Це стиль життя – зимові свята “по-баварськи”. Так їх відзначити запрошують одразу в двох американських мiстах – Гелен у Джорджiї (Helen, Georgia) та Франкенмус в Мiчиганi (Frankenmuth Michigan). Затишно, смачно-сито, а ще – весело, екзотично, недорого. Добре, останнє – майже “не”, але хто би рахував гроші пiд ялинкою!
Дуже рiдна чужина
Класика Різдва: щоб глінтвейн біля каміна, соснова гілка стукала в шибку під поривом вітру, а за вікном Альпи куталися в сніг. Нема питань: нате вам казкову євро-реальність просто посеред південного штату США! З Аппалачами, які вельми правдоподібно прикидаються Альпами, тим часом, як місцевість навколо, Гелен, – мiнi-Баварiєю. Зі снігом, щоправда, сутужно, адже тут, майне дамен унд геррен, – Джорджiя…
Зате все решта – дуже навіть “Дойчлянд”, й не лише на зимові свята, а по життю, останніх п’ятдесят років. Будинки під черепицею та з геометричними “кресленнями” на фасадах, офіціантки в традиційних костюмах, гарячі претцлi з кiоскiв просто неба i бадьорi акордеоннi мелодії з динаміків… До повноти відчуття, що ви – десь на берегах Рейну чи Дунаю, бракує хiба-що “дякую” німецькою, а не англійською мовою в крамниці “тiрольських”, звичайно, новорічних іграшок. Хелен на совість вдає з себе Європу.
Хоч по щирості, з місцевих – такі ж “корiннi баварцi”, як з тих, що й досi живуть в Баварiї – китайці. Перші поселенці на цих землях, якi колись належали iндiанцям-черокi, були, як i скрізь в США, з різних країв Старого Свiту, не лише з Німеччини. Але в цьому мiстi колись вдало вигадали власне майбутнє хитрим маркетинговим ходом – i врятували Гелен від занепаду.
Наприкінці 1960-х часи колишнього розквіту були вже позаду. “Золота лихоманка” відшуміла ще в минулому сторіччі, потім містечко стало центром заготівлі деревини. Але людство саме почало захоплюватися пластиком… Навколишнім лісам від того – полегкiсть, а хеленцям – гризота. Промисловості – катма, туристи обминають, як жити далi?
Двоє підприємців, Пiт Ходкiнсон та Джиммi Вiлкiнс, придумали, як: терміново стаємо “альпійським селом”! З вітряним млином, вимощеними тротуарами та іншим cимпатичним “орднунгом”, що так подобається гостям. Найняли місцевого художника Джона Коллака (німця за походженням, бо як же інакше?), той спроектував Гелену його “нiмецькy” зовнішність. А далі навіть вулиці перейменували, жодних “стрiтс” – лише “штрассе”.
Вже в 1972-му до Гелена потяглися шанувальники німецької “автентики”. Разом з ними – шефи класичних німецьких ресторанів, як-от “Хаубраухаус”, “Тролльська таверна” чи “Бодензее”, тепер – щиро тутешнiх.
Геленцi ж настільки вжилися в роль, що й самі, мабуть, повірили у власне німецьке походження. Чисельністю аж трохи більше 500 чоловік – “своєю Баварiєю” пишаються i плекають не зовсім рідну їм культуру. Бо завдяки останній до них щороку з’їжджаються мільйони туристів. За кількістю прибулих містечко в горах випереджують хіба-що два мегаполіси, Саванна й Атланта. Дуже непогано для адмiн-одиницi, що розмiрами швидше може вважатися селом. А де, як не на селі, знаються на ситній та смачній їжі?
Ha “вiденську каву” – до “Баварiї” в Джорджiї
Сезон забуття дiєт та фiтнесу в Геленi розпочинають задовго до Дня Подяки, ще на Октобер-фест. Його тут відзначають не день-два, як де-iнде, а добрих шiсть тижнiв – з середини вересня i до кiнця жовтня. З цистернами пива, оберемками ковбас, змаганнями оркестрiв, а кому треба ще й екстрiм – з перегонами на каяках по гiрськiй рiчцi Чаттахучi.
Зрозумiло, що апофеоз святкування, Рiздво та Новий Рiк, всього протягом кiлькох “законних” їхнiх днiв – це для Гелена було б несерйозно. “Великий жовтень” плавно перетiкає в Децембер-фест – що теж не лише протягом грудня. В ньому відбуваються: грандiозний рiздвяний парад з фольклорними танцями й музикою, не менш масштабний святковий базар (Cristkindlmarkt), cнiданок з Сантою – лише для чемних дiтей чемних батькiв, що заздалегiдь придбали квитки – та ще багато чого кольорового й радісного.
А далi, поки решта Америки, вiдколядувавши, ховає до шафи ялинковi прикраси, тут на них лише змахнуть пилюку i залишать милувати око ще надовго в сiчнi. Тож родина знайомих колишнiх львiвян, тепер – мешканцiв Атланти – вже вкотре приїжджає сюди “на Василя”, 14 ciчня. Не самi, з друзями. Бо де ще на Новий Рiк – дарма, що “старий” – будуть знижки i “вiдчуєш дух бабусi-Австрiї”? (Завдяки спорiдненостi нiмецької та австрiйської культур). Як пояснює глава сiмейства, 40-рiчний Степан, “за цiсаря не жив, але генетичне ностальжi за тими часами – в багатьох галичан. Через те на “вiденську каву” їздимо до Гелена – такi ми “вар’яти”.
Щоб повар’ювати зi смаком – можливостей не бракує. Ноу-хау вiд Степанової компанiї – на 14-го скупатися в котромусь з численних навколишнiх водоспадiв, дуже мальовничих. “Змерзнути як слiд не встигнеш – бо тут рiдко буває мiнусова температура, а кайф вiд злиття з природою пам’ятатимеш цiлий наступний рiк!”
Пiсля водограю – в сiдло. Кiннi прогулянки зимовими Аппалачами – вже традицiйна туристична принада в Геленi. Любите коней, але щоб “на вiдстанi” – проїдьтеся в запряженiй ними “старовиннiй” каретi вулицями Гелена
Це – коли гарна погода. А коли кепська? Вирушайте до “королiвства Шeрлеман”, унiкальної мiнi-копiї Нiмеччини, названої так на честь її легендарного давнього правителя. “Королiвство” – справжнiй витвiр мистецтва вiд Вiллi Лiндхорста, що малим, як сам каже, “недосить набавився потягами” – на радiсть цiлих поколiнь дiтей та їхнiх батькiв. Вiллi збудував iграшкову залiзницю, неабияку – розкинулася на 50-ти футах квадратних, в окремiй будiвлi, спецiально для цього видiленiй. Всерединi – з горами-рiками-озерами, мiстами, селами та їхнiми мешканцями, що мандрують вiд мiкро-Берлiна й до самих, до околиць – iграшковими, але вiдтвореними до найменших дeталей поїздами.
Надивувалися залiзницею – помилуйтеся (безкоштовно) працею ремiсникiв, з технологiями як за дiда-прадiда було: склодувiв (у Glassblowing Shop), гончарiв (Willows Pottery) чи майстрiв дерев’яних iграшок (Tim’s Wooden Toys). В Hansel and Gretel Candy Kitchen – як виготовляють цукерки, зразками пригощають не лише дiтлахiв.
Hабравшись натхнення, зробiть щось власними руками. Працьовитi “нiмцi” з Аппалачiв oxoче й за невелику плату навчать бажаючих як плести барвистий шарф чи торбину зi стрiчок в Notre Gift Handmade Art. Або розмалювати глечика й тарiлку в Helen Arts and Heritage Centre. Всi вироби вiдтак, звичайно, вашi.
Одне слово – золото, а не село. Також i дослiвно – бо ще одна забава для прибулих – намити собi благородного металу чи коштовного камiння в Outpost Gold and Jems Panning. Недарма ж в цих краях колись вирувала “золота лихоманка”! “Лупайте сю скалу!” – запропонують відвідувачам. Aбо ж добути кориснi копалини в природнiх умовах – як це робили колись справжнi золотошукачi. Дорогоцiннi намитi крупинки чи мiнерали можна забрати з собою – на згадку про “Баварiю” в серцi американського Пiвдня.
