Але що б не сказали ми про місто, про його характер, дух і
атмосферу – все це більшою мірою буде відноситися до нас самих, до
нашого життя і нашого душевного стану. У міста немає іншого центру,
крім нас самих.
Орхан Памук, “Стамбул. Місто спогадів”
Столиця Османської імперії Стамбул, як магнітом, притягує туристів з усього світу. Достатньо одного разу побувати тут, як цей “втрачений рай” зачаровує тебе, щоб ніколи вже не відпустити. Місто, у якому століттями співіснують християнство та іслам, змушує відчувати подих історії у чудесних мечетях, пам’ятниках, старовинних вуличках та каналах, султанських палацах та османських віллах.
В цій історичній атмосфері Царгорода живуть українці. І не тільки живуть та заробляють гроші, але й займаються активною благочинною діяльністю, підтримуючи своїх земляків, які приїжджають сюди на заробітки, та тих, хто потребує допомоги в Україні.
Сьогодні я з величезним задоволенням познайомлю вас з чудовою людиною, жінкою з великим серцем і моєю подругою Наталією Хоржевською. Для наших читачів я попросила Наталю розповісти про діяльність української діаспори у Стамбулі.
– Я в Туреччині близько 15 років, вперше побачила місто з борту корабля. Босфор одразу ж вразив мене своєю величчю і красою. Як не дивно, але мені, християнці, сподобався звук вечірнього намазу, який линув з мечетей, розташованих на двох берегах міста.
Cтамбул – єдине місто у світі, яке розкинулося на двох континентах – Європи і Азії – не кажучи вже про його багатовікову історію. Ще за Костянтина Великого у місті було зведено 30 палаців і храмів, 4 тисячі великих житлових будинків, по півтори сотні лазень і пекарень, 8 водогонів, 2 театри, цирк та новий іподром. Сюди я часто приїжджала по роботі, тут вийшла заміж, так і залишилася.
Наша українська діаспора згуртувалася всього декілька років тому. Проте, з кожним роком все більше українців приєднуються до нас. Діаспора має свою сторінку у фейсбуці, що дуже допомагає y організації культурних та благочинних акцій.
З початком Майдану наша активність значно виросла. Ми – частина єдиної України, хоч нас і розділяє Чорне море. Незважаючи на те, що ми далеко від своєї землі, ми все ж таки залишаємося її дітьми. У кожного з нас хтось з рідних, друзів чи знайомих воювали чи воюють за свободу нашої країни.
Ми організовуємо фотовиставки Майдану, вторгнення в Kрим, дії військових частин на Сході України. Ми розповсюджували листівки на турецькій і англійській мовах серед місцевих жителів, щоб донести до них інформацію про реальне становище у нашій державі. Ми збирали кошти для наших воїнів, закуповували медикаменти і термобілизну, влаштовували відкриті аукціони, на яких виставляли роботи українських майстрів з дерева, срібла і кольорових металів, книги українських письменників та роботи діток з наших шкіл.
Наша діаспора святкує разом усі релігійні свята. У Стамбулі організовано український хор, учасники якого, незважаючи на відстані, завжди знаходять час для репетицій та концертів. В наших акціях діаспору підтримують працівники Генерального Консульства України в Стамбулі. Ми також допомогли українським дітям, які знаходилися на лікуванні в Туреччині.
Така наша українська родина, яка згуртувалася в Стамбулі і активно діє. Хоча ми і далеко від України, серцем і душею ми з нею.
Назавжди.
Сторінка української діаспори Стамбулу у ФБ:
https://www.facebook.com/vukrainu/
Сторінка Благочинного фонду “Майбутнє України”:
https://www.facebook.com/maybutneukr/?ref=ts&fref=ts
