10 жовтня 2019 року наймолодша дворазова чемпіонка світу з боротьби дзю-до відзначатиме своє 19-річчя
Дзю-до – це японське бойове мистецтво, яке перекладається як “гнучкий шлях” або “шлях м’якої боротьби”. В його основі лежить прагнення виховати у борця не тільки фізичну силу кидка, але й уміння контролювати свої тіло та силу духу під час боротьби. А також дати можливість супернику повірити, що він – сильніший, а потім змусити його втратити рівновагу і тим самим забезпечити собі перевагу в змаганні; за рахунок гнучкості тіла перемогти грубу силу; самовдосконалення.
Родоначальником є японський вчений та філософ Дзігоро Кано. Він в 1882 році заснував першу в Японії школу дзю-до за назвою “Кодокан”. Видатний громадський діяч і педагог, Кано розробив нову систему боротьби, виокремивши її з джиу-джитсу (дзю-дзюцу). Він прибрав з арсеналу джиу-джитсу багато небезпечних прийомів, таких, що душать, больових на кисті рук та інші суглоби (крім больових на ноги та лікті, які добре контролюються спортсменами).
Спочатку дзю-до поширилось на території Японії – цьому сприяло включення його в 1907 році до шкільних програм. Заснована в Японії федерація дзю-до, як спортивної боротьби, швидко сприяла розвитку цього виду спорту в усьому світі. На жаль, Дзігоро Кано не побачив величезних масштабів розвитку заснованого ним стилю боротьби. Він помер в 1938 році в 78-річному віці. Але естафету пiдхопив його син Рісей, який став першим президентом заснованої в червні 1951 року Міжнародної федерації дзю-до. І вже в 1956 році в Токіо було проведено перший чемпіонат світу, в якому взяв участь 31 дзюдоїст з 21-ої країни.
З 1964 року дзю-до стає Олімпійським видом спорту.
Розвиток жіночого дзю-до прогресувало завдяки дружині Дзігоро Кано, Сумако. Вона була активною прихильницею цієї боротьби серед жінок. Саме пластика, гнучкість тіла жінок близькі за змістом та духом “гнучкому шляху”. Перший чемпіонат світу серед жінок вiдбувся в 1980 році, а в Олімпійських іграх дзюдоїстки беруть участь з 1992 року.
На початку 70-х років минулого століття на екрани кінотеатрів вийшов фільм Акіро Куросави “Геній дзю-до” з актором Юдзо Каямою в головній ролі. В фільмі показано, як зароджувалось дзю-до і його переваги над вбивчими прийомами джиу-джитсу та карате. Ця стрічка був одним із поштовхів для розвитку дзю-до в СРСР і, зокрема, в Україні. А ми, тоді школярі, саме з цього фільму дізналися про японські види боротьби: дзю-до, джиу-джитсу, карате. На той час два останніх види в Радянському Союзі були заборонені як такі що несли в собі “агресію”. Навіть була передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за “незаконне навчання карате”.
Однак, дзю-до досить швидко завоювало своє місце серед таких видів, як самбо, вільна та класична боротьба (нині – греко-римська), які були пріоритетними на “совітських” просторах. В 1972 році в СРСР була заснована федерація боротьби дзю-до, і провiдними борцями були саме українські спортсмени (Валерій Двойников, Сергій Новиков, Віталій Биченко, Леонід Митник, Сергій Мезенцев, Тетяна Гаврилова, Ірина Стешенко, Людмила Матієвська). Вони стали неодноразовими чемпіонами найвищих внутрішніх та міжнародних змагань.
З 1993 року в Україні була заснована федерація дзю-до, і українські спортсмени вже самостійно виступали на міжнародних змаганнях. Серед них яскравими зірками засяяло подружжя Генадія Білодіда та Світлани Кузнєцової (Генадій – чемпіон Європи та двічі бронзовий призер чемпіонатів світу, майстер спорту міжнародного класу. Світлана, хоч і не здобула міжнародних нагород, але стала майстром спорту та переможницею в змаганнях серед юніорів та військових). В цього подружжя 10 жовтня 2000 року народилася майбутня дворазова (на цей час) чемпіонка світу з боротьби дзю-до, Дарина Білодід.
Спочатку батьки віддали доньку займатися художньою гімнастикою, але незабаром сама Дарина зробила вибір на користь дзю-до. Генадій спочатку не cхвалив вибір доньки. Адже, кому як не батькові відомо, скільки потрібно зусиль, щоб перемагати японських спортсменів? Але з першими успіхами Дарини він і сам разом з дружиною взявся за тренування доньки. І вже в 2015-2016 роках 13 перемог та 2 других місця на кадетських змаганнях в Україні та Європі дали підстави сподіватись, що й на дорослих змаганнях Дарина боротиметься на рівних з титулованими спортсменками.
Так воно й було. З 20 по 23 квітня 2017 року в Варшаві минав 28-ий чемпіонат Європи з дзю-до. Здолавши в фіналі росіянку Ірину Долгову, Дарина Білодід вперше стала чемпіонкою Європи. В цьому ж році були ще три вдалих виступи на європейських турнірах.
Наступного року батьки-тренери готували доньку до виступу на чемпіонаті світу.
20 вересня 2018 року в його фіналі, що вiдбувався в Баку, Дарина зустрілася з чинною чемпіонкою світу, японкою Фуною Танакі. Зазначимо, що вага спортсменок не перевищувала 48 кілограмів. Танакі була невисокою, але дуже рухливою, Білодід – на голову вищою, тому мала перевагу за рахунок довжини рук та ніг. Так і минав поєдинок – рухлива японка намагалася різноманітними випадами вивести з рівноваги українку. Здавалося, що Танакі отримує перевагу. Це помітили її вболівальники на трибуні і вже дістали свій національний прапор, щоб святкувати перемогу. Проте, Дарина вміло конролювала дистанцію і на другій хвилині через задню підсічку лівою ногою з безпосереднім рухом тулуба кинула Танакі на спину. Суддя одразу ж віддав чисту перемогу “Іпоном” українці. І вже синьо-жовтий прапор замайорів в руках наших вболівальників. А Дарина, ще не повіривши в свою перемогу, зі сльозами на очах кинулася в обійми до мами, яка допомагала їй в цій сутичці, як секундант.
Своєю перемогою Дарина переписала історію виступів спортсменок на чемпіонатах світу, ставши у віці 17 років і 11 місяців наймолодшою чемпіонкою. Зазначимо, що її тогочасна суперниця була на шість років старшoю вiд Дарини.
Цього року Дарина Білодід продовжила свій чемпіонський поступ, вигравши Європейські ігри, чемпіонат Європи (детально про Європейські ігри – в попередньому номері нашого журналу).
25 серпня в Токіо минув черговий чемпіонат світу. Знову, як і в минулому році, в фіналі зустрілися Фуна Танакі і Дарина Білодід. І знову перемогла наша спортсменка! Але цього разу перемога далася набагато важче. Все ж таки, зробивши кидок на оцінку “Ваза-арі”, Дарина довела поєдинок до перемоги, ставши дворазовою чемпіонкою світу. Знову була переписана історія дзю-до – Білодід стала наймолодшою (у 18 років і 11 місяців) дворазовою чемпіонкою світу.
Дарина Білодід є студенткою Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, має спортивне звання майстра спорту міжнародного класу, визнана НОК України кращою спортсменкою серпня 2019 року. Нагороджена орденом княгині Ольги 3 ступеня за високі спортивні результати та піднесення міжнародного авторитету України.
