КРУТИ 1918
Історична стрічка “Крути 1918” присвячена 100-річчю бою під станцією Крути. На тлі доленосних подій в країні двоє братів Андрій і Олекса Савицькі закохуються у прекрасну Софію. Більшовики підступають до Києва, місто наповнене «червоними» агентами. Уряд УНР кидає на боротьбу з ворогом усі боєздатні частини армії, включно з юнкерами і студентами. Півтисячі українських вояків, які ціною власного життя змогли затримати на 4 дні майже 5-тисячну гвардію Муравйова, що рухалася на Київ.
Ціна правди 2019
Події розгортаються в 1933 році. Радник прем’єр-міністра Великобританії і журналіст Гарет Джонс (Джеймс Нортон) приїжджає в Москву з наміром взяти інтерв’ю у Сталіна. Його нова знайома Ада Брукс (Ванесса Кірбі) відкриває йому очі на те, що відбувається в Радянському Союзі. Ризикуючи власним життям, і ховаючись від радянських спецслужб, Гарет Джонс робить репортаж про Голодомор в Україні. Відверта публікація надихає письменника Джорджа Оруелла на написання книги «Скотний двір».
Біографічна драма «Гарет Джонс» заснована на реальних подіях. Знятий фільм в копродукції Польщі, Великобританії та України. Екранізувати історію взялася польський режисер Агнешка Холланд. Державне агентство України з питань кіно виділило 25 млн. Грн. для виробництва стрічки. Знімали фільм у всіх трьох країнах, причетних до виробництва. Серед українських міст працювали в Києві та Харкові. Більшість акторів фільму – британці.
Людина з кіноапаратом», 1929
Цей німий фільм про день із життя великого міста — одна з найвизначніших стрічок світового кінематографа. Режисер Дзиґа Вертов і його брат оператор Михайло Кауфман відмовилися від сценарію, написів і дали повну волю своїм експериментам у способі зйомки та монтажу, аби досягти «чистої передачі життя».
На екрані вулиці, контори, люди, машини, транспорт — усе те, що задавав рух тодішніх великих міст Києва, Харкова, Одеси. Тому для учнів картина може бути цінною як відеодокумент тієї епохи. Адже завжди краще побачити на власні очі, ніж читати довгі описи в підручниках.
«Легенда про княгиню Ольгу», 1983
35 років тому стрічку про становлення Київської Русі випустили лише російською мовою, хоча зазвичай фільми, зняті на кіностудії Довженка мали й україномовну версію. Проте тодішнє радянське керівництво вирішило, що князі Ольга і Володимир ніяк не могли розмовляти українською, лише російською. Так український дубляж стрічки зробили лише кілька років тому.
У фільмі режисер Юрій Іллєнко представив свій погляд на кілька загальновідомих історичних подій, зокрема про помсту Ольги древлянам за вбивство її чоловіка Ігоря. Адже навіть у літописі «Повість минулих літ», написаному в ХІ-ХІІ ст., розповідається, як Ольга спалила Іскоростень завдяки голубам. Режисер спирається на літописи та перекази, проте вважає, що історія про помсту — це насамперед легенда, а не реальна подія. Бо якщо прив’язати до птахів підпалену паклю, то не полетять вони у свої гнізда, як йдеться у літописі.
Сама історія княгині Ольги у фільмі розказана від імені трьох людей: ченця Арефи, ключниці Малуші та онука Володимира, а отже, їхні версії відрізняються. Таким чином, Юрій Іллєнко, натякає, що потрібно критично ставитись до загальноприйнятої доктрини, а також її можуть у своїх цілях інтерпретувати. Тим більше у Радянському Союзі та нинішній авторитарній Росії.
«Голод 33», 1991
Це перший художній фільм про Голодомор 1932–1933 років за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь». За сюжетом стрічки, українська селянська родина намагається вижити під час голоду. Також у картині йдеться про встановлення радянської влади більшовиками на території України і збільшення завдяки терору тотального контролю партії над життям населення.
Голодомор довго замовчувався радянською владою або подавався як голод внаслідок посухи. Проте насправді він був наслідком колективізації та цілеспрямованими заходами керівництва СРСР на чолі зі Сталіним, аби послабити національно-визвольні повстання українців і остаточно встановити радянську владу в Україні. Внаслідок Голодомору загинуло понад 4 млн осіб.
«Війна. Український рахунок», 2002
Це 9-серійний документальний фільм Сергія Буковського про Україну в Другій світовій війні. У стрічці режисер використав велику кількість кінохроніки воєнних і повоєнних років, а також свідчення очевидців, часто дуже суперечливі і протилежні.
«Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941», 2010
Це документальна стрічка про Галичину напередодні та в перші роки Другої світової. До 1939 року вона входила до складу Польщі. Та із початком війни внаслідок «пакту Молотова-Ріббентропа» 17 вересня радянські війська вступають на Західну Україну і встановлюють свою владу за допомогою репресій. У стрічці використана архівна хроніка та інтерв’ю з очевидцями тих подій.
Упродовж наступних кількох років режисер Тарас Химич продовжував знімати документальні стрічки про Західну Україну. Протягом 2012–2015 років вийшли його фільми «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939», «Хроніка Української Повстанської Армії 1942—1954», «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918–1919».
«Хайтарма», 2013
Це перша картина про депортацію кримських татар за наказом Сталіна у 1944 році. Фільм знято на основі реальних подій. Головний герой стрічки — славетний льотчик Амет-Хан Султан, який був двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу за свою службу під час Другої світової. Проте ці подвиги не вберегли його родичів і земляків від примусового виселення з Алупки. Амет-Хану вдалося вберегти батьків від депортації до Узбекистану та відправити до Краснодарського краю.
У стрічці, крім російської, також лунає кримськотатарська мова. Актори вбрані у національний кримськотатарський одяг, а на екрані зображено деякі традиції, зокрема танець хайтарма, що означає «повернення».
Офіційна причина депортації — звинувачення кримськотатарського народу в масовій колаборації з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Її виконували підрозділи НКВС, заганяючи людей у переповнені товарні вагони. Так багато людей загинуло вже у дорозі. Повертатися до Криму їм дозволили лише під час перебудови. Так режисер стрічки Ахтем Сеїтаблаєв народився в Узбекистані, а переїхав на історичну батьківщину з батьками уже після школи.
«Поводир, або Квіти мають очі», 2014
За сюжетом стрічки 10-річний Пітер утікає від радянських агентів, що вбили його батька, американського інженера. Завдяки сліпому бандуристу Івану Кочерзі хлопцеві вдається вижити. Разом вони мандрують кількома українськими селами на самому початку Голодомору.
У стрічці також йдеться про масовий розстріл кобзарів після з’їзду, який начебто відбувся у Харкові у період 1932–1934 років. Проте історики неодностайні у достовірності цієї події, адже допоки не знайшли жодних документальних підтверджень про «розстріляний з’їзд». Він лише згадується у статтях та книгах кількох літераторів, а радше є легендою, хоча арешти мандрівних музикантів справді відбувалися.
Режисер Олесь Санін працював над стрічкою 10 років. Хотів створити у фільмі автентичну атмосферу 1930-х. Тому спеціально для зйомок полагодили перший трактор Харківського тракторного заводу, випущеного у 1931 році, відновили паротяг і гілку залізниці для нього, пофарбували будинки у Харкові, пошили сотні костюмів, понад сотню пар чобіт для кобзарів.
«Зима у вогні: Боротьба України за свободу», 2015
Це документальний фільм про Революцію Гідності в Україні протягом зими 2013–2014 років американського режисера Євгена Афінеєвського. Картина містить багато інтерв’ю різноманітних протестувальників, медиків, священиків, митців, які перебували на Майдані. Фільм знімали 28 операторів.
Світова прем’єра фільму відбулася на Венеційському кінофестивалі 2015 року. Також стрічка отримала приз глядацьких симпатій на фестивалі у Торонто. А американський інтернет-провайдер Netflix став головним дистриб’ютором картини.
«Століття Якова», 2016
На основі однойменного роману Володимира Лиса зняли телевізійний 4-серійний фільм. За сюжетом, волинянин Яків прожив довгі сто років, що були насичені карколомними і мінливими подіями, як особистими, так і бурхливими суспільними змінами ХХ ст.
Він доволі розмірений і навіть подекуди пасивний сільський чоловік, проте історія на початку нової епохи не давала нікому спокою, особливо на пограниччі. Так він встиг послужити у польській армії, повоювати у Другій світовій, втекти з німецького концтабору, опинитися із родиною та односельчанами поміж конфлікту УПА і радянських спецслужб й пережити польсько-українську трагедію, яку згодом назвуть Волинською.
Забагато, як на долю однієї людини. Проте таким було життя у багатьох українців, що воювали у різних арміях, часто один проти одного, втрачали рідних, а потім знову відбудовували свої домівки.
«Будинок «Слово», 2017
Це документальна стрічка про мешканців житлового будинку, який звели для письменників у 1920-х у тодішній столиці УРСР Харкові на замовлення кооперативу літераторів. Споруду спроектував місцевий архітектор Михайло Дашкевич у формі літери «С», як символ «слова». Тут було 66 квартири, а ще їдальня, бомбосховище і навіть солярій. А ще — спеціальна система спостереження за життям мешканців.
Заселили його у 1930-ому. А за кілька років його мешканець Микола Хвильовий вкорочує собі віку. Розпочались репресії, арешти, самогубства діячів культури. Зі «Слова» заарештували жителів 40 квартир, а сам будинок прозивали вже «крематорієм». А період сталінських репресій у 1930-х серед української інтелігенції назвали «Розстріляним відродженням».
Режисер Тарас Томенко також працює над однойменною художньою стрічкою про українських письменників-мешканців будинку «Слово».
Американо-канадський фільм “Гіркі жнива”
Драма описує події в черкаському селі в період Голодомору і є першою англомовною художньою кінокартиною про страшні події 30-х років в Україні.
Основні події картини були зняті в музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, який зобразив село на Черкащині. Види Московського кремля знімали в Лондоні.
У центрі картини Юрій, хлопчина з козацького роду, який шукає розуміння у своїх діда Івана та батька Ярослава, а також намагається завоювати серце Наталки. Життя парубка змінюється назавжди, коли його родина та земляки стають жертвами штучного голоду та сталінських репресій.
Незламна (Битва за Севастополь), 2015
В український прокат цей фільм Сергія Мокрицького увійшов під назвою “Незламна”, що якомога найкраще підходить для цієї героїчної історії. У фільмі описується історія реального персонажа – видатної жінки-снайпера Людмили Павличенко.
Першим викликом для Людмили стала війна, яка позбавила її нормальної юності. Ні секунди не роздумуючи, 25-річна дівчина вирішила захищати свою країну. Навчившись снайперській справі, вона стала однією з кращих в цьому ремеслі, залишивши далеко позаду багатьох чоловіків.
Літературною основою картини стали мемуари Людмили Павличенко. Однак, на відміну від екранного персонажа, реальна жінка на момент війни була вже заміжня і мала дитину.
Фільм починали знімати на території Криму, однак відомі події на півострові змусили знімальну групу шукати нову локацію. Прийшла на порятунок кіногенічна Одеса та її мальовничі околиці. Картина була показана на кінофестивалі в Пекіні і отримала кілька премій відомих кінофестивалів СНД.
Жива, 2016
Дія історичної драми розгортається в повоєнний час. На тлі неймовірно мальовничих Карпат, схожих на рай земний, розгортається трагічна історія Ганни Попович. Історія героїзму, любові і зради.
Дівчина народилася з надзвичайним даром – вона чує голоси і бачить віщі сни. Ховаючись від переслідувань чекістів, Ганна потрапляє в табір бійців Української повстанської армії (УПА). Так вона виявляється втягнутою в протистояння українських повстанців і радянських органів. Її дар передбачення змінить долі багатьох.
Фільм знятий на основі реальних подій. Більш того, переказаний особисто Ганною Попович. Дивовижна жінка не тільки не була проти екранізації, але навіть допомагала в процесі зйомок. Які, між іншим, проходили на популярному гірському масиві Горгани.
Драма “Жива” стала повнометражним дебютом режисера Тараса Химича. До неї на його рахунку режисера були документальні фільми та відеокліпи. Що цікаво, для виконавиці головної ролі, Ольги Комановської, фільм також став першим досвідом в кіно.
Червоний, 2017
«Червоний» — український історичний фільм, однойменна екранізація роману Андрія Кокотюхи. Письменник став також сценаристом стрічки.
Події фільму розгортаються 1947 року. До ГУЛАГу потрапляють двоє українців. Головний герой — воїн УПА Данило Червоний. Інший українець — Віктор Гуров, радянський льотчик з Чернігова, літак якого було збито над позиціями ворога і його вважають дезертиром, який був у полоні. Гуров вважає Сталіна героєм і вірить у те, що військовий суд помилився.
Обидва герої мусять пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування кримінальних ватажків, підлість, зраду і відчай.
Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі.
