Ювілейний концерт відомого ансамблю танцюристів на відзначення 15-ї річниці з часу заснування
Український народний танець – першооснова нашої ідентичності
Скільки талановитих українців – блискучих танцюристів, балетмейстерів-постановників та хореографів-педагогів – внесли неоціненний і самобутній мистецький вклад у розвиток усіх жанрів, видів та напрямків хореографічної культури світу! Усім відомий Василь Авраменко, завдяки якому про багатющу фольклорну спадщину українців дізналися у США й Канаді, в Італії та Німеччині, у Бразилії і Аргентині; Серж Лифар, який за тридцять років своєї праці в “Гранд- Опера” зробив французький балет чи не найкращим у світі; українка Тетяна Ісаченко (Гзовська) відродила у 40-60-ті роки ХХ століття балетний театр Німеччини; Іван Тарасенко (Джон Тарас) тривалий час успішно керував першою балетною трупою США – “НьюЙорк Сіті Балет”; Геннадій Задніпровський-Підлісний (Вацлав Орліковський) відродив та очолив після Другої світової війни балет Віденської опери, а згодом і балетний театр Швейцарії; буковинець Алекс Урсуляк двадцять років керував кращою європейською Академією балету імені Джона Кранко і широко відомою балетною трупою Штутгартської опери; блискучий класичний танцівник Володимир Дерев’янко, що був окрасою балету міланського театру “Ла Скала”, очолив Велику німецьку оперу в Дрездені… Це лише кілька імен, вписаних на скрижалі історії хореографічної культури XX століття.
Однак, дозволю собі стверджувати, що саме в народному танці представлена вся повнота і багатство пластичної танцювальної символіки, що її створювали українці протягом тисячоліть. Наші народні танці є незнищенним знаковим кодом українського народу, в якому упродовж віків утілювався досвід поколінь, їхні уявлення про навколишній світ і людину в ньому.
Величезний вплив на поступ сучасної української народно-сценічної хореографії Північної Америки мала натхненна діяльність танцювальних колективів діаспори. Вони відроджували танцювальне мистецтво в українських громадах, засновували школи танцю і сьогодні своїм професіоналізмом вражають поціновувачів у США, Канаді і світі.
Ювілейний концерт “Твоє коріння”
У неділю, 19 травня, о 3-й годині пополудні, я сиділа у просторому залі Центру сценічного мистецтва Домініканського університету (Dominican University Performing Art Center) й зачудовано насолоджувалась неймовірним українським танцем. Воно й не дивно… Рухи танцюристів були швидкими, професійними й віртуозними. Стрибки, присідання, обертання, карколомні шпагати в стрибку й незмінний “павучок”. Спритність, сила і мужність.
Це був ГОПАК. Дивна магія – щоразу від захоплення переймає подих. Тут якнайкраще виступає величний й героїчний характер нашого народу. Наших козаків. Наших воїнів.
Саме цього дня наш улюблений мистецький колектив “Вишиванка” вкотре відкривав для діаспорян світ прекрасного і вражав соковитим національним колоритом. Підсумок 15-річної діяльності увінчав ювілейний концерт “Твоє коріння”. Уславлення України, зв’язок з нашою багатою культурою та збереження українських традицій на чужині стало метою професійних танцюристів-постановників-хореографів Павла і Оксани Федьків, які 15 років тому заснували при УГКЦ святого Йосифа Обручника в Чикаго школу танцю “Вишиванка”.
У цей недільний день, з головою занурившись у справжнє танцювальне мистецтво, я розмірковувала про складність шляху від заснування школи до широкого визнання. Постановки “Вишиванки” самобутні й природні. Вони милують погляд тілесною пластикою, виразністю хореографічного малюнка, синхронністю танцювальних рухів, щедрим гумором, примхливістю побудов. І, водночас, тішать душу екстатичністю, віртуозною чіткістю, майстерністю і артистичним блиском.
А костюми, костюми! Їх вражаюча різноманітність, дизайнерські сміливі рішення, оздоблення вишивкою, мережкою, стрічками й кутасами, створює на сцені мозаїку подібну тіффанівській “фаврилі” чи знаменитим сент-шапелівським вітражам.
Концерт урочисто відкрили патріотичною композицією “Українське сонце зійшло”, в якій організатори гармонійно поєднали “Привітальну сюїту” танцюристів “Вишиванки” з козацькими списами та щитами, патріотичний вихід хлопців з клубу військово-історичної реконструкції “Сотня Сіроманців” в упівських строях (група популяризує УПА в США) та ансамбль “Melody” (вокальна студія “Елегія”) з піснею “Ми з України”. Тамуючи подих, з мурашками під шкірою від гордості за свою націю, усі присутні встали, щоб вшанувати загиблих українських воїнів та присутніх у залі поранених на війні героїв.
Танцювальні композиції школи танцю “Вишиванка” будуються на фольклорній та народно‐сценічній хореографії, народних традиціях, звичаях та обрядах різних регіонів України.
Знайомі улюблені та нові танцювальні постановки переносили нас на своїх крилах у любу серцю рідну Україну, в світ краси, любові й дитинства. Знамениті “Гопак”, “Дівчина горлиця”, “Аркан”, “Люблю Гриця”, “Буковинський весільний” дорослої групи “Вишиванка”, барвисті з оригінальністю фольклорного танцю “Сопілочка” (група “Дивосвіт”), “Весела дітвора” (група “Світанок”), “Козачок-гопачок”, “Гуцулонька” (група “Соняхи”), “Кумоньки”, “Плескач” (група “Вулик”), “Буковинський”, “Диво-танець” (група “Чебрець”), “Веселий гопачок”. “Полька веселка” (група “Барвінок”), “Привіт”, “Закаблуки” (група “Бистриця”) захоплювали майстерністю, виразністю хореографічного малюнка й синхронністю танцювальних рухів.
Засновники “Вишиванки” Павло і Оксана Федьків
“Вишиванка” народилась з мрії молодого подружжя про власну школу танцю, а тепер допомагає сотням дітей українських іммігрантів втілювати їхні прагнення.
Подружжя Федьків прибуло до США у 2007 році. Обоє хореографи, які здобули освіту в Калуському державному коледжі культури і мистецтв, що на Івано-Франківщині. Павло починав свою професійну кар’єру в Гуцульському ансамблі пісні і танцю, після травми коліна перейшов на викладацьку роботу. Працював з двома народними ансамблями танців, один з яких “Юність Опілля” сам й організував на Рогатинщині, та керівником гурту “Роксолана”.
Після переїзду до США, Павло почав працювати, як і більшість іммігрантів, на будівництві. Однак, любов до танцю не давала спокою – мріяв про власну школу. Доля звела його з отцем Миколою Бурядником, який був заклопотаний ідеєю створення мистецьких (танцювальних, музичних, спортивних) гуртків при парафії УГКЦ святого Йосифа Обручника в Чикаго. Кажуть, коли у Всесвіті перетинаються два палкі бажання, люди на землі знаходять один одного – так у 2008 році постала школа танцю “Вишиванка”.
Возвеличення України, зв’язок з нашою багатою культурною спадщиною та збереження українських традицій на чужині стало метою усього життя професійних танцюристів Павла і Оксани Федьків.
– Для чого це мені? Просто я фанатично відданий своїй роботі. Я знав, що вчитиму дітей танцiв y Америці. Так сталося, що мій добрий товариш Андрій Качала навчав дітей мистецтву бойового гопака. У них ще не було приміщення, він проводив заняття на природі, тоді отець Микола (Бурядник) запросив його до парафії. Разом з ним прийшов і я. Перша група учнів (а їх було усього шестеро) складалася з дітей священників. Сьогодні у нас навчаються 189 дітей! Робимо з Оксаною все, що потрібно робити для збереження української культури за кордоном та виховання дітей у любові до свого коріння, – ділиться спогадами Павло Федьків.
Довелось багато експериментувати, втрачати, знаходити, … і ось “перемінними кроками”, “бігунцями”, “доріжками плетеними”, “підбивкою”, “вихилясником”, “притупом” під колорит українських мелодій школа танцю гуртує навколо себе все більше і більше однодумців.
– Найбільш важливими у школі є діти – наші юні танцюристи, які представляють наш колектив на усіх святкуваннях. Важко навіть згадати й перелічити усі заходи та місця, де виступали наші учні: це часті виступи на святкуваннях Дня Незалежності України на Daily Plaza у Чикаго, постійні концерти в американських навчальних закладах, на парадах, святах та фестивалях діаспори. 2018 року відбулася наша перша поїздка на фестиваль у Канаду, у липні 2023-го – мандрівка Європою, у вересні 2023-го – виступ на знаменитому канадському Bloor West Festival, який у тому році відвідали понад 143 тисячі гостей з усього світу. З 2018 року “Вишиванка” є почесним учасником показів мод Ukrainian People Fashion Show, заснованого часописом “Ukrainian People” (Чикаго).
Засіб самоусвідомлення й самоідентифікації
Український народний танець є самобутнім мистецтвом, яке відображає традиції і звичаї нашої Батьківщини, велику та чисту сутність українського народу. Павло і Оксана Федьків вірять, що їхні вихованці так мають перейнятися цими почуттями, що самі будуть мріяти, хотіти, проситися у батьків до “Вишиванки”. Засновники школи переконані, що український танець у діаспорі слугує ефективним інструментом самоусвідомлення й самоідентифікації. Павло підкреслює, що діти повинні стати тут однією родиною, справжніми друзями, допомагати один одному, любити один одного, а в перспективі, можливо, і одружуватись між собою для збереження мови й українських традицій.
– Танці – це навіть не головне для мене; важливо, щоб діти хотіли прийти сюди і любили те, чим вони займаються. Головне – виховати дітей УКРАЇНЦЯМИ. Багато нам допомагають батьки-волонтери, які докладають надзвичайних зусиль, щоб ми усі разом працювали продуктивніше, – каже Павло. – На сьогодні у нас є й помічники. До прикладу, Мирослав Легкий займався постановкою надзвичайно складних композицій “Аркан” і “Повзунець”. Я сподіваюсь, що глядачам сподобалося…
До слова, ці супер-складні композиції вражали енергійністю пластики, драматургічною довершеністю й виразними, відточеними до перфекціоналізму рухами. Тому ці постановки – глибокі і суттєві. Вони пробуджують почуття гордості за свій народ і свою культуру.
Що таке танець? Можливо, це всього лиш красивий вихор, поступ, що милує око й дарує миттєву насолоду? Павло і Оксана Федьків переконані: танці впливають на формування української свідомості за кордоном, закладають міцну основу української національної ідеї, а такі школи, як “Вишиванка”, стають осередками її збереження.
Українська діаспора країн Північної Америки зробила надзвичайно багато для збереження і розвитку як національної культури, так і для світової зокрема. Високий рівень політичної і культурної активності української спільноти, визнання унікальності нашої національної культури, що ґрунтується на автентичному фольклорі українського народу, дають підстави говорити про високий рівень входження українського танцювального мистецтва до загальносвітового культурного надбання.
На концерті мене також вразив виступ вихованців вокальної студії “Елегія” (засновниця і керівниця Світлана Поляк), які неймовірно професійно відтворили композицію Руслани “Дикі танці”, з якою співачка блискуче перемогла на “Євробаченні-2004”. Однією зі складових світового успіху була саме оригінальна динамічна танцювальна постановка, яка потужно зверталася до фольклорної танцювальної символіки. Це було насправді вражаюче!
Про що мріють Павло і Оксана Федьків сьогодні? У планах – збагачувати костюмну базу, мріють про поїздки на українські фестивалі в Бразилії, а після перемоги України – проїхатись туристичними маршрутами нашої Батьківщини і взяти активну участь в українських фестивалях і концертах.
Засновники школи танцю “Вишиванка” щиро дякують усім вчителям, помічникам, спонсорам, звукооператорам, дизайнерам, фотографам й відеографам, дизайнерам костюмів, ведучій, інформаційній підтримці ЗМІ, волонтерам, батькам, гостям та усій діаспорі за потужну підтримку й допомогу в організації цього ювілейного заходу! Частину отриманих коштів “Вишиванка” спрямовує на благодійність (до прикладу, 13 тисяч доларів, які вихованці школи “наколядували” на Різдво, були передані ЗСУ) .
Сучасне українське народне танцювальне мистецтво продовжує розвиватися на ґрунті творчої діяльності діаспорівських хореографічних колективів, які зберігають рідкісні зразки народного танцювального фольклору, плідно працюють над удосконаленням своєї майстерності й активно пропагують українське національне мистецтво в усьому світі.
Щира вдячність вам! Нехай Господь віддячить вам сторицею за вашу титанічну працю!
Слава Україні! Слава нації!
Ольга Руда
Редактор журналу “Ukrainian People”
Фото: Максим Прокопів
Професійний весільний фотограф з понад 20-річним стажем, родом з Тернополя.
Довгорічний фотограф української діаспори Чикаго.
