таких споруд у самих небагато залишилося, аби ними дiлитися. Забудьте. Але затятi пiдприємцi продовжували оббивати високi пороги i заручатися пiдтримкою сильних свiту цього. I таки домоглися бажаного – пiсля того, як за млина “Де Зваан” (“лебiдь”) заплатили загалом 450000 доларiв. “Лебедя”, збудованого ще в 1761-му, спершу розiбрали на батькiвщинi, в Брабантi, потiм перевезли морем до порту Москiган в Мiчиганi i врочисто встановили ще раз – у Холландi, в квiтнi 1965-го. Та ще й за участi не аби-кого, а члена королiвської родини Нiдерландiв – принца Бернхарда.
Так млин, що вже, було, мав ось-ось розвалитися вiд численних руйнувань, отримав друге життя, реставрацiю та домiвку. Йому ж судилося стати 50-м i останнiм, якого офiцiйно дозволили вивезти за межi Голландiї. Пережив чимало – пiд час Другої Свiтової 12-метровi “крила” вiтрякa продiрявили ворожi кулi. Допоки вiн рятував життя – двом голландським хлопцям, що переховувалися всерединi вiд фашистiв.
Сьогоднi “Лебiдь” красиво “злiтає” над тюльпановим “килимом” i, як в старi добрi часи, продовжує свою невтомну працю – молоти зерно. Монотонний шум млина, такий заспокiйливий, навiює фiлософськi думки. Наприклад, що поганi спогади забудуться. А добрi – залишаться в пам’ятi i обов’язково приведуть до мiчиганської Голландiї ще не раз.
…I ще кiлька небанальних фактiв про Холланд
У 1987-му тут обрали наймолодшого мера – якщо не загалом в iсторiї, то у власнiй – таки точно. Фiловi Таннiсу на момент обрання було всього 23 роки, i вiн був студентом коледжу.
2006-го CNN назвала це мiсто одним з п’яти у США, де найкраще жити на пенсiї.
У 2010-му Холланд було визнано “найздоровiшим та найщасливiшим мiсцем у США” – згiдно з “показником щастя”, Well-being Index.
Вiдомi холландцi: актор Гаррi Банiстер, письменник Брайян Д’Aмато, секретар з питань освiти в адмiнiстрацi Д.Трампа Ненсi Де Вос.
Лiман Френк Баум, автор “Чарiвника країни Оз”, придбав собi будинок у курортнiй зонi Холланд. Недарма одним з псевдонiмiв вiдомого казкаря – “Едiт Ван Дайн” – звучить дуже по-холландськи.
