7 Natural Wonders of Wisconsin
В штаті, знаменитому своєю любов’ю до землі та чистої води, ти ніколи не перестанеш дивуватися. У Вісконсині тебе зачарують незбагненної краси краєвиди, веселкові водоспади, унікальні печери, незлічені озера, повні різноманітної риби, заповідники та затишні місця для відпочинку. Я могла б зробити список чудес природи цього штату в два рази довшим, але сім видається мені ідеальним числом.
1. Апостольські острови / Apostle Islands
Дослідник та мрійник живе у кожному з нас, тому, не задумуючись, відправляйся на пошуки пригод! Цей національний парк являє собою угруповання або “Архіпелаг” з 22 пустельних островів, що прикрашають холодні води озера Верхнє (Lake Superior) і більше десятка миль берегової лінії. Ці острови пронизані красивими і різноманітними печерами, які дуже гарні влітку, проте насправді казкові взимку – із замороженими водоспадами і чудернацькими бурульками усіх розмірів та кольорів. Журнал “National Geographic Explorer” назвав Апостольські острови одним із найкращих місць для відвідування у світі.
Тут є дрімучі ліси, а також пляжі і скелі, які полюбляють сильні вітри. Є морські печери, де ти можеш дослідити більш ніж тисячолітні відбитки ритмічних хвиль. Коли взимку поверхня озера вкривається міцною надійною кригою, туристи вирушають у пішоходну подорож до крижаних печер, щоб оглянути гроти з сотнями тисяч (чи, може, мільйонами? хто ж їх рахуватиме?) блискучих бурульок.
Улітку, коли погода тепла і немає штормових вітрів, ти повинен побачити острови з човна або, ще краще, відпочиваючи на острові в одному із численних наметових містечок (інформацію про них ти знайдеш серед 60-ти містечкових сайтів для туристів). Варіанти транспорту різноманітні – морський каяк, вітрильник, моторний човен чи екскурсійні катери.
Грандіозний тур по Апостольських островах (Apostle Island Cruises) триває майже три з половиною години, і ти зможеш оглянути і острови, і найкращу в США історичну колекцію маяків. Також, ці місця оповиті легендами та фактами чисельних корабельних аварій, що робить їх популярними для аквалангістів та шукачів скарбів, які знову і знову повертаються сюди, щоб дослідити останки вітрильників Севони, Люцерни і Преторії (Sevona, Lucerne and Pretoria).
2. Водоспад Великий Маніту / Big Manitou Falls
Часто фоном для весільних пар та туристів стає 165-футовий (50.292 метра) водоспад “Великий Маніту” в національному парку Паттісон поруч озера Верхнє (Pattison State Park near Superior). Він являється четвертим за висотою водоспадом на схід від Скелястих гір (Rocky Mountains). Його вражаюча висота однозначно тобі сподобається.
Вода сюди надходить з річки Блек (Black River), що звивається впродовж 22-х миль на південно-західному відрізку парку на кордоні Вісконсин-Міннесота. Коли вона проходить через Паттісон, перше падіння водоспаду насправді становить 31 фут і тому названо “Малий Маніту Водоспад” (Little Manitou Falls). Потім він перетворюється у “Великий Маніту”.
Найкраще місце, щоб побачити “Великий Маніту”, – з півдня, де дві точки на березі забезпечують прямий вид на водоспад. Проте, ти зможеш підійти набагато ближче до Малого Маніту.
Більш ніж вісім миль пішохідних маршрутів, з’єднаних з кемпінгами, обладнані для туристів в парку. Є супер-цікаві походи з гідом протягом усього року, що є відмінним способом познайомитися з ландшафтом, парком та унікальними краєвидами.
3. Печера Курганів / Cave of the Mounds
Деякі дослідники вважають, що печера Курганів є одним з найбільш вражаючих чудес природи Середнього Заходу. Розташована в південній частині штату Вісконсин, на захід від гори Хорив, печера з 1940 року приваблює мільйони відвідувачів. Вона знаходиться неподалік від Блакитних Курганів – двох великих пагорбів, які мають блакитний відтінок, якщо дивитися на них з невеликої відстані. Печера лежить на південному схилі східного пагорба.
Печера була виявлена випадково в 1939 році робітниками, які видобували вапняк в кар’єрі біля підніжжя східного пагорба. Використавши динаміт, вони підірвали величезний шматок вапняку і знайшли великий підземний тунель, який виявився вапняковою печерою більше 20 футів у висоту, з якої відкривалося безліч інших приміщень і галерей.
Це відкриття швидко привабило сюди так багато відвідувачів, що печера була закрита для того, щоб зберегти її. На жаль, в перші дні мисливці за сувенірами фактично знищили “зарослі” численних сталактитів і сталагмітів, пні яких все ще можна побачити тут. На щастя, більшість природних особливостей печери було збережено, і в 1940 році печера була відкрита для публіки.
Історія формування печери починається більш ніж 400 мільйонів років тому, з утворенням вапняного каменю, в якому виникла печера. Сама печера почала формуватися близько мільйона років тому. Згодом в ній утворюються сталактити – колони, які ростуть зі стелі печери вниз, і сталагміти – колони, які ростуть на підлозі печери. Кількість часу, необхідного для створення цих утворень, варіюється, але зазвичай займає від 50 до 150 років на кубічний сантиметр матеріалу.
Інші варіанти утворень називаються “геліктіти” – це сталактити, які ростуть як вниз, так і в бік; ооліти, або “печерні перли” – маленькі дрібні мінеральні утворення (від сотих часток міліметра до 2,5 см), як звичайно більш-менш кулястої форми, де кальцит утворюється навколо піщинки, так само, як у перлів. Яскраві кольори можна знайти в різних утвореннях, що обумовлено сумішшю мінералів, присутніх у воді. Червоний і коричневий кольори викликані оксидами заліза, а синій і сірий – обумовлені присутністю окису марганцю.
Хоча до цих пір не знайдено ні додаткових каналів та під’єднаних печер, деякі вчені вважають, що є ще проходи і печери, підключені до печери Курган та мережа інших печер, які можна знайти по всьому штату.
Печера Курган відкрита щодня навесні, влітку і восени, але взимку вона відкрита тільки у вихідні, із запланованими турами. Печера знаходиться в двадцяти милях на захід від Медісон, штат Вісконсин, в безпосередній близькості від автомобільних доріг США 18 і 151 між горою Хорив і Синіми Курганами.
Вибери спекотний літній день, щоб відвідати печеру: вона має ту ж саму температуру кожного дня року – прохолодні 50 градусів. Генеральний менеджер Джо Клімкзак (Joe Klimczak) зізнається, що вони все ще виявляють більше тунелів: “Печера все ще розкриває себе нам, і ми усвідомлюємо, що є просто сплеском на геологічній шкалі часу”.
4. Національний парк “Чортове озеро” / Devil’s Lake State Park
Національний парк “Чортове озеро”, що знаходиться недалеко від Wisconsin Dells, є найбільш відвідуваним парком в штаті Вісконсін. Щороку сотні тисяч туристів користуються 360 акрами озера, балансують над 500-футовими обривами і проходять 30-мильними трасами цього природного дива.
Вчені вважають, що обриви парку були створені 1,6 мільярда років тому, що робить їх одним із найдавніших скельних оголень в Північній Америці. Частину хребта Барабу (Baraboo Range) місцеві жителі називають “древнім рок-н-ролом” гірських хребтів.
Це сильні, надійні скелі для досвідчених скелелазів.
5. Ланцюг O’Lakes / Chain O’Lakes
Якщо одне озеро Вісконсина виглядає чудово, то як би ви охарактеризували 28 озер, з’єднаних між собою? Ланцюг O’Lakes глибоко в Північних лісах Вісконсина є найбільшим материковим ланцюгом озер в світі. Глибина цих озер коливається в широких межах від одного до іншого, забезпечуючи достатній простір для будь-якого плавучого засобу: водних лижів, вейкбордингу, понтону, байдарки або рибальського човна.
Тепер відкрию тобі маленький секрет ланцюжка O’Lakes: попри те, що самі озера на 100 відсотків природні, об’єднання їх – справа рук людини. Люди також побудували греблі на річках Вісконсин та Ігл (Wisconsin and Eagle Rivers), як спосіб з’єднати озера для вимог лісозаготівельної промисловості і виробництва електроенергії.
Ланцюг O’Lakes перетинає округи Vilas та Oneida, і частина озер межують з Національним лісистим масивом Ніколет (Nicolet National Forest) на східній береговій лінії ланцюга. Це лісиста місцевість, яка назавжди залишиться незайманою природою. Тут є безліч пречудових місцинок для рибалок, які прибувають сюди, сподіваючись піймати найбільшу і найкращу рибу.
6. Національний парк “Високий Кліфф” та Ніагарський укіс /
High Cliff State Park and the Niagara Escarpment
Місцеві жителі називають його “Виступ” (The Ledge) – вапняковий стрімчак, який проходить через High Cliff State Park, що розкинувся на східному березі озера Уіннебаго (Lake Winnebago), найбільшого озера Вісконсина.
Врахуй те, що це не звичайна вапнякова скеля. Це Ніагарський укіс – скеля віком з 440 мільйонів років – який починається в Вісконсині і простягається на 1000 миль до Ніагарського водоспаду. Насправді, без Ніагарського укісу не було б і Ніагарського водоспаду.
У Вісконсині земля багата корисними копалинами, древніми лісами, рідкісними видами рослин, печерами, водоспадами… Це міграційна зупинка для багатьох птахів навесні і восени. Цей кам’яний коридор також має петрогліфи, піктограми і кургани, яким понад мільйони років – ключі до індіанського минулого штату.
Якщо ти поїдеш нижньою частиною Cliff State Park High, ти будеш мати чітке уявлення про усі скелі. Також, є дев’ять миль пішохідних стежок у верхньому парку, поряд з ними ще дев’ять – для верхової їзди. За милю від берегової лінії вздовж озера знаходяться піщані пляжі, пристані для яхт і місця відпочинку.
На оглядовій вежі в верхньому парку ти зможеш побачити навколишню красу на 30 миль на північ, захід і південь.
7. Болото Хорікон / Horicon Marsh
Болото Хорікон є найбільшим прісноводним болотом в країні. Воно розташоване на південному сході штату Вісконсін і найбільш відоме як міграційна зупинка для величезних зграй канадських гусей. Але болото – це більше, ніж просто гуси.
Понад 300 видів птахів були помічені тут, в тому числі найбільша гніздова популяція червоноголової качки (redhead ducks) на схід від Міссісіпі. Саме тут ти знайдеш найбільше в Вісконсині гніздування та популяцію блакитної чаплі.
Більшість боліт є водно-болотною екосистемою – неглибокими, з дном, покритим торфяниками на вапняках, що утворились після величезного льодовика. Але є й високогірні місця проживання фауни, такі як прерії та ліси, що забезпечують необхідне різноманіття для підтримки багатьох видів диких тварин протягом різних сезонів.
Найкраще – принести з собою пару біноклів, щоб спостерігати за дикою природою, не порушуючи її спокою. Коли ти побачиш, як пірнає за рибою американський білий пелікан, злітають в повітря десятки качок, мирно пасуться групи диких індиків, і жовті дрозди кличуть один одного, то зрозумієш – немає нічого прекраснішого, ніж доторкнутися до природи серцем.
І обов’язково вийди на болото на човні, каное або байдарці.
Гарантую – тобі сподобається.
