НЕВТОМНИЙ ПРОСВІТЯНИН МИХАЙЛО БОРЕЙКО (1933-2020)

Члени правління Рівненської “Просвіти”,17 листопада, 2002 р.У день Собору Архистратига Михаїла, 21 листопада 2020 року, у Рівному відійшов у Вічність видатний просвітянин та громадський діяч Михайло Борейко. Відомий в Україні та діаспорі подвижник українського слова, член правління Рівненського міського об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, він залишив по собі багато непересічних ідей та видавничих проєктів.

Товариство  Української Мови у США (ТУМ) з часу отримання Україною незалежності у 1991 році, почало активно співпрацювати з обласними та місцевими осередками Всеукраїнського товариства “Просвіта”. ТУМ – діаспорівська організація, створена у 1989 році – взялася допомагати спорідненим громадським та громадсько-політичним організаціям в Україні. Найактивніше працювала організація “ТУМ-Чикаго”, яку очолили діаспоряни, чиї батьки емігрували з України у час Другої світової війни: професор мистецтвознавства Віра Боднарук та д-р Богдан Боднарук. Подружжя Боднаруків збирало фонди для видавничої справи в Україні й пересилало сотні посилок з книгами для українських бібліотек, шкіл та університетів. Не раз члени управи ТУМ відвідували осередки “Просвіти” в Україні, щоб познайомитися з їхніми керівниками, виступити перед просвітянами з лекціями й допомогти з утвердженням української мови на рідній землі.

Один з перших осередків “Просвіти”, який відвідали гості з далекої Америки, було місто Рівне. Знайомство з просвітянами Євгенією Гладуновою і Михайлом Борейком, яких єднали політичні теми, вболівання за українську мову та освіту в Україні, започаткувало плідне співробітництво.

З 1993 року пан Михайло відповідав у “Просвіті” за зв’язки з діаспорою та видавничу справу, формував книгозбірні. При фінансовій допомозі Товариства Української Мови з США, він зумів налагодити видавництво і перевидати унікальні книги в доброму форматі.

Першою було видано ‘Енеїду” Котляревського, за редакцією Богдана Лепкого з прекрасними українськими ілюстраціями.

Однією з книг, яку Михайло Борейко запам’ятав ще з п’яти років і яка стала для нього священною книгою на все життя, був “Кобзар” Тараса Шевченка. Він відшукав та підготував до друку чотири раритетні видання “Кобзаря”. Кожен “Кобзар” – це окрема розповідь про його видавців, про далеку – і в часі, і у відстані – дорогу до сучасного українського читача.

Так, видання 1998 року присвячено 185-річчю від дня народження Тараса Шевченка. З допомогою спонсорів Михайлові Борейку вдалося надрукувати у рівненській друкарні “Кобзар” за редакцією Василя Сімовича, який був виданий Іваном Тиктором у Вінніпезі 1960 року. Завдяки приміткам загального характеру це видання є своєрідною енциклопедією.

Вперше в Україні до 2000-ліття від Різдва Христового та 160-ї річниці виходу першого Шевченківського “Кобзаря”, Михайло Борейко підготував факсимільне видання “Кобзаря” 1840 року. Книга унікальна ще й тим, що там є паралельний текст сучасного академічного видання та післямова відомого шевченкознавця, доктора філологічних наук Василя Бородіна і кандидата філософських наук Петра Лобаса.

Після презентацій у Рівному та Київському національному музеї Тараса Шевченка, що відбувалися за участю Миколи Жулинського, Сергія Гальченка, Бориса Олійника, понад 600 примірників цього “Кобзаря” 18 вересня 2001 року подарували учасникам ІІІ Всесвітнього форуму українців у Києві.

У 2004 році до 190-річчя Тараса Шевченка Рівненське міське об’єднання “Просвіта” видало повне наукове видання “Кобзаря” за редакцією та з примітками одного з кращих шевченкознавців ХІХ сторіччя Василя Доманицького, яке вийшло 1910 року, і його наклад повністю конфіскувала цензура, оскільки всі твори Шевченка були звірені за його рукописами (за винятком чотирьох). Післямову до повного видання написав знаний літературознавець, шевченкознавець, заступник директора Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Сергій Гальченко.

Після цього Рівненським міським об’єднанням “Просвіта” було видано монографію “Т. Шевченко” Марієтти Шагінян (вперше опубліковано в 1941), “Екзод Тараса Шевченка: навколо “Москалевої криницї”  Леоніда Плюща(1986),  “Тарас Шевченко” Гната Хоткевича (почав роман у 1928 році і працював над ним до кінця життя загинув у катівнях НКВС 1938 року. Вперше видана у Львові 1966 року). У 2012 році Михайло Борейко став ініціатором четвертого у світі і першого в Україні видання “Ночей”, присвяченого 200-літтю Тараса Шевченка, “Українські ночі або Родовід генія” Єжи Єнджеєвича (вперше видана у 1966 році, книга тричі перевидавалася, але тільки за кордоном). Завдяки старанням невтомного просвітянина побачили світ понад 60 рідкісних заборонених творів Івана Багряного, Ілларіона Огієнка, Василя Барки, Уласа Самчука та інших.

За пропозицією Михайла Борейка впорядкували могилу Осипа Маковея у Заліщиках, він долучив свій голос до відродження Києво-Могилянської академії, музею Івана Гончара, пошуків бібліотеки Ярослава Мудрого. Просвітянин дуже любив життя, людей, а понад усе – Україну, боровся за її державність, за утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя, за правдиву історію, культуру та літературу.

У Заліщицькому районі свого земляка, уродженця села Мишкова, Михайла Борейка, згадують як людину, яка все життя вболівала за Україну. Такі сильні духом люди загартовуються невтомною щоденною працею.

Вічна пам’ять патріоту України Михайлові Борейку!

Віра Боднарук,

професор мистецтвознавства.

голова Товариства Української Мови у США.

Фото Є. Гладунової

Євгенія Гладунова та Михайло Борейко у День Незалежності України, 24 серпня,1997 р.
Берестечко, 2007 р. Зліва на право: Іван Драч, Євгенія Гладунова, Михайло Борейко, Микола Жулинський.
Презентація книги “Злочини комуністичного режиму в 1941 році” у Рівненській обласній науковій бібліотеці, літо 2009 р.
Відзначення жертв Голодомору у Києві, 2009 р.

February 2021