Я б дуже хотіла, щоб люди, які мріють виїхати з України, змогли виїхати. Усі бажаючі: зовсім юні і старші, недосвідчені і професіонали, талановиті і не зовсім.
Я мрію, щоб кожному було дано можливість відірватися від нашої зубожілої рідної землі, цін, банків, корупції, хабарництва, мізерних зарплат, і т.п. і з головою поринути в шалений ритм омріяного закордону.
Коли спочатку шукаєш роботу не ту, яку любиш, а ту, яка дозволить тобі заплатити за дах над головою та їжу (прибиральника, навантажувача, доглядача за хворими і божевільними, помічника будівельника, тощо). І ще трішки відкласти на машину, без якої, з американськими відстанями, як без рук.
Коли тобі на початок платять 10 доларів за годину і доводиться працювати понаднормово, щоб звести кінці з кінцями.
Коли ти боїшся усього: поліції, свого боса, свого досвідченішого товариша, рахунків, аварії на дорозі, темних вулиць, дивних сусідів, тощо.
Коли ти працюєш 6 днів на тиждень, а в той сьомий день тобі постійно не вистачає часу щоб зайнятися своїми справами.
Коли ти втрачаєш все: маму і мамині обіди, родину, друзів, однокласників, сусідів, мову… і доводиться починати все спочатку.
Коли ти усвідомлюєш, що мусиш пробиватися сам, що по великому рахунку, нікому ти тут не потрібен. Навіть зі своїми неймовірними талантами. Що оперні співаки тут доглядають дітей, а учителі та журналісти ходять на прибирання.
Коли тебе не беруть на нормальну роботу, бо ти не знаєш добре мови. І ти починаєш ночами серйозно зубрити англійський.
Коли приходить час оплачувати рахунки і ти з жахом усвідомлюєш, що грошей не вистачає.
Коли ти, нарешті, відкриваєш свій власний бізнес і виявляється, що доба може розтягуватись ще на 2-3 години, які так необхідні для сну.
А коли ти (чи хтось з твоїх рідних, не дай Боже) серйозно захворієш, не маючи страховки на здоров’я – це прирівнюється вже до повного краху. Тому що медицина в Америці платна. І платна не так, як в Україні, а як в США. Коли пігулка аспірину в шпиталі коштує 200 доларів, швидка – півтори тисячі, а один день проведений у стінах лікарні – від 2 до 5 тисяч. Не враховуючи самого лікування.
Я дуже хочу, щоб кожен зміг поїхати і спробувати.
