УКРАЇНА – ПОНАД УСЕ! НАША ЦІЛЬ – ПОВНА ПЕРЕМОГА!

24 СЕРПНЯ – ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

“Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя” (Василь Сухомлинський).

 

“Країна може зазнати поразки внаслідок збройної агресії, але вона неодмінно звільниться і відновиться, якщо буде збережено її ідентичність. Однак, якщо країна втрачає свою ідентичність, вона ніколи не відновиться і ніколи не стане знову незалежною державою”, – заявив український правознавець, представник України в Раді ООН із прав людини Володимир Василенко у своїй промові “Мета Росії – тотальне знищення України”.

Сьогодні ми зі зброєю боремось за нашу ідентичність. Вкотре, на очах у всього світу, відбувається геноцид українського народу – масштабне знищення цілих міст і сіл, масове вбивство цивільного населення, дітей, примусове вивезення українців до рф. Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україні загинуло 343 дитини та понад 635 отримали поранення (згідно даних на 1 липня 2022 року). Щодня на соціальній платформі “фейсбук” родичі, матері та побратими виставляють світлини військових і мирних жителів, які знаходяться у розшуку – 7 тисяч українців вважаються зниклими безвісті. Статус невпізнаних отримали близько 2 тисяч тіл загиблих. Ми чекаємо новин про долі полонених захисників Азовсталі. До росії вже вивезено близько одного мільйона наших громадян, серед них понад 150 тисяч – це діти. Тих, хто відмовляється – розстрілюють на місці або силою доправляють до концентраційних таборів.

Через бомбардування та обстріли збройними силами рф пошкоджено 2102 заклади освіти. З них 215 зруйновано повністю. Багатьом українцям довелося покинути свої розбомблені чи спалені російськими ракетами домівки, аби уберегти своє життя. Загальна кількість переміщених осіб, які виїхали до Євросоюзу, становить понад 7 млн людей (дані прикордонної агенції ЄС Frontex).

Повернуться колись українські біженці на батьківщину чи залишаться будувати “з нуля” своє життя на чужині? ЄС тільки й чекає на наші наукові, спортивні й мистецькі юні таланти, втрати яких будуть непоправними для України.

А українці просто хотіли мирно жити…

Ростити розумних діток, записуючи їх до різноманітних мистецьких й спортивних шкіл, дитячих академій й наймаючи репетиторів з іноземних мов, ремонтувати квартири, купувати автівки й їздити відпочивати… Святкувати Дні міста і Дні незалежності, їздити до баби в село на Різдво й запрошувати кумів на Великдень. Влаштовувати дітям веселі дні народження й водити їх до парку на каруселі по неділях.

В одну мить наш мирний спокій розпався на частинки, як картковий будиночок.

Сьогодні Україна, як синьо-жовта парасолька, захищає собою усю Європу, яка безпечно усілася на нафтову й газову путлерівські труби. Так міцно, що не зогледілась, як сама опинилася в пастці, з якої мусить якнайшвидше шукати вихід.

Я оптимістка – завжди навіть серед чорної мряки хочу розгледіти світло, серед жахливих новин – хороші. Збройні сили України щодня наближають нашу перемогу. Дивлячись на мужність наших воїнів і цілого народу, США, нарешті, повірили в силу ЗСУ. Трагедія Бучі, Ірпіня, Маріуполя, Харкова та інших українських міст спонукала американських законодавців одноголосно схвалити програму ленд-лізу для України та надати нам більш потужну зброю (нагадаю, що востаннє ленд-ліз запроваджувався під час Другої світової війни). Такий крок свідчить про те, що “західний світ вірить, що Україна виграє боротьбу з російськими загарбниками. Ми самі відчули свою силу, свою правду й “смак перемоги”.

Чи думав колись легендарний Степан Бандера, що колись увесь український народ підніметься на боротьбу з московськими окупантами? Й насправді, коли один скаже “Слава Україні!”, мільйони відповідатимуть “Героям Слава!?” Що українська армія битиметься за кожний метр нашої святої землі й захищатиме увесь світ від кривавої російської чуми? Й кожна родина, старенькі і діти відчуватимуть себе відповідальними за перемогу, а мільйони волонтерських рук протягнуться на допомогу?

Що уся діаспора світу об’єднається в єдиному пориві підтримки матері-України?

Прорахувався кремлівський карлик – не на ту землю роззявив рота, не той народ прийшов поневолювати.

Бо для нас важливо ВІРА, МОВА, АРМІЯ!

Все буде Україна! Ми переможемо!

***

 

16 липня 1990 року 355 народних депутатів Верховної ради УРСР (!) проголосували “ЗА” Декларацію про державний суверенітет України, сказавши “ТАК” відновленню Української Держави і забивши цвях у домовину радянської імперії.

Це був доленосний день для самостійної України, великою перемогою українських патріотів й передвісником майбутнього відновлення незалежності України.

Воля українців до відновлення незалежної і суверенної держави (пам’ятаймо, що борці за волю проголошували саме відновлення незалежності України) до сьогодні не дає спокою кремлівській владі, яка веде проти України жахливу за своєю суттю і методами війну. Щоб досягти однієї мети – зруйнувати Українську державу і відновити імперію.

По суті Декларація була програмою виходу України з під влади Москви. У документі йшлося про економічну, політичну, територіальну, культурну, дипломатичну самостійність України, про право українського народу на самовизначеність, право на власні Збройні сили.

Ухвалення цього історичного документу стало основою для прийняття парламентом 24 серпня 1991 року “Акта проголошення незалежності України”, Всеукраїнського референдуму та інших перших державотворчих кроків незалежної України.

Сьогодні, у ці важкі дні боротьби за волю України, ми ще раз згадуємо наших борців за незалежність, наших Героїв і молимося за нашу швидку перемогу.

З нами Бог і Україна!

З Днем Незалежності України, любі друзі!