Пасха в нас – це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не лише людські, але й Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує зорі. Святий Григорій Богослов
Мабуть, жодного свята року ми не чекаємо з такою трепетною радістю. З усіх великих празників християн найбільш урочистий, світлий і добрий – Великдень. У цей Великий день на землі запанувало торжество з приводу перемоги Божого Сина над смертю.
Великоднє вітання “Христос Воскрес!” вперше злетіло з уст ангела до жінок-мироносиць: Марії Магдалини, Діви Марі, матері Якова та Соломії, які прийшли до Господнього гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса. Це радісне вітання ось уже сотні років лунає на нашій благословенній землі впродовж усього пасхального свята.
Походження свята
Для перших християн страсті Христові, Його смерть стали сподіванням на звільнення. Сам Христос стає Агнцем Божим: “Пасха наша – Христос, принесений у жертву”. Опис воскресіння Христового наведений у всіх Євангеліях, та бере свій початок з єрусалимської громади. Звідти і походить перший вигук, яким відкриваються пасхальні літургії по всьому світі: “Христос справді воскрес !”
Слово “Пасха” походить від цього ж старозавітного свята Песах, що святкують юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Також від давньоєврейського “песах” походять назви цього свята і в інших народів світу; грецькою – Πάσχα, латиною – Pascha, голландською – pasen, італійською – pasqua, ісландською – páskar, нижньонімецькою – Paschen, іспанською– pascua, французькою – pâques. Ця назва свята дійшла і до нас, проте набула особливого сенсу. Ісус, ідучи на добровільну смерть, приносить себе в жертву ЗА ВСІ ГРІХИ СВІТУ і відкриває для нас шлях до вічного життя, любові та добра.
На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали ще наприкінці першого тисячоліття, із запровадженням християнства. Обидва свята збігалися у часі (весна, рівнодення) і були пов’язані з відродженням життя і надій. З роками стороннє свято стало частиною місцевої культури, замінивши місцеві звичаї та адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.
Підготовка до свята
До Великодня християни готуються впродовж семи тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів: саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа має співчувати стражданням Господа, котрі пережив Ісус Христос у людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються “седмицями” (тижнями). Останній тиждень перед Великоднем називається “Страсна Седмиця” (Страсний тиждень). У 2019 році Великий Піст розпочнеться 11 березня і триватиме 48 діб, аж до суботи 27 квітня.
Особливе значення має Великий четвер – день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. Цей день ще називають “Чистий Четвер”, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Увечері в церкві читають 12 Євангелій, які розповідають історію Христових Страждань.
У Страсну П’ятницю (Великодню П’ятницю) з церкви виносять плащаницю – тканину, в яку було загорнуте тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його у труні. Традиція ця постала з метою нагадування про Туринську плащаницю. Під час богослужіння плащаницю обносять навколо церкви тричі, що символізує сходження Христа. У цей скорботний день приписується нічого не їсти і не працювати по господарству.
Велика Субота – останній день підготовки до Христового Воскресіння та остання можливість посповідатися та причаститися, оскільки без цього неможливе духовне очищення. Зранку відбувається особлива Служба Божа. З цього часу розпочинається поглиблене очікування Великодньої радості. У давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом та вином. Рівно опівночі священик дає вигук на початок заутрені. І саме тоді починається Свято Христового Воскресіння.
Великдень цього року православні християни святкуватимуть 28 квітня. У ніч з суботи на неділю віряни несуть до церкви великодній кошик, щоб під час служби освятити його. Святкове богослужіння (Великодня Заутреня і Божественна Літургія) триває всю ніч, і тому називається “всеношною”. Близько 4 години ранку відбувається пасхальний хресний хід. Потім священики переодягаються з темного одягу в світлий і проголошують слова: “Христос Воскрес!”. У відповідь віряни кажуть: “Воістину Воскрес!”. Після цього святять паски і великодній кошик.
До церкви у кошиках несуть продукти, від яких люди відмовлялися під час Великого посту. Багатий великодній стіл – символ небесної радості і символ вечері Господньої.
Великодній кошик
Продукти, які потрібно покласти до великоднього кошика:
– паска – символ Воскресіння та Небесного Царства. Випікання паски – важливий етап приготування до свята. Готувати тісто на паску треба у спокої, лише з хорошими думками, адже за інших обставин вона може не вдатися;
– яйця – символи життєвої енергії, нового життя й відродження. Яйця можна прикрашати натуральними та харчовими барвниками, тканиною і розписувати традиційними орнаментами (писанки);
– шинка і ковбаса – символи годованого теляти, яке батько велів зарізати, коли блудний син повернувся додому;
– сир і масло – символи ніжності та жертовності Бога. Ці продукти кладуть у невеликі посудини, а зверху малюють хрестик;
– сіль —смак гіркоти, яку відчуває кожен вірянин у момент очищення від гріхів. Освячена в кошику сіль вважається оберегом від злого слова та темних сил;
– хрін –символ міцності й сили духу; означає силу, здоров’я, міцне коріння й таку ж міцну віру;
– свічка — символ праведного світла та Божої любові.
Церква не схвалює алкоголь у великодньому кошику, проте допускає кагор. Кошик прикрашають вишитими рушниками й барвінком.
Великодні традиції
Свято Великодня у багатьох християнських країнах – це кульмінація великих духовних переживань, перехід від рабства до свободи, прославлення вічного життя і спасіння. Саме тому завершальний етап – Христове Воскресіння – такий урочистий, величний і святковий! Для дорослих це можливість зустрітись і наговоритись, а для дітей і молоді – розважитися на зеленім лужку.
На Великдень дзвони у церквах б’ють увесь час. Переможним великоднім дзвоном відганяють всіляку нечисть і сповіщають світові про перемогу життя над смертю. Дівчата і парубки водять гаївки і змагаються у вправності та вмінні на кмітливість, швидкість, уважність. Гаївка – прекрасна можливість побачити інших у русі, а ще, звичайно ж, відчути себе одним великим і сильним гуртом.
Великодній понеділок зветься Поливаним. На Поливаний понеділок відбуваються забави із водою: один гурт обливає інший, а особливо – хлопці дівчат, аби в такий спосіб виявити до когось симпатію. Здавна вірили – чим мокріша дівчина, тим більше у неї залицяльників. Саме тому дівчата не ображались на парубків, а жартома наздоганяли їх і “сварилися”, б’ючи лозинами по спині.
На Великдень усі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме весь рік.
