Мирослава Фоллбек,
артвикладачка, журналістка
Сьогодні українців можна зустріти в Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Сакраменто, Сан-Дієго та багатьох інших містах штату. Тут живуть нащадки перших переселенців, родини, які приїхали після Другої світової війни, українці, що переїхали після проголошення незалежності України, та нові мешканці Каліфорнії, котрі знайшли тут прихисток після початку повномасштабного вторгнення росії.
Це історія не однієї хвилі імміграції. Це історія кількох поколінь, які приїжджали до Каліфорнії в різні часи й з різними мріями, але поступово створили тут власну спільноту – зі своїми церквами, школами, організаціями, культурними традиціями та пам’яттю про Україну.
Історія української Каліфорнії починається ще в XIX столітті.
Перший український слід
Однією з найяскравіших постатей ранньої української присутності в Каліфорнії був Агапій Гончаренко – священник, публіцист, видавець і громадський діяч, який залишив помітний слід в історії Сан-Франциско та української еміграції в Америці.
Гончаренко народився в Україні, став священником, але через свої політичні та громадські погляди був змушений залишити російську імперію. У 1860-х роках він опинився у США, а згодом переїхав до Каліфорнії.
У Сан-Франциско Гончаренко зайнявся видавничою діяльністю. Його “Alaska Herald” став одним із ранніх видань, пов’язаних із українською та слов’янською еміграцією на американському Заході. Він також займався питаннями освіти, свободи слова та прав людини.
Його історія важлива ще й тому, що представляє зовсім інший тип українського переселенця. Це була не масова трудова імміграція, яка сформує великі українські громади пізніше, а історія окремої людини, яка приїхала до нового світу і намагалася продовжити тут свою громадську та культурну діяльність.
Наприкінці XIX – на початку XX століття українців у США ставало дедалі більше. Більшість прямувала до промислових районів Сходу та Середнього Заходу, де були робочі місця на фабриках, шахтах і залізниці. Каліфорнія залишалася менш очевидним напрямком.
Однак поступово українці почали з’являтися і на американському Заході. Частина приїжджала через Канаду, частина – після проживання в інших штатах. Вони працювали, створювали сім’ї та поступово шукали одне одного. Поки що це були переважно окремі родини. Але вже невдовзі вони почали перетворюватися громаду.
Лос-Анджелес: від окремих родин до організованого життя
Приблизно з 1920 року до Каліфорнії почали переїжджати українці з інших частин США. Лос-Анджелес поступово став одним із головних центрів українського життя в Каліфорнії.
1924 року тут відкрили Український народний дім – першу українську суспільну організацію в Каліфорнії. Згодом він перетворився на товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка.
1929 року в Лос-Анджелесі почав діяти Український громадський центр, а 1930 року виник Українсько-американський клуб. Він, зокрема, започаткував курси української мови при американських середніх школах. Це свідчить, що вже тоді українці думали не тільки про власне життя. Вони переймалися дітьми.
Якщо наступне покоління не чутиме української мови, не знатиме історії та не матиме можливості спілкуватися з іншими українцями, зв’язок із культурою поступово зникне. Тому освіта, культура і спільнота стали основою українського життя в Каліфорнії.
У Лос-Анджелесі перші документовані згадки про українські православні богослужіння датуються 1942 роком. На той час громада залишалася невеликою: за історичними джерелами, 1938 року в Лос-Анджелесі проживало близько 150 українських родин, а до 1948 року їхня кількість зросла приблизно до 500. Та найбільші зміни були ще попереду.
Війна, яка змінила українську Каліфорнію
Друга світова війна стала переломним моментом для української діаспори у США. До війни українська громада складалася здебільшого з економічних іммігрантів та їхніх родин. Після війни до США почала прибувати нова хвиля – переміщені особи та політичні емігранти, які не могли або не хотіли повертатися до України, що опинилася під радянським контролем.
Серед них були професіонали, інтелігенція, митці, журналісти, інженери, священники та громадські діячі. Для багатьох із них українська культура була вже не просто спогадом про батьківщину. Вона була частиною боротьби за збереження власної ідентичності.
У Каліфорнії нова хвиля особливо посилила українське життя в Лос-Анджелесі та Сан-Франциско. Саме це покоління у наступні десятиліття створюватиме церкви, культурні центри, школи, хори, танцювальні колективи та молодіжні організації.
Якщо перші переселенці насамперед шукали можливості до нового життя, то представники повоєнного покоління будували інституції, які могли зберегти українську ідентичність для їхніх дітей і онуків.
У Лос-Анджелесі українське православне життя почало організовуватися ще під час війни. 1946 року була заснована постійна українська православна парафія святого Володимира.
1951 року виникла Українська православна парафія святого апостола Андрія Первозванного. Першу службу провели на Великдень того ж року в тимчасово облаштованому приміщенні.
Сакраменто: громада, заснована на взаємодопомозі
Сакраменто сьогодні є одним із важливих центрів української громади в Каліфорнії. Її особливість пов’язана з історією релігійної імміграції. Наприкінці 1980-х, після прийняття поправки Lautenberg Amendment, до США почали приїжджати українські протестанти, які зазнавали переслідувань у радянському союзі. Багато з них прямували саме до Сакраменто, де вже існували церковні та родинні зв’язки. Так сформувалася своєрідна ланцюгова міграція: одна сім’я допомагала приїхати іншій, а церковні громади ставали першою точкою підтримки для новоприбулих.
Релігійні організації й сьогодні залишаються важливою частиною життя українців Сакраменто. Приміщення використовують не лише як місця богослужінь, а й як центри соціальної допомоги, роботи з дітьми та молоддю, адаптації нових іммігрантів і гуманітарних ініціатив.
Одним із таких прикладів є Spring of Life Church (SOL). При церкві діє імміграційне служіння ParaSOLka, створене для практичної допомоги людям, які щойно приїхали до США. Тут проводять зустрічі з імміграційними адвокатами, лікарями, соціальними працівниками, фахівцями з освіти, фінансів та працевлаштування. Після початку повномасштабної війни ця робота значно розширилася: волонтери допомагали українцям, які прибували до США, з транспортом, документами, пошуком житла, роботи та інших необхідних ресурсів.
Ще один важливий напрям роботи SOL – культурні події. 2025 року в Сакраменто відбувся перший великий MRIYA FEST – український фестиваль, який зібрав тисячі відвідувачів. На сцені виступили DZIDZIO, Олександр Пономарьов, Тіна Кароль, Анатолій Матвійчук та українські артисти з Каліфорнії. Окрім музики, фестиваль об’єднав українську кухню, традиції, дитячі активності та благодійні проєкти.
Важливу роль у житті українців Sacramento County та сусіднього Placer County відіграє Ukrainian American House (UA House). Некомерційна організація займається адаптацією українців, допомагає з документами, освітою та соціальними питаннями, проводить інформаційні й благодійні заходи. Окремий напрям – співпраця з Генеральним консульством України в Сан-Франциско. Оскільки для мешканців Сакраменто поїздка до Сан-Франциско може зайняти цілий день, UA House організовує виїзні консульські дні в регіоні.
Ще одним помітним голосом української громади є Sunflower Society of Sacramento. Після початку повномасштабного вторгнення організація щомісяця, 24-го числа, проводить акції біля California State Capitol. Кожна акція присвячена конкретній темі – російським атакам на українські міста, військовополоненим, викраденим дітям, цивільним жертвам або необхідності подальшої підтримки України.
Sunflower Society також працює з місцевими медіа та представниками влади, бере участь в організації заходів до Дня Незалежності України та роковин повномасштабного вторгнення, проводить концерти й молитовні зустрічі. Через ці ініціативи мешканці Сакраменто мають можливість зустрічатися з українськими військовими та ветеранами, які приїжджають до США, і дізнаватися безпосередньо про ситуацію в Україні.
Сан-Франциско: збереження ідентичності
Період середини XX століття (кінець 1940-х – 1950-ті роки) став визначальним для розбудови організованого українського життя в Сан-Франциско. Це була третя, так звана політична хвиля еміграції, що складалася переважно з “переміщених осіб” (Ді-Пі).
На відміну від перших переселенців, ці люди прибули з чіткою місією – зберегти українську ідентичність, віру та боротися за відновлення незалежності України.
Саме навколо перших церков гуртувалися українці Сан-Франциско, спільно засновуючи школи та громадські інституції. Сім’ї часто закладали власні будинки як заставу, щоб викупити приміщення для перших парафій.
Українська Православна Церква Св. Михаїла стала першим духовним та культурним осередком православних українців у місті. Парафіяльний зал церкви одразу перетворився на місце зустрічі громади, проведення концертів, лекцій та уроків.
Українська Греко-Католицька Церква Непорочного Зачаття. Організаційний рух греко-католиків у Сан-Франциско розпочався у 1951-1957 роках. Спочатку літургії проводилися в орендованих приміщеннях. Офіційно парафію було засновано 3 серпня 1957 року під керівництвом адміністратора Андрія Микити. Уже у вересні 1957 року громада придбала свою першу будівлю на Girard Street.
Шкільництво та збереження мови
Головним завданням політичної еміграції було виховання дітей в українському дусі. Оскільки діти ходили до американських шкіл, суботні та недільні школи українознавства стали життєво необхідними.
Школа українознавства в Сан-Франциско була створена як класична “Рідна школа” за підтримки церковних громад (зокрема, при церкві св. Михаїла). Тут діти емігрантів щотижня вивчали українську мову, літературу, історію, географію та традиції. Великі церковні зали за допомогою ширм та мобільних перегородок щонеділі перетворювалися на шкільні класи. Ця школа успішно діє в Сан-Франциско й донині.
Громадсько-політична діяльність та найвпливовіші організації
Організаційне життя українців у Каліфорнії координувалося через загальноамериканські мережі, які створювали свої філії на Західному узбережжі.
Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) та УАКРада.
Замість класичних відділів УККА, у Каліфорнії провідну роль перейняла Українська Американська Координаційна Рада (УАКРада / UACC). Вона виступала як місцеве представництво та об’єднувала політичні сили, церкви та менші громадські організації Беа-Ареа (Сан-Франциско та околиці) й Лос-Анджелеса. Організація роками займалася “зовнішньою політикою” діаспори: влаштовувала протести проти радянської окупації перед консульствами, лобіювала резолюції щодо Голодомору в уряді Каліфорнії та організовувала масові Дні незалежності України на Західному узбережжі.
Пласт (Український Скаутинг)
Пласт у Каліфорнії сформувався на початку 1950-х років, коли сюди переїхали досвідчені пластуни з таборів переміщених осіб у Європі. Було засновано дві ключові станиці (осередки) – у Лос-Анджелесі та в Сан-Франциско/Пало-Альто.
СУМ (Спілка Української Молоді)
Спілка Української Молоді – ще одна потужна світова молодіжна організація, що діяла паралельно з Пластом під гаслом “Бог і Україна”. Основним центром СУМу в Каліфорнії історично став Лос-Анджелес (Осередок імені Івани Климової-Легенди).
Союз Українок Америки (СУА)
Найважливішою жіночою інституцією в Каліфорнії став Союз Українок Америки (UNWLA / СУА), який має розгалужену мережу відділів по всьому штату. Найстаріші відділи були створені при культурних центрах Лос-Анджелеса та Сан-Франциско ще у 1940-1950-х роках.
Жінки із СУА тримали на собі всю культурно-гуманітарну інфраструктуру: вони організовували та фінансували суботні школи, відкривали світлиці народно-прикладного мистецтва (навчали американців вишивці та писанкарству), збирали кошти для українських дисидентів та політв’язнів у СРСР.
Ukrainian American Coordinating Council (UACC) (Північна Каліфорнія / Сан-Франциско) – парасолькова організація з понад 60-річною історією адвокації. Вона історично об’єднувала менші громадські та церковні групи району Сан-Франциско для координації політичних виступів, проведення масових культурних фестивалів та лобіювання українських інтересів перед урядом США.
2014: Україна знову стає центром уваги
Революція Гідності та початок російської агресії проти України у 2014 році стали новим переломним моментом. Для українців Каліфорнії війна була вже не далекою історичною подією. Це були родичі, друзі та знайомі, які залишалися в Україні.
У Лос-Анжелесі, Сан-Франциско та інших містах відбувалися мітинги на підтримку України. Українські організації збирали кошти на гуманітарну допомогу та підтримку українців, які постраждали від війни.
Для молодого покоління діаспори це часто був момент нового відкриття власної української ідентичності. Те, що раніше могло сприйматися просто як сімейна традиція: українська церква, танці, фестивалі чи мова бабусі, набуло нового значення. Українська ідентичність стала не лише культурою. Вона стала позицією.
24 лютого 2022 року
Повномасштабне вторгнення росії в Україну стало ще одним переломним моментом – цього разу для всієї української Каліфорнії.
Реакція була швидкою. Церкви та громадські організації відкривали пункти збору допомоги. Волонтери організовували гуманітарні кампанії, благодійні заходи та мітинги. До допомоги долучалися не лише українці, а й американські друзі, сусіди та колеги.
Одночасно до Каліфорнії почала прибувати нова хвиля українців. Жінки з дітьми, літні люди, студенти та родини залишали Україну, часто не знаючи, коли зможуть повернутися. Для багатьох перші місяці в Америці були часом невизначеності.
І тут українська громада знову виконала ту ж роль, яку вона виконувала для попередніх поколінь: допомогла людині не залишитися самій. Пошук житла, роботи, шкіл для дітей, перекладачів, юридичної та побутової інформації – усе це стало частиною роботи церков, волонтерів та громадських організацій.
Ті, хто прожив у Каліфорнії десятки років, тепер допомагали новоприбулим пройти шлях адаптації, який колись долали вони самі або їхні батьки.
Українська Каліфорнія сьогодні
Сьогодні українська Каліфорнія – це вже не одна громада і не одне покоління. Тут перетинаються історії нащадків перших переселенців, повоєнних емігрантів, українців, які приїхали після проголошення Незалежності, та нової хвилі, що з’явилася після 24 лютого 2022 року. Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Сакраменто, Сан-Дієго та інші міста мають власні осередки українського життя, але між ними є постійний зв’язок.
У Лос-Анджелесі одним із головних центрів цієї спільноти залишається Ukrainian Culture Center на Melrose Avenue. Заснований ще 1944 року, сьогодні він працює не лише як місце зустрічей української громади, а й як культурний майданчик для ширшої аудиторії. Тут відбуваються концерти, виставки, кінопокази, лекції, благодійні заходи та події, присвячені українській історії й сучасності. Поруч із ним діють Ukrainian Art Center, українська суботня школа Ridna Shkola та танцювальний ансамбль Chervona Kalyna, заснований 2011 року.
Один із найпомітніших сучасних культурних заходів Лос-Анджелеса – Pysanka Festival. Його організовує Ukrainian Art Center, а фестиваль відбувається в Ukrainian Culture Center. Тут можна не лише побачити традиційне мистецтво писанкарства, а й взяти участь у майстер-класах, послухати українську музику, побачити народні танці, придбати українські вироби та скуштувати традиційні страви. 2025 року фестиваль зібрав понад 700 відвідувачів, близько 120 артистів та 35 продавців і громадських організацій.
Українське культурне життя Лос-Анджелеса значно ширше за один фестиваль. У календарі Ukrainian Culture Center регулярно з’являються Ukrainian Film Festival, Шевченківські вечори, різдвяні ярмарки, Schedriy Vechir, святкування Дня Незалежності України, День вишиванки, концерти, виставки та заходи до роковин Голодомору. Тут же ж відбуваються благодійні події та зустрічі для новоприбулих українців.
Сакраменто має свою особливу українську історію. Тут працює Ukrainian American House – громадська організація, яка після початку повномасштабної війни стала одним із помітних центрів допомоги українцям у регіоні. Сьогодні вона проводить освітні, соціальні та молодіжні програми, зокрема безкоштовні заходи для молоді віком приблизно від 12 до 24 років та заняття англійською мовою для членів української громади.
Ще один важливий осередок Північної Каліфорнії – Ukrainian Heritage Club of Northern California. Уже близько трьох десятиліть організація підтримує українські культурні програми в районі Сакраменто: проводить концерти, кінопокази, танцювальні заходи, святкування українських традицій та заняття для різних поколінь. У її програмах є народний танець, вокал, традиційні українські інструменти, народне мистецтво та театр.
Українська присутність у Каліфорнії проявляється і за межами традиційних культурних центрів. У Сан-Дієго, наприклад, працює House of Ukraine, яка займається культурними, освітніми та гуманітарними ініціативами. Представники організації беруть участь і в заходах інших міст – зокрема, 2026 року її танцювальна група Namysto Dance Group, дитячий вокальний колектив The Beacons of Light та гурт Vydelka виступали на Pysanka Festival у Лос-Анджелесі.
Таким чином, сучасна українська громада Каліфорнії існує одночасно у кількох вимірах. Вона має свої церкви й суботні школи, але водночас присутня у мистецтві, музиці, освіті, громадській діяльності, бізнесі та благодійності. Українці створюють фестивалі, танцювальні ансамблі, молодіжні програми, виставки та кінопокази – і дедалі частіше роблять це не лише для українців.
Сто років тому українці в Каліфорнії збиралися невеликими групами, шукали одне одного, створювали перші організації, будували церкви та збирали кошти на власні приміщення. Сьогодні їхні нащадки й нові покоління українців продовжують цю традицію, але вже через культурні центри, фестивалі, мистецькі проєкти, молодіжні програми та міжнародну підтримку України.
Тому історія української Каліфорнії не закінчується на тих, хто приїхав сюди сто чи сімдесят років тому. Вона продовжується в дітях, котрі танцюють та співають, у молоді, яка бере участь у програмах Ukrainian American House, у митцях, що виставляють українське мистецтво в Лос-Анджелесі, у волонтерах, які допомагають Україні, і в родинах, котрі щодня вирішують, що саме вони хочуть передати своїм дітям.
Україна для цієї громади давно перестала бути лише географічним місцем, звідки колись приїхали батьки чи предки. Вона стала культурою, пам’яттю, мовою, відповідальністю і частиною особистої історії. І саме тому українська Каліфорнія продовжує змінюватися – разом із Америкою, але не втрачаючи зв’язку з Україною.
