Росія веде гібридну війну з Україною із застосуванням багатьох видів зброї, один з яких – енергоресурси
Хоча Росія перебуває під санкціями, будівництво магістрального газопроводу “Північний потік-2” глибоко непокоїть Україну, розділяє європейців і розлючує Америку. Щодня компанії-підрядники, що працюють за контрактом із “Газпромом”, прокладають ділянки металевих труб, вкритих бетоном, на дно Балтійського моря. З метою завершити проект до кінця цього року.
“Північний потік-2” глибоко турбує тих, хто бачить , як Кремль посилює експорт політичного впливу разом зі своїм газом. Критики газогону кажуть, що через зростання залежності від Росії він робить частину Європи відкритою для енергетичного шантажу з боку все більш ворожого постачальника.
І, зокрема, тривожиться Україна. “Північний потік-2” оминає її територію, потенційно позбавляючи її транзитних зборів, які вона бере з “Газпрому”. Це становить три відсотки українського ВВП і дає корисний важіль впливу на великого, агресивного сусіда.
На територіях Фінляндії та Німеччини також тривають масштабні будівельні роботи зі спорудження газопроводу. Цей газогін є розширенням проекту “Північний Потік-1”, який ввели в експлуатацію у 2011 році. Сумарно, обидвома “Північними потоками” Росія зможе транспортувати до Західної Європи 110 млрд. кубометрів газу на рік. А, отже, Україна може втратити статус транзитної держави.
“Північний Потік-2” (Nord Stream 2) – проект газопроводу з Росії до Німеччини через Балтійське море. Роботи зі спорудження розпочалися в травні 2018 року. Угоди щодо фінансування були підписані з компаніями ENGIE (Франція), OMV (Австрія), Royal Dutch Shell (Великобританія-Нідерланди), Uniper і Wintershall (обидві – Німеччина). Вони зобов’язалися профінансувати “Північний потік-2” сумарно на 50%, тобто на 950 мільйонів євро кожна. “Газпром” надасть другу половину коштів – 4,75 мільярда євро. За попередніми даними, проект оцінюється у 9,5 мільярдів євро. Протяжність трубопроводу з пропускною спроможністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік повинна становити 1220 кілометрів, він з’єднає російську Усть-Лугу і німецький Грайфсвальд.
Уряди США, Польщі, Угорщини, Молдови, Румунії, Чехії, Словаччини, Латвії, Литви та Естонії вважають “Північний потік–2” загрозою для енергетичної безпеки Європи.
Підтримка США
Адміністрація Білого дому, як за президента Барака Обами, так і за чинного Дональда Трампа, активно протидіє будівництву “Потоку-2”. Міністр енергетики США Рік Перрі під час інавгураційної міністерської зустрічі Трансатлантичного партнерства з енергетичного співробітництва (вiдбулася в березні ц.р. в Х’юстонi, штат Техас) наголосив, що Президент Трамп та його Адміністрація рішуче виступають проти реалізації “Північного потоку- 2”. За його словами, цей проект не лише підриває енергетичну безпеку Європи, але, разом з “Турецьким потоком”, дозволить Москві реалізувати її погрози припинити транзит газу територією України.
Перрі наголосив: “Ігри в політику з постачанням енергії, проведення кібернетичних атак та кампаній з дезінформації не є поведінкою відповідальної нації. Російські зусилля із здійснення тиску на Європу тепер включають набір гібридних інструментів, що використовуються для посилення впливу. Зазначене включає в себе дії Росії з використання комерційних структур, часто через розвиток інфраструктури, для розповсюдження зловмисного впливу, дезинформації та політичного примусу”.
Метою Сполучених Штатів Рік Перрі назвав підтримку зусиль європейських країн з мінімізації їх залежності від одного постачальника енергоносіїв, а також зменшення спроможності такого постачальника використовувати енергію як механізм для отримання політичних переваг.
Що пропонує Європарламент?
Через тиск США у Європі пішли на певні поступки.
Так, представники урядів країн-членів ЄС спільно з Європарламентом затвердили компромісну поправку Німеччини і Франції. Вона передбачає, що всі транскордонні газопроводи, тобто ті, які заходять на територію Євросоюзу з третіх країн, повинні резервувати 50% своєї потужності для прокачування газу від незалежних постачальників. Оператор газопроводу має бути повністю незалежним від газовидобувних компаній. У такому разі російському монополісту доведеться запускати трубу лише наполовину, або надавати право користування іншим постачальникам.
12 березня у Європарламенті вкотре висловили політичну позицію про невідповідність газопроводу “Північний потік-2” стратегічним інтересам ЄС. Відтак стверджується, що проект необхідно зупинити. Про це йдеться в ухваленій резолюції Європарламенту щодо стану політичних відносин ЄС-Росія. Документ підтримали 402 депутати, 163 були проти та 89 утрималися.
“Європарламент підкреслює, що нині ЄС є найбільшим торгiвельним партнером Росії та утримуватиме позицію ключового економічного партнера в осяжному майбутньому. Але “Північний потік-2” посилює залежність ЄС від Росії у постачанні газу, несе загрозу внутрішньому ринку ЄС та не відповідає стратегічним інтересам ЄС у сфері енергетичної політики. Тому він повинен бути зупинений”, – йдеться у резолюції.
Автор резолюції, латвійська парламентарій Сандра Калнієте, наголосила, що метою “Північного потоку-2” для РФ є припинення транзиту газу до Європи через територію України. Це матиме значні бюджетні втрати для країни.
“Для тих, хто каже, що “Північний потік-2” – це економічний проект, що забезпечує дешеву енергію, моя відповідь є простою: гроші, які Росія отримує від продажу газу до Європи, спрямовуються у військову промисловість. Це підвищує загрозу проти Європи та забезпечує більше грошей для маніпуляції та дезінформації”, – заявила Калнієте.
Чому “Північний потік-2” небезпечний для Європи і України?
Через агресію РФ на Донбасі і в Криму Україна, багато інших держав Європи, а також США виступали проти ідеї побудувати трубу з Росії безпосередньо до Німеччини. Ризики – як політичні, так і економічні:
- Росія отримує прямий важіль тиску на Європу. Хоч він icнує і зараз, ЄС вже залежить від постачань газу з РФ. Ще рік тому Financial Times повідомляла, що постачання російської енергетичної компанії “Газпром” складають 40% від загальних обсягів газу, які споживає Європа. Після завершення проекту залежність лише посилиться.
- Україна зазнає економічних збитків. Саме завдяки вітчизняній трубі Росія постачає газ до ЄС. Якщо буде побудований “Північний потік-2”, залежність від української ГТС буде мінімальною.
“Для нас це буде величезна втрата – 3 млрд доларів, або 3% нашого внутрішнього валового продукту. Це величезна сума”, – оцінив збитки України керівник “Нафтогазу” Андрій Коболєв.
У цій ситуації Україна може лише доносити згубність будівництва труби іншим країнам ЄС. Де-факто вплинути на країн-партнерiв Київ не може.
Російський газ і “німці”
Критики газопроводу є і в Німеччині, однак федеральний уряд здебільшого підтримує реалізацію проекту, зазначаючи, що він є приватною ініціативою. Оглядач німецької газети Die Zeit Міхаель Туман вважає, що якщо економічно проект вигідний для Німеччини, то політично він створює багато проблем. Його реалізація пов’язана з політичними складнощами, які Берлін або випускає з уваги, або не надає їм значення. Саме “Північний потік-2” став причиною непорозумінь між Парижем і Берліном, саме через цей проект зростає недовіра до Німеччини у Європі, саме він розколює Євросоюз.
Впертість в протистоянні політиці Трампа, яку демонструє німецька еліта у випадку “Північного потоку-2”, є глибоко помилковою, вважає Туман. Чи вартий російський газ втрачених відносин з США? Зрозуміло, що американський президент буде гнути свою лінію. А те, що німецький політичний істеблішмент хоче Трампу насолити, насправді посилює внутрішньополітичних ворогів Нiмеччини. Вашингтон хоче зменшити енергетичне домінування Москви в Європі та витіснити її. Берлін, в свою чергу, своїми рішенням по цьому проекту заганяє європейських партнерів в глухий кут. Їм залишається лише сподіватися, що тиск американських санкцій зупинить будівництво цього газопроводу.
За матеріалами українських видань
