Образи (ікони) баби Юстини розміщувались на стіні навпроти вхідних дверей, і той, хто заходив до хати, передовсім бачив їх у білосніжних крилах вишитих рушників. Найкращим гостям завжди пропонували сідати на бамбетлю біля божниці. Бабині святі на образах – не такі великі, як у церкві – були якимись “своїми”, ближчими і добрішими, й завжди тримали тебе в полі зору так, що робити будь-які збитки в хаті одразу відпадала охота. Усім нам було відомо, що й Ісус Христос, і Пресвята Богородиця, і святий Миколай та інші святі покровителі були оберегами усієї нашої родини.
Під пантеоном домашніх святих наша родина щороку святкувала Різдво та Великдень. З іконами в руках баба і дідо благословляли вуйка Стаха на шлюб. Коли відійшов у кращі світи дідо Петро, його труну поклали головою до образів.
Баба розпочинала кожний день із молитви перед образами, й тим же ж його закінчувала. Перед сном вона довірливо вручала Господу свою душу до нового дня.
Чомусь мені завжди видавалось, що баба Юстина найревніше молилась до Пресвятої Богородиці, вишіптуючи звиклі молитви, в які владала щось своє, потаємне і щире. У розмові з Нею знаходила умиротворення, обмиваючи душу у Божому слові. Баба свято вірила, що в іконі Ісуса присутній сам всесильний Бог, а образі Пречистої Діви – сама Матір Божа.
***
1 жовтня (за старим календарем було 14 жовтня) святкуватимемо Покрову Пресвятої Богородиці – велике свято, яке було встановлене на честь появи Матері Божої в одному із храмів Константинополя (теперішня столиця Туреччини – Стамбул) у Візантійській імперії, найвірогідніше у Х ст. за правління імператора Лева VІ Філософа (886-912). Коли жителі молилися на Всенічній службі у Влахернському храмі, на місто напали вороги. Молитовне єднання греків у щирому зверненні по допомогу до Пречистої Діви Марії призвело до чуда: Богородиця в оточенні ангелів, пророків і апостолів, явилася вірним і з молитвою за них накрила їх своїм покровом (омофором), роблячи непереможними.
Від тієї хустки-покрова новий празник і отримав свою назву. Саме це побачив під церковним склепінням виходець із українських земель Андрій Юродивий (скіф-слов’янин, полонений, який охрестився і захопився новизною християнського життя). Тоді святий Андрій із хвилюванням запитав у свого учня Епіфанія: “Чи ти бачиш, брате, Царицю і Владичицю всіх, яка молиться за весь світ?” На що той відповів: “Бачу і жахаюся”. Вороги ж із невідомих причин раптово зняли облогу з візантійської столиці. Згодом цю подію прославили у всьому Константинополі.
Це далеко не єдина згадка, пов’язана з появою Небесної Заступниці на землі. І ніхто не може з упевненістю назвати точних дат, коли вони виникали. Проте всі свідчення зводяться до головного значення свята – порятунок від ворога.
Згодом Богородичні чудеса з’явилися і в нашій, українській історії. Ярослав Мудрий після перемоги над племенами печенігів у 1037 році будує собор святої Софії, “віддає Україну під покров Пречистої Діви” у новозбудованому храмі Благовіщення на Золотих Воротах.
Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові й Пречистій Діві Марії.
Князь Ігор Святославович, князь Галицький й Володимирівський, Великий князь Київський Данило Романович та інші князі завдячували своїми перемогами Богові і Богородиці. До Неї вони звертались з проханнями про допомогу, особливо перед військовими походами. Деякі з них на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї. Нещодавно археологами в Україні знайдено дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки (енкольпії). Один з таких енкольпіїв має грецький напис: “Богородице, будь моїм покровом і охороною, Амінь”.
Достатньо згадати, як Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків у 1675 році, коли також покрила своїм омофором монастир…
Саме це надихало наших козаків на захист рідної землі, і тому Божу Матір вони вважали заступницею і покровителькою православного воїнства. В Запорозькій Січі навіть збудували церкву святої Покрови та замовили чимало покровських ікон. На них зображено українських гетьманів і козаків, що готові підкласти свої плечі, щоб підтримати хоча б частину того небесного омофору, який тримає над нашим народом Богородиця.
Перед тим, як вибратись у похід на ворога, козаки брали участь у молебні до своєї Покровительки і ревно співали “Під Твою милість прибігаємо”. Тому-то в сучасному українському календарі 1 жовтня відзначають ще й День українського козацтва та День захисника Вітчизни.
Сьогодні свята Покрова оберігає нас від зла, зміцнює родини, а головне — допомагає в захисті рідної землі. Її омофор – ніби щит і зараз. В акафісті говориться: “Бо Нею здобуваються перемоги, Нею падають вороги”.
Традиції наших мужніх предків відроджуються в наш час, тому й не дивно, що в цей день важливим є і третє свято – День захисника України. Наші воїни мужньо боронять рідну Україну від московитів, ризикуючи найголовнішим – своїм життям.
Моя люба баба Юстина вчила нас, дітей, розпізнавати лики святих й просити у кожного своє: у Миколи Чудотворця – здоров’я і благословення в дорогу, у святої Варвари – любові й жіночого щастя, у святого великомученика і цілителя Пантелеймона – здоров’я дитині. До Пречистої молився батько, відправляючи сина на війну, опіці Богородиці доручала його мати. Накладаючи на шию медальйон з образком Богоматері, наказувала: “Сину, не забувай молитися до Матінки, бо кого вона полюбить, того кулі минають”.
Молімося й ми, припадаючи до Її ніг:
“Пресвята Богородице, Діво Маріє! Ти Мати нашого Господа Ісуса Христа і Заступниця наша. Ми просимо Твоєї допомоги і захисту. Моли Господа Бога про прощення наших гріхів і дарування нам вічного життя. Допоможи нам у всіх наших потребах і бідах. Нехай Твоя материнська любов і заступництво охороняють нас від зла і дарують нам мир і благодать.
Ми вдячні за Твою безмежну любов і милосердя. Просимо Тебе, молися за нас, грішних, і не залишай нас ні в цьому житті, ні в майбутньому. Нехай Твоє ім’я буде прославлене навіки!
Амінь”.
Зі святом Покрови Пресвятої Богородиці, Днем українського козацтва та Днем захисника України, любі друзі!
Переможемо!
