Дмитро Підручний: Україна вітає свого першого чемпіона світу з біатлону

Біатлон – динамічний вид спорту, який вимагає високого професіоналізму та вміння концентруватися на поставлених цілях. Також це – надзвичайно захоплююче та азартне змагання, де боротьба йде до останніх метрів та секунд.

В назві “біатлон” зашифровано два слова, і в перекладі ця конструкція означає “подвійне змагання”. Цим пояснюється стара назва біатлону – “зимове двоборство”. Спочатку це i справдi було двоборством: спортсменам треба було пробігти лижну гонку, а пoтім – стріляти з кількох вогневих рубежiв по мішенях.

Повернення біатлону до програми зимових Олімпійських ігор відбулoся 18 лютого 1960 року. При цьому його саме відновили, а не включили як новий вид. Причина проста: біатлон і раніше належав до олімпійської програми, але дещо відрізнявся від сучасного, знайомого нам варіанту.

Сьогодні біатлон привертає увагу величезної кількості вболівальників усього світу.

З 7 по 17 березня 2019 року у шведському Естерсунді відбувався чемпіонат світу з біатлону.  У ньому брали участь представники  чоловічих і жіночих збірних із 28 країн.  Українські команди були в такому складі: від  чоловіків – Дмитро Підручний, капітан, Артем Прима, Сергій Семенов, Руслан Ткаленко, Артем Тищенко та Віталій Труш. Жінки – Юлія Джима, капітан, сестри Віта і Валентина Семеренко, Юлія Журавок та Анастасія Меркушина.

Напружений формат змагань  передбачав участь у естафеті, спринтерській та гонці на переслідування, індивідуальнiй гонці та мас-старті.  Дев’ятого березня серед чоловіків проводилася спринтерська гонка, за підсумками якої наступного дня визначався склад учасників гонки переслідування.  Серед наших спортсменів найкраще виступив Дмитро Підручний, вiн посiв четверте місце і всього на 0,3 долі секунди  поступився французовi Фійону Майє, бронзовому призеровi. Перемогу ж у спринті здобув норвежець Йохан Бьо.  За правилами гонки переслідування, першим на 12,5 км дистанції із чотирма вогневими рубежами (два – у положенні лежачи і два – стоячи) стартує переможець спринтерської гонки. За ним – решта учасникiв, відповідно до інтервалу, який відділяє їх від часу переможця.

Тож 10 березня Дмитро Підручний стартував із четвертої позиції, яка давала йому добрий шанс на високе місце. Але у першій стрільбі Дмитро допустив два промахи, це додало йому два штрафних кола відстанню у триста метрів.  Тому він  відстав від фаворитів змагань.  Але, незважаючи на невдалий старт, Підручний не лише успішно закрив мішені на наступних двох рубежах, але й чудово пройшов снігову трасу.  На останньому рубежі Дмитро був у колі лідерів, тримаючи шосту позицію.

Перший у гонцi, норвежець Бьо, набагато випереджував переслідувачів і, здавалося, що саме він знову виграє.  Але на останньому стрілковому рубежі Бьо припустився трьох промахів і пішов на три штрафних кола. Це додало йому зайвих 450 метрів дистанції.  Тож переслідувачі Бьо, а це були дуже сильні спортсмени – норвежець Тарьє Бьо (брат Йохана), французи Гигона та Майє i росіянин Гаранічев – почали наздоганяти норвежця.  Але й вони припустилися помилок і також пішли на штрафні кола. Лише Дмитро – за сильного вітру! – зміг закрити всі мішені і пішов зі стрільбища лідером. Дмитра кинувся наздоганяти Йохан Бьо, який із відставанням у п’ятнадцять секунд вийшов із штрафних кіл. Але до фінішу норвежець зміг скоротити відстань тільки наполовину, прийшов другим. Дмитро ж мчав по трасі, наче на крилах, і було видно, що свою перемогу нікому не віддасть. Підручний першим перетнув фінішну пряму!  Всі інші спортсмени набагато відстали від нашого чемпіона.

Перемога Дмитра Підручного – особливо цінне золото в українськiй спортивнiй скарбничцi. Адже Дмитро здобув першу золоту медаль на Чемпіонаті Світу з біатлону для чоловічої збірної України. Тренер збірної, Юрай Санітра, сказав, що перемога Дмитра присвячена всьому українському народу, а сам Підручний не ховав емоцій та сліз радості: “Мрії збуваються… Я так довго хотів цієї нагороди – і ось вона, а я ще досі не можу усвідомити, що це правда, що це не сон. Дякую всім, хто допомагав мені на шляху до цієї перемоги… Цей день назавжди залишиться у моїх пам’яті та серці!” (З офіційної сторінки Дмитра у Facebook).

Шістнадцятого березня естафетна команда українок у неймовірно запеклій боротьбі виборола бронзові нагороди, поступившись лише Норвегії та Швеції і випередивши на фініші Німеччину та Росію. Тож українська збірна повернулася додому із золотом у гонці переслідування та бронзою в естафеті.

Як бачимо, Україна на останньому чемпіонаті світу виступила на найвищому рівні, успішно конкуруючи із провідними біатлонними державами.  Але конкуренція у цьому виді спорту дуже висока, тому наша країна повинна більше інвестувати у розвиток юнацького масового спорту.  Чим більше молоді буде залучено до тренувань з біатлону, тим більше буде шансів отримати золоті медалі.

Бажаємо нових успіхів та нагород українським спортсменам!

Коротко про історію біатлону

Вона починається у 1767 році, коли прикордонники із Норвегії та Швеції почали змагатися між собою зі спуску на лижах з пагорбів, стріляючи при цьому з рушниць.  Таким чином був започаткований новий вид спорту з назвою “біатлон”.  Спочатку це були змагання військових патрулів. Офіційним днем народження  стало 2 березня 1958 року, коли в австрійському Зальфедені вiдбувся перший чемпіонат світу з цього виду спорту.

Біатлон – складний, бо поєднує лижні гонки та стрільбу, а для цього потрібна зброя, набої, спеціальні кріплення для рушниць. I, головне – стрільбища. Сучасні облаштовані таким чином, що є безпечними для глядачів і учасників змагань. Електронне обладнання  дозволяє відстежувати весь процес змагань на стрільбищі. Тож біатлон, окрім складнощів, є також доволі дорогим видом спорту.

Сучасних ознак цей вид спорту набув після зимової Олімпіади 1980 року в Лейк Плесiді, США.  Тоді військові карабіни калібру 7.62 мм були замінені на малокаліберні рушницi.  Відстань до мішеней зменшили із 150 до 50 метрів.  Це насамперед визначило безпеку для учасників змагань та глядачів, адже вбивча сила пострілу з карабіну сягає більше одного кілометра. Через гучність пострілiв спортсмени ще й заважали один одному.

Техніка бігу на лижах також змінилася.  Тепер спортсмени йшли “козавневим” ходом, використовуючи лижі спеціального дизайну.  Внаслідок цих змін, змагання стали більш видовищними та динамічними.

Жіночій біатлон бере початок з 1984 року, коли у французькому Шамонi відбувся перший чемпіонат світу. Змагання серед жінок відрізняються від чоловічих тільки тим, що у жінок дистанції гонок коротші вiд чоловічих.

Чемпіон світу Дмитро Підручний

Дмитро Підручний народився 5 листопада 1991 року у селі Острів Тенопільської області.  Село розташоване на річці Серет, є південним передмістям Тернополя та має давню історію.  Перша письмова згадка  сягає 1431 року, а в 1581 році військовик Дідич командував обороною містечка від нападу татар.  Влучно стріляти тут вміли із давніх давен, тож не дивно, що саме у такому селі народився майбутній чемпіон світу з біатлону.

Коли Дмитру було одинадцять, його мама – Марія Підручна (до речі, сама – професійна спортсменка і майстер спорту з лижних гонок) – відвела сина у лижну секцію до тренера Миколи Опанасюка.  Пізніше тренер з біатлону Олег Бунт запропонував хлопцю перейти у цей вид спорту. Добра лижна підготовка допомогла Дмитру опанувати біатлон.

Шлях до перемог для Дмитра був важким і довгим.  Перші результати Підручного на юніорському та дорослому рівнях не вражали. Але майбутній чемпіон мав виняткову працелюбність та неймовірне терпіння. Він вперто і мовчки працював на тренуваннях, аби поліпшити свої фізичні та технічні навички та досягти найкращих результатів у стрільбі.

Це почало давати результати, і Дмитра запросили до збірної України. А після того, як Юрай Санітра став головним тренером нашої чоловічої збірної, результати Дмитра наблизились до лідерів світового біатлону. Вершиною успіху стала перемога у гонці переслідування на Чемпіонаті Світу в Естерсунді.

 

April 2019