SHADU: “Іноді, опускаються руки – але ми, жінки, сильні!”

Українська артистка в ексклюзивному інтерв’ю розповіла про свою кар’єру, інсульт чоловіка та що робить, аби наблизити нашу країну до перемоги.

Автор: Катерина Гук

SHADU: “Іноді, опускаються руки – але ми, жінки, сильні!”

Shadu українська співачка, сонграйтер, до кар’єри співачки працювала режисером телебачення на провідних українських телеканалах. Розпочала кар’єру два роки тому після інсульту чоловіка. Саме пісні співачки змусили чоловіка стати на ноги та успішно пройти реабілітацію. У творчому доробку артистки понад 10 пісень. Серед них “Повертайся живим”, “Коли я”, “Stand with Ukraine” та багато інших. Окрім вокальної кар’єри Shadu  є блогером, та вдало веде блог у Тік-Ток та Instagram.

 

– Два роки проєкту Shadu. Розкажи, як війна вплинула на твою творчість?

– Чесно скажу, коли почалася війна, ніякого бажання до творчості у мене не було.  Був розпач, біль, сльози, потім порожнеча!  Ба більше, було дуже страшно, бо коли чуєш вибухи, і не розумієш, чи виживеш ти сьогодні, особисто я про якусь творчість думати не можу!  Потім почалися п’ятиразові перебіжки за день до бомбосховища!  Довгі години бомбосховища, і на мій величезний жаль, я потихеньку почала звикати до цього життя!  Господи, ви уявляєте?  Ми, люди, почали звикати до такого життя: у підвалах, по грибах, блукаючи як чорниці по різних чужих будинках. Тоді, я зловила себе на думці, що мій мозок сам генерує чотиривірш. Тільки любовна лірика, що змінилася патріотичними настроями, болем про мою рідну країну, мою землю, моїх земляків.  Тоді я почала писати.  І з того дня вже не переставала. Я зрозуміла, що жити потрібно в сьогодні, бо завтра може й не бути. Треба не боятися проявляти свої почуття й емоції, займатися справою, до якої лежить серце, не витрачати свого часу на непотрібне і не гаяти його, “прописуючи” чернетку життя. Тому намагаюся жити, писати пісні, брати участь у різноманітних заходах, як-от виступи на мітингах на підтримку України за кордоном та благодійних концертах у Києві та інших містах. І, звичайно ж, донатити на ЗСУ!

SHADU: “Іноді, опускаються руки – але ми, жінки, сильні!”

– До війни ти активно розвивала тему фешн роликів, згодом стала на інформаційну оборону. Що вдалося зробити, щоб наблизити перемогу України?

– Природно, що з початку повномасштабної війни з росією ні мені, ні моїм підписникам було не до fashion роликів, тому довго я знімала політичні ролики і вела інформаційний фронт. Для мене це дуже важливо: не мовчати про те, що відбувається в моїй країні, дуже важливо, щоб люди з інших країн, в яких не знають української, але розуміють російську мову, наприклад, країн Балтії, Казахстану, Вірменії та Грузії, знали про те, що росія робить з моєю країною. Що стосується тих російських підписників, які були в моєму блозі – практично нікого не вдалося переконати. Я (наївна) волала до росіян змусити їхній уряд припинити війну, листувалася зі своїми колишніми друзями, передплатниками, намагаючись їм донести правду про те, що відбувається. На жаль, у росії настільки сильно пропаганда в’їлася в мозок, що ні слова якогось блогера, ні слова великих світових видань, як BBC, TIMES, ніколи не переконають їх і не відкриють очі на правду. Проте деяких людей мені вдалося все-таки переконати! Вони виходили на мітинги з плакатами, але, на жаль, виходили один раз, оскільки всіх мітингувальників завжди забирає поліція. Люди в росії залякані, і, навіть, якщо знають правду, воліють про неї мовчати.

 

Твоя пісня “Повертайся живим” вийшла минулого року в цей період. Що відчуваєш зараз, коли переслуховуєш її?

Пісню “Повертайся живим” я писала в бомбосховищі. Мені дуже хотілося якось допомогти своїм співвітчизникам, надихнути їх. І ось, сидячи в сховищі, я почала писати текст пісні, яка могла б донести мій голос до багатьох людей одразу – комусь допомогти, когось обнадіяти, а комусь відкрити очі. Голос записала вдома у квартирі на звичайні навушники від телефону в ті щасливі моменти, коли не було сирен і втеч у підвал. І то, щойно ми починали записувати фразу, одразу ж вила сирена, і ми знову бігли в укриття. Так з’явилася моя пісня “Повертайся живим”. Щоразу, коли переслуховую цю пісню, все це перед моїми очима. Ці страшні дні, перші тижні війни, не зможу забути ніколи. Жоден українець не зможе забути. Перед очима страх, невідомість, чи виживеш ти сьогодні, біль… Проте я рада, що в ці складні хвилини знайшла сили і написала цю пісню. Тому що Музика – це ліки, і я щаслива, що можу її створювати.

 

Ти даєш благодійні концерти, спілкуєшся з шанувальниками. Як змінилися очі людей та сприйняття ними артистів?

– Тривалий час будь-які концерти, фестивалі були, як то кажуть, “не на часі”, але час іде, війна не закінчується, і ми вже розуміємо, що це надовго, хоч і віримо в наших захисників, у нашу швидку перемогу. Тому зараз кожне свято, кожен концерт, фестиваль в Україні не буденність – для нас це неймовірна радість, можливість відчути, як було ДО, пригадати, як гарно ми жили, і, звісно ж, можливість задонатити нашим ЗСУ, адже практично всі фестивалі та концерти у нас благодійні! А ще музика – це ліки, які просто необхідні кожному для збереження психологічного здоров’я! І тепер ми точно знаємо, що після війни житимемо набагато краще, тому що навчилися цінувати своє життя і кожну його хвилину. Саме цю любов до життя я бачу в очах українців, які приходять на концерти!

 

 Чи поділяєш думку, що зараз немає поділу артист чи не артист? Поясни свою думку.

– У мене немає однозначного ставлення до сучасного шоу-бізнесу в Україні. З одного боку, з’явилося безліч талановитих музикантів, які сьогодні мають шанс бути почутими, з іншого – з’явилося багато неякісної музики, за яку я часом відчуваю “іспанський сором”, особливо якщо працювати доводиться на одній сцені. Прикро, що часто українські слухачі віддають перевагу саме таким нехитрим композиціям. Хотілося б, щоб критеріями вибору були не тільки патріотичні тексти, а й якість музики.

 

Взимку під час повного блекауту ти відзняла кліп на пісню Stand with Ukraine. Розкажи, як вдалося це зробити, знаємо, що в павільйоні було -2 градуси.

– За кілька днів до зйомок кліпу на пісню Stand with Ukraine був черговий обстріл і світла не було взагалі. Довелося весь кліп знімати з одним генератором, а це дуже складно. Генератор давав електроенергію на світлове обладнання, все що потрібно для зйомки на знімальному майданчику. Але що стосується гримерних, туалетів, коридорів і всіх інших приміщень – була повна темрява! Навіть макіяж мені робили під світлом ліхтарика від iPhone. Було жахливо холодно! А ще було трохи страшно: студія, де відбувалися зйомки кліпу, розташована в будівлі старого заводу, а рішучі, на жаль, дуже люблять обстрілювати наші заводи, неважливо, працюють вони чи ні і що на них виробляють.  Але це наші реалії, в яких ми продовжуємо жити і створювати музику, адже в кожного свій фронт, у мене – музичний. Тому, незважаючи ні на що, я буду його вести. Тим не менш, я люблю ризикувати!  Я вмію ризикувати!  Я завжди знаю, навіщо ризикую!  І тому, незважаючи на численні обстріли міста, які були в попередні дні, незважаючи на величезні проблеми з електроенергією, ми зняли цей кліп!

Це наші реалії, в яких ми продовжуємо жити і створювати музику, адже в кожного свій фронт, у мене – музичний. Тому, незважаючи ні на що, я буду його вести.

 

Ти невеликий проміжок часу проживала за кордоном з початку війни. Повертаючись до рідних стін, опиши цей стан.

– Навіть не можу передати, наскільки я почуваюся щасливою в Києві! Незважаючи на те, що я якийсь час жила в країні (Молдові) де немає обстрілів, де все спокійно, де звичайне життя, для мене це було просто нестерпно! Я сходила з розуму! З боку може здаватися, що, якщо ти фізично перебуваєш не в Україні, тобі морально легше.  Але, на жаль, це брехня. Кожен ранок починається з читання новин у пабліках. Усвідомлення того, що ти не можеш ніяк і нічим допомогти, зводить з розуму. Я не могла ні про що інше думати!  Хотіла повернутися додому ще в червні 2022 р.! Але, через те, що мій чоловік проходив реабілітацію в Кишиневі, у мене не було такої можливості! Тому я жила на два міста Київ – Кишинів. Зараз мені набагато морально легше бути в Україні. Навіть, коли повітряні тривоги.  Вдома, незважаючи на війну, мені спокійніше, я можу контролювати хоч якось ситуацію (звісно, мені це просто так здається). Але я в жодному разі не закликаю нікого наслідувати мій спосіб позбавлення стресу.  Кожен дорослий має сам робити свій вибір.  Це мій вибір бути в Україні, а не в мирній країні. Для мене бути тут, удома, набагато спокійніше, ніж бути в іншій мирній країні.

SHADU: “Іноді, опускаються руки – але ми, жінки, сильні!”

Окрім вокальної кар’єри, блогу, ти також дружина чоловіка, який 2 роки тому переніс інсульт. Розкажи, де знаходила/знаходиш сили поєднати все?

– Після інсульту чоловіка минуло вже три роки. Тоді, у 2020, я думала, що жахливіше нічого бути не може. Але попереду був 2022…Наразі чоловік ще дуже повільно ходить, ходить зі спеціальною паличкою, ліва рука практично не працює. Але я точно знаю, що було багато випадків, коли після таких важких інсультів, люди за постійних щоденних тренувань, за п’ять років повністю поверталися до звичайного життя, знову ставали здоровими. Тому зараз одна з головних цілей мого життя – це відновити здоров’я мого чоловіка. Я дуже хочу, щоб він міг бігати, стрибати, користуватися двома руками, як усі здорові люди. Він кілька разів на тиждень, іноді навіть щодня, займається з реабілітологами. Це складно і морально, і фізично. Слава Богу, все найстрашніше, пов’язане з хворобою, вже позаду. Чоловік продовжує реабілітацію (саме для можливості працювати з реабілітологами ми були змушені виїхати в Молдову). Поєднувати мою роботу і реабілітацію чоловіка на даний момент дуже складно. Іноді, опускаються руки… Але ми жінки сильні, і точно можемо все! Доводиться балансувати, наскільки це можливо. Я вдячна чоловікові за те, що він з повагою ставиться до моєї роботи і завжди мене підтримує!

 

Коли настане перемога України, я обов’язково зроблю те, про що мріяла…. (Продовжи речення)

– Я зберу за столом усю свою сім’ю, своїх друзів, і ми разом сміятимемося і плакатимемо, радітимемо і сумуватимемо за тими, кого з нами немає, виголошуватимемо тости і ділитимемося найпотаємнішим. А ще заплануємо, нарешті, з чоловіком поповнення в родині!

 

Більше інформації: https://uk.wikipedia.org/wiki/Shadu

Соціальні мережі: https://youtube.com/channel/UC5TVotssoNCXUfxS3n8qGUA