Я не хотіла б, аби цей день став звичайним офіційним святом для нас.
Я мрію, щоб це свято було таким же світлим і величним, як Великдень, магічним і родинним, як Різдво. Щоб ми чекали на нього, як діти чекають на Святого Миколая.
Цього року, і наступного, навіки-віків.
“Свобода не зводиться до однієї лише економічної незалежності. Головне все ж – внутрішня свобода”, – писав Еріх Марія Ремарк у своєму першому романі “Притулок мрій”. Мої дідо й баба ніколи вголос не говорили про вільну Україну. Проте, згадуючи їхнє життя, я розумію – це були вільні люди. Їхню внутрішню свободу не могли зламати ні колгоспи, ні заборона релігії, ні, навіть, відібрані паспорти, що й мало за мету зробити із них рабів.
“Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя”, – підкреслював Василь Сухомлинський. Тільки сильний духом народ зміг витримати голод, війну й комуністичну диктатуру; зміну кордонів, країн, урядів й територій; знищення найкращого цвіту – інтелігенції й греко-католицьких священиків, трудодні, колгоспи й безгрошів’я… і залишитись вільним. Наші предки мали стержень, який не давав зламатися. У них завжди було щось дорожче за власне життя – їх рідна земля, Україна.
Тисячі українців були змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам’ятали про своє походження та змогли вразити світ своїм талантом. Вони – в українських танцях, піснях, високій моді, картинах та скульптурах – прославляли свою Вітчизну, видавали книги та енциклопедії, підкоряли космос, знімалися у найкращих фільмах та робили важливі наукові відкриття для людства. Їхні дії, мистецькі проекти, акції та погляди формували в іноземцях уявлення про весь український народ, про Україну.
Сьогодні, напередодні 27-ї річниці з Дня незалежності, я хотіла б згадати декількох великих українців ХХ століття, що прославили рідну Україну на весь світ.
ОЛЕКСАНДР КОШИЦЬ
Після проголошення Української Народної Республіки Симон Петлюра, головний отаман армії УНР, у січні 1919 року наказав створити капелу, підготувати для неї програму й негайно відправити у турне за кордон, аби світ більше дізнався про Україну та її багату культуру. Українська Республіканська Капела під орудою Олександра Кошиця дала майже тисячу концертів у різних куточках світу: їм вдалося побувати в Австрії, Швейцарії, Бельгії, Голландії, США, Канаді, Мексиці, Бразилії та ін. Але найголовніше – те, що іноземна преса була просто переповнена захопленими відгуками.
Василь Авраменко намагався увиразнити, примножити та зберегти для нащадків український танець у його фольклорному, первозданному вигляді – ніби своєрідний генетичний код. Завдяки Василеві Авраменку – батькові нашого танцю – про багатющу фольклорну спадщину українців дізналися в США й Канаді, в Італії й Німеччині, у Бразилії, Аргентині та Японії. Світ вкотре впізнав українців через їхній танець, музику й перше кіно.
Неперевершене сопрано у три октави Соломії Крушельницької не залишало байдужими нікого. Оперною дівою захоплювався увесь світ. Соломія легко співала твори восьми мовами. Аби слухачі знали, звідки вона родом, після концертів співачка часто знайомила публіку з українськими піснями.
Завдяки Миколі Леонтовичу весь світ на Різдво співає український Щедрик, в англомовному варіанті відомий як Carol of the Bells. Його обробку композитор обмірковував протягом усього життя — відомі п’ять редакцій хорових розспівів пісні.
Йосиф Сліпий зумів врятувати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) у найважчі роки її існування. У 1944 році очолив УГКЦ після померлого митрополита Андрея Шептицького. А вже через рік церкву було примусово ліквідовано в СРСР.
Сліпого, як і інших ієрархів УГКЦ, радянська влада репресувала: в ув’язненні та засланнях він провів 18 років. Лише завдяки зусиллям міжнародної дипломатії і папи Івана XXIII Сліпому дозволили виїхати з Радянського Союзу в Рим.
Заснував і очолив Український католицький університет у Римі, а потім відкрив його філії в США, Канаді, Аргентині і Великобританії.
СЕРЖ ЛИФАР
Сергій Лифар родом із Київщини. Балетом почав займатись із 17 років. До Парижа його забрала вчителька танців, яка емігрувала. Ним захоплювались митці та критики, називаючи його богом танцю. Серед друзів Сержа – Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, Коко Шанель. Від громадянства Франції танцюрист відмовився.
“Я українець і цим пишаюсь”, – так він відповів на пропозицію Шарля де Голя.
Народився майбутній геній у Києві. Перше світове визнання він здобув у 24 – його літак “Ілля Муромець” став рекордсменом у вантажопідйомності. Згодом авіаконструктор подався у Штати, де відкрив власну компанію – Sicorski Air Engineering.
Його гелікоптери використовували Збройні сили США. І саме “пташки” українського інженера першими в історії перелетіли Атлантику і Тихий океан. Так його літаки та гелікоптери з’єднали континенти і дозволили долати величезні відстані за лічені години.
Батьки Квітки – вихідці з Західної України. Вона народилась вже у США. За власні кошти Квітка записала для України два альбоми із народними піснями, які вразили не лише українців, але й США.
Більше про цих та багатьох інших преславних українців ви можете дізнатись на сторінках нашого часопису та на нашій веб-сторінці.
Пишаймося своїм корінням! Прославляймо свою Вітчизну, де б ми не жили у світі! Святкуймо День незалежності України як найдорожче свято року!
Слава Україні!
Героям Слава!
“Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою” (Феофан Прокопович).
